Багато галасу недаремно
Четвер, 11 липня 2002, 13:36
Цього тижня спостерігається чергове загострення "Іракгейту". Тільки-но українська влада назбирала індульгенцій від ООН та Вашингтона, як під час візиту генсека НАТО впливова Financial Times на першій сторінці публікує статтю - першу з декількох - присвячену налагодженню всебічних зв'язків між Україною й Іраком, в тому числі у військовій сфері. Публікація також співпала із заявою американського президента про можливий військовий наступ на цю близькосхідну країну.
Реакція, як і слід було очікувати, виявилася бурхливою. Міністр закордонних справ Анатолій Зленко виправдовувався, що Україна з Іраком має тільки економічні відносини, РНБО вибухнула заявою, в якій попросила газету подумати про свою репутацію, а Кучма навіть пообіцяв лорду Робертсону, що буде проведено розслідування того, як у FT взагалі могла з'явитися подібна стаття.
У четвер, 11 липня спростування з'явилося і на шпальтах газети. Правда, в розділі "Листи". Український дипломат Ігор Прокопчук, тимчасовий повірений посольства України у Великобританії, звернувся до редактора FT з листом, в якому, посилаючись на оонівських чиновників, стверджує, що Україна нічого "військового" Іраку не продавала.
Лист редактору
Україна суворо дотримується ембарго на постачання зброї
Сер, Ваша стаття, що вийшла на першій сторінці 9 липня "Ірак шукає зв'язків з Україною в питанні озброєння", базується на умовиводах "експертів по контролю за озброєнням", які припускають, що Україна задіяна в незаконному продажу зброї та військових технологій Іраку.
Справа в тому, що внаслідок подібних необгрунтованих обвинувачень, висунених засобами масової інформації раніше в цьому році, Україна звернулася до Організації Об'єднаних Націй з проханням провести розслідування цих обвинувачень. У червні Кофі Аннан, генеральний секретар ООН, в офіційному листі, адресованому Анатолієві Зленку, міністру закордонних справ України, заявив, що ретельне розслідування не виявило жодних доказів, які б підтверджували підозри, що Україна продавала Іраку зброю або іншу військову продукцію.
Заяви аналогічного змісту робили Ганс Блікс, виконавчий директор комісії ООН з питань моніторингу, верифікації та інспекцій, та Джагдіш Кунжул, віце-голова комітету по санкціях Ради безпеки ООН. Україна суворо дотримується відповідних резолюцій ООН, і, як непостійний член РБ ООН, активно підтримувала заходи, спрямовані на забезпечення ефективного контролю за дотриманням режиму санкцій, накладених на Ірак.
Ігор Прокопчук, Тимчасовий повірений посольства України, Лондон
Що маємо? УП вже писала про ту міру свободи, з якою українська влада інтерпретує заяви, які щодо українського "Іракгейту" роблять представники міжнародних організацій та США. Як наслідок, Україна начебто отримала можливість прикриватися від обвинувачень гучними іменами, не особливо вдаючись до подробиць змісту цих заяв.
Ще одне цікаве спостереження. У самій статті FT, зрештою, не говориться про те, що Україна продає Іраку зброю на рівні "держава-державі". Крім того, в статті навіть не згадуються горезвісні "Кольчуги", через яких писав свого листа Кофі Аннан і давав коментарі Ганс Блікс. Британські журналісти підкреслюють інше - роль, яку українське керівництво грає у встановленні прямих зв'язків між українськими компаніями та Іраком. Адже це вже ані для кого не секрет - обидві країни планомірно узаконюють свої відносини. І той факт, що Ірак цікавиться військовими технологіями - також не новина.
Так чому стільки галасу? Хто порося вкрав, у того у вухах пищить?
Реакція, як і слід було очікувати, виявилася бурхливою. Міністр закордонних справ Анатолій Зленко виправдовувався, що Україна з Іраком має тільки економічні відносини, РНБО вибухнула заявою, в якій попросила газету подумати про свою репутацію, а Кучма навіть пообіцяв лорду Робертсону, що буде проведено розслідування того, як у FT взагалі могла з'явитися подібна стаття.
У четвер, 11 липня спростування з'явилося і на шпальтах газети. Правда, в розділі "Листи". Український дипломат Ігор Прокопчук, тимчасовий повірений посольства України у Великобританії, звернувся до редактора FT з листом, в якому, посилаючись на оонівських чиновників, стверджує, що Україна нічого "військового" Іраку не продавала.
Лист редактору
Україна суворо дотримується ембарго на постачання зброї
Сер, Ваша стаття, що вийшла на першій сторінці 9 липня "Ірак шукає зв'язків з Україною в питанні озброєння", базується на умовиводах "експертів по контролю за озброєнням", які припускають, що Україна задіяна в незаконному продажу зброї та військових технологій Іраку.
Справа в тому, що внаслідок подібних необгрунтованих обвинувачень, висунених засобами масової інформації раніше в цьому році, Україна звернулася до Організації Об'єднаних Націй з проханням провести розслідування цих обвинувачень. У червні Кофі Аннан, генеральний секретар ООН, в офіційному листі, адресованому Анатолієві Зленку, міністру закордонних справ України, заявив, що ретельне розслідування не виявило жодних доказів, які б підтверджували підозри, що Україна продавала Іраку зброю або іншу військову продукцію.
Заяви аналогічного змісту робили Ганс Блікс, виконавчий директор комісії ООН з питань моніторингу, верифікації та інспекцій, та Джагдіш Кунжул, віце-голова комітету по санкціях Ради безпеки ООН. Україна суворо дотримується відповідних резолюцій ООН, і, як непостійний член РБ ООН, активно підтримувала заходи, спрямовані на забезпечення ефективного контролю за дотриманням режиму санкцій, накладених на Ірак.
Ігор Прокопчук, Тимчасовий повірений посольства України, Лондон
Що маємо? УП вже писала про ту міру свободи, з якою українська влада інтерпретує заяви, які щодо українського "Іракгейту" роблять представники міжнародних організацій та США. Як наслідок, Україна начебто отримала можливість прикриватися від обвинувачень гучними іменами, не особливо вдаючись до подробиць змісту цих заяв.
Ще одне цікаве спостереження. У самій статті FT, зрештою, не говориться про те, що Україна продає Іраку зброю на рівні "держава-державі". Крім того, в статті навіть не згадуються горезвісні "Кольчуги", через яких писав свого листа Кофі Аннан і давав коментарі Ганс Блікс. Британські журналісти підкреслюють інше - роль, яку українське керівництво грає у встановленні прямих зв'язків між українськими компаніями та Іраком. Адже це вже ані для кого не секрет - обидві країни планомірно узаконюють свої відносини. І той факт, що Ірак цікавиться військовими технологіями - також не новина.
Так чому стільки галасу? Хто порося вкрав, у того у вухах пищить?
