Верховна Рада, яку обирає президент
Середа, 10 квітня 2002, 19:46
Україна отримає зовсім не той парламент, за який голосувала. Це буде парламент, в якому більшість сформується на базі політичної сили, що користується підтримкою заледве 12% виборців. І це буде парламент, який перестане бути самостійною гілкою влади. Такі, на думку шефа-редактора журналу "Політична думка" Володимира Полохала, основні підсумки виборів 31 березня, які він виклав на прес-конференції в середу.
Втім, все не все так погано. Принаймні, вибори відбулися, і це, за словами Полохала, "найголовніше для розвитку країни". Однак, не все, що відбувалося під час виборів, можна вважати виборами. Так, принаймні, події в Донецькій області політолог кваліфікував як "масштабну політичну аферу", що не мала жодного відношення до виборів.
І все ж вибори виборами, а "справжній переможець - це той, хто зможе правильно розпорядитися перемогою на них" - як висловився колега Полохала Олександр Дергачов, головний редактор журналу, що також брав участь в прес-конференції. І тому підведення підсумків голосування автоматично перетворюється в прогноз конфігурації і дій Верховної Ради четвертого скликання.
Сьогодні для політологів абсолютно очевидно, що засідати в стінах парламенту будуть аж ніяк не ті сили, за які голосували українські виборці. Хіба голосувала Україна за те, щоб у фракції "За ЄдУ" було під дві сотні багнетів? Напевно, ні, враховуючи скромний навіть не дванадцятивідсотковий результат самого блоку. На думку Полохала, обіцянка Литвина зібрати під свої знамена 180 депутатів, з яких переважна більшість є мажоритарниками, не що інше, як фактична зневага до вибору народу.
Проте, власне акумуляція депутатів, що самостійно заробили свої мандати, теж не безхмарний процес. За словами Полохала, їх примушують відмовлятися від своїх передвиборчих обіцянок, поглядів, позицій, а означає, що політична афера продовжується.
Але ставку на такий розклад було зроблено ще в ті часи, коли Кучма регулярно накладав вето на закон про вибори, не дозволяючи парламенту обиратися за переважно пропорційною системою. Поточні ж події Полохало барвисто охрестив "довиборами, в яких Верховну Раду обирає президент". На відміну від віртуального парламенту, обраного в результаті всенародного волевиявлення, справжньою Радою буде та, яку протягом найближчих днів зберуть Кучма і Литвин.
У результаті, за припущеннями політолога, найвірогідним варіантом розвитку подій виявиться той, при якому Верховна Рада продовжить "тренд деградації під егідою президента" і втратить своє значення як самостійна гілка влади.
Третій важливий момент, на якому загострив увагу Полохало, це питання, яке з упевненістю можна вважати "темою дня" аж до першого дня засідання нового складу парламенту, - питання конфігурації більшості. У контексті останніх заяв Литвина політолог бачить два шляхи його формування - і обидва з подачі Росії.
Варіанти прості: або до харчофракції приєднуються есдеки, або комуністи. Аморфна "Наша Україна" з аморфним лідером Віктором Ющенком не розглядаються Банковою як "суверенний партнер", вважає Полохало. Тому зараз адміністрація президента проводить "політику зменшення вартості" цієї політичної сили та виключає її з "цього політичного проекту (більшості-УП)".
Назагал, версія з комуністами навряд чи буде реалізована. КПУ виявиться зайвою в пропрезидентській більшості, вважає Олександр Дергачов. Однак їй буде відведена своя, спеціальна опозиційна роль, яка буде уточнюватися найближчим часом. Крім того, й сама партія зараз переживає досить складні процеси, зазначив головний редактор "Політичной думки": після виборів КПУ відчуває себе використаною і скривдженою (як мінімум щодо мажоритарних кандидатів), та й в самій партії присутні зовсім не однозначні персонажі, такі, як, наприклад, Леонід Грач.
Союз з об'єднаними соціал-демократами, на думку обох політологів, є набагато вірогіднішим. Що непрямо підтверджується зустріччю Віктора Медведчука з Кучмою, яка мала місце в середу. Так, Олександр Дергачов передбачає, що есдекам будуть надані деякі гарантії - певна "ніша", і в результаті за допомогою "організаційних зусиль адміністрації президента" буде сформована більшість, нею ж і керована.
Як буде жити парламент з такою конфігурацією більшості? Дергачов не особливо песимістичний в своїх прогнозах. По-перше, тому що така більшість проживе не довго. Сформована "за логікою виборів президента", більшість протримається не більше року, вважає політолог. Причиною розколу може стати самовизначення мажоритарників, які до того часу усвідомлюють, кого саме вони збираються підтримати на виборах 2004 року. Проте, багато що, на його думку, залежатеме й від організаторських умінь Литвина.
А по-друге, навіть цей рік не варто вважати таким, що "пропав". У більшості партій і блоків, що пройшли до парламенту, в програмах зазначена прихильність до курсу реформ, так що, можливо, якісь гідні рішення все ж таки будуть прийняті. Щоправда, за цей час "заєдисти" можуть провести зміни в законодавстві країни, які посилять схильність України в бік авторитаризму, однак, за словами Дергачова, станеться це без внесення зміни в Конституцію країни.
Що ж залишається "Нашій Україні", Блоку Юлії Тимошенко та соціалістам? На думку Володимира Полохала, зараз вони отримали шанс "затвердити свій імідж демократичних сил". Тепер настає черга того, як вони ним скористаються. З БЮТ і СПУ начебто все зрозуміло; за висловом політолога, вони перетворяться на "двох щук, які будуть стримувати інтенції карасів Верховної Ради".
А ось вчинки Ющенка, який поки що віддалився на відпочинок, політологи прогнозувати не беруться. Однак, наприклад, для Олександра Дергачова очевидно, що дії лідера "Нашої України" в найближчому майбутньому стануть початком багатоходової комбінації, а тому витлумачити їх буде вельми складно.
__________________
NB. Про харківське побоїще під час виборів, про те, хто ж став мером у Черкасах і Кіровограді, про шоу єдунів на Буковині, про те, як на Львівщині можна виграти вибори, про депутата/недепутата Грача, про останню волю Василя Куйбіди- про все це читайте у розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002
Втім, все не все так погано. Принаймні, вибори відбулися, і це, за словами Полохала, "найголовніше для розвитку країни". Однак, не все, що відбувалося під час виборів, можна вважати виборами. Так, принаймні, події в Донецькій області політолог кваліфікував як "масштабну політичну аферу", що не мала жодного відношення до виборів.
І все ж вибори виборами, а "справжній переможець - це той, хто зможе правильно розпорядитися перемогою на них" - як висловився колега Полохала Олександр Дергачов, головний редактор журналу, що також брав участь в прес-конференції. І тому підведення підсумків голосування автоматично перетворюється в прогноз конфігурації і дій Верховної Ради четвертого скликання.
Сьогодні для політологів абсолютно очевидно, що засідати в стінах парламенту будуть аж ніяк не ті сили, за які голосували українські виборці. Хіба голосувала Україна за те, щоб у фракції "За ЄдУ" було під дві сотні багнетів? Напевно, ні, враховуючи скромний навіть не дванадцятивідсотковий результат самого блоку. На думку Полохала, обіцянка Литвина зібрати під свої знамена 180 депутатів, з яких переважна більшість є мажоритарниками, не що інше, як фактична зневага до вибору народу.
Проте, власне акумуляція депутатів, що самостійно заробили свої мандати, теж не безхмарний процес. За словами Полохала, їх примушують відмовлятися від своїх передвиборчих обіцянок, поглядів, позицій, а означає, що політична афера продовжується.
Але ставку на такий розклад було зроблено ще в ті часи, коли Кучма регулярно накладав вето на закон про вибори, не дозволяючи парламенту обиратися за переважно пропорційною системою. Поточні ж події Полохало барвисто охрестив "довиборами, в яких Верховну Раду обирає президент". На відміну від віртуального парламенту, обраного в результаті всенародного волевиявлення, справжньою Радою буде та, яку протягом найближчих днів зберуть Кучма і Литвин.
У результаті, за припущеннями політолога, найвірогідним варіантом розвитку подій виявиться той, при якому Верховна Рада продовжить "тренд деградації під егідою президента" і втратить своє значення як самостійна гілка влади.
Третій важливий момент, на якому загострив увагу Полохало, це питання, яке з упевненістю можна вважати "темою дня" аж до першого дня засідання нового складу парламенту, - питання конфігурації більшості. У контексті останніх заяв Литвина політолог бачить два шляхи його формування - і обидва з подачі Росії.
Варіанти прості: або до харчофракції приєднуються есдеки, або комуністи. Аморфна "Наша Україна" з аморфним лідером Віктором Ющенком не розглядаються Банковою як "суверенний партнер", вважає Полохало. Тому зараз адміністрація президента проводить "політику зменшення вартості" цієї політичної сили та виключає її з "цього політичного проекту (більшості-УП)".
Назагал, версія з комуністами навряд чи буде реалізована. КПУ виявиться зайвою в пропрезидентській більшості, вважає Олександр Дергачов. Однак їй буде відведена своя, спеціальна опозиційна роль, яка буде уточнюватися найближчим часом. Крім того, й сама партія зараз переживає досить складні процеси, зазначив головний редактор "Політичной думки": після виборів КПУ відчуває себе використаною і скривдженою (як мінімум щодо мажоритарних кандидатів), та й в самій партії присутні зовсім не однозначні персонажі, такі, як, наприклад, Леонід Грач.
Союз з об'єднаними соціал-демократами, на думку обох політологів, є набагато вірогіднішим. Що непрямо підтверджується зустріччю Віктора Медведчука з Кучмою, яка мала місце в середу. Так, Олександр Дергачов передбачає, що есдекам будуть надані деякі гарантії - певна "ніша", і в результаті за допомогою "організаційних зусиль адміністрації президента" буде сформована більшість, нею ж і керована.
Як буде жити парламент з такою конфігурацією більшості? Дергачов не особливо песимістичний в своїх прогнозах. По-перше, тому що така більшість проживе не довго. Сформована "за логікою виборів президента", більшість протримається не більше року, вважає політолог. Причиною розколу може стати самовизначення мажоритарників, які до того часу усвідомлюють, кого саме вони збираються підтримати на виборах 2004 року. Проте, багато що, на його думку, залежатеме й від організаторських умінь Литвина.
А по-друге, навіть цей рік не варто вважати таким, що "пропав". У більшості партій і блоків, що пройшли до парламенту, в програмах зазначена прихильність до курсу реформ, так що, можливо, якісь гідні рішення все ж таки будуть прийняті. Щоправда, за цей час "заєдисти" можуть провести зміни в законодавстві країни, які посилять схильність України в бік авторитаризму, однак, за словами Дергачова, станеться це без внесення зміни в Конституцію країни.
Що ж залишається "Нашій Україні", Блоку Юлії Тимошенко та соціалістам? На думку Володимира Полохала, зараз вони отримали шанс "затвердити свій імідж демократичних сил". Тепер настає черга того, як вони ним скористаються. З БЮТ і СПУ начебто все зрозуміло; за висловом політолога, вони перетворяться на "двох щук, які будуть стримувати інтенції карасів Верховної Ради".
А ось вчинки Ющенка, який поки що віддалився на відпочинок, політологи прогнозувати не беруться. Однак, наприклад, для Олександра Дергачова очевидно, що дії лідера "Нашої України" в найближчому майбутньому стануть початком багатоходової комбінації, а тому витлумачити їх буде вельми складно.
__________________
NB. Про харківське побоїще під час виборів, про те, хто ж став мером у Черкасах і Кіровограді, про шоу єдунів на Буковині, про те, як на Львівщині можна виграти вибори, про депутата/недепутата Грача, про останню волю Василя Куйбіди- про все це читайте у розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002