Спікерство Литвина, як запорука Ющенківської опозиційності
Вівторок, 4 червня 2002, 15:24
Про "негарадзи", які на нас чекають з обранням невиїзного спікера Володимира Литвина, говорити можна багато і довго, і все буде
"в тему". Спочатку багато говорили про негативні наслідки його керівництва, потім з'ясувалося, що є й позитив – народження опозиції.
На прохання "Української Правди" президент Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова Анатолій Гриценко прокоментував ситуацію, що склалася у парламенті після 28 травня. Вийшло досить оптимістично.
На думку політолога, "зараз ми маємо парламент, в якому є керівництво, який розколотий на дві, співставні за чисельністю, частини, і який, маючи всі передумови для того, щоб ухвалювати необхідні для країни рішення, поки що не здатний ухвалювати ці рішення".
Відповідальність за парламентську кризу лягла на плечі "нинішній владі, президентській команді". "Якби зовні не було впливу на парламентський процес, він пішов би в іншому напрямі. Але президент вирішив сказати своє "важливе" слово, він показав, що він залишається найбільш впливовим політиком, він показав, що він має важелі впливу на парламентський процес, на бізнес, на лідерів фракцій, на конкретних особистостей. Результат – Литвин став головою парламенту", - зауважив Анатолій Гриценко.
Проте всяк запитає - перемога це чи ні? "Вважаю, що з одного боку ми втратили шанс для нормального, безконфліктного, європейського типу альтернативного розвитку, якого хотіли люди. Причому альтернативного не в тому сенсі, що ми змінили б уже визначені пріоритети зовнішньої політики і пішли б кудись у минуле. Ні, альтернативного за траєкторією руху – на засадах демократії, поваги до гідності обраних на виборах парламентаріїв, на засадах відповідальності за свої дії. Європейський курс – то не лише модний слоган, цим курсом треба йти, а не говорити, що ми йдемо по ньому", - відзначає політолог.
На його думку, з іншого боку, є і позитивна річ у тому розвитку подій, що спостерігаємо зараз у парламенті. "У нас сьогодні, як ніколи раніше, хіба що можна порівнювати з 1990-1991 роками, є сприятливі умови для створення "нормальної" парламентської опозиції. Такої опозиції, яка зможе змінити ставлення до себе з боку президентських структур і з боку населення країни. Щоб врешті-решт саме слово "опозиція" не вживалося можновладцями як лайливе, а звучало "нормально", щоб належність до опозиції не супроводжувалася страхом бути покараним, розчавленим політично, втратити власний бізнес і т.ін.
Парламентська опозиція має стати альтернативою, що кличе нас не в світле минуле, а в краще, інше майбутнє. Опозиція, яка буде підтримувати "нормальні" закони, що працюють на людей, незалежно від того, хто ініціює законопроект. Опозиція, яка буде блокувати будь-які спроби обмежити демократичні засади розвитку суспільства і держави. Опозиція, яка буде робити все для того, щоб оптимізувати розподіл влади, повноважень і відповідальності, який зараз далеко не оптимальний".
Посилаючись на соціологічні прогнози, пан Гриценко зауважив, що "зараз є підстави для лідерства у такій парламентській опозиції Віктора Ющенка", який "має найбільші шанси перемогти у 2004 році".
Перспектива 2004 року постає, як точка відліку нової історії України. На думку політолога, "зміни можуть відбутися тільки після президентських виборів, така у нас система влади. Навіть якби все склалося прекрасно для цієї "четвірки" (парламентські фракції "Наша Україна", Комуністичної та Соціалістичної партій, Блоку Юлії Тимошенко - УП), навіть коли б вони отримали більшість і почали ухвалювати якісь нечувані закони, у президента є достатньо важелів для того, щоб блокувати (а) схвалення цих законів через право вето; (б) їх реалізацію на етапах впровадження у життя, де дуже сильна бюрократія. Тому не можна було очікувати чогось надзвичайного".
Прогнозуючи ситуацію у майбутньому, пан Гриценко додав, що для українського народу "було б вигідно, щоб лідером опозиції став Віктор Ющенко". "Якщо цього не трапиться, то "святе місце" пустуватиме недовго - лідером опозиції стане Юлія Тимошенко. Вже сьогодні вона порушила монополію КПУ на право називатися опозицією – за даними загальнонаціонального опитування, громадяни ставлять Блок Юлії Тимошенко на перше місце серед опозиційних партій і блоків, комуністи – на другому, далі – Мороз і Ющенко. Очевидно, що Тимошенко займає більш радикальні позиції, порівняно з Ющенком. І рейтинг її зростає, і він зростав ще на останньому етапі передвиборчої кампанії, і якби передвиборча кампанія продовжувалася ще два місяці, то ми б мали інший результат – вищий у Тимошенко і нижчий у Ющенка, вона саме у нього відбирала голоси".
Парламентські ролі на сьогодні вже розписані Банковою. Але політична гра довготривала, і ведеться вона з перспективою на 2004 рік. "Провідні політики мають визначитися, хто ким себе бачить у 2004 році. І діяти сьогодні відповідно до тих змін на краще, на які вони розраховують після 2004 року", підсумував Анатолій Гриценко.
"в тему". Спочатку багато говорили про негативні наслідки його керівництва, потім з'ясувалося, що є й позитив – народження опозиції.
На прохання "Української Правди" президент Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова Анатолій Гриценко прокоментував ситуацію, що склалася у парламенті після 28 травня. Вийшло досить оптимістично.
На думку політолога, "зараз ми маємо парламент, в якому є керівництво, який розколотий на дві, співставні за чисельністю, частини, і який, маючи всі передумови для того, щоб ухвалювати необхідні для країни рішення, поки що не здатний ухвалювати ці рішення".
Відповідальність за парламентську кризу лягла на плечі "нинішній владі, президентській команді". "Якби зовні не було впливу на парламентський процес, він пішов би в іншому напрямі. Але президент вирішив сказати своє "важливе" слово, він показав, що він залишається найбільш впливовим політиком, він показав, що він має важелі впливу на парламентський процес, на бізнес, на лідерів фракцій, на конкретних особистостей. Результат – Литвин став головою парламенту", - зауважив Анатолій Гриценко.
Проте всяк запитає - перемога це чи ні? "Вважаю, що з одного боку ми втратили шанс для нормального, безконфліктного, європейського типу альтернативного розвитку, якого хотіли люди. Причому альтернативного не в тому сенсі, що ми змінили б уже визначені пріоритети зовнішньої політики і пішли б кудись у минуле. Ні, альтернативного за траєкторією руху – на засадах демократії, поваги до гідності обраних на виборах парламентаріїв, на засадах відповідальності за свої дії. Європейський курс – то не лише модний слоган, цим курсом треба йти, а не говорити, що ми йдемо по ньому", - відзначає політолог.
На його думку, з іншого боку, є і позитивна річ у тому розвитку подій, що спостерігаємо зараз у парламенті. "У нас сьогодні, як ніколи раніше, хіба що можна порівнювати з 1990-1991 роками, є сприятливі умови для створення "нормальної" парламентської опозиції. Такої опозиції, яка зможе змінити ставлення до себе з боку президентських структур і з боку населення країни. Щоб врешті-решт саме слово "опозиція" не вживалося можновладцями як лайливе, а звучало "нормально", щоб належність до опозиції не супроводжувалася страхом бути покараним, розчавленим політично, втратити власний бізнес і т.ін.
Парламентська опозиція має стати альтернативою, що кличе нас не в світле минуле, а в краще, інше майбутнє. Опозиція, яка буде підтримувати "нормальні" закони, що працюють на людей, незалежно від того, хто ініціює законопроект. Опозиція, яка буде блокувати будь-які спроби обмежити демократичні засади розвитку суспільства і держави. Опозиція, яка буде робити все для того, щоб оптимізувати розподіл влади, повноважень і відповідальності, який зараз далеко не оптимальний".
Посилаючись на соціологічні прогнози, пан Гриценко зауважив, що "зараз є підстави для лідерства у такій парламентській опозиції Віктора Ющенка", який "має найбільші шанси перемогти у 2004 році".
Перспектива 2004 року постає, як точка відліку нової історії України. На думку політолога, "зміни можуть відбутися тільки після президентських виборів, така у нас система влади. Навіть якби все склалося прекрасно для цієї "четвірки" (парламентські фракції "Наша Україна", Комуністичної та Соціалістичної партій, Блоку Юлії Тимошенко - УП), навіть коли б вони отримали більшість і почали ухвалювати якісь нечувані закони, у президента є достатньо важелів для того, щоб блокувати (а) схвалення цих законів через право вето; (б) їх реалізацію на етапах впровадження у життя, де дуже сильна бюрократія. Тому не можна було очікувати чогось надзвичайного".
Прогнозуючи ситуацію у майбутньому, пан Гриценко додав, що для українського народу "було б вигідно, щоб лідером опозиції став Віктор Ющенко". "Якщо цього не трапиться, то "святе місце" пустуватиме недовго - лідером опозиції стане Юлія Тимошенко. Вже сьогодні вона порушила монополію КПУ на право називатися опозицією – за даними загальнонаціонального опитування, громадяни ставлять Блок Юлії Тимошенко на перше місце серед опозиційних партій і блоків, комуністи – на другому, далі – Мороз і Ющенко. Очевидно, що Тимошенко займає більш радикальні позиції, порівняно з Ющенком. І рейтинг її зростає, і він зростав ще на останньому етапі передвиборчої кампанії, і якби передвиборча кампанія продовжувалася ще два місяці, то ми б мали інший результат – вищий у Тимошенко і нижчий у Ющенка, вона саме у нього відбирала голоси".
Парламентські ролі на сьогодні вже розписані Банковою. Але політична гра довготривала, і ведеться вона з перспективою на 2004 рік. "Провідні політики мають визначитися, хто ким себе бачить у 2004 році. І діяти сьогодні відповідно до тих змін на краще, на які вони розраховують після 2004 року", підсумував Анатолій Гриценко.
