В останню путь...
Кількість людей, які в четвер 16 травня прийшли попрощатися з Валерієм Лобановським на стадіон "Динамо", який віднині носитиме назву ім. Валерія Лобановського зайвий раз підкреслює повагу до Метра, який передчасно пішов з життя у понеділок.
З самого ранку люди займали чергу, щоб віддати останню шану видатному тренеру та футболісту України та колишнього СРСР, через велику кількість бажаючих попрощатися з Метром навіть було продовжено церемонію до 14:00, яка розпочалася о 10 годині ранку. Тисячі, десятки тисяч людей пройшли повз труну Валерія Лобановського зі сльозами на очах, розуміючи, що пішла людина Велика та незамінна у своїй справі…
Колона з людей вишикувалася ще на початку стадіону живим ланцюгом, який не переривався всі чотири години прощання з Валерієм Васильовичем. Приїхали віддати останню шану головному тренеру київського "Динамо" друзі, колеги та учні зі всіх куточків СНД. Так, попрощатися, а скоріше вперше побачитися з Валерієм Лобановським приїхав і наставник "Шахтаря" Невіо Скала, в якого так і не відбулося тренерської "дуелі" з Метром, про яку всі так захоплено говорили. Донецьку делегацію представляли президент "Шахтаря" Ринат Ахметов та президент ПФЛ Равіль Саффіулін. Тренери клубів Вищої Ліги: Фоменко, Кучеревський, Таран і це делеко не повний перелік колег метра. Приїхала делегація з Росії на чолі з Микитою Симоняном, Газаєвим, Хідіятуліним, а також з "Динамо" (Тбілісі).
Майже у повному складі були представлені "зіркові" команди Валерія Лобановського 75-го, 86-го, 99-го. Розпочинаючи Трошкіним, Блохіним, Заваровим, Бєлановим, Безсоновим, Чановим, Михайличенком, Протасовим, Балем, Яковенком, та закінчуючи Шевченком, Ребровим, Головком, Шовковським, Белькевичем, Калитвинцевим та Лужним. І у всіх цих вже дорослих та змужнілих людей, які відбулися в своєму житті, на очах був сум та сльози від відчутття непоправної втрати. Попрощалися з Лобановським і гравці збірної України, які нині готуються до турніру у Москві, а також молоджіна збірна України та футбольний клуб "Арсенал". В останнє побачити Валерія Лобановського прийшли його колеги по спорту: Альбіна Дерюгіна, Зінаїда Турчина, Олександр Волков, Генадій Защук та Катерина Серебрянська.
Одними з перших до труни Валерія Васильовича були допущені і депутати Верховної Ради, серед яких лідер КПУ Симоненко, Пустовойтенко, Шкіль.
Під завершення церемонії на прощання прибули президент Кучма разом зі своєю дружиною та прем‘єр-міністр Кінах, які поклавши квіти принесли свої співчуття родині Лобановського. Вже пізніше при виході зі стадіону Кучма, як повідомляє "Інтерфакс-Україна" відзначив: "Лобановський - один з головних будівників незалежної України. Він зробив український футбол відомим на весь світ". "Іноді треба померти, щоб люди зрозуміли велич людини, яка пішла з життя. Так і Лобановський. При цьому президент, звернувши увагу на дощ, що лив по всьому Києву, зазначив, що за Лобановського вболівають люди, "природа за ним плаче".
Труну з тілом Лобановського виставлено на футбольному полі під накриттям, в цетрі поля логотип "Динамо", який прикрашав матчі перед своїм початком. По периметру поля розставлені прапори "Динамо" та України з чорними стрічками, а в центрі напроти ложі-преси велика фотографія Валерія Васильовича… Поховають Валерія Васильовича на Байкову кладовищі.
Чомусь завжди так виходить, що йдуть від нас найкращі люди, які б здавалося повинні жити вічність. Так вийшло з Валерієм Васильовичем, який не здійснивши своїх задумок та без сумніву грандіозних планів, залишив всю футбольну Україну та весь світ на 64-му році життя. Вже після смерті Валерію Васильовичу було присвоєно звання Героя України посмертно, чи не запізно для такої Людини…
Прощавайте Валерію Лобановський і уклін Вам низький до землі, за перемоги у 1975, 1986, 1988 та 1999, за те що ви повернули надію в серця українських вболівальників, повернувшись в "Динамо" у 1996 . Пам‘ять про Вас житиме вічно.
