Україна отримала Януковича. Опозиція зберегла шанс
П'ятниця, 22 листопада 2002, 10:57
Отже, як і передбачалося, 21 листопада Україна отримала нового прем'єра. Чого варто (а точніше, чого не варто) очікувати від нового прем'єра, досить дохідливо пояснив, виступаючи перед голосуванням з трибуни, лідер опозиційної УРП "Собор" Матвієнко:
"Агонізуючому режиму потрібен Столипін. За жорсткістю і вмінням виконувати поставлене завдання будь-якою ціною, ви їх влаштовуєте. Але ви не реформатор. А тому ви навіть і не їхній спаситель, чого вони не розуміють. Ви справді непоганий менеджер. Але для здійснення реформ має бути сильна збалансована команда. Має бути ідеологія, програма дії. Скажімо, у Аденауера був Ерхард, у Мазовецького був Бальцерович. А хто, Вікторе Федоровичу, з Вами? Не ті, що знають, як робити, а ті, які знають, як вас використовувати. А тому, Вікторе Федоровичу, в цьому розумінні ви голий. Ви не маєте команди. Згвалтована більшість і ненаситність її провідників ніколи не буде опорою в добрих справах. Ця переважна більшість вас поставить на службу своїй жадобі або вас знищить".
Слід визнати: говорячи так з парламентської трибуни перед голосуванням, один з лідерів опозиції дещо блефував. Якби на табло висвітилася цифра "250" (а вона прогнозувалася), останнє речення наведеної вище цитати варто було б змінити з точністю "до навпаки". Менеджерських якостей прем'єра тоді вистачило б, щоб контролювати цю більшість "залізною рукою". І в цьому випадку Україна справді почала б упевнено перетворюватися на збільшену копію Донеччини.
Але, як відомо, висвітилася цифра 234. Попри безпрецедентні заходи для рекрутування всіх "мертвих, живих і ненарожденних", кандидатури Януковича не підтримав позафракційний Беспалов, члени "Демократичних ініціатив" Колісник та Плющ. "Відсутніми" стали Кеменяш, Черновецький, Мусіяка, і навіть член НДП Шевчук.
Більше того, як ніколи згуртованою виявилася опозиція. Експерти одностайно прогнозували, що "четвірка" "посиплеться" й віддасть Януковичу мінімум 20 голосів. Але цифра виявилася перевищеною рівно у десять разів. Цього разу відступниками виявилися тільки Кіроянц (СПУ) та Омельченко-молодший ("НУ", для нього опонування прем'єрові означало б завеликий ризик для процвітаючого "плиточного" бізнесу).
Звичайно, коли згадати передісторію, не можна не визнати: Януковича 21 листопада прем'єром зробили майже десяток депутатів, які опинилися колись у списку "НУ" за особистою квотою Ющенка, та п'ятеро перебіжчиків БЮТи, яких поставила до списку особисто Тимошенко. Сюди варто додати й двійко зрадливих соціалістів, та "солодку парочку" Блохін-Потебенько, відповідальність за яку несе сам товариш Симоненко. Але слід, мабуть, констатувати й інше: основну масу "нестійких" у середовищі "четвірки" вже "вирахували" й "вибили". Подальшого масового дезертирства з її лав, очевидно, не буде, і помітного кадрового поповнення для більшості знайти тут уже не вдасться.
Більше того, виразно намітилися й зворотні тенденції. Самостійним гравцем залишається Беспалов. Про готовність вступити до "НУ" оголосив раніше принципово позафракційний Черновецький. Нарешті, більшість демонстративно покинув Плющ, який помітно прокидається від сплячки свого сумнівного "другого" спікерства й дедалі більше нагадує сміливого й активного Плюща початку 1990-х.
А це означає - стабільної більшості у Януковича вже не буде. Він, очевидно, не зуміє поставити під цілковитий контроль парламент (за такої цифри здійснити перерозподіл комітетів буде непросто). А самих тільки урядових посад може виявитися не досить для того, щоб розплатитися з усіма, хто стоїть сьогодні "у черзі". Тому на тлі неминучих розбіжностей ділових інтересів сьогоднішніх учасників "дев'ятки" для проведення рішень через парламент прем'єрові весь час потрібні будуть голоси опозиції. Отже, Янукович не зможе повною мірою застосувати тут досвід свого дворічного головування в "одностайній" Донецькій облраді, а змушений буде постійно шукати домовленостей і компромісів.
Звичайно, в призначенні Януковича немає нічого доброго. За великим рахунком, Матвієнко був правий, коли в цитованому вже виступі наголошував: "На посаду прем'єра має прийти людина, яка пошле потужний сигнал довіри і в Україні, і за її межі. Це є найнеобхідніші ліки для нашого хворого суспільства. На жаль, з сьогоднішнім своїм статусом Ви цього не зробите. Скоріше навпаки, Вашим призначенням ми ризикуємо ці довіру й сподівання, які ледь жевріють у свідомості людей, просто добити".
Але найпохмуріші передбачення (про них автор писав у статті "Україна президента Януковича. Спроба футурологічного прогнозу") так само не є невідворотними. Українська опозиція зберегла шанс впливати на розвиток подій. Наскільки цей шанс буде використано - залежить сьогодні виключно від самої опозиції.
Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, член партії "Собор"
"Агонізуючому режиму потрібен Столипін. За жорсткістю і вмінням виконувати поставлене завдання будь-якою ціною, ви їх влаштовуєте. Але ви не реформатор. А тому ви навіть і не їхній спаситель, чого вони не розуміють. Ви справді непоганий менеджер. Але для здійснення реформ має бути сильна збалансована команда. Має бути ідеологія, програма дії. Скажімо, у Аденауера був Ерхард, у Мазовецького був Бальцерович. А хто, Вікторе Федоровичу, з Вами? Не ті, що знають, як робити, а ті, які знають, як вас використовувати. А тому, Вікторе Федоровичу, в цьому розумінні ви голий. Ви не маєте команди. Згвалтована більшість і ненаситність її провідників ніколи не буде опорою в добрих справах. Ця переважна більшість вас поставить на службу своїй жадобі або вас знищить".
Слід визнати: говорячи так з парламентської трибуни перед голосуванням, один з лідерів опозиції дещо блефував. Якби на табло висвітилася цифра "250" (а вона прогнозувалася), останнє речення наведеної вище цитати варто було б змінити з точністю "до навпаки". Менеджерських якостей прем'єра тоді вистачило б, щоб контролювати цю більшість "залізною рукою". І в цьому випадку Україна справді почала б упевнено перетворюватися на збільшену копію Донеччини.
Але, як відомо, висвітилася цифра 234. Попри безпрецедентні заходи для рекрутування всіх "мертвих, живих і ненарожденних", кандидатури Януковича не підтримав позафракційний Беспалов, члени "Демократичних ініціатив" Колісник та Плющ. "Відсутніми" стали Кеменяш, Черновецький, Мусіяка, і навіть член НДП Шевчук.
Більше того, як ніколи згуртованою виявилася опозиція. Експерти одностайно прогнозували, що "четвірка" "посиплеться" й віддасть Януковичу мінімум 20 голосів. Але цифра виявилася перевищеною рівно у десять разів. Цього разу відступниками виявилися тільки Кіроянц (СПУ) та Омельченко-молодший ("НУ", для нього опонування прем'єрові означало б завеликий ризик для процвітаючого "плиточного" бізнесу).
Звичайно, коли згадати передісторію, не можна не визнати: Януковича 21 листопада прем'єром зробили майже десяток депутатів, які опинилися колись у списку "НУ" за особистою квотою Ющенка, та п'ятеро перебіжчиків БЮТи, яких поставила до списку особисто Тимошенко. Сюди варто додати й двійко зрадливих соціалістів, та "солодку парочку" Блохін-Потебенько, відповідальність за яку несе сам товариш Симоненко. Але слід, мабуть, констатувати й інше: основну масу "нестійких" у середовищі "четвірки" вже "вирахували" й "вибили". Подальшого масового дезертирства з її лав, очевидно, не буде, і помітного кадрового поповнення для більшості знайти тут уже не вдасться.
Більше того, виразно намітилися й зворотні тенденції. Самостійним гравцем залишається Беспалов. Про готовність вступити до "НУ" оголосив раніше принципово позафракційний Черновецький. Нарешті, більшість демонстративно покинув Плющ, який помітно прокидається від сплячки свого сумнівного "другого" спікерства й дедалі більше нагадує сміливого й активного Плюща початку 1990-х.
А це означає - стабільної більшості у Януковича вже не буде. Він, очевидно, не зуміє поставити під цілковитий контроль парламент (за такої цифри здійснити перерозподіл комітетів буде непросто). А самих тільки урядових посад може виявитися не досить для того, щоб розплатитися з усіма, хто стоїть сьогодні "у черзі". Тому на тлі неминучих розбіжностей ділових інтересів сьогоднішніх учасників "дев'ятки" для проведення рішень через парламент прем'єрові весь час потрібні будуть голоси опозиції. Отже, Янукович не зможе повною мірою застосувати тут досвід свого дворічного головування в "одностайній" Донецькій облраді, а змушений буде постійно шукати домовленостей і компромісів.
Звичайно, в призначенні Януковича немає нічого доброго. За великим рахунком, Матвієнко був правий, коли в цитованому вже виступі наголошував: "На посаду прем'єра має прийти людина, яка пошле потужний сигнал довіри і в Україні, і за її межі. Це є найнеобхідніші ліки для нашого хворого суспільства. На жаль, з сьогоднішнім своїм статусом Ви цього не зробите. Скоріше навпаки, Вашим призначенням ми ризикуємо ці довіру й сподівання, які ледь жевріють у свідомості людей, просто добити".
Але найпохмуріші передбачення (про них автор писав у статті "Україна президента Януковича. Спроба футурологічного прогнозу") так само не є невідворотними. Українська опозиція зберегла шанс впливати на розвиток подій. Наскільки цей шанс буде використано - залежить сьогодні виключно від самої опозиції.
Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, член партії "Собор"