Про "художню концепцію ICTV", або "невичерпна свобода слова"
Середа, 20 березня 2002, 12:51
Іноді буває особливо гидко, коли твої передчуття збуваються. Особливо неприємні передчуття.
Я передбачала, що на обговорення фільму "Піар" на каналі ICTV мене ніхто не запросить - а навіщо їм там, на каналі Пінчука, альтернативна точка зору? Вони ж свободу слова "практикують" кожного дня , втомилися, напевно…
Цікаво було, яку відмовку вони вигадають. Генерального продюсера Олександра Богуцького не легко було застати на робочому місці. То він "ось-ось буде", то "тільки-но пішов на запис програми", то "поїхав на зустріч". Я навіть вірю, що так воно і було.
Тому після численних невдалих спроб довелося перейти на Дмитра Кисельова. Пощастило - сам автор програми (о диво!) відповів на мій дзвінок. Жодним чином не зніяковівши, у властивій йому манері, злегка заїкаючись, Кисельов пояснив мені наступне: "Ми плануємо організувати дискусію на тему "геостратегічного футболу", як про це сказав Сорос".
Моя присутність на каналі у цей момент абсолютно "не вписується у художню концепцію програми" її автора - Дмитра Кисельова. Оскільки у самому фільмі мені дається слово тільки для висловлення особистих вражень від пережитого.
Я почала тут сумніватися, адже, про що, власне таке геостратегічне у фільмі говорив Лаврентій Малазонія, якого все ж запросили для участі у так званому круглому столі? "Малазонія мені потрібен, щоб він повторив те, що сказав у фільмі", - не соромлячись, відповів Кисельов.
"А щось нове почути не хочете?", - спитала я. - "Це не відповідає моїй художній концепції. Врешті-решт, я автор матеріалу. Я вам співчуваю, але не можу через ваші вимоги порушити програму", - повторював Кисельов у відповідь вже на мою наполегливу вимогу надати мені слово в ефірі.
Ну що ж, як я і передбачала, ICTV - не місце для експериментів над свободою слова. "Ми не можемо вичерпати свободу слова на каналі, вона невичерпна", - проте, як завжди з пафосом, вимовив Кисельов.
Можливо, моя думка дійсно нікого на ICTV не цікавить, але я все ж ризикну її викласти.
Моє тверде переконання - фільм демонструє або кричущий непрофесіоналізм, або продажну упередженість. І той факт, що у титрах стоїть прізвище "оскароносця" Пітера Пауелла, швидше за все, свідчить тільки про бажання творців фільму додати йому ваги.
В Україні цього товариша мало хто, а, можливо, ніхто не бачив. Основне інтерв'ю брав Чарльз Кловер, кореспондент FT, якого у Києві знають чимало людей.
Саме той Чарльз Кловер - автор статті, за яку Financial Times довелося опублікувати роз'яснення, дуже схоже на вибачення за некоректну інформацію.
Саме Чарльз Кловер розповідав, що він знімає фільм для PBS - авторитетної телевізійної мережі у США. Зі слів одного з учасників фільму - колишнього глави української служби "Свобода" Романа Купчинського, після тривалих переговорів з PBS так і не вдалося дізнатися, де саме в Америці цей фільм показували.
До речі, після численних посилань на респектабельне PBS у титрах позначено East European Media Project, згадки про який навіть не вдалося знайти навіть в Інтернеті. Ще один момент - на сайті www.filmfestivals.com, що активно рекламується ICTV, хронометраж фільму вказаний - 26 хвилин. Україні показали 75-хвилинну стрічку. Хтось пояснить таку невідповідність?
Припущенню про можливу продажність західних журналістів навіть порадів один мій знайомий: "Тепер ніхто не буде говорити, що там немає продажної журналістики". Тим часом, думки колег про фільм були абсолютно різними. Навіть деякі з тих, хто був непогано знайомий з Георгієм, сказали: "Хороший фільм, на зразок всім дали слово…". Правда, люди ці пройшли школу ICTV…
Так ось, скажемо прямо, назвати цей твір гучним "журналістським розслідуванням" язик не повернеться. Взяти хоч би той факт, що розглядається всього тільки одна та й то сумнівна версія. Автори вигадали жорсткий сценарій і все, що вибивалося за його рамки, просто безжалісно вирізали.
Наприклад, інтерв'ю з Корін де Вріз з голландської газети De Volkskrant, яка першою опублікувала плівки на заході. Півтора року тому вона говорила, що експертиза TNO підтвердила відсутність монтажу на плівці. Однак експерти не змогли з впевненістю сказати, що на плівці звучить саме голос президента. Те ж саме вона повторила в інтерв'ю пропрезидентській газеті 2000.
Немає жодних сумнівів, що Корін знов повторила свої слова, однак, в інтерв'ю Кловеру прозвучала тільки друга частина. А першу автор просто випустив. Хоч сам Кловер в листі до УП написав, що експертиза не підтвердила достовірність плівок. Цікаво, що змінилося за півтора роки? Особисто мені дуже складно уявити, щоб західна газета, така шановна, як De Volkskrant, дозволила собі опублікувати плівки без упевненості в їх автентичності.
До речі, "західний професіоналізм" зашкодив авторам фільму хоч заради видимості об'єктивності згадати про експертизи плівки Мельниченка, проведені компанією "БЕК-ТЕК". Для цього багато ефірного часу і коштів не треба було - у кінці фільму, в якості P.S. Тільки боюся, що такі факти порушують "авторську концепцію" Кловера і ICTV.
Нагадаємо, що головна ідея фільму така - опозиція в Україні використала трагедію з Георгієм, щоб замінити наполегливо і безуспішно Кучму, який будує українську демократію. А за спиною опозиції так і маячить вищир американського імперіалізму і особисто товариш Сорос. Американці хотіли поставити на місце Кучми Ющенка і навіть фінансували його виборчу компанію.
Після перегляду фільму у непідготовленого глядача повинно було чітко закарбуватися у свідомості "Ющенко - ставленик американців. Кучма - практично ангел, на якого намовляють злі сили, що намагаються усунути його від влади".
І ще один цікавий момент. Ви пам'ятаєте, у фільмі є момент, коли автори розповідають про несправедливість західної преси до Кучми. Супроводжується це відеорядом: фотокартка у американській газеті, де одинока людина скрючилася перед натовпом міліціонерів. Насправді ж, показує Кловер, перед цим ця ж людина жбурнула камень у міліцію, було це 9 березня 2001 року.
Так от, розповідають, що це ж саме – фото у газеті і оперативне відео з подій на Банковій – було запропоновано порівняти іншим журналістам, з американського каналу CBS, які майже рік тому знімали у Києві сюжет для передачі "60 хвилин". Демонстрував некоректність західної преси цим американським журналістам особисто Віктор Пінчук, який допомогав їм у деяких організаційних питаннях.
Про Гонгадзе у фільмі Кловера, як і у розслідуванні Кролла, говориться мимохідь. "Гонгадзе побудував своє життя на піарі, і сам став жертвою піара", глибокодумно зауважує голос за кадром. Всі тези подаються акуратно, пропущені через адвоката, однак не залишають сумнівів в однозначності.
Така позиція пояснюється аж ніяк не доказами, а особистою думкою автора - велика рідкість, коли західний журналіст робить фільм, виходячи з власних міркувань, свідомо опускаючи не придатні під його версію факти. Піар в дії. Помітно, що авторам фільму вдалося попіарити на темі смерті Гонгадзе анітрохи не менше, ніж вони приписують всім іншим учасникам фільму.
Сам Кловер в листі в УП пише так: "Я говорив тобі декілька разів, що я скептично ставлюся до теорії, що Кучма наказав убити Георгія. Інтерв'ю, отримане нами, тільки підтвердило мою думку. (Чи не дивно, що у фільмі зовсім не була присутнім думка людей, які думали інакше - УП).
Я сказав у фільмі, що я щиро вірю, що Кучма невинний. Виходячи з цієї позиції, вся кампанія з його відставки здається невірною - направленою не стільки на побудову цивільного суспільства, скільки на його дестабілізацію.
І я відкидаю припущення, що єдина причина, через яку можна так думати - тому що хтось за це заплатив".
Однак Чарльз, напевно, давно не був в Україні. А то б він помітив, як природно ця стрічка лягає у русло антиамериканської істерії, розв'язаної на телеканалах Пінчука. Шкода тільки, що багато хто впіймався на цей гачок і дарує ICTV і їм подібним нові інформаційні приводи. Щоб кампанія не затухала.
У зв'язку з цим така пропозиція: 24 березня у Лондоні відбудеться прем'єра фільму про касетний скандал у викладі людей з трохи іншою репутацією, з ВВС. Може, подивимося і його на "помаранчовому" телеканалі?
Читайте також цікаву думку з цього приводу телекритика Наталії Лігачової
Я передбачала, що на обговорення фільму "Піар" на каналі ICTV мене ніхто не запросить - а навіщо їм там, на каналі Пінчука, альтернативна точка зору? Вони ж свободу слова "практикують" кожного дня , втомилися, напевно…
Цікаво було, яку відмовку вони вигадають. Генерального продюсера Олександра Богуцького не легко було застати на робочому місці. То він "ось-ось буде", то "тільки-но пішов на запис програми", то "поїхав на зустріч". Я навіть вірю, що так воно і було.
Тому після численних невдалих спроб довелося перейти на Дмитра Кисельова. Пощастило - сам автор програми (о диво!) відповів на мій дзвінок. Жодним чином не зніяковівши, у властивій йому манері, злегка заїкаючись, Кисельов пояснив мені наступне: "Ми плануємо організувати дискусію на тему "геостратегічного футболу", як про це сказав Сорос".
Моя присутність на каналі у цей момент абсолютно "не вписується у художню концепцію програми" її автора - Дмитра Кисельова. Оскільки у самому фільмі мені дається слово тільки для висловлення особистих вражень від пережитого.
Я почала тут сумніватися, адже, про що, власне таке геостратегічне у фільмі говорив Лаврентій Малазонія, якого все ж запросили для участі у так званому круглому столі? "Малазонія мені потрібен, щоб він повторив те, що сказав у фільмі", - не соромлячись, відповів Кисельов.
"А щось нове почути не хочете?", - спитала я. - "Це не відповідає моїй художній концепції. Врешті-решт, я автор матеріалу. Я вам співчуваю, але не можу через ваші вимоги порушити програму", - повторював Кисельов у відповідь вже на мою наполегливу вимогу надати мені слово в ефірі.
Ну що ж, як я і передбачала, ICTV - не місце для експериментів над свободою слова. "Ми не можемо вичерпати свободу слова на каналі, вона невичерпна", - проте, як завжди з пафосом, вимовив Кисельов.
Можливо, моя думка дійсно нікого на ICTV не цікавить, але я все ж ризикну її викласти.
Моє тверде переконання - фільм демонструє або кричущий непрофесіоналізм, або продажну упередженість. І той факт, що у титрах стоїть прізвище "оскароносця" Пітера Пауелла, швидше за все, свідчить тільки про бажання творців фільму додати йому ваги.
В Україні цього товариша мало хто, а, можливо, ніхто не бачив. Основне інтерв'ю брав Чарльз Кловер, кореспондент FT, якого у Києві знають чимало людей.
Саме той Чарльз Кловер - автор статті, за яку Financial Times довелося опублікувати роз'яснення, дуже схоже на вибачення за некоректну інформацію.
Саме Чарльз Кловер розповідав, що він знімає фільм для PBS - авторитетної телевізійної мережі у США. Зі слів одного з учасників фільму - колишнього глави української служби "Свобода" Романа Купчинського, після тривалих переговорів з PBS так і не вдалося дізнатися, де саме в Америці цей фільм показували.
До речі, після численних посилань на респектабельне PBS у титрах позначено East European Media Project, згадки про який навіть не вдалося знайти навіть в Інтернеті. Ще один момент - на сайті www.filmfestivals.com, що активно рекламується ICTV, хронометраж фільму вказаний - 26 хвилин. Україні показали 75-хвилинну стрічку. Хтось пояснить таку невідповідність?
Припущенню про можливу продажність західних журналістів навіть порадів один мій знайомий: "Тепер ніхто не буде говорити, що там немає продажної журналістики". Тим часом, думки колег про фільм були абсолютно різними. Навіть деякі з тих, хто був непогано знайомий з Георгієм, сказали: "Хороший фільм, на зразок всім дали слово…". Правда, люди ці пройшли школу ICTV…
Так ось, скажемо прямо, назвати цей твір гучним "журналістським розслідуванням" язик не повернеться. Взяти хоч би той факт, що розглядається всього тільки одна та й то сумнівна версія. Автори вигадали жорсткий сценарій і все, що вибивалося за його рамки, просто безжалісно вирізали.
Наприклад, інтерв'ю з Корін де Вріз з голландської газети De Volkskrant, яка першою опублікувала плівки на заході. Півтора року тому вона говорила, що експертиза TNO підтвердила відсутність монтажу на плівці. Однак експерти не змогли з впевненістю сказати, що на плівці звучить саме голос президента. Те ж саме вона повторила в інтерв'ю пропрезидентській газеті 2000.
Немає жодних сумнівів, що Корін знов повторила свої слова, однак, в інтерв'ю Кловеру прозвучала тільки друга частина. А першу автор просто випустив. Хоч сам Кловер в листі до УП написав, що експертиза не підтвердила достовірність плівок. Цікаво, що змінилося за півтора роки? Особисто мені дуже складно уявити, щоб західна газета, така шановна, як De Volkskrant, дозволила собі опублікувати плівки без упевненості в їх автентичності.
До речі, "західний професіоналізм" зашкодив авторам фільму хоч заради видимості об'єктивності згадати про експертизи плівки Мельниченка, проведені компанією "БЕК-ТЕК". Для цього багато ефірного часу і коштів не треба було - у кінці фільму, в якості P.S. Тільки боюся, що такі факти порушують "авторську концепцію" Кловера і ICTV.
Нагадаємо, що головна ідея фільму така - опозиція в Україні використала трагедію з Георгієм, щоб замінити наполегливо і безуспішно Кучму, який будує українську демократію. А за спиною опозиції так і маячить вищир американського імперіалізму і особисто товариш Сорос. Американці хотіли поставити на місце Кучми Ющенка і навіть фінансували його виборчу компанію.
Після перегляду фільму у непідготовленого глядача повинно було чітко закарбуватися у свідомості "Ющенко - ставленик американців. Кучма - практично ангел, на якого намовляють злі сили, що намагаються усунути його від влади".
І ще один цікавий момент. Ви пам'ятаєте, у фільмі є момент, коли автори розповідають про несправедливість західної преси до Кучми. Супроводжується це відеорядом: фотокартка у американській газеті, де одинока людина скрючилася перед натовпом міліціонерів. Насправді ж, показує Кловер, перед цим ця ж людина жбурнула камень у міліцію, було це 9 березня 2001 року.
Так от, розповідають, що це ж саме – фото у газеті і оперативне відео з подій на Банковій – було запропоновано порівняти іншим журналістам, з американського каналу CBS, які майже рік тому знімали у Києві сюжет для передачі "60 хвилин". Демонстрував некоректність західної преси цим американським журналістам особисто Віктор Пінчук, який допомогав їм у деяких організаційних питаннях.
Про Гонгадзе у фільмі Кловера, як і у розслідуванні Кролла, говориться мимохідь. "Гонгадзе побудував своє життя на піарі, і сам став жертвою піара", глибокодумно зауважує голос за кадром. Всі тези подаються акуратно, пропущені через адвоката, однак не залишають сумнівів в однозначності.
Така позиція пояснюється аж ніяк не доказами, а особистою думкою автора - велика рідкість, коли західний журналіст робить фільм, виходячи з власних міркувань, свідомо опускаючи не придатні під його версію факти. Піар в дії. Помітно, що авторам фільму вдалося попіарити на темі смерті Гонгадзе анітрохи не менше, ніж вони приписують всім іншим учасникам фільму.
Сам Кловер в листі в УП пише так: "Я говорив тобі декілька разів, що я скептично ставлюся до теорії, що Кучма наказав убити Георгія. Інтерв'ю, отримане нами, тільки підтвердило мою думку. (Чи не дивно, що у фільмі зовсім не була присутнім думка людей, які думали інакше - УП).
Я сказав у фільмі, що я щиро вірю, що Кучма невинний. Виходячи з цієї позиції, вся кампанія з його відставки здається невірною - направленою не стільки на побудову цивільного суспільства, скільки на його дестабілізацію.
І я відкидаю припущення, що єдина причина, через яку можна так думати - тому що хтось за це заплатив".
Однак Чарльз, напевно, давно не був в Україні. А то б він помітив, як природно ця стрічка лягає у русло антиамериканської істерії, розв'язаної на телеканалах Пінчука. Шкода тільки, що багато хто впіймався на цей гачок і дарує ICTV і їм подібним нові інформаційні приводи. Щоб кампанія не затухала.
У зв'язку з цим така пропозиція: 24 березня у Лондоні відбудеться прем'єра фільму про касетний скандал у викладі людей з трохи іншою репутацією, з ВВС. Може, подивимося і його на "помаранчовому" телеканалі?
Читайте також цікаву думку з цього приводу телекритика Наталії Лігачової
