Північноатлантична туманність
Середа, 3 липня 2002, 16:18
Понад 50% жителів України не знають про те, що у країни в кінці травня з'явився великий стратегічний план - коли-небудь приєднається до НАТО. Приблизно стільки ж не знають про те, як саме Україна співробітничає з НАТО сьогодні. Кожний п'ятий-шостий громадянин взагалі не знає, що таке Північноатлантичний альянс. А це означає, що спиратися на "громадську" думку в політичних дискусіях відносно історичного походу в НАТО, не можна. Просто тому, що громадської позиції в України щодо Блоку поки що немає.
Саме про це свідчать результати опитування громадської думки, проведені Українським інститутом соціальних досліджень, Центром "Соціальний моніторинг" спільно з Інститутом соціальної і політичної психології в червні нинішнього року. Проте, самі соціологи кажуть, що на цей раз було не стільки дослідження громадської думки, скільки його "зондаж": визначення основних координат.
Які ж основні тенденції?
Довіряй, але перевіряй?
Насамперед кидаються в очі два моменти: слабка поінформованість про НАТО як структуру, але в той же час - зростання довіри до Альянсу. Так, за даними УІСД і "Соціального моніторингу" довіряють НАТО 38% опитаних, не довіряють - 34%, не змогли відповісти 28%. Дещо інша картина малюється за результатами ІСПП : тут велика частка респондентів - 42% - не довіряє НАТО, довіряють - 35%, не змогли відповісти - 23%.
Однак, як і в першому, так і у другому випадку тих, що довіряють набагато більше, ніж в 1999 році. Тоді Альянсу довіряли всього лише 22% опитаних при тому, що недовір'я відчувала майже половина. А під час військових операцій у Косово 62% вважали дії НАТО відкритою агресією, і тільки кожний одинадцятий висловлювався за співпрацю з блоком.
Рівень довіри до НАТО падає рухаючись із заходу на схід і південь. Найбільше - 56% - довіряють Північноатлантичному Альянсу на заході України (не довіряє йому кожний шостий), найменше - в Криму (27%). Зате в автономній республіці найвищий рівень недовіри блоку - майже 60% опитаних. У центрі країни НАТО користується довірою приблизно 40%, на півночі і сході - тільки кожного третього.
Найбільше в Україні Альянсу довіряє молодь - серед 18-28літніх респондентів таких 46%. А ось серед людей, яким вже за п'ятдесят не набереться і тридцяти відсотків.
Чотири загадкових букви
І хоч абревіатуру НАТО чули, очевидно, всі, багато хто з жителів країни не може пояснити, яка по суті організація стоїть за цими чотирма буквами. Приблизно кожен четвертий українець вважає, що НАТО - це найсильніша і найвпливовіша військово-політична структура в світі. 20-27% опитаних в обох дослідженнях не забувають минуле, і називають Альянс агресивним військово-політичним блоком і "світовим жандармом", що стоїть на варті інтересів західних країн (в основному так відповідали громадяни, скептично настроєні по відношенню до НАТО). І навпаки - приблизно кожен п'ятий (як правило, позитивно настроєний стосовно Блоку опитаний) бачить в НАТО оборонний союз і миротворчу організацію. 15-18% респондентів не змогли відповісти на це питання.
Цікаво, що практично лишаються незнаними сумніви, що обговорюються зараз на Заході, про необхідність існування Альянсу - майже кожен десятий респондент вважає НАТО пережитком "холодної війни", і тільки 3-4% вказали, що Блок зараз знаходиться на грані розпаду.
Відчутно, що в очах українців НАТО поступово втрачає свою агресивність. Так, за даними іншого дослідження, проведеного Центром Разумкова в попередні роки, кількість людей що вважають, що НАТО - це агресор скоротилося практично в півтори рази, з 48,1% в 2001 році до 32,6% в цьому. Цікаво, що з іншого боку росте кількість людей, які не знають, що таке Альянс - з 15,8% в 2000 році до 30% в нинішньому.
Чорні діри
Але ось чого не знає наш народ, так це того, в яких відносинах Україна перебуває з НАТО сьогодні. Від 45% (цифра ІСПП) до 54% (цифра УІСД) респондентів не можуть назвати жодного спільного Україно-натівського заходу, приблизно третина чула про військові навчання, стільки ж - про проект "Партнерство заради миру", і тільки 6%-13% знають про підписання хартії "Про особливе партнерство".
Більш того, від 54% до 63% респондентів країни не знають про епохальне рішення рухатися в НАТО, прийняте президентом і РНБОУ і озвучене Євгеном Марчуком у кінці травня. Проте, на думку соціологів, це не так уже і жахливо. За словами глави правління УІСД Олександра Яременка, в західних країнах про нові рішення керівництва країни звичайно не знає ще більше громадян. Крім того, ці цифри кажуть лише про погану поінформованість українців. Отже, тут є про що задуматися вітчизняним євроатлантичним першовідкривачам.
А нам все одно…
Опосередковану інформацію про те, чи хочуть українці в НАТО, можна отримати з відповіді на питання, як респонденти оцінили рішення РНБО. Більш-менш позитивно до нього ставляться 38% (дані УІСД та "Соціального моніторингу"), а може бути навіть 43% (цифра Інституту соціальної і політичної психології). Негативна реакція - у 23% і 31% відповідно. Проблеми з відповіддю або відсутність інтересу до проблеми було відзначено у 39% і 26% опитаних відповідно.
З точки зору географії, думки жителів розподілилися приблизно так само, як і у разі довіри/недовіри до НАТО - 60% (найвища цифра по Україні) західняків схвалюють рішення відомства Марчука, в той час, як 46% кримчан - проти. Найбільш "байдужий" регіон - північний. Там майже половина опитаних або повідомила, що їм все одно, або вагалась з відповіддю.
Етнічні українці більш добросердо ставляться до НАТО, ніж етнічні росіяни. 41% перших схвалює рішення РНБО, 28% - не схвалює, тоді як третина росіян не схвалює, і це число вище порівняно з кількістю тих, що схвалюють.
"За" дорогу в НАТО виступають люди освічені, що становлять майже половину респондентів, в той час як серед людей з початковою освітою цю ініціативу підтримують тільки 15%.
Висновки з цієї купи цифр напрошуються досить прості. По-перше, як вважає Олександр Яременко, відсутність знань або позиції з таких принципових питань у третини-половини громадян, це показник рівня політичної культури країни загалом. По-друге, з цієї ж причини не можна говорити і про те, що українське суспільство має певну "думку" з приводу входження в НАТО. Соціологи прогнозують, що найближчим часом крен громадської думки буде мати ситуативний характер, тобто в залежності від того, які позиції будуть займати ті чи інші політологи, політики, коментатори. І тому сьогоднішнє загалом і в цілому довірче ставлення до НАТО за великом рахунком може виявитися мильною булькою, якщо врахувати мусування цієї теми в мас-медіа.
Ще один висновок стосується власне висвітлення НАТОвських спрямувань України засобами масової інформації. За спостереженнями директора центру "Соціальний моніторинг" Ольги Балакірєвої, більшість матеріалів, що з'явилися у зв'язку з північноатлантичною стратегією, були написані настільки складно, що люди з невисоким рівнем освіти швидко втрачали до них інтерес.
Цікавих досліджень громадської думки України щодо НАТО можна чекати тільки восени - тоді забудуться нещодавні інформаційні приводи, а на поверхні залишаться або сформовані позиції, або виховані протягом багатьох років стереотипи та відсутність інтересу до життя країни.
Дослідження ІСД і центру "Соціальний моніторинг" проводилося з 5 по 12 червня 2002 року, в усіх областях, місті Києві та республіці Крим. Усього опитано 2113 респондентів. Похибка не перевищує 2,2%.
Дослідження ІСПП проводилося з 6 по 14 червня, в усіх областях, місті Києві та республіці Крим. Опитано 2009 респондентів. Похибка не перевищує 4%.
Дослідження відрізнялися методами побудови вибірки.
Саме про це свідчать результати опитування громадської думки, проведені Українським інститутом соціальних досліджень, Центром "Соціальний моніторинг" спільно з Інститутом соціальної і політичної психології в червні нинішнього року. Проте, самі соціологи кажуть, що на цей раз було не стільки дослідження громадської думки, скільки його "зондаж": визначення основних координат.
Які ж основні тенденції?
Довіряй, але перевіряй?
Насамперед кидаються в очі два моменти: слабка поінформованість про НАТО як структуру, але в той же час - зростання довіри до Альянсу. Так, за даними УІСД і "Соціального моніторингу" довіряють НАТО 38% опитаних, не довіряють - 34%, не змогли відповісти 28%. Дещо інша картина малюється за результатами ІСПП : тут велика частка респондентів - 42% - не довіряє НАТО, довіряють - 35%, не змогли відповісти - 23%.
Однак, як і в першому, так і у другому випадку тих, що довіряють набагато більше, ніж в 1999 році. Тоді Альянсу довіряли всього лише 22% опитаних при тому, що недовір'я відчувала майже половина. А під час військових операцій у Косово 62% вважали дії НАТО відкритою агресією, і тільки кожний одинадцятий висловлювався за співпрацю з блоком.
Рівень довіри до НАТО падає рухаючись із заходу на схід і південь. Найбільше - 56% - довіряють Північноатлантичному Альянсу на заході України (не довіряє йому кожний шостий), найменше - в Криму (27%). Зате в автономній республіці найвищий рівень недовіри блоку - майже 60% опитаних. У центрі країни НАТО користується довірою приблизно 40%, на півночі і сході - тільки кожного третього.
Найбільше в Україні Альянсу довіряє молодь - серед 18-28літніх респондентів таких 46%. А ось серед людей, яким вже за п'ятдесят не набереться і тридцяти відсотків.
Чотири загадкових букви
І хоч абревіатуру НАТО чули, очевидно, всі, багато хто з жителів країни не може пояснити, яка по суті організація стоїть за цими чотирма буквами. Приблизно кожен четвертий українець вважає, що НАТО - це найсильніша і найвпливовіша військово-політична структура в світі. 20-27% опитаних в обох дослідженнях не забувають минуле, і називають Альянс агресивним військово-політичним блоком і "світовим жандармом", що стоїть на варті інтересів західних країн (в основному так відповідали громадяни, скептично настроєні по відношенню до НАТО). І навпаки - приблизно кожен п'ятий (як правило, позитивно настроєний стосовно Блоку опитаний) бачить в НАТО оборонний союз і миротворчу організацію. 15-18% респондентів не змогли відповісти на це питання.
Цікаво, що практично лишаються незнаними сумніви, що обговорюються зараз на Заході, про необхідність існування Альянсу - майже кожен десятий респондент вважає НАТО пережитком "холодної війни", і тільки 3-4% вказали, що Блок зараз знаходиться на грані розпаду.
Відчутно, що в очах українців НАТО поступово втрачає свою агресивність. Так, за даними іншого дослідження, проведеного Центром Разумкова в попередні роки, кількість людей що вважають, що НАТО - це агресор скоротилося практично в півтори рази, з 48,1% в 2001 році до 32,6% в цьому. Цікаво, що з іншого боку росте кількість людей, які не знають, що таке Альянс - з 15,8% в 2000 році до 30% в нинішньому.
Чорні діри
Але ось чого не знає наш народ, так це того, в яких відносинах Україна перебуває з НАТО сьогодні. Від 45% (цифра ІСПП) до 54% (цифра УІСД) респондентів не можуть назвати жодного спільного Україно-натівського заходу, приблизно третина чула про військові навчання, стільки ж - про проект "Партнерство заради миру", і тільки 6%-13% знають про підписання хартії "Про особливе партнерство".
Більш того, від 54% до 63% респондентів країни не знають про епохальне рішення рухатися в НАТО, прийняте президентом і РНБОУ і озвучене Євгеном Марчуком у кінці травня. Проте, на думку соціологів, це не так уже і жахливо. За словами глави правління УІСД Олександра Яременка, в західних країнах про нові рішення керівництва країни звичайно не знає ще більше громадян. Крім того, ці цифри кажуть лише про погану поінформованість українців. Отже, тут є про що задуматися вітчизняним євроатлантичним першовідкривачам.
А нам все одно…
Опосередковану інформацію про те, чи хочуть українці в НАТО, можна отримати з відповіді на питання, як респонденти оцінили рішення РНБО. Більш-менш позитивно до нього ставляться 38% (дані УІСД та "Соціального моніторингу"), а може бути навіть 43% (цифра Інституту соціальної і політичної психології). Негативна реакція - у 23% і 31% відповідно. Проблеми з відповіддю або відсутність інтересу до проблеми було відзначено у 39% і 26% опитаних відповідно.
З точки зору географії, думки жителів розподілилися приблизно так само, як і у разі довіри/недовіри до НАТО - 60% (найвища цифра по Україні) західняків схвалюють рішення відомства Марчука, в той час, як 46% кримчан - проти. Найбільш "байдужий" регіон - північний. Там майже половина опитаних або повідомила, що їм все одно, або вагалась з відповіддю.
Етнічні українці більш добросердо ставляться до НАТО, ніж етнічні росіяни. 41% перших схвалює рішення РНБО, 28% - не схвалює, тоді як третина росіян не схвалює, і це число вище порівняно з кількістю тих, що схвалюють.
"За" дорогу в НАТО виступають люди освічені, що становлять майже половину респондентів, в той час як серед людей з початковою освітою цю ініціативу підтримують тільки 15%.
Висновки з цієї купи цифр напрошуються досить прості. По-перше, як вважає Олександр Яременко, відсутність знань або позиції з таких принципових питань у третини-половини громадян, це показник рівня політичної культури країни загалом. По-друге, з цієї ж причини не можна говорити і про те, що українське суспільство має певну "думку" з приводу входження в НАТО. Соціологи прогнозують, що найближчим часом крен громадської думки буде мати ситуативний характер, тобто в залежності від того, які позиції будуть займати ті чи інші політологи, політики, коментатори. І тому сьогоднішнє загалом і в цілому довірче ставлення до НАТО за великом рахунком може виявитися мильною булькою, якщо врахувати мусування цієї теми в мас-медіа.
Ще один висновок стосується власне висвітлення НАТОвських спрямувань України засобами масової інформації. За спостереженнями директора центру "Соціальний моніторинг" Ольги Балакірєвої, більшість матеріалів, що з'явилися у зв'язку з північноатлантичною стратегією, були написані настільки складно, що люди з невисоким рівнем освіти швидко втрачали до них інтерес.
Цікавих досліджень громадської думки України щодо НАТО можна чекати тільки восени - тоді забудуться нещодавні інформаційні приводи, а на поверхні залишаться або сформовані позиції, або виховані протягом багатьох років стереотипи та відсутність інтересу до життя країни.
Дослідження ІСД і центру "Соціальний моніторинг" проводилося з 5 по 12 червня 2002 року, в усіх областях, місті Києві та республіці Крим. Усього опитано 2113 респондентів. Похибка не перевищує 2,2%.
Дослідження ІСПП проводилося з 6 по 14 червня, в усіх областях, місті Києві та республіці Крим. Опитано 2009 респондентів. Похибка не перевищує 4%.
Дослідження відрізнялися методами побудови вибірки.
