Хочеш заробляти більше, ніж президент? Йди працювати в його адміністрацію!
Четвер, 15 серпня 2002, 20:58
Невдовзі в адміністрації президента будуть працювати люди з вулиці. Ну, якщо не зовсім із вулиці, то, принаймні, ті, що пройшли горнило відкритого конкурсу на заміщення низки вакансій в оновленій АП. "Чого б це раптом?" - може здивовано запитати сторонній. А тому, очевидно, що і есдеки, що окопалися в адміністрації, і борець зі столичною корупцією Валерій Хорошковський уже собаку з'їли на кадрових конкурсах, які вони використовували в хитромудрих технологічних комбінаціях. СДПУ(О) досить довго веде програму "Кадровий резерв - нова сила України", а КОПи взагалі зробили відкритий конкурс своєю фірмовою фішкою (щоправда, нічого тямущого з цього не вийшло). Як кажуть іспанці: cado loco con su tema (у кожного божевільного свій бзик).
Але поки конкурс офіційно не оголошено, потенційні апліканти можуть ознайомитися з приголомшливими перспективами, які чекають на новобранців та зубрів виконавчої влади. Будь-який, хоч трохи досвідчений шукач роботи знає, що болюче питання про заробітну плату за неписаними правилами працевлаштування ставити слід ближче до кінця співбесіди. Якщо вас приваблює робота в органах виконавчої влади або вам просто цікаво, скільки заробляють люди, які забезпечують життєздатність країни, цей матеріал - для вас.
У медиків існує приказка: "Лікуватися задарма - дарма лікуватися". Без сумніву, її можна чудово припасувати й до сфери держуправління. Тобто як дрібним і не дуже чиновникам платять, так вони і працюють. Платня глави адміністрації президента, міністрів, секретаря РНБО, генпрокурора, глави податкової адміністрації з деякими відхиленнями впирається в стелю 400 гривень. У їхніх підлеглих, не складно здогадатися, ще менше. Проте, чиновники були б не чиновниками, якби не піклувалися про компенсації, - лазівок для збільшення зарплат держслужбовців досить. Але - про все по черзі.
Як і в інших сферах суспільного життя, серед тих, хто управляє країною, є індивіди рівні, а є ще рівніші. До категорії останніх належать сам президент (зарплата 2,6 тисячі гривень), а також прем'єр-міністр, спікер, голови Конституційного, Верховного та Вищого арбітражного судів (зарплата 2,4 тисячі гривень). Через якісь відомі лише керівництву країни причини, безпосередньо постанову Кабміну, яка ці суми регламентує, в електронній версії оздоблено грифом "не для друку". Залишається тільки здогадуватися, кому треба приховувати цей секрет Полішинеля і що такого таємничого міститься в цьому документі? Проте, відкритого кадрового конкурсу на ці посади все одно не буде.
У всіх інших посадовців окладна планка - в районі 80 доларів США. Ставки держслужбовців та можливості їх примноження (чого, до речі, позбавлені президент і Ко) затверджені одним із останніх рішень кабміну Валерія Пустовойтенка - постановою № 2288 від 13 грудня 1999 року.
Отже, оклад глави адміністрації президента Віктора Медведчука становить 400 гривень, першого помічника президента Сергія Льовочкіна - 370. Стільки ж у першого заступника глави АП Олега Дьоміна. Прості заступники Медведчука отримують на 10 гривень менше. Постпреди президента в Конституційному суді та Верховній раді мають оклад в 365 гривень. У керівників управлінь АП (а саме ці посади комплектуватимуться за допомогою відкритого конкурсу) ставки скромніші - 320. Завідувачі відділів можуть розраховувати на оклад в 290-310 гривень.
У Кабміні, не враховуючи прем'єра, топовий оклад також в 400 гривень - у Першого віце-прем'єра (зараз - Олега Дубини). Просто віце-прем'єр офіційно має ставку 390 гривень, а Держсекретар уряду - 380 гривень. Начальники управлінь та відділів КМ можуть розраховувати на аналогічні апешним оклади. Звичайний міністр на окладних сходах знаходиться поруч з Держсекретарем кабміну - його ставка також 380 гривень. Держсекретар міністерства зрівняний з першим помічником президента і має 370 гривень. Перший заступник міністра отримує, як ставку, 340 гривень.
У Михайла Рябця як голови Центрвиборчкому оклад становить все ті ж 400 гривень. Його заступник може розраховувати на ставку на 10 гривень меншу. Рядовий член ЦВК - власник окладу в 370 гривень.
Глава Податкової адміністрації України має оклад у 380 гривень (це зовсім не означає, що він стільки отримує - близько місяця тому Микола Азаров розповів, що в загальній кількості без вирахування податків заробляє понад 3 тисячі гривень). Його перший заступник може розраховувати на оклад в 360 гривень, звичайні заступники - в 340. Керівники обласних податкових адміністрацій офіційно мають 320 гривень. Податкові інспектори - 190-210 гривень. У начальника податкової міліції оклад в 360 гривень.
Ті ж 380 гривень мають у вигляді окладу глава кримського парламенту Борис Дейч та глава радміну Криму Сергій Куніцин. Ставка кримського міністра - 320 гривень. В решті випадків по Україні - голови обласних адміністрацій мають офіційний оклад в 340 гривень. Севастопольський голова міськадміністрації - 320. Вигідно відрізняється ставка Олександра Омельченка - як голови київської міськадміністрації він має віце-прем'єрський оклад в 390 гривень.
Фактично такі ж ставки мають і голови відповідних обласних рад. А ось керівники районного масштабу можуть спиратися на менші ставки - 260 гривень. Міські голови, якщо їх вотчина нараховує понад мільйон жителів, можуть розраховувати на ставку в 300 гривень, якщо менше 15 тисяч - то тільки на 170. Ставки сільських голів коливаються від 170 до 130 гривень.
Завзятий Святослав Піскун - володар ставки в 390 гривень. Його перший помічник має ставку на 10 гривень меншу. Кримський прокурор володіє ставкою в 340 гривень. Обласні прокурори ще меншою - 290-310 гривень.
Найбільше серед усіх, охоплених постановою Пустовойтенка, отримує як ставку заступник голови Конституційного суду України - 420 гривень. Перший заступник голови Верховного суду і перший заступник голови Вищого арбітражного суду, як і голова АП, - на чотирьохстах гривнях.
Євген Марчук як Секретар Ради Національної безпеки та оборони має ставку в 400 гривень. А ось голова комісії з питань оборонно-промислового комплексу (Володимир Горбулін) має менший оклад - 390 гривень.
Проте вважати, що все згадані держслужбовці отримують рівно стільки, скільки записано в їх окладах, було б просто по-дитячому наївно. Причому не йдеться про явище, завдяки якому Київ отримав друге ім'я -Хабаровськ-на -Дніпрі. Ні, все чесно-благородно-легально.
По-перше, є нарахування за вислугу років. Закон про державну службу регулює її таким чином: за 3 роки вислуги - надбавка в 10%, за 5 років - 15% тощо. Ті, що проробили понад 25 років, можуть розраховувати на надбавку в 40%.
По-друге, нікуди не подінешся від рангу держслужбовця. Оскільки кар'єрне зростання в органах влади намертво пов'язане з підвищенням цього соціального показника, то і надбавки до окладу відповідно зростають. Так, зараз службовець 1 рангу отримує надбавку в 160 гривень, службовець 15 рангу - тільки 45. По-третє, за наявністю дипломатичного рангу: Надзвичайний та повноважний посол отримує надбавку в 160 гривень, а простий аташе - в 70.
Свої особливі надбавки є у податківців: так, наприклад, головний державний радник податкової служби, отримує надбавку в 160 гривень. Мінімальна надбавка у службовців в цій сфері - 80 гривень - в інспектора податкової служби III рангу.
У тій самій ж пустовойтенківській постанові від 13 грудня 1999 року, записано ще декілька шляхів заохочення державних чиновників. Наприклад, передбачається, що вони можуть отримувати надбавки до 50% окладу "за високі досягнення в праці чи за виконання особливо важливої роботи". Чиновники, що не обіймають керівні посади, підтримуються надбавками за виконання роботи своїх колег. Буває і забута співробітниками комерційних підприємств матдопомога (в розмірі середньомісячного окладу).
Фінансовим плюсом для співробітників держорганів буде знання іноземних мов (якщо вони, звичайно, використовуються в роботі). За європейські мови чекай надбавки в 10% окладу, за східні, африканські та угро-фінські - 15%. Поліглоти можуть розраховувати на надбавку в чверть окладу. Кандидати наук та доктори заохочуються надбавками в 15% і 20% відповідно. Але тільки якщо вони працюють за профілем своєї наукової спеціалізації. Крім того, приріст в 15% забезпечує звання "заслужений". Будь-який старанно працюючий чиновник може розраховувати на премії.
Внаслідок усіх цих заохочень посадовці можуть назбирати зарплату, що перевищує фіксовані оклади перших осіб країни. Правда, ось, фактично дізнатися, скільки ж чиновники отримують насправді складно. УП вже писала про прибутки міністрів за 2001 рік, але крім них надбавки до окладів отримує ще безліч персонажів, згаданих вище. І скільки ж із них, окрім Миколи Азарова, отримують зарплату більшу, ніж президент?
Але поки конкурс офіційно не оголошено, потенційні апліканти можуть ознайомитися з приголомшливими перспективами, які чекають на новобранців та зубрів виконавчої влади. Будь-який, хоч трохи досвідчений шукач роботи знає, що болюче питання про заробітну плату за неписаними правилами працевлаштування ставити слід ближче до кінця співбесіди. Якщо вас приваблює робота в органах виконавчої влади або вам просто цікаво, скільки заробляють люди, які забезпечують життєздатність країни, цей матеріал - для вас.
У медиків існує приказка: "Лікуватися задарма - дарма лікуватися". Без сумніву, її можна чудово припасувати й до сфери держуправління. Тобто як дрібним і не дуже чиновникам платять, так вони і працюють. Платня глави адміністрації президента, міністрів, секретаря РНБО, генпрокурора, глави податкової адміністрації з деякими відхиленнями впирається в стелю 400 гривень. У їхніх підлеглих, не складно здогадатися, ще менше. Проте, чиновники були б не чиновниками, якби не піклувалися про компенсації, - лазівок для збільшення зарплат держслужбовців досить. Але - про все по черзі.
Як і в інших сферах суспільного життя, серед тих, хто управляє країною, є індивіди рівні, а є ще рівніші. До категорії останніх належать сам президент (зарплата 2,6 тисячі гривень), а також прем'єр-міністр, спікер, голови Конституційного, Верховного та Вищого арбітражного судів (зарплата 2,4 тисячі гривень). Через якісь відомі лише керівництву країни причини, безпосередньо постанову Кабміну, яка ці суми регламентує, в електронній версії оздоблено грифом "не для друку". Залишається тільки здогадуватися, кому треба приховувати цей секрет Полішинеля і що такого таємничого міститься в цьому документі? Проте, відкритого кадрового конкурсу на ці посади все одно не буде.
У всіх інших посадовців окладна планка - в районі 80 доларів США. Ставки держслужбовців та можливості їх примноження (чого, до речі, позбавлені президент і Ко) затверджені одним із останніх рішень кабміну Валерія Пустовойтенка - постановою № 2288 від 13 грудня 1999 року.
Отже, оклад глави адміністрації президента Віктора Медведчука становить 400 гривень, першого помічника президента Сергія Льовочкіна - 370. Стільки ж у першого заступника глави АП Олега Дьоміна. Прості заступники Медведчука отримують на 10 гривень менше. Постпреди президента в Конституційному суді та Верховній раді мають оклад в 365 гривень. У керівників управлінь АП (а саме ці посади комплектуватимуться за допомогою відкритого конкурсу) ставки скромніші - 320. Завідувачі відділів можуть розраховувати на оклад в 290-310 гривень.
У Кабміні, не враховуючи прем'єра, топовий оклад також в 400 гривень - у Першого віце-прем'єра (зараз - Олега Дубини). Просто віце-прем'єр офіційно має ставку 390 гривень, а Держсекретар уряду - 380 гривень. Начальники управлінь та відділів КМ можуть розраховувати на аналогічні апешним оклади. Звичайний міністр на окладних сходах знаходиться поруч з Держсекретарем кабміну - його ставка також 380 гривень. Держсекретар міністерства зрівняний з першим помічником президента і має 370 гривень. Перший заступник міністра отримує, як ставку, 340 гривень.
У Михайла Рябця як голови Центрвиборчкому оклад становить все ті ж 400 гривень. Його заступник може розраховувати на ставку на 10 гривень меншу. Рядовий член ЦВК - власник окладу в 370 гривень.
Глава Податкової адміністрації України має оклад у 380 гривень (це зовсім не означає, що він стільки отримує - близько місяця тому Микола Азаров розповів, що в загальній кількості без вирахування податків заробляє понад 3 тисячі гривень). Його перший заступник може розраховувати на оклад в 360 гривень, звичайні заступники - в 340. Керівники обласних податкових адміністрацій офіційно мають 320 гривень. Податкові інспектори - 190-210 гривень. У начальника податкової міліції оклад в 360 гривень.
Ті ж 380 гривень мають у вигляді окладу глава кримського парламенту Борис Дейч та глава радміну Криму Сергій Куніцин. Ставка кримського міністра - 320 гривень. В решті випадків по Україні - голови обласних адміністрацій мають офіційний оклад в 340 гривень. Севастопольський голова міськадміністрації - 320. Вигідно відрізняється ставка Олександра Омельченка - як голови київської міськадміністрації він має віце-прем'єрський оклад в 390 гривень.
Фактично такі ж ставки мають і голови відповідних обласних рад. А ось керівники районного масштабу можуть спиратися на менші ставки - 260 гривень. Міські голови, якщо їх вотчина нараховує понад мільйон жителів, можуть розраховувати на ставку в 300 гривень, якщо менше 15 тисяч - то тільки на 170. Ставки сільських голів коливаються від 170 до 130 гривень.
Завзятий Святослав Піскун - володар ставки в 390 гривень. Його перший помічник має ставку на 10 гривень меншу. Кримський прокурор володіє ставкою в 340 гривень. Обласні прокурори ще меншою - 290-310 гривень.
Найбільше серед усіх, охоплених постановою Пустовойтенка, отримує як ставку заступник голови Конституційного суду України - 420 гривень. Перший заступник голови Верховного суду і перший заступник голови Вищого арбітражного суду, як і голова АП, - на чотирьохстах гривнях.
Євген Марчук як Секретар Ради Національної безпеки та оборони має ставку в 400 гривень. А ось голова комісії з питань оборонно-промислового комплексу (Володимир Горбулін) має менший оклад - 390 гривень.
Проте вважати, що все згадані держслужбовці отримують рівно стільки, скільки записано в їх окладах, було б просто по-дитячому наївно. Причому не йдеться про явище, завдяки якому Київ отримав друге ім'я -Хабаровськ-на -Дніпрі. Ні, все чесно-благородно-легально.
По-перше, є нарахування за вислугу років. Закон про державну службу регулює її таким чином: за 3 роки вислуги - надбавка в 10%, за 5 років - 15% тощо. Ті, що проробили понад 25 років, можуть розраховувати на надбавку в 40%.
По-друге, нікуди не подінешся від рангу держслужбовця. Оскільки кар'єрне зростання в органах влади намертво пов'язане з підвищенням цього соціального показника, то і надбавки до окладу відповідно зростають. Так, зараз службовець 1 рангу отримує надбавку в 160 гривень, службовець 15 рангу - тільки 45. По-третє, за наявністю дипломатичного рангу: Надзвичайний та повноважний посол отримує надбавку в 160 гривень, а простий аташе - в 70.
Свої особливі надбавки є у податківців: так, наприклад, головний державний радник податкової служби, отримує надбавку в 160 гривень. Мінімальна надбавка у службовців в цій сфері - 80 гривень - в інспектора податкової служби III рангу.
У тій самій ж пустовойтенківській постанові від 13 грудня 1999 року, записано ще декілька шляхів заохочення державних чиновників. Наприклад, передбачається, що вони можуть отримувати надбавки до 50% окладу "за високі досягнення в праці чи за виконання особливо важливої роботи". Чиновники, що не обіймають керівні посади, підтримуються надбавками за виконання роботи своїх колег. Буває і забута співробітниками комерційних підприємств матдопомога (в розмірі середньомісячного окладу).
Фінансовим плюсом для співробітників держорганів буде знання іноземних мов (якщо вони, звичайно, використовуються в роботі). За європейські мови чекай надбавки в 10% окладу, за східні, африканські та угро-фінські - 15%. Поліглоти можуть розраховувати на надбавку в чверть окладу. Кандидати наук та доктори заохочуються надбавками в 15% і 20% відповідно. Але тільки якщо вони працюють за профілем своєї наукової спеціалізації. Крім того, приріст в 15% забезпечує звання "заслужений". Будь-який старанно працюючий чиновник може розраховувати на премії.
Внаслідок усіх цих заохочень посадовці можуть назбирати зарплату, що перевищує фіксовані оклади перших осіб країни. Правда, ось, фактично дізнатися, скільки ж чиновники отримують насправді складно. УП вже писала про прибутки міністрів за 2001 рік, але крім них надбавки до окладів отримує ще безліч персонажів, згаданих вище. І скільки ж із них, окрім Миколи Азарова, отримують зарплату більшу, ніж президент?
