Для чого "чистоплюю" більшість із дияволом?
Четвер, 24 жовтня 2002, 10:32
Ющенко, мабуть, вже приречений на те, щоб стати президентом України – не у цьому році, так у наступному, принаймні в 2004 році. Але у нього є вибір: отримати владу з рук народу і залишитися чесною і порядною людиною або укласти угоду зі своєю совістю і прийняти булаву із рук злочинців.
Вже майже півроку із ослячою впертістю Віктор Ющенко прагне "злучити" свою фракцію із обрубками "Єди" та СДПУ(о і народити-таки нову парламентську більшість. Днями Костенко переможно заявив, що трійка ("НУ", "Регіони України" "ПППУ-"Трудова Україна") може погодити текст коаліційної угоди вже на цьому тижні. Яке щастя!
Метушливу активність Костенка по затягуванню "Нашої України" до блоку з прокучмівськими силами я ще можу пояснити, але чи розуміє Ющенко, з ким він невдовзі може себе пов'язати? Прагнення Ющенка до подібного блокування ще можна було б зрозуміти, якби зусиллями майора Мельниченка ми не отримали реальних політичних, а часто і кримінальних портретів тих, з ким лідер "НУ" незабаром хоче підписати угоду. Невже Ющенко готовий вирішувати долю країни разом із крадіями, корупціонерами та вбивцями?
У чесності самого Ющенка не маю сумніву. Плівки Мельниченка свідчать, що Ющенко зміг залишитися незаплямованим, незабрудненим у кримінальних оборудках команди Кучми, за що сам Гарант презирливо охрестив тоді ще майбутнього лідера "НУ" "чистоплюєм".
Всім зрозуміло: режим Кучми агонізує, і у своїх передсмертних конвульсіях прагне, щоб Ющенко продовжив його життя. Ті спільники Гаранта, які вмовляють Кучму піти на угоду з Ющенком, хочуть лише одного: щоб лідер "Нашої України" прикрив їх своєю незаплямованою репутацію, спокутував усі їхні гріхи. Їхня логіка мені зрозуміла – на відміну від логіки Ющенка.
Ну чому людина, яка має усі шанси протягом року – максимум двох отримати владу чесно, безпосередньо від самого народу й наперекір цій владі так прагне за будь-яку ціну пов'язати себе із режимом й отримати президентство від Кучми у статусі "офіційного спадкоємця"?
Своєю згодою на об'єднання у більшість з прибічниками Кучми Ющенко, я б сказав, підпише угоду з Дияволом: адже рано чи пізно йому доведеться сплатити за рахунком.
Отримавши підпис Ющенка під коаліційною угодою, вони міцно триматимуть його на гачку вже як свого політичного союзника. Отож, замість того, щоб проводити економічні реформи, робити життя людей кращим, наступаючи на хвости цим пройдисвітам, Президент Ющенко змушений буде виписувати їм індульгенції, розплачуватися з ними за сьогоднішню нібито підтримку, якої він не потребує.
Сподіваюся, що здорові сили в "Нашій України" не дозволять пов'язати долю найперспективнішої політичної сили із змерзенілими в криміналі рештками агонізуючого режиму.
Я вірю в те, що, наприклад, ПРП, з якою у мене, на жаль, історично склалися не найкращі стосунки, дотримається своєї обіцянки вийти з "Нашої України", якщо блок підпише угоду з владою.
Радує й те, що влада продовжує виштовхувати Ющенка в опозицію. Папа ще не дозрів до того, щоб домовлятися з Ющенком й, як і раніше, хоче мати таку більшість, де він сам є Бог і цар. Задля того зроблено Джигу цапом відбувайлом – так режим чинить вже не вперше з тими, хто ретельно виконує його злочинні вказівки.
У них знову, на деякий час, відпала необхідність у переговорах з Ющенком, вони знову – після того, як їх пропісочив президент – сподіваються, що ця більшість запрацює. Після чергового провалу знову візьмуться дурити голову Ющенкові.
Ющенко, мабуть, вже приречений на те, щоб стати президентом України – не у цьому році, так в наступному, принаймні в 2004 році. Але у нього є вибір: отримати владу з рук народу і залишитися чесною і порядною людиною або укласти угоду зі своєю совістю й отримати президентство з рук злочинців, пам'ятаючи, що прийде час платити за рахунками. Тільки от розраховуватись, Вікторе Андрійовичу, доведеться Україною.
Шлях у Ющенка тільки один – в опозицію. Впевнений, що тут Ющенкові поступляться місцем, відсунувши у бік власні амбіції.
Один шанс Ющенко вже втратив в 2001 році, коли підписав так званий лист трьох і не став на бік народу та опозиції. Чи використає він свій шанс зараз?
Вже майже півроку із ослячою впертістю Віктор Ющенко прагне "злучити" свою фракцію із обрубками "Єди" та СДПУ(о і народити-таки нову парламентську більшість. Днями Костенко переможно заявив, що трійка ("НУ", "Регіони України" "ПППУ-"Трудова Україна") може погодити текст коаліційної угоди вже на цьому тижні. Яке щастя!
Метушливу активність Костенка по затягуванню "Нашої України" до блоку з прокучмівськими силами я ще можу пояснити, але чи розуміє Ющенко, з ким він невдовзі може себе пов'язати? Прагнення Ющенка до подібного блокування ще можна було б зрозуміти, якби зусиллями майора Мельниченка ми не отримали реальних політичних, а часто і кримінальних портретів тих, з ким лідер "НУ" незабаром хоче підписати угоду. Невже Ющенко готовий вирішувати долю країни разом із крадіями, корупціонерами та вбивцями?
У чесності самого Ющенка не маю сумніву. Плівки Мельниченка свідчать, що Ющенко зміг залишитися незаплямованим, незабрудненим у кримінальних оборудках команди Кучми, за що сам Гарант презирливо охрестив тоді ще майбутнього лідера "НУ" "чистоплюєм".
Всім зрозуміло: режим Кучми агонізує, і у своїх передсмертних конвульсіях прагне, щоб Ющенко продовжив його життя. Ті спільники Гаранта, які вмовляють Кучму піти на угоду з Ющенком, хочуть лише одного: щоб лідер "Нашої України" прикрив їх своєю незаплямованою репутацію, спокутував усі їхні гріхи. Їхня логіка мені зрозуміла – на відміну від логіки Ющенка.
Ну чому людина, яка має усі шанси протягом року – максимум двох отримати владу чесно, безпосередньо від самого народу й наперекір цій владі так прагне за будь-яку ціну пов'язати себе із режимом й отримати президентство від Кучми у статусі "офіційного спадкоємця"?
Своєю згодою на об'єднання у більшість з прибічниками Кучми Ющенко, я б сказав, підпише угоду з Дияволом: адже рано чи пізно йому доведеться сплатити за рахунком.
Отримавши підпис Ющенка під коаліційною угодою, вони міцно триматимуть його на гачку вже як свого політичного союзника. Отож, замість того, щоб проводити економічні реформи, робити життя людей кращим, наступаючи на хвости цим пройдисвітам, Президент Ющенко змушений буде виписувати їм індульгенції, розплачуватися з ними за сьогоднішню нібито підтримку, якої він не потребує.
Сподіваюся, що здорові сили в "Нашій України" не дозволять пов'язати долю найперспективнішої політичної сили із змерзенілими в криміналі рештками агонізуючого режиму.
Я вірю в те, що, наприклад, ПРП, з якою у мене, на жаль, історично склалися не найкращі стосунки, дотримається своєї обіцянки вийти з "Нашої України", якщо блок підпише угоду з владою.
Радує й те, що влада продовжує виштовхувати Ющенка в опозицію. Папа ще не дозрів до того, щоб домовлятися з Ющенком й, як і раніше, хоче мати таку більшість, де він сам є Бог і цар. Задля того зроблено Джигу цапом відбувайлом – так режим чинить вже не вперше з тими, хто ретельно виконує його злочинні вказівки.
У них знову, на деякий час, відпала необхідність у переговорах з Ющенком, вони знову – після того, як їх пропісочив президент – сподіваються, що ця більшість запрацює. Після чергового провалу знову візьмуться дурити голову Ющенкові.
Ющенко, мабуть, вже приречений на те, щоб стати президентом України – не у цьому році, так в наступному, принаймні в 2004 році. Але у нього є вибір: отримати владу з рук народу і залишитися чесною і порядною людиною або укласти угоду зі своєю совістю й отримати президентство з рук злочинців, пам'ятаючи, що прийде час платити за рахунками. Тільки от розраховуватись, Вікторе Андрійовичу, доведеться Україною.
Шлях у Ющенка тільки один – в опозицію. Впевнений, що тут Ющенкові поступляться місцем, відсунувши у бік власні амбіції.
Один шанс Ющенко вже втратив в 2001 році, коли підписав так званий лист трьох і не став на бік народу та опозиції. Чи використає він свій шанс зараз?
