Критичний період в Україні

Оригінал Uкrаіnе's critical period

Після двох років скандалів і обвинувачень у корупції в українського президента й країни, яку він очолює, почався найскладніший за одинадцятирічну історію України період. На кону питання – чи розів'ється Україна в повноцінну демократичну державу, що зможе успішно інтегруватися в Європу, або ж вона рухатиметься убік авторитарного режиму.

"В України немає здорової політичної моделі", говорить Віктор Ющенко, екс-прем'єр-реформатор, найпопулярніший політик у країні. "У нас криза влади, що перейшла у парламентську кризу. Керівництво не може зрозуміти, що саме народ обирає керівництво країни. Це надзвичайно небезпечно і веде до олігархічної й кланової системи управління".

Протягом останніх двох років пан Кучма був обвинувачений у тому, що схвалив продаж Іраку високотехнологічної радарної установки в обхід санкцій ООН, замовив убивство журналіста, як показують записи, таємно зроблені в його кабінеті, а також дозволив квітнути корупції у вищих ешелонах влади.

"Перша умова пошуку виходу з кризи полягає в тому, що всі політичні сили повинні сісти й почати політичну дискусію", говорить Ющенко. "Україні потрібні системні зміни", додає він. "Решта – деталі".

Після розпаду Радянського Союзу майбутнє України виглядало досить райдужним. Маючи могутню промислову й сільськогосподарську базу, країна мала швидко переключитися на демократичний шлях розвитку й інтегруватися в Європу.

Однак, на відміну від більшості своїх сусідів, українські лідери зробили помилку, так і не провівши системних перетворень, які б дозволили демократії міцно стати на ноги. І хоча економіка продовжувала рости, незалежна преса та чесні вибори так і не пустили корені в країні, що дозволило владі, як говорить Ющенко, "працювати під килимом".

Такий розвиток подій призвів до патової ситуації в парламенті, зростаючої ізоляції України від Заходу й закликів до відставки Кучми.

Найближчим часом президент України має спростувати інформацію про те, що він дав зелене світло на продаж радарної системи раннього оповіщення "Кольчуга", про що говориться на записах колишнього охоронця Кучми.

Президент не раз заявляв, що не давав своєї згоди на цю угоду, а українські чиновники наполягають, що записи – фальшивка, однак ФБР нещодавно підтвердило їхню автентичність. У результаті Вашингтон призупинив пряму допомогу Україні розміром у 54 млн. доларів – доти, поки не буде розслідувана справа з "Кольчугами".

Група американо-британських експертів, запрошена паном Кучмою, так і не змогла довести або спростувати факт продажу "Кольчуг" Іраку. У їхньому звіті також указувалося, що України була не настільки відкрита, як обіцялося.

Багато місцевих політиків незадоволені ставленням Вашингтона до Києва, відзначаючи, що Америка поспішила з обвинуваченнями на адресу України в незаконній угоді, не маючи достатньої кількості доказів. Радник пана Кучми з питань безпеки пан Марчук стверджує, що частина галасу навколо "Кольчуг" пов'язана з небажанням Заходу пустити Україну на дуже вже прибутковий ринок зброї.

Навіть опонентів пана Кучми турбує той факт, що США усе більше відштовхує Україну від Заходу і небезпечно персоналізує політику. "У такій ситуації Україна потребує підтримки Заходу", говорить Андрій Шкіль, лідер опозиційної націоналістичної партії, що закликає до відставки пана Кучми. "У такій ситуації Захід повинен розуміти, що тут ідеться не тільки про Ірак. Ментальність українців абсолютно близька Заходові. Нам не потрібно нікуди йти. Ми в Європі. Українці не антизахідники".

Навіть пан Ющенко, що намагався знайти компроміс з паном Кучмою з декількох політичних питань, відзначив в інтерв'ю, що якщо продаж радара буде доведено, Захід повинен усе-таки шукати "політичний" вихід, а не накладати санкції на Київ.

Однак Україна вже зараз відчуває негативні наслідки скандалу з "Кольчугами". Західні лідери відкликали запрошення пану Кучмі на саміт НАТО, що відбудеться в Празі цього тижня. На ньому альянс запропонує членство декільком країнам з колишнього радянського блоку (включаючи Румунію і Болгарію). Планувалося, що саміт мав стати символом тісніших відносин між Україною і НАТО.

Небезпека персоналізації відносин Києва й Вашингтона полягає в тому, говорять місцеві політики, що чим сильнішим є міжнародний тиск на нього, тим занепокоєнішим стає пан Кучма. У результаті, шукаючи дипломатичну підтримку, президент усе частіше звертається до Москви.

"Американська зовнішня політика приділяє занадто багато уваги особистісному виміру за рахунок стратегічного", говорить Збігнев Бжезинський, радник з питань національної безпеки при колишньому президенті Картері.

І хоча в минулому у відносинах України і США існували проблеми, говорить пан Бжезинський, їх не можна настільки персоналізувати, щоб погіршилися довгострокові стратегічні відносини між країнами.

Багато українських політиків бояться, що потепління відносин Києва й Москви прокладе дорогу до тісніших економічних і політичних зв'язків між ними, що може підірвати незалежність України.

"Україна опинилася в тіні Росії", говорить Борис Тарасюк, колишній міністр закордонних справ, який зараз керує парламентським комітетом з питань європейської інтеграції. "Вона - на узбіччі європейської політики".

Російські компанії уже володіють істотною часткою української економіки, включаючи найважливіший енергетичний сектор. Київ і Москва організували консорціум з транспортування російських енергоресурсів через українську територію до Західної Європи. Німеччина мала стати учасником угоди, однак, після виборів поводиться нерішуче.

"Для Заходу немає ніякої економічної вигоди від ізоляції Кучми", говорить Мирон Василик, віце-президент PBN Co., американської PR-фірми з представництвами в країнах колишнього Радянського блоку. "Ізоляціоністська політика розв'яже Росії руки і дозволить їй ще більше просувати свої економічні інтереси в Україні".

Конгресмен Боб Шеффер, республіканець від штату Колорадо, що нещодавно звернувся до президента Буша з листом, у якому просив американського президента відрадити пана Кучму від участі в Празькому саміті, говорить, що США має концентруватися на допомозі народу Україну і НДО.

"Поки, як я уже вказував у моїх листах президентові Бушу, Америка повинна збільшити й сфокусувати свої програми іноземної допомоги на неурядових програмах, що підтримують освіту, охорону здоров'я, вільну пресу, демократію й економічний розвиток", говорить він.

Багатьох спостерігачів в Україні хвилює те, як саме використовуються записи, таємно зроблені колишнім охоронцем президента Миколою Мельниченком. Уперше запису були оприлюднені два роки тому, після того, як було знайдено обезголовлене тіло журналіста Георгія Гонгадзе, що обвинувачував президента в корупції. На записах начебто чутно, як Кучма говорить своїм помічникам "позбутися" пана Гонгадзе. Обнародування записів у той момент привело до найбільшої політичної кризи в Україні після здобуття незалежності.

Торік пан Мельниченко заявив, що записувати пана Кучму він почав, оскільки більше не міг терпіти корупцію в адміністрації Кучми. Крім того, екс-майор сказав, що записами він займався самостійно.

Багато місцевих спостерігачів вважають ці твердження сумнівними. З огляду на підвищені заходи безпеки в президентській штаб-квартирі, ніхто б не зміг записувати пана Кучму без сторонньої допомоги.

Крім того, вони звертають увагу на час оприлюднення окремих фрагментів записів. Наприклад, хоча Вашингтон і знав про можливу розмову про продаж "Кольчуг", після того, як він був оприлюднений навесні в Україні, адміністрація Буша оголосила про те, що вірить в автентичність записів тільки напередодні вересневих акцій протесту, запланованих супротивниками Кучми в Києві.

Американські чиновники говорять, що вони хотіли переконатися в тому, що записи – справжні. Багато українців підозрюють, що за цим діями стоять серйозніші мотиви.

Останні обвинувачення на адресу президента тільки підвищили політичний тиск. Після березневих виборів український парламент був паралізований через розкол між прокучмівськими й опозиційними силами. Блок пана Ющенка, що набрав найбільше голосів і має найбільшу фракцію в парламенті, насправді виявився виключеним із процесу прийняття рішень.

Пан Ющенко говорить, що хоча, на його думку, нинішній парламент є демократичнішим, ніж його попередники, Рада стає політичним апаратом по виконанню волі адміністрації Кучми, очолюваної паном Медведчуком. Партія пана Медведчука – СДПУ (О) – посіла останнє місце серед шести партій, що пройшли в парламент.

Багато політиків, включаючи тих, хто спочатку підтримував пана Медведчука, говорять, що розчарувалися в ньому. Вони говорять, що він різко обмежив доступ до президента, і зайнятий забезпеченням своїх власних політичних планів і економічних інтересів.

Депутати, політичні оглядачі й бізнесмени говорять, що багато з нинішніх політичних проблем з'явилися після того, як у червні адміністрацію президента очолив пан Медведчук.

"До Медведчука двері були відкриті для різних політичних партій", говорить пан Василик. "Президент повинен чути різні точки зору. Зараз Медведчук відрізав цю можливість".

Бізнесмени з неправильною політичною орієнтацією говорять, що вже починають відчувати тиск із боку влади, у тому числі з боку податкової.

"Сьогодні країна розділена на два табори", говорить Євген Червоненко, засновник і почесний президент Орлана, однієї з найбільших в Україні компаній з виробництва безалкогольних напоїв і перевезень. "Це наше Бостонське чаювання".

Зараз Орлан має проблеми з податковою, ініційовані братом пана Медведчука, який очолює податкову адміністрацію у Львові.

"В одному таборі стара "номенклатура", як олігарх Медведчук. Їм немає чого показувати "Артуру Андерсену", говорить пан Червоненко, колишній міністр в уряді пана Ющенка. "Ми хочемо рівних прав для всіх".

У приймальні пана Медведчука нам відмовили в інтерв'ю, незважаючи на численні прохання.