Несподіванки української політики: автомобіль як загроза для життя. Список жертв
Вівторок, 9 квітня 2002, 12:50
Брут всадив у Цезаря ніж, агенти Сталіна вбили Лева Троцького льодорубом. Пістолет анархіста, замотаний у носову хустку, вистрілив у президента МакКінлі. Тепер настала черга українських вбивць. Місцеві жителі зізнаються, що віддають перевагу Камазам, Волгам або навіть малолітражним Жигулям.
Провідні українські політики гинуть - або ледве уникають смерті - в автомобільних катастрофах: одна сталася минулого року, вже дві у цьому, і це відбувається, як правило, у часи політичного катаклізму.
Кожне зіткнення підігріває підозри громадськості, що ці аварії - справа рук урядового ескадрона смерті, завданням якого є примусити замовкнути тих, хто погрожує порушити політичний статус-кво.
Підозри, що вислів "нещасний випадок на дорозі" стало справжнім українським оксюмороном, з'явилися після січневої аварії, в якій постраждала одна з найбільш запеклих опозиційних політиків - Юлія Тимошенко. Здоровий глузд підказував, що це справді так, після іншої аварії, в якій загинув керівник агентства експорту зброї Валерій Малєв.
Існує і прецедент: український парламент ініціював слідство, яке так і не закінчилося, щодо факту загибелі колишнього дисидента В'ячеслава Черновола у підозрілій автоаварії у 1999 році, яка трапилася під час президентської виборчої кампанії. Крім того, починаючи з 1997 року в аналогічних випадках гинули або отримували травми шеф Служби безпеки, ще один чиновник, пов'язаний з озброєнням, американський експерт ядерного озброєння та інші.
Скептики кажуть, що у всіх жертв дорожніх аварій була спільна риса: всі вони становили загрозу адміністрації президента Леоніда Кучми, який палко заперечує, що за всіма цими випадками може стояти певна змова. У минулому році Кучма наполягав на тому, що він "ніколи б не наказав убити людину ні за яких обставин". Його помічники і слідчі назвали аварію Малєва "звичайною автокатастрофою", а випадок з Юлією Тимошенко - рекламним трюком.
"Ніхто не зможе з упевненістю сказати, що всі ці випадки були вбивством або спробою вбивства",- говорить Олена Притула, редактор "Української Правди", київського Інтернету-видання.- "Але у той же час, ніхто не скаже, що всі вони є нещасними випадками. Єдине пояснення, яке мені спадає на думку, це те, що спецслужби займаються тим, що вони краще за все вміють робити".
Або, можливо, справа у тому, що українці повірять будь-яким поганим новинам про оточення Кучми, що заплуталося у скандалах. Як говорить Притула та інші, навряд чи існує найменше підтвердження подібних змов. Насправді ж багато що підтверджує той факт, що багато нещасних випадків були, і справді, випадковими.
Однак, цьому суперечать свідчення, - розмова, яка була таємно записана у кабінеті Кучми два роки тому, - яке вказує, що українські спецслужби мають у своєму розпорядженні підрозділ, умовно названий "Орли", які залякують і навіть знищують ворогів.
Існує і відомий запис вироку, винесеного Кучмою журналісту Георгію Гонгадзе ("Відвезіть його звідси", начебто промовив Кучма. "Викиньте його. Віддайте його чеченцям".) Пізніше обезголовлене тіло Гонгадзе було знайдене під Києвом. Кучма стверджує, що його намагаються скомпрометувати за допомогою сфабрикованих плівок.
Що ж до будь-якої теорії змови, то завжди існує підозрілий ланцюжок обставин, збігів і невтішних припущень.
Ось, наприклад випадок з Малєвим, керівником державної структури, яка займалася експортом озброєнням. У минулому місяці він їхав до своєї київської квартири разом з майстром ремонту опалювання, коли його "Ауді" різко вирвалося і врізалося у задні колеса російського вантажного "Камаза", який їхав на зустріч, внаслідок чого Малєв загинув на місці. Майстер, який врятувався, згодом повідомив журналістам, що не розуміє причини зіткнення. Міліція висловила припущення, що Малєв просто задрімав за кермом - і це о 10 годині ранку.
Але парламентський противник уряду Олександр Жир висунув іншу теорію: за чотири дні до смерті Малєва, в одному з інтерв'ю він розповів про ще один фрагмент записів у Кучми в кабінеті, на якому Кучма і Малєв обговорюють контрабанду засобів протиповітряної оборони в Ірак у порушення ембарго ООН. Кучма відкинув це обвинувачення, використовуючи мальовничі непристойні вирази. Однак після цього Жир почав власне розслідування.
Або візьмемо справу Тимошенко. Одна з дошкульних опонентів Кучми, Тимошенко була поміщена у в'язницю за обвинуваченнями, які інші опоненти режиму вважають політичним замовленням. Потім їй було заборонено виїжджати з Києва, щоб вона не могла вести передвиборчу агітацію у минулому місяці.
Дорогою до суду, де вона мала намір оскаржити це обмеження, її броньований "Мерседес" з водієм зупинився на перехресті, на якому працював гаїшник, і у цей момент у її авто врізалися Жигулі. Тимошенко, яку відвезли до лікарні зі струсом мозку й іншими травмами, стверджує, що через цей випадок вона пропустила декілька тижнів виборчої кампанії і втратила значну частку голосів виборців.
"Машина зникла, її водій зник, і у нас ні до чого не було доступу", - говорить вона. - "Я вважаю, що всі ці дорожні випадки далеко не випадкові".
Але є й інше, не менш вірогідне пояснення: в Україні автомобільний транспорт небезпечний для життя. ДАІ стверджує, що 5508 дорожньо-транспортних випадків і 806 смертей у березні нинішнього року - це приблизно у два рази більше порівняно з березнем 2001 року.
Більш того, українські політики, які зазвичай роз'їжджають на німецьких машинах з документами, які їх "охороняють" від санкцій, дуже схожі на водіїв, що відправилися на недільну прогулянку. І носяться вони зі швидкістю 180 км/годину, говорить редактор "Української Правди" Олена Притула.
У Притули досить причин, щоб не довіряти керівництву країни - Гонгадзе, чиє обезголовлене тіло було знайдено, був її попередником у редакторському кріслі. Але вона допускає, що люди можуть дивитися на дорожньо-транспортні пригоди через призму своїх похмурих уявлень про українську політику.
Це могло б стати певною втіхою, якби дії українських чиновників не говорили про себе більш промовисто, ніж їх слова. "Зараз вони вважають за краще сидіти на задньому сидінні автомобіля", говорить Олена Притула. "Там безпечніше".
Список нещасних випадків за даними New York Times
Скептики кажуть, що надто велике число українців, які відчули на собі погрози з боку діючої влади, загинули в автомобільних катастрофах.
Валерій Малєв, березень 2002. Директор найбільшого українського експортера зброї. Загинув за кермом свого Ауді. Поліція говорить, що він заснув за кермом. Опозиційні політики кажуть, що він і президент Кучма були причетні до нелегальної торгівлі зброєю.
Юлія Тимошенко. Січень 2002. Головний критик Кучми. Отримала травми, коли її Мерседес зіткнувся з машиною у Києві.
Олександр Ємець. Січень 2001. Член парламенту. Загинув, після того як водій його Мерседесу втратив контроль і виїхав з проїжджої частини. Перейшов до фракції опозиції у парламенті. Помер якраз в той час, коли вибухнув скандал із записаними президентськими розмовами.
Євген Марчук. Лютий 2000. Секретар Ради Нацбезбеки. Отримав травми, коли його джип зірвався на слизькій дорозі у Києві. Критикував монополії-постачальники, пов'язані з урядом.
Борис Марусич. Квітень 1999. Голова корпорації Укрінмаш, що контролюється державою. Загинув в автокатастрофі. До цього були спроби вилучити Укрінмаш з бізнесу по торгівлі зброєю.
В'ячеслав Чорновіл. Березень 1999. Загинув, коли його машина врізалася в Камаз. Він їздив по провінції, перевіряючи ситуацію напередодні президентських виборів.
Олександр Веселовський. Серпень 1998. Голова українського державного Ощадбанку. Загинув в результаті втрати керованості його Деу. Він врізався в дерево, вилетівши з шосе на півдні України. Деякі документи свідчать, що він розслідував темну фінансову аферу.
Джордж Кузмич. Грудень 1997. Американський чиновник, який займався атомною енергетикою. Загинув в автокатастрофі у Криму.
__________________
NB. Про харківське побоїще під час виборів, про те, хто ж став мером у Черкасах і Кіровограді, про шоу єдунів на Буковині, про те, як на Львівщині можна виграти вибори, про депутата/недепутата Грача, про останню волю Василя Куйбіди- про все це читайте у розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002
Провідні українські політики гинуть - або ледве уникають смерті - в автомобільних катастрофах: одна сталася минулого року, вже дві у цьому, і це відбувається, як правило, у часи політичного катаклізму.
Кожне зіткнення підігріває підозри громадськості, що ці аварії - справа рук урядового ескадрона смерті, завданням якого є примусити замовкнути тих, хто погрожує порушити політичний статус-кво.
Підозри, що вислів "нещасний випадок на дорозі" стало справжнім українським оксюмороном, з'явилися після січневої аварії, в якій постраждала одна з найбільш запеклих опозиційних політиків - Юлія Тимошенко. Здоровий глузд підказував, що це справді так, після іншої аварії, в якій загинув керівник агентства експорту зброї Валерій Малєв.
Існує і прецедент: український парламент ініціював слідство, яке так і не закінчилося, щодо факту загибелі колишнього дисидента В'ячеслава Черновола у підозрілій автоаварії у 1999 році, яка трапилася під час президентської виборчої кампанії. Крім того, починаючи з 1997 року в аналогічних випадках гинули або отримували травми шеф Служби безпеки, ще один чиновник, пов'язаний з озброєнням, американський експерт ядерного озброєння та інші.
Скептики кажуть, що у всіх жертв дорожніх аварій була спільна риса: всі вони становили загрозу адміністрації президента Леоніда Кучми, який палко заперечує, що за всіма цими випадками може стояти певна змова. У минулому році Кучма наполягав на тому, що він "ніколи б не наказав убити людину ні за яких обставин". Його помічники і слідчі назвали аварію Малєва "звичайною автокатастрофою", а випадок з Юлією Тимошенко - рекламним трюком.
"Ніхто не зможе з упевненістю сказати, що всі ці випадки були вбивством або спробою вбивства",- говорить Олена Притула, редактор "Української Правди", київського Інтернету-видання.- "Але у той же час, ніхто не скаже, що всі вони є нещасними випадками. Єдине пояснення, яке мені спадає на думку, це те, що спецслужби займаються тим, що вони краще за все вміють робити".
Або, можливо, справа у тому, що українці повірять будь-яким поганим новинам про оточення Кучми, що заплуталося у скандалах. Як говорить Притула та інші, навряд чи існує найменше підтвердження подібних змов. Насправді ж багато що підтверджує той факт, що багато нещасних випадків були, і справді, випадковими.
Однак, цьому суперечать свідчення, - розмова, яка була таємно записана у кабінеті Кучми два роки тому, - яке вказує, що українські спецслужби мають у своєму розпорядженні підрозділ, умовно названий "Орли", які залякують і навіть знищують ворогів.
Існує і відомий запис вироку, винесеного Кучмою журналісту Георгію Гонгадзе ("Відвезіть його звідси", начебто промовив Кучма. "Викиньте його. Віддайте його чеченцям".) Пізніше обезголовлене тіло Гонгадзе було знайдене під Києвом. Кучма стверджує, що його намагаються скомпрометувати за допомогою сфабрикованих плівок.
Що ж до будь-якої теорії змови, то завжди існує підозрілий ланцюжок обставин, збігів і невтішних припущень.
Ось, наприклад випадок з Малєвим, керівником державної структури, яка займалася експортом озброєнням. У минулому місяці він їхав до своєї київської квартири разом з майстром ремонту опалювання, коли його "Ауді" різко вирвалося і врізалося у задні колеса російського вантажного "Камаза", який їхав на зустріч, внаслідок чого Малєв загинув на місці. Майстер, який врятувався, згодом повідомив журналістам, що не розуміє причини зіткнення. Міліція висловила припущення, що Малєв просто задрімав за кермом - і це о 10 годині ранку.
Але парламентський противник уряду Олександр Жир висунув іншу теорію: за чотири дні до смерті Малєва, в одному з інтерв'ю він розповів про ще один фрагмент записів у Кучми в кабінеті, на якому Кучма і Малєв обговорюють контрабанду засобів протиповітряної оборони в Ірак у порушення ембарго ООН. Кучма відкинув це обвинувачення, використовуючи мальовничі непристойні вирази. Однак після цього Жир почав власне розслідування.
Або візьмемо справу Тимошенко. Одна з дошкульних опонентів Кучми, Тимошенко була поміщена у в'язницю за обвинуваченнями, які інші опоненти режиму вважають політичним замовленням. Потім їй було заборонено виїжджати з Києва, щоб вона не могла вести передвиборчу агітацію у минулому місяці.
Дорогою до суду, де вона мала намір оскаржити це обмеження, її броньований "Мерседес" з водієм зупинився на перехресті, на якому працював гаїшник, і у цей момент у її авто врізалися Жигулі. Тимошенко, яку відвезли до лікарні зі струсом мозку й іншими травмами, стверджує, що через цей випадок вона пропустила декілька тижнів виборчої кампанії і втратила значну частку голосів виборців.
"Машина зникла, її водій зник, і у нас ні до чого не було доступу", - говорить вона. - "Я вважаю, що всі ці дорожні випадки далеко не випадкові".
Але є й інше, не менш вірогідне пояснення: в Україні автомобільний транспорт небезпечний для життя. ДАІ стверджує, що 5508 дорожньо-транспортних випадків і 806 смертей у березні нинішнього року - це приблизно у два рази більше порівняно з березнем 2001 року.
Більш того, українські політики, які зазвичай роз'їжджають на німецьких машинах з документами, які їх "охороняють" від санкцій, дуже схожі на водіїв, що відправилися на недільну прогулянку. І носяться вони зі швидкістю 180 км/годину, говорить редактор "Української Правди" Олена Притула.
У Притули досить причин, щоб не довіряти керівництву країни - Гонгадзе, чиє обезголовлене тіло було знайдено, був її попередником у редакторському кріслі. Але вона допускає, що люди можуть дивитися на дорожньо-транспортні пригоди через призму своїх похмурих уявлень про українську політику.
Це могло б стати певною втіхою, якби дії українських чиновників не говорили про себе більш промовисто, ніж їх слова. "Зараз вони вважають за краще сидіти на задньому сидінні автомобіля", говорить Олена Притула. "Там безпечніше".
Список нещасних випадків за даними New York Times
Скептики кажуть, що надто велике число українців, які відчули на собі погрози з боку діючої влади, загинули в автомобільних катастрофах.
Валерій Малєв, березень 2002. Директор найбільшого українського експортера зброї. Загинув за кермом свого Ауді. Поліція говорить, що він заснув за кермом. Опозиційні політики кажуть, що він і президент Кучма були причетні до нелегальної торгівлі зброєю.
Юлія Тимошенко. Січень 2002. Головний критик Кучми. Отримала травми, коли її Мерседес зіткнувся з машиною у Києві.
Олександр Ємець. Січень 2001. Член парламенту. Загинув, після того як водій його Мерседесу втратив контроль і виїхав з проїжджої частини. Перейшов до фракції опозиції у парламенті. Помер якраз в той час, коли вибухнув скандал із записаними президентськими розмовами.
Євген Марчук. Лютий 2000. Секретар Ради Нацбезбеки. Отримав травми, коли його джип зірвався на слизькій дорозі у Києві. Критикував монополії-постачальники, пов'язані з урядом.
Борис Марусич. Квітень 1999. Голова корпорації Укрінмаш, що контролюється державою. Загинув в автокатастрофі. До цього були спроби вилучити Укрінмаш з бізнесу по торгівлі зброєю.
В'ячеслав Чорновіл. Березень 1999. Загинув, коли його машина врізалася в Камаз. Він їздив по провінції, перевіряючи ситуацію напередодні президентських виборів.
Олександр Веселовський. Серпень 1998. Голова українського державного Ощадбанку. Загинув в результаті втрати керованості його Деу. Він врізався в дерево, вилетівши з шосе на півдні України. Деякі документи свідчать, що він розслідував темну фінансову аферу.
Джордж Кузмич. Грудень 1997. Американський чиновник, який займався атомною енергетикою. Загинув в автокатастрофі у Криму.
__________________
NB. Про харківське побоїще під час виборів, про те, хто ж став мером у Черкасах і Кіровограді, про шоу єдунів на Буковині, про те, як на Львівщині можна виграти вибори, про депутата/недепутата Грача, про останню волю Василя Куйбіди- про все це читайте у розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002