Генпрокуратура стала на бік Фельдмана у конфлікті з Піскуном
Четвер, 29 серпня 2002, 17:52
Вечір середи 28 серпня 2002 року був чи не найщасливіший вечір у житті Бориса Фельдмана за останні два з половиною роки. Нарешті, Генеральній прокуратурі України довелося визнати, що сумніви екс-віце-президента банку "Слов'янський" щодо законослухняності пана Піскуна є небезпідставними. І у діях останнього, все ж таки, є певні ознаки злочину. А надійшла ця звістка до ув'язненого у Луганському СІЗО №17 колишнього банкіра завдяки заступникові начальника управління Генпрокуратури Лобачу.
Власне, у тому, що Святослав Михайлович не дружить із законом, Фельдман ніколи не сумнівався. І навіть свого часу, а точніше 15 січня цього року, звернувся до Генеральної прокуратури із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності тоді ще начальника слідчого управління ДПА за ознаками ч. 2 ст. 387 КК України.
Стаття ж передбачає відповідальність посадових осіб, які, маючи доступ до матеріалів досудового слідства, поширюють щодо обвинувачених інформацію, що ганьбить останніх.
А Святослав Михайлович, нема де правди діти, дійсно протягом усього часу слідства у "справі Фельдмана" охоче ділився з громадськістю як добутими фактами, так і власною їх інтерпретацією. І інтерпретація ця, попри задекларовану в КПК неупередженість слідства, чомусь неодмінно Фельдмана ганьбила.
А самого його пан Піскун неодноразово йменував злочинцем, який скоїв якийсь злочин. Щоправда, жодний зі злочинів, що Піскун принародно "навішував" на Фельдмана (дача хабарів, робота з фіктивними банками, розкрадання грошей вкладників і т.п.), чомусь в обвинувачувальний вирок не ввійшов. Попри неодноразові запевнення тоді ще начальника слідчого управління ДПА.
І якраз 15 січня 2002 року терпець Фельдмана урвався. Як наслідок - заява в прокуратуру, постанова ГПУ про відмову у порушенні щодо Піскуна кримінальної справи та наступна скарга в суд на цю відмовну постанову.
Але судового засідання, що мало ось-ось відбутися, не буде. З причини зникнення предмета оскарження. Тому що Генпрокуратурі довелося визнати, що в порушенні кримінальної справи проти Піскуна було відмовлено передчасно. Оскільки жодних підстав для цього законом не передбачено.
Наводимо повний текст листа Генпрокуратури, зачитаний у СІЗО Фельдманові:
Генеральна прокуратура України
20 серпня 2002
№04/2-6382-00
Начальнику СІЗО №17
для виголошення Фельдману
Повідомляємо, що за результатами додаткового вивчення матеріалів перевірки заяви Фельдмана від 15.01.02, у зв'язку з ненаведенням в ній необхідних приводів і підстав для вирішення її у порядку ст. 97 КПК України, постанова старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Генеральної прокуратури України Геселева О.В. від 04.02.02 про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно Піскуна С.М. за ст. 387 ч. 2 КК України скасована 7 серпня 2002 року виконувачем обов'язків Генерального прокурора України.
Заступник начальника управління
підтр. державного обвин. в судах
А.П.Лобач
Єдине, про що забув повідомити пан Лобач підсудного Фельдмана - це про наслідки розгляду його заяви про порушення кримінальної справи у світлі вищенаведеного листа. Тобто, який запобіжний захід обрано щодо Піскуна і в який спосіб Фельдман буде визнаний потерпілим.
Власне, у тому, що Святослав Михайлович не дружить із законом, Фельдман ніколи не сумнівався. І навіть свого часу, а точніше 15 січня цього року, звернувся до Генеральної прокуратури із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності тоді ще начальника слідчого управління ДПА за ознаками ч. 2 ст. 387 КК України.
Стаття ж передбачає відповідальність посадових осіб, які, маючи доступ до матеріалів досудового слідства, поширюють щодо обвинувачених інформацію, що ганьбить останніх.
А Святослав Михайлович, нема де правди діти, дійсно протягом усього часу слідства у "справі Фельдмана" охоче ділився з громадськістю як добутими фактами, так і власною їх інтерпретацією. І інтерпретація ця, попри задекларовану в КПК неупередженість слідства, чомусь неодмінно Фельдмана ганьбила.
А самого його пан Піскун неодноразово йменував злочинцем, який скоїв якийсь злочин. Щоправда, жодний зі злочинів, що Піскун принародно "навішував" на Фельдмана (дача хабарів, робота з фіктивними банками, розкрадання грошей вкладників і т.п.), чомусь в обвинувачувальний вирок не ввійшов. Попри неодноразові запевнення тоді ще начальника слідчого управління ДПА.
І якраз 15 січня 2002 року терпець Фельдмана урвався. Як наслідок - заява в прокуратуру, постанова ГПУ про відмову у порушенні щодо Піскуна кримінальної справи та наступна скарга в суд на цю відмовну постанову.
Але судового засідання, що мало ось-ось відбутися, не буде. З причини зникнення предмета оскарження. Тому що Генпрокуратурі довелося визнати, що в порушенні кримінальної справи проти Піскуна було відмовлено передчасно. Оскільки жодних підстав для цього законом не передбачено.
Наводимо повний текст листа Генпрокуратури, зачитаний у СІЗО Фельдманові:
Генеральна прокуратура України
20 серпня 2002
№04/2-6382-00
Начальнику СІЗО №17
для виголошення Фельдману
Повідомляємо, що за результатами додаткового вивчення матеріалів перевірки заяви Фельдмана від 15.01.02, у зв'язку з ненаведенням в ній необхідних приводів і підстав для вирішення її у порядку ст. 97 КПК України, постанова старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Генеральної прокуратури України Геселева О.В. від 04.02.02 про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно Піскуна С.М. за ст. 387 ч. 2 КК України скасована 7 серпня 2002 року виконувачем обов'язків Генерального прокурора України.
Заступник начальника управління
підтр. державного обвин. в судах
А.П.Лобач
Єдине, про що забув повідомити пан Лобач підсудного Фельдмана - це про наслідки розгляду його заяви про порушення кримінальної справи у світлі вищенаведеного листа. Тобто, який запобіжний захід обрано щодо Піскуна і в який спосіб Фельдман буде визнаний потерпілим.
