Судова шизофренія, або як можна повторно програти
П'ятниця, 12 квітня 2002, 12:34
Щоб стати депутатом українського парламенту не достатньо лише провести успішну передвиборчу кампанію, заручитись підтримкою популярної політичної сили та уникнути великої фальсифікації стосовно власної кандидатури при голосуванні та підрахунку голосів. На цих парламентських виборах ще й здебільшого необхідно після остаточних результатів взяти участь у судовому засіданні та отримати у ньому перемогу. Що ж, дорватися до влади стало дійсно важко, оскільки ніхто з реальних претендентів на посаду нардепа не може спокійно сприйняти своєї поразки і хапається за будь-яку, і чи не останню, соломинку, щоб хоч якось спробувати реабілітуватись.
Мабуть, давно не було такого балагану у львівському апеляційному суді. Він нагадував великий вулик з таким ж шумом та суєтою. Велика кількість журналістів, депутатів різного рівня та багато іншого поважного люду з поверху на поверх, з кімнати у кімнату гасали по приміщенні суду. Там в той час відбувалося аж чотири засідання, а саме чотири спроби визнати вибори не дійним по виборчих округах, де перемогли "ющенківці" та опозиціонер Андрій Шкіль.
Проти останнього вибору мешканців 121-ого Городоцького виборчого округу виступив Леонід Ткачук, висуванець блоку "За Єдину Україну!", проти Івана Гаврилюка – також "заєдун" і відомий "лісоруб" Орест Фурдичко, проти Павла Качура – Микола Княжицький та проти Ярослава Яворівського – підприємиць Микола Рогуцький.
Першим завершилося слухове засідання щодо 126-ого Старосамбірського виборчого округу, оскільки як такого судового розгляду і не відбулось. Орест Фурдичко вирішив відкликати свою скаргу і, оскільки жодних претензій з обох сторін щодо цього не було, суд залишив рішення окружної виборчої комісії в силі, тобто народного артиста України Івана Гаврилюка повторно було визнано народним депутатом. З цієї радості лідер ПРП Віктор Пинзеник, який був присутнім на суді, аж розбив об підлогу свій мобільний телефон.
Як прокоментував дану ситуацію народний депутат, член ПРП Тарас Чорновіл, Фурдичко вирішив, що програвати треба з гідністю. Адже цей позов, за словами Чорновола, не міг дати позитивних результатів. "Він робить закиди щодо тих порушень, котрі очевидно виникли не з вини Гаврилюка. Ці порушення, що були зроблені дільничними комісіями, повинні були розглядатися в певний установлений законом термін. Жодних формальних скарг до окружної комісії, наскільки мені відомо, він не подавав. Більше того, в окружній комісії він мав стійку більшість – дві треті голосів. Десять з п'ятнадцяти членів комісії відстоювали його інтереси як кандидата.
Тому юридично позов був безнадійний", - коментує представник "Нашої України". Крім того, за словами Чорновола, Фурдичко розумів, що у випадку визнання виборів недійсними представники "Нашої України" зустрічним позовом добились би підняття справи по цілому ряду виборчих дільниць, де вони б змогли знайти цілий ряд таких порушень , які б тягнули за собою кримінальну відповідальність. "Не знаю, чи б це зачепило самого Фурдичка, але ті його члени комісії точно б постраждали", - говорити Тарас Чорновіл.
Загалом, за словами Чорновола, вся справа в тому, що у багатьох представників влади ця влада втікає з під ніг. "Оскільки зараз кожен мажоритарник при створенні більшості має вагу золота, тих людей, які не продаються, стараються задусити через судові позови", - вважає народний депутат.
На запитання кореспондента УП стосовно того, чи не відмовився Фурдичко від своєї скарги через можливу для його пропозицію стати губернатором Львівщини, про що вже розповсюдились чутки, Тарас Чорновіл відповів, що навряд чи хто-небуть з членів Аграрної партії займе цю високу посаду, "бо аутсайдерів напевно звідси будуть забирати і пришлють, наймовірніше, когось абсолютно стороннього".
Дуже схожа ситуація склалась і з позовною заявою заступника Львівської залізниці, кандидата в народні депутати по 121-ому Городоцькому виборчому окрузі від блоку "За єдину Україну!" Леоніда Ткачука. Хоч і позовної заяви він не забрав, попри те юридична неграмотність, з якою було здійснено позов, допомогла Андрію Шкілю, котрий набрав трохи більше ніж тридцять чотири тисячі голосів (на чотири з половиною тисячі більше, ніж Ткачук), залишитись переможцем.
Цікаво, що адвокат позивача , який намагався довести численні порушення під час голосування, а особливо під час підрахунку голосів, не представила суду жодного акту про порушення, а лише протоколи з виборчих дільниць. При цьому, що від Ткачука на кожній виборчій дільниці була присутня чи не найбільша кількість спостерігачів.
Зрозуміло, що актів ніхто і не намірявся писати, оскільки ні для кого не є таємницею, з боку саме яких сил, тобто хто на це має більше впливу, здійснюються порушення. Проте, водночас, ніхто і не сподівався, що Ткачук програє. Адже в його розпорядженні були велика кількість залізничників, які могли голосувати за відкріпними талонами, та достатня купа грошей, щоб займатися "благодійництвом" на окрузі.
Навіть кандидат по цьому ж окрузі Богдан Звір, який теж програв Шкілю, при цьому, ще й зміг відтягнути в свою команду один з районних осередків УРП, складової БЮТ, зробив заяву, в якій назвав даний позов фарсом та загрозою для паростків української демократії.
Адвокат Ткачука насмішила присутніх в судовому залі і тим, що не всі кандидати мали рівні умови під час виборів. На що довірена особа Шкіля, відомий громадський діяч Юрій Шухевич відповів, що треба було тоді Ткачука запроторити до в'язниці, щоб у нього були такі ж умови, як і у Шкіля.
Додав приводів для сміху факт, оприлюднений секретарем Городоцької окружної виборчої комісії, до якої власне і була спрямована скарга. Дивно, як у всьому Ткачук може звинувачувати окружну комісію, якщо її голова сам є представником блоку "За єдину Україну!". За логікою тоді можна припустити, що оскільки він не справився зі своїм завданням, Ткачук вирішив поквитатися з ним.
Проте, які б не були приводи у позивача, він так і залишився ні з чим. Та ще й унсовці, котрі влаштували пікет під Апеляційним судом, на своєму транспаранті вимагали "Ткачука до суду – за використання адмінресурсу!"
Задовільнитися поразкою довелося і членові Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, кандидату в народні депутати по 117-ому Залізничному виборчому окрузі Миколі Княжицькому.
У своєму позові про визнання виборів недійсними він домагався не так анулювати перемогу висуванця "Нашої України" Павла Качура та повторно спробувати стати депутатом, як, за його словами, боровся проти порушення конституційного права громадян України про вільне волевиявлення. Адже велика кількість виборців 117-ого округу не змогли проголосувати через невідповідні умови на виборчих дільницях. Зокрема, за словами представників Миколи Княжицького, не вистачало площі на виборчих дільницях, кабінок та замало було самих дільниць.
Причиною незадоволення своєї скарги, Княжицький пояснив недосконалістю судової системи в Україні та залежністю українських судів. На питання кореспондента УП, від кого саме вони залежні, він розповів про якийсь дзвінок з Києва у суд, яким вони і керувались. Тобто, за словами позивача, суди спираються не на закони, а на якісь дзвінки. Правда, хто саме телефонував, він не знає.
Про несправедливість суду свідчить, на думку Княжицького, і те, що на судовому засіданні судді відмовили йому у демонстрації зйомок, зроблених під час голосування на його окрузі, що свідчили про порушення. "У нас тут не кінотеатр", - відповідали судді.
Те, що побачили журналісти на прес-конференції на відзнятих телеоператором ICTV кадрах, дійсно справило враження. Черга на одну з дільниць нагадувала чергу до мовзолею. Міліціонери ж стояли на дверях і обороняли дільниці він надміру людей у них. В той час виборці аж з дещо дивною рвучкістю намагалися пропхатися всередину. Щось схоже можна побачити у чергах за квитками на футбол або в намаганнях пропхатися в час пік у громадський транспорт. Коли ж відеокамера потрапила усередину, то її об'єктив умить запотів.
Також було взято перед відеокамерою свідчення людей, які жалілися, що вп'яте приходять сьогодні на виборчі дільниці, але через черги так і не можуть проголосувати. Були і такі, що дочекалися своєї черги, але проголосувати так і не змогли, оскільки їхнього імені не знайшлося у списку виборців. Загалом, як підсумували представники Миколи Княжицького, щоб проголосувати, людям довелося вистояти в черзі мінімум годину часу. А тим громадянам, котрі хотіли ще й проголосувати в кабінках, а не на плечах сусіда чи своїх колінах, довелося стояти ще більше.
Все це буде змонтовано і продемонстровано як фільм на телеканалі ICTV, хоч сам Микола Княжицький, за словами його прес-секретаря, на телеканал повертатися не збирається. Щодо подальших планів, то він допомагатиме у роботі тим друзям, які пройшли до Парламенту, а це представники Блоків Ющенка та Тимошенко, а також працюватиме над деякими медіа-проектами як у Львові, так і у Києві.
Так само, без результату закінчилося судове засідання з позову кандидата в народні депутати по 123-ому Жовківському виборчому окрузі. Його продовження перенесли на 12 квітня. Проте ще до його початку більшість притримувалося думки, що воно програшне. Як заявив Тарас Чорновіл, "тут наскільки відчутний розрив між позивачем і переможцем висуванцем "Нашої України" Ярославом Яворівським (сорок тисяч голосів –М.П.) і наскільки може бути сильний контрпозов, тому це було безглуздя зі сторони Рогуцького подавати цей позов".
"Треба вміти програвати", - саме так говорили стосовно усіх позовів високоповажні представники кандидатів, які перемогли. Проте на чиїй би стороні насправді не була Феміда, однозначно, що повторні вибори себе б не виправдили. Результатів від них можна було б очікувати найрізноманітніших, зокрема, через низьку явку виборців, яким цих виборів, хоч вони і відбуваються раз на чотири роки, вистачає по зав'язку.
__________________
NB. Про харківське побоїще під час виборів, про те, хто ж став мером у Черкасах і Кіровограді, про шоу єдунів на Буковині, про те, як на Львівщині можна виграти вибори, про депутата/недепутата Грача, про останню волю Василя Куйбіди- про все це читайте у розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002
Мабуть, давно не було такого балагану у львівському апеляційному суді. Він нагадував великий вулик з таким ж шумом та суєтою. Велика кількість журналістів, депутатів різного рівня та багато іншого поважного люду з поверху на поверх, з кімнати у кімнату гасали по приміщенні суду. Там в той час відбувалося аж чотири засідання, а саме чотири спроби визнати вибори не дійним по виборчих округах, де перемогли "ющенківці" та опозиціонер Андрій Шкіль.
Проти останнього вибору мешканців 121-ого Городоцького виборчого округу виступив Леонід Ткачук, висуванець блоку "За Єдину Україну!", проти Івана Гаврилюка – також "заєдун" і відомий "лісоруб" Орест Фурдичко, проти Павла Качура – Микола Княжицький та проти Ярослава Яворівського – підприємиць Микола Рогуцький.
Першим завершилося слухове засідання щодо 126-ого Старосамбірського виборчого округу, оскільки як такого судового розгляду і не відбулось. Орест Фурдичко вирішив відкликати свою скаргу і, оскільки жодних претензій з обох сторін щодо цього не було, суд залишив рішення окружної виборчої комісії в силі, тобто народного артиста України Івана Гаврилюка повторно було визнано народним депутатом. З цієї радості лідер ПРП Віктор Пинзеник, який був присутнім на суді, аж розбив об підлогу свій мобільний телефон.
Як прокоментував дану ситуацію народний депутат, член ПРП Тарас Чорновіл, Фурдичко вирішив, що програвати треба з гідністю. Адже цей позов, за словами Чорновола, не міг дати позитивних результатів. "Він робить закиди щодо тих порушень, котрі очевидно виникли не з вини Гаврилюка. Ці порушення, що були зроблені дільничними комісіями, повинні були розглядатися в певний установлений законом термін. Жодних формальних скарг до окружної комісії, наскільки мені відомо, він не подавав. Більше того, в окружній комісії він мав стійку більшість – дві треті голосів. Десять з п'ятнадцяти членів комісії відстоювали його інтереси як кандидата.
Тому юридично позов був безнадійний", - коментує представник "Нашої України". Крім того, за словами Чорновола, Фурдичко розумів, що у випадку визнання виборів недійсними представники "Нашої України" зустрічним позовом добились би підняття справи по цілому ряду виборчих дільниць, де вони б змогли знайти цілий ряд таких порушень , які б тягнули за собою кримінальну відповідальність. "Не знаю, чи б це зачепило самого Фурдичка, але ті його члени комісії точно б постраждали", - говорити Тарас Чорновіл.
Загалом, за словами Чорновола, вся справа в тому, що у багатьох представників влади ця влада втікає з під ніг. "Оскільки зараз кожен мажоритарник при створенні більшості має вагу золота, тих людей, які не продаються, стараються задусити через судові позови", - вважає народний депутат.
На запитання кореспондента УП стосовно того, чи не відмовився Фурдичко від своєї скарги через можливу для його пропозицію стати губернатором Львівщини, про що вже розповсюдились чутки, Тарас Чорновіл відповів, що навряд чи хто-небуть з членів Аграрної партії займе цю високу посаду, "бо аутсайдерів напевно звідси будуть забирати і пришлють, наймовірніше, когось абсолютно стороннього".
Дуже схожа ситуація склалась і з позовною заявою заступника Львівської залізниці, кандидата в народні депутати по 121-ому Городоцькому виборчому окрузі від блоку "За єдину Україну!" Леоніда Ткачука. Хоч і позовної заяви він не забрав, попри те юридична неграмотність, з якою було здійснено позов, допомогла Андрію Шкілю, котрий набрав трохи більше ніж тридцять чотири тисячі голосів (на чотири з половиною тисячі більше, ніж Ткачук), залишитись переможцем.
Цікаво, що адвокат позивача , який намагався довести численні порушення під час голосування, а особливо під час підрахунку голосів, не представила суду жодного акту про порушення, а лише протоколи з виборчих дільниць. При цьому, що від Ткачука на кожній виборчій дільниці була присутня чи не найбільша кількість спостерігачів.
Зрозуміло, що актів ніхто і не намірявся писати, оскільки ні для кого не є таємницею, з боку саме яких сил, тобто хто на це має більше впливу, здійснюються порушення. Проте, водночас, ніхто і не сподівався, що Ткачук програє. Адже в його розпорядженні були велика кількість залізничників, які могли голосувати за відкріпними талонами, та достатня купа грошей, щоб займатися "благодійництвом" на окрузі.
Навіть кандидат по цьому ж окрузі Богдан Звір, який теж програв Шкілю, при цьому, ще й зміг відтягнути в свою команду один з районних осередків УРП, складової БЮТ, зробив заяву, в якій назвав даний позов фарсом та загрозою для паростків української демократії.
Адвокат Ткачука насмішила присутніх в судовому залі і тим, що не всі кандидати мали рівні умови під час виборів. На що довірена особа Шкіля, відомий громадський діяч Юрій Шухевич відповів, що треба було тоді Ткачука запроторити до в'язниці, щоб у нього були такі ж умови, як і у Шкіля.
Додав приводів для сміху факт, оприлюднений секретарем Городоцької окружної виборчої комісії, до якої власне і була спрямована скарга. Дивно, як у всьому Ткачук може звинувачувати окружну комісію, якщо її голова сам є представником блоку "За єдину Україну!". За логікою тоді можна припустити, що оскільки він не справився зі своїм завданням, Ткачук вирішив поквитатися з ним.
Проте, які б не були приводи у позивача, він так і залишився ні з чим. Та ще й унсовці, котрі влаштували пікет під Апеляційним судом, на своєму транспаранті вимагали "Ткачука до суду – за використання адмінресурсу!"
Задовільнитися поразкою довелося і членові Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, кандидату в народні депутати по 117-ому Залізничному виборчому окрузі Миколі Княжицькому.
У своєму позові про визнання виборів недійсними він домагався не так анулювати перемогу висуванця "Нашої України" Павла Качура та повторно спробувати стати депутатом, як, за його словами, боровся проти порушення конституційного права громадян України про вільне волевиявлення. Адже велика кількість виборців 117-ого округу не змогли проголосувати через невідповідні умови на виборчих дільницях. Зокрема, за словами представників Миколи Княжицького, не вистачало площі на виборчих дільницях, кабінок та замало було самих дільниць.
Причиною незадоволення своєї скарги, Княжицький пояснив недосконалістю судової системи в Україні та залежністю українських судів. На питання кореспондента УП, від кого саме вони залежні, він розповів про якийсь дзвінок з Києва у суд, яким вони і керувались. Тобто, за словами позивача, суди спираються не на закони, а на якісь дзвінки. Правда, хто саме телефонував, він не знає.
Про несправедливість суду свідчить, на думку Княжицького, і те, що на судовому засіданні судді відмовили йому у демонстрації зйомок, зроблених під час голосування на його окрузі, що свідчили про порушення. "У нас тут не кінотеатр", - відповідали судді.
Те, що побачили журналісти на прес-конференції на відзнятих телеоператором ICTV кадрах, дійсно справило враження. Черга на одну з дільниць нагадувала чергу до мовзолею. Міліціонери ж стояли на дверях і обороняли дільниці він надміру людей у них. В той час виборці аж з дещо дивною рвучкістю намагалися пропхатися всередину. Щось схоже можна побачити у чергах за квитками на футбол або в намаганнях пропхатися в час пік у громадський транспорт. Коли ж відеокамера потрапила усередину, то її об'єктив умить запотів.
Також було взято перед відеокамерою свідчення людей, які жалілися, що вп'яте приходять сьогодні на виборчі дільниці, але через черги так і не можуть проголосувати. Були і такі, що дочекалися своєї черги, але проголосувати так і не змогли, оскільки їхнього імені не знайшлося у списку виборців. Загалом, як підсумували представники Миколи Княжицького, щоб проголосувати, людям довелося вистояти в черзі мінімум годину часу. А тим громадянам, котрі хотіли ще й проголосувати в кабінках, а не на плечах сусіда чи своїх колінах, довелося стояти ще більше.
Все це буде змонтовано і продемонстровано як фільм на телеканалі ICTV, хоч сам Микола Княжицький, за словами його прес-секретаря, на телеканал повертатися не збирається. Щодо подальших планів, то він допомагатиме у роботі тим друзям, які пройшли до Парламенту, а це представники Блоків Ющенка та Тимошенко, а також працюватиме над деякими медіа-проектами як у Львові, так і у Києві.
Так само, без результату закінчилося судове засідання з позову кандидата в народні депутати по 123-ому Жовківському виборчому окрузі. Його продовження перенесли на 12 квітня. Проте ще до його початку більшість притримувалося думки, що воно програшне. Як заявив Тарас Чорновіл, "тут наскільки відчутний розрив між позивачем і переможцем висуванцем "Нашої України" Ярославом Яворівським (сорок тисяч голосів –М.П.) і наскільки може бути сильний контрпозов, тому це було безглуздя зі сторони Рогуцького подавати цей позов".
"Треба вміти програвати", - саме так говорили стосовно усіх позовів високоповажні представники кандидатів, які перемогли. Проте на чиїй би стороні насправді не була Феміда, однозначно, що повторні вибори себе б не виправдили. Результатів від них можна було б очікувати найрізноманітніших, зокрема, через низьку явку виборців, яким цих виборів, хоч вони і відбуваються раз на чотири роки, вистачає по зав'язку.
__________________
NB. Про харківське побоїще під час виборів, про те, хто ж став мером у Черкасах і Кіровограді, про шоу єдунів на Буковині, про те, як на Львівщині можна виграти вибори, про депутата/недепутата Грача, про останню волю Василя Куйбіди- про все це читайте у розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002
