Формула смерті "Єди": Тігіпко + Кінах, Донецькі – Азаров
Четвер, 20 червня 2002, 21:07
Анонсований напередодні розвал "Єди" вийшов трохи не таким, як гадалося. Так, у парламенті не буде фракції Дубини, яку збирав Вадим Гуров. Сам дніпропетровський обранець опинився у депутатській групі Губського і Ко "Народовладдя". Також не змогла створити фракцію партія Кінаха, яка об'єдналася з "Трудовою Україною". Як і прогнозувалося, все ж розкололися "Регіони України". Загалом же після великого розформування у четвер "безхозними" залишилися 32 депутати. Вони також можуть створити нові об'єднання.
Отже, попри заприсягання у монолітності, які виголошували протягом четверга "донецькі", Партія регіонів у парламенті розбилася на два табори. Одні – це власне представники шахтарського краю. Другі – це люди Азарова.
До депутатської групи "Європейський вибір", яка відкололася від "Регіонів", увійшли: два колишніх заступника головного податківця - Ігор Кальніченко та Григорій Бондаренко; один екс-помічник Азарова Микола Круглов; керівник створеного Азаровим "Антикорупційного Форуму" Геннадій Самофалов; колишній глава Севастопольської податкової Іван Вернидубов; керівник центрального апарату Партії регіонів Володимир Пєхота.
Крім азаровців, тут можна зустріти кількох депутатів-бізнесменів, для яких дружба з податковою ніколи не буде зайвою, а також частину харківських депутатів. Очолює ж цю "єврогрупу" Валентин Савицький – екс-керівник головного контрольного управління адміністрації президента. Що дозволяє не сумніватися у добрій волі "гаранта" до створення об'єднання. Розчленування Партії регіонів може трохи заспокоїти запал, з яким "шахтарі" кинулися "дерибанити" Україну.
Ідентифікувати симпатії "Європейського вибору" поки складно. З одного боку, Азаров – це на 100% людина президента. З іншого, не можна сказати, що головний податківець протистоїть Ющенку. Більш того, існує непідтверджена чутка, що восени 2001 саме Азаров ходив з Ющенком до Кучми і просив відпустити Партію регіонів з "Єди" до "Нашої України". "Гарант" відмовив.
І що цікаво – серед "чисто донецьких" також є люди, які не мають нічого проти Ющенка. І під час спікеріади вони самі проявляли ініціативу та виходили на контакт з лідером "Нашої України". Враховуючи апетити "чисто донецьких", вони – потенційні союзники Ющенка у знятті чинного уряду.
Крім представників краю териконів у парламенті може виникнути і луганська група. Після повномасштабного розвалу "Єди", який стався в четвер увечері, луганчани не знайшли себе у жодній з нових фракцій. Затримку з оформленням депутатської групи можна пояснити хіба що дефіцитом мандатів. Тим більше Литвин публічно сказав, що не заперечує проти створення луганського осередку.
Зате не зміг створити окрему фракцію чинний прем'єр. У четвер було проголошено про об'єднання "Трудової України" та Партії промисловців і підприємців у спільну фракцію. Парадоксальний альянс Кінаха та одвічного кандидата на посаду прем'єра Тігіпка породжує питання: хто кого перехитрував?
З одного боку, виграє партія Кінаха. Необхідний мінімум у 14 депутатів вони так і не назбирали. Хоча, кажуть, якби дуже захотіли, то змогли б. Однак кому треба така фракція, що може розвалитися після виходу одного депутата? Крім того, прем'єра постійно б дратували, що уряд очолює людина, яка має в парламенті найменшу фракцію.
Тепер же Кінах-прем'єр начебто може спертися на 38 багнетів. Це, до речі, вийшла третя за чисельністю фракція. У партії промисловців кажуть, що саме вони були ініціатором об'єднання. Результатом цього кроку серед іншого називають і те, що віднині "Трудова Україна" ну ніяк не зможе голосувати за зняття Кінаха. Не буде ж вона привселюдно підсиджувати свого союзника?
Однак є і негативний момент. Прем'єр опинився у "трохи" залежному становищі від "Трудової України", яка складає ядро спільної фракції. Далі: після неминучої відставки з посади глави уряду у партії Кінаха не буде навіть мінімального представництва в парламенті. Не буде мати право голосу на погоджувальній раді та виступати в сесійній залі. Партія приречена на роль сателіта "Трудової України". А її справжні господарі ніколи не зроблять ставку на Кінаха – у них є свій кандидат у президенти. Теж уродженець Молдови.
Партія Тігіпка виграє і в тому, що зараз вони зробили послугу прем'єру і мають право очікувати на якусь віддяку. Моральний підйом може відчути і сам Тігіпко – він став главою фракції, яка представляє інтереси прем'єра в парламенті. По-суті, напарником глави уряду. У зв'язку з цим він може сміливо сказати: "Я не халявщик – я партнер".
Політолог Володимир Полохало у спільній фракції промисловців-підприємців та "Трудової України" бачить "логічний збіг бізнес- та політінтересів".
"Після того, як Віктор Медведчук став главою адміністрації президента, і "Регіони України" почали збирати потужну фракцію, виглядає логічним створення третього центру. Це об'єднання Партії промисловців і "Трудової України" важливе самому президенту для відповідної бізнес-політичної рівноваги. Президент прагне до створення різних центрів противаги. І "Трудова Україна" в нових умовах не може бути аутсайдером, в тому числі через чинник родини президента.
Таке утворення може конкурувати із посиленою групою СДПУ(О) і посиленою групою Партії регіонів. Це три основні бізнес-політичні корпорації, які розігруватимуть єдину путівку на кандидата в президенти від пропрезидентських сил. На іншому ж фланзі потрощенний Ющенко, який може розраховувати на посилення лише з боку СПУ і Блоку Тимошенко".
Михайло Погребинський вбачає в об'єднанні ПППУ та "Трудової України" більш прозаїчні причини: просто Партії промисловців і підприємців не вистачило депутатів для окремої фракції.
Не вважає він також, що існує небезпека зняття Кінаха: "Абсолютно ясно, що без досягнення широкого компромісу змінити прем'єра неможливо. Не важливо, де, в якій фракції сидять люди Кінаха. Доти, допоки не буде знайдений широкий компроміс між фракціями, йому нічого не загрожує. І допоки він влаштовує основних гравців, йому не треба мати власну фракцію. Більш того, в таких умовах Кінаху було б навіть шкідливо мати власну фракцію.
Просто є люди, які не зацікавлені в зміні кандидата. А роль його власної фракції не була б високою".
Отже, попри заприсягання у монолітності, які виголошували протягом четверга "донецькі", Партія регіонів у парламенті розбилася на два табори. Одні – це власне представники шахтарського краю. Другі – це люди Азарова.
До депутатської групи "Європейський вибір", яка відкололася від "Регіонів", увійшли: два колишніх заступника головного податківця - Ігор Кальніченко та Григорій Бондаренко; один екс-помічник Азарова Микола Круглов; керівник створеного Азаровим "Антикорупційного Форуму" Геннадій Самофалов; колишній глава Севастопольської податкової Іван Вернидубов; керівник центрального апарату Партії регіонів Володимир Пєхота.
 Валентин Савицький |
Ідентифікувати симпатії "Європейського вибору" поки складно. З одного боку, Азаров – це на 100% людина президента. З іншого, не можна сказати, що головний податківець протистоїть Ющенку. Більш того, існує непідтверджена чутка, що восени 2001 саме Азаров ходив з Ющенком до Кучми і просив відпустити Партію регіонів з "Єди" до "Нашої України". "Гарант" відмовив.
І що цікаво – серед "чисто донецьких" також є люди, які не мають нічого проти Ющенка. І під час спікеріади вони самі проявляли ініціативу та виходили на контакт з лідером "Нашої України". Враховуючи апетити "чисто донецьких", вони – потенційні союзники Ющенка у знятті чинного уряду.
Крім представників краю териконів у парламенті може виникнути і луганська група. Після повномасштабного розвалу "Єди", який стався в четвер увечері, луганчани не знайшли себе у жодній з нових фракцій. Затримку з оформленням депутатської групи можна пояснити хіба що дефіцитом мандатів. Тим більше Литвин публічно сказав, що не заперечує проти створення луганського осередку.
Зате не зміг створити окрему фракцію чинний прем'єр. У четвер було проголошено про об'єднання "Трудової України" та Партії промисловців і підприємців у спільну фракцію. Парадоксальний альянс Кінаха та одвічного кандидата на посаду прем'єра Тігіпка породжує питання: хто кого перехитрував?
 Лідер спільної фракції Сергій Тігіпко та заступник Василь Гуреєв |
Тепер же Кінах-прем'єр начебто може спертися на 38 багнетів. Це, до речі, вийшла третя за чисельністю фракція. У партії промисловців кажуть, що саме вони були ініціатором об'єднання. Результатом цього кроку серед іншого називають і те, що віднині "Трудова Україна" ну ніяк не зможе голосувати за зняття Кінаха. Не буде ж вона привселюдно підсиджувати свого союзника?
Однак є і негативний момент. Прем'єр опинився у "трохи" залежному становищі від "Трудової України", яка складає ядро спільної фракції. Далі: після неминучої відставки з посади глави уряду у партії Кінаха не буде навіть мінімального представництва в парламенті. Не буде мати право голосу на погоджувальній раді та виступати в сесійній залі. Партія приречена на роль сателіта "Трудової України". А її справжні господарі ніколи не зроблять ставку на Кінаха – у них є свій кандидат у президенти. Теж уродженець Молдови.
Партія Тігіпка виграє і в тому, що зараз вони зробили послугу прем'єру і мають право очікувати на якусь віддяку. Моральний підйом може відчути і сам Тігіпко – він став главою фракції, яка представляє інтереси прем'єра в парламенті. По-суті, напарником глави уряду. У зв'язку з цим він може сміливо сказати: "Я не халявщик – я партнер".
Політолог Володимир Полохало у спільній фракції промисловців-підприємців та "Трудової України" бачить "логічний збіг бізнес- та політінтересів".
"Після того, як Віктор Медведчук став главою адміністрації президента, і "Регіони України" почали збирати потужну фракцію, виглядає логічним створення третього центру. Це об'єднання Партії промисловців і "Трудової України" важливе самому президенту для відповідної бізнес-політичної рівноваги. Президент прагне до створення різних центрів противаги. І "Трудова Україна" в нових умовах не може бути аутсайдером, в тому числі через чинник родини президента.
Таке утворення може конкурувати із посиленою групою СДПУ(О) і посиленою групою Партії регіонів. Це три основні бізнес-політичні корпорації, які розігруватимуть єдину путівку на кандидата в президенти від пропрезидентських сил. На іншому ж фланзі потрощенний Ющенко, який може розраховувати на посилення лише з боку СПУ і Блоку Тимошенко".
Михайло Погребинський вбачає в об'єднанні ПППУ та "Трудової України" більш прозаїчні причини: просто Партії промисловців і підприємців не вистачило депутатів для окремої фракції.
Не вважає він також, що існує небезпека зняття Кінаха: "Абсолютно ясно, що без досягнення широкого компромісу змінити прем'єра неможливо. Не важливо, де, в якій фракції сидять люди Кінаха. Доти, допоки не буде знайдений широкий компроміс між фракціями, йому нічого не загрожує. І допоки він влаштовує основних гравців, йому не треба мати власну фракцію. Більш того, в таких умовах Кінаху було б навіть шкідливо мати власну фракцію.
Просто є люди, які не зацікавлені в зміні кандидата. А роль його власної фракції не була б високою".
