Провал у системі безпеки НАТО
Понеділок, 5 серпня 2002, 11:15
В Україні черговий раз заговорили про перспективи вступу до НАТО. Причому, цього разу ініціатива виходить від представників правлячого режиму Кучми, а обрана ними тактика характеризується явною метушливістю.
Все почалося 23 травня, коли Рада безпеки і оборони України зробила заяву про намір Києва інтегруватися до НАТО. У середині липня Кучма підписав відповідний указ, який, начебто, повинен підтвердити серйозність намірів. У перспективі планується провести зустріч у верхах НАТО-Україна, а до листопада режим Кучми має остаточно вирішити, чи починати офіційний вступ до Північноатлантичного блоку.
З Києва і Брюсселя лунають численні коментарі. На думку колишнього міністра закордонних справ Бориса Тарасюка, перспективи вступу України залежать від ходу реформ у державі. Генсек НАТО Робертсон зазначив, що "Україна серйозно і рішуче ставиться до цього курсу".
Здається, обидва державні мужі можуть бути абсолютно праві, а можуть й жорстоко помилятися. Все залежить від того, що вони мають на увазі - вступ до НАТО України як демократичної держави або прийняття до цієї цивілізованої компанії режиму Кучми як злоякісної пухлини на тілі України. У першому випадку цей процес може виявитися вельми сприятливим для обох сторін. У другому - добродії у Брюсселі можуть виявитися у дивній компанії.
За великим рахунком справа не в тих документах, які ухвалять чи не ухвалять обидві сторони у найближчому майбутньому, і навіть не у реформах в Україні або у їх відсутності. Корінне питання – в суті людини, якій раптом аж надто закортіло у натівський теремок, тобто у Леоніді Даниловичі Кучмі.
Після закінчення холодної війни НАТО стали називати "цивілізованим співтовариством" або "клубом джентльменів". Якщо це так, то вступати до нього повинні також джентльмени. На жаль, з цим на Банковій справи йдуть вкрай погано.
У нас є документальна інформація, яка свідчить про те, що посольства низки країн НАТО у Києві прослуховуються. Мова йде, наприклад, про посольство Туреччини, а також про посольство Іспанії. Як доповідав Деркач Кучмі 9 вересня 2000 року, з цією метою його "фірма" закупила у Швейцарії "програми, алгоритми і якусь ще техніку". Планувалося закупити додаткову апаратуру, яка б дозволила істотно розширити число посольств, які прослуховуються.
Більш того, якщо голова СБУ Деркач не брехав президентові Кучмі, то виходить, що "фірма" Деркача зламала коди посольств країн НАТО і читала шифротелеграми, які вони направляли своїм урядам. Розшифровки миттєво надходили на стіл Кучми, можливо раніше, ніж главам держав і урядів відповідних натівських держав.
Якщо вірити Деркачеві, то у наявності найбільший провал в системі безпеки НАТО, причому в той час, коли цей блок фактично веде війну з міжнародним тероризмом. При цьому натівські секрети потрапляли до рук режиму, в якому все продається, а сам Деркач підтримував регулярні контакти зі спецслужбами Іраку і Ірану, які ніким не контролюються.
Цікаво, що думають з цього приводу в НАТО, передусім в урядах Туреччини і Іспанії? Ми готові надати їм відповідну документальну інформацію, а зараз обмежимося коротким уривком з конфіденційної доповіді голови СБУ Леоніда Деркача президенту Леоніду Кучмі.
9 вересня 2000 року
Кабінет Кучми
Йде доповідь голови СБУ Леоніда Деркача
Кучма шелестить паперами, які йому приніс Деркач.
Деркач: Это все расшифровки с этого... Это посольство отправляет закрытую информацию в Испанию – мы их читаем. И Турцию тоже читаем. Сейчас у швейцарцев взяли программы, алгоритмы и кое-какую технику. Вот еще наверное штук 5-6, и должны [одно слово неразборчиво] 26 других государств.
(Кучма продолжает шуршать бумагами.)
Деркач: Это все три почти по одной. Вот это, вот еще.
Кучма: А это что?
Деркач: А это схема, как вывезти миллионы гривен.
Проаналізувавши сотні годин аудіозапису, таємно зробленого в кабінеті Кучми, можу сміливо сказати, що наведений епізод - лише крапля в морі багатогранної діяльності Леоніда Кучми, що перетворив свою країну на поліцейську державу.
У цій державі прослуховуються всі і все - штаб-квартири опозиційних партій, окремі лідери опозиції, посольства західних держав, окремі заокеанські дипломати, члени українського уряду і навіть найближчі помічники Кучми. Зовнішнє спостереження ведеться за лідерами опозиції, в тому числі під час їх поїздок за кордон. Всі дані надходять на стіл Кучми.
"Папа" тримає руку на пульсі підконтрольної території. Ніхто не забутий. Все кинуте на те, щоб "папа" вижив. Навіть найближчі союзники підбираються в залежності від того, чи є на них забійний компромат, наприклад – дані про роботу в якості інформаторів КДБ СРСР під оперативним псевдонімом "Соколовський".
Тепер ця ракова пухлина намагається пустити метастази в НАТО. Кучма вже проник до посольств натівських країн через чорний хід. Чи вдасться йому увійти до блоку через парадні двері? Час покаже.
Все почалося 23 травня, коли Рада безпеки і оборони України зробила заяву про намір Києва інтегруватися до НАТО. У середині липня Кучма підписав відповідний указ, який, начебто, повинен підтвердити серйозність намірів. У перспективі планується провести зустріч у верхах НАТО-Україна, а до листопада режим Кучми має остаточно вирішити, чи починати офіційний вступ до Північноатлантичного блоку.
З Києва і Брюсселя лунають численні коментарі. На думку колишнього міністра закордонних справ Бориса Тарасюка, перспективи вступу України залежать від ходу реформ у державі. Генсек НАТО Робертсон зазначив, що "Україна серйозно і рішуче ставиться до цього курсу".
Здається, обидва державні мужі можуть бути абсолютно праві, а можуть й жорстоко помилятися. Все залежить від того, що вони мають на увазі - вступ до НАТО України як демократичної держави або прийняття до цієї цивілізованої компанії режиму Кучми як злоякісної пухлини на тілі України. У першому випадку цей процес може виявитися вельми сприятливим для обох сторін. У другому - добродії у Брюсселі можуть виявитися у дивній компанії.
За великим рахунком справа не в тих документах, які ухвалять чи не ухвалять обидві сторони у найближчому майбутньому, і навіть не у реформах в Україні або у їх відсутності. Корінне питання – в суті людини, якій раптом аж надто закортіло у натівський теремок, тобто у Леоніді Даниловичі Кучмі.
Після закінчення холодної війни НАТО стали називати "цивілізованим співтовариством" або "клубом джентльменів". Якщо це так, то вступати до нього повинні також джентльмени. На жаль, з цим на Банковій справи йдуть вкрай погано.
У нас є документальна інформація, яка свідчить про те, що посольства низки країн НАТО у Києві прослуховуються. Мова йде, наприклад, про посольство Туреччини, а також про посольство Іспанії. Як доповідав Деркач Кучмі 9 вересня 2000 року, з цією метою його "фірма" закупила у Швейцарії "програми, алгоритми і якусь ще техніку". Планувалося закупити додаткову апаратуру, яка б дозволила істотно розширити число посольств, які прослуховуються.
Більш того, якщо голова СБУ Деркач не брехав президентові Кучмі, то виходить, що "фірма" Деркача зламала коди посольств країн НАТО і читала шифротелеграми, які вони направляли своїм урядам. Розшифровки миттєво надходили на стіл Кучми, можливо раніше, ніж главам держав і урядів відповідних натівських держав.
Якщо вірити Деркачеві, то у наявності найбільший провал в системі безпеки НАТО, причому в той час, коли цей блок фактично веде війну з міжнародним тероризмом. При цьому натівські секрети потрапляли до рук режиму, в якому все продається, а сам Деркач підтримував регулярні контакти зі спецслужбами Іраку і Ірану, які ніким не контролюються.
Цікаво, що думають з цього приводу в НАТО, передусім в урядах Туреччини і Іспанії? Ми готові надати їм відповідну документальну інформацію, а зараз обмежимося коротким уривком з конфіденційної доповіді голови СБУ Леоніда Деркача президенту Леоніду Кучмі.
9 вересня 2000 року
Кабінет Кучми
Йде доповідь голови СБУ Леоніда Деркача
Кучма шелестить паперами, які йому приніс Деркач.
Деркач: Это все расшифровки с этого... Это посольство отправляет закрытую информацию в Испанию – мы их читаем. И Турцию тоже читаем. Сейчас у швейцарцев взяли программы, алгоритмы и кое-какую технику. Вот еще наверное штук 5-6, и должны [одно слово неразборчиво] 26 других государств.
(Кучма продолжает шуршать бумагами.)
Деркач: Это все три почти по одной. Вот это, вот еще.
Кучма: А это что?
Деркач: А это схема, как вывезти миллионы гривен.
Проаналізувавши сотні годин аудіозапису, таємно зробленого в кабінеті Кучми, можу сміливо сказати, що наведений епізод - лише крапля в морі багатогранної діяльності Леоніда Кучми, що перетворив свою країну на поліцейську державу.
У цій державі прослуховуються всі і все - штаб-квартири опозиційних партій, окремі лідери опозиції, посольства західних держав, окремі заокеанські дипломати, члени українського уряду і навіть найближчі помічники Кучми. Зовнішнє спостереження ведеться за лідерами опозиції, в тому числі під час їх поїздок за кордон. Всі дані надходять на стіл Кучми.
"Папа" тримає руку на пульсі підконтрольної території. Ніхто не забутий. Все кинуте на те, щоб "папа" вижив. Навіть найближчі союзники підбираються в залежності від того, чи є на них забійний компромат, наприклад – дані про роботу в якості інформаторів КДБ СРСР під оперативним псевдонімом "Соколовський".
Тепер ця ракова пухлина намагається пустити метастази в НАТО. Кучма вже проник до посольств натівських країн через чорний хід. Чи вдасться йому увійти до блоку через парадні двері? Час покаже.