Вибори-2002: все не як у людей
Понеділок, 4 лютого 2002, 19:11
Політологи продовжують колекціонувати збочення українських виборів. Програми наш виборець не читає. А якщо й читає, то даремно – оскільки або нічого не зрозуміє, або все написане у них є нереальною фантазією. І блок шанувальників "єди" користуватися адмінресурсом не вміє. Хоч як регулярно не збирали б директорів і чиновників у владних офісах, ну ніяк Литвин з партнерами не перетнуть межу хоча б половини мінімального березневого нормативу у 15%.
В понеділок провідні українські політологи намагалися розібратися, як можна досягти успіху на цих парламентських виборах. Прийшли майже всі – навіть нечастий гість "круглих столів" Михайло Погребинський. Із заявлених не було тільки Миколи Томенка. Відповідь шукали – однак не знайшли, оскільки говорили про викривлення та невідповідності.
Спочатку перемивали кістки передвиборчим програмам, але оскільки предмету дискусії не було, думали над іншим. Довелося вирішувати, чому ж блоки та партії нічого не пишуть у своїх манускриптах про те, як вони збираються боротися за щастя народу.
З комуністами все зрозуміло. На думку Олександра Дергачова, провідного наукового співробітника Інституту політичних і етнонаціональних досліджень, те, що написано в програмі Компартії, в житті вже немає і втілено воно бути не може. Не існує і умов, за яких ідеї "коммі" можна реалізувати. "У КПУ програма не розглядається як основа для реалізації інтересів виборців, а лише використовується для проходження до парламенту".
Іншим – тобто так званим "технологічним партіям" – програми пишуть "кваліфіковано, на замовлення, іноді з оплатою за кожну сторінку". Але ж орієнтовані ці тексти не на те, щоб їх носії стали правлячою партією, а слугують прикриттям, за яким "політична група в тіньовий спосіб вирішує свої проблеми".
"Подивіться програми Партії регіонів, "Трудової України" та, наприклад, СДПУ(О). Хоч у них є різні акценти, але багато в чому вони схожі", - вважає Дергачов. "Частина партій забезпечує свій інтерес в тому, що поєднує державні рішення з PR-акціями".
Однак і "хороші" учасники виборів мають пусті програми. "У "Нашої України" немає відповідей на питання-ідентифікатори: ви за вступ до НАТО чи проти, яке ваше ставлення до земельного кодексу", - зазначив Володимир Фесенко, заступник директора Бюро політичного консалтінгу "Пента".
Тут мета, з якою підсовують виборцю політичний попкорн, інша – не відлякати тих, хто "клюнув на лідера", але може розчаруватися у програмних засадах.
Крім нездатності передати у тексті програми свої погляди, окремі суб'єкти не можуть скористатися щастям, яке випало на їх голову з монаршого плеча. Ігорю Попову, керівнику Комітету виборців України, "соромно за наш адмінресурс і владу, яка не може показати себе виборцю".
На його думку, безпорадність пояснюється небажання надавати гроші або просто їх відсутністю – оскільки "якщо є влада, то можна робити безкоштовно". Однак відмінність референдуму 2000 року від виборів 2002 у тому, що тоді був лише один зацікавлений гравець. Тепер же наявні як мінімум п'ять суб'єктів, які боротимуться з Банковою за кожний багатомандатний голос.
Однак і з новою силою використовувати адмінресурс не варто – до країни прямує місія спостерігачів, а на розгляд Конгресу США внесено резолюцію про особливості передвиборчої кампанії в Україні.
Такого захоплення від "неефективного використання" не демонструє Володимир Полохало, шеф-редактор журналу "Політична думка": "Сьогодні в Україні доба державної чиновничої бюрократичної олігархії". Уособлює це, звичайно ж, харчоблок.
І те, що зараз владна коаліція не має омріяного рейтингу, компенсується іншими передвиборчими досягненнями Банкової. Які було реалізовано ще до офіційного старту передвиборчої кампанії. "Головне було – не допустити створення потужного блоку. І нинішня комбінація "Нашої України" є результатом певного плану. Основним дизайнером виборчої кампанії є чинний президент. Вибори розглядаються як елемент заходів із забезпечення спадковості влади".
А те, що в багатомандатному окрузі "За єдУ" не отримає переваги, то нічого страшного – блок Литвина буде "беззаперечним лідером у одномандатних округах". "Я вірю в адмінресурс і те, що останнє слово він не сказав", - зазначив Полохало і спрогнозував прокучмівську конституційну більшість у новій Верховній Раді. Складатиметься вона з комуністів і "За єдУ". Це песимістичний сценарій, і, на його думку, він більш імовірний. Оптимістичний, але з меншими шансами на успіх – проходження до парламенту блоків Морозу та Тимошенко.
Частий гість Банкової, керівник Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський більш стриманий у характеристиках. У новому парламенту "За єдУ" буде не партійна фракція, а зібранням "лояльних до влади політиків, робитимуть свій вибір". Тим, хто плачеться через зловживання, він нагадав новий Кримінальний кодекс і новий закон про вибори.
У блоці Литвина його непокоїть інше: "Мені здається, що "За єдУ" має очевидну стратегію, яку дивно не застосувати – це використати те реальне економічне зростання і те число людей, які позитивно ставляться до змін. Чому це не використовується – це проблема їх команди".
Віктор Небоженко, який вперше протягом тривалого часу помічений у політологічній тусовці, крім традиційного адмінресурсу знайшов ще один: "Світло у квартирах, тепло, бюджет – все це є проявами так званої м'якої адміністративної валюти. І все це активно впливає на виборців".
В понеділок провідні українські політологи намагалися розібратися, як можна досягти успіху на цих парламентських виборах. Прийшли майже всі – навіть нечастий гість "круглих столів" Михайло Погребинський. Із заявлених не було тільки Миколи Томенка. Відповідь шукали – однак не знайшли, оскільки говорили про викривлення та невідповідності.
Спочатку перемивали кістки передвиборчим програмам, але оскільки предмету дискусії не було, думали над іншим. Довелося вирішувати, чому ж блоки та партії нічого не пишуть у своїх манускриптах про те, як вони збираються боротися за щастя народу.
З комуністами все зрозуміло. На думку Олександра Дергачова, провідного наукового співробітника Інституту політичних і етнонаціональних досліджень, те, що написано в програмі Компартії, в житті вже немає і втілено воно бути не може. Не існує і умов, за яких ідеї "коммі" можна реалізувати. "У КПУ програма не розглядається як основа для реалізації інтересів виборців, а лише використовується для проходження до парламенту".
Іншим – тобто так званим "технологічним партіям" – програми пишуть "кваліфіковано, на замовлення, іноді з оплатою за кожну сторінку". Але ж орієнтовані ці тексти не на те, щоб їх носії стали правлячою партією, а слугують прикриттям, за яким "політична група в тіньовий спосіб вирішує свої проблеми".
"Подивіться програми Партії регіонів, "Трудової України" та, наприклад, СДПУ(О). Хоч у них є різні акценти, але багато в чому вони схожі", - вважає Дергачов. "Частина партій забезпечує свій інтерес в тому, що поєднує державні рішення з PR-акціями".
Однак і "хороші" учасники виборів мають пусті програми. "У "Нашої України" немає відповідей на питання-ідентифікатори: ви за вступ до НАТО чи проти, яке ваше ставлення до земельного кодексу", - зазначив Володимир Фесенко, заступник директора Бюро політичного консалтінгу "Пента".
Тут мета, з якою підсовують виборцю політичний попкорн, інша – не відлякати тих, хто "клюнув на лідера", але може розчаруватися у програмних засадах.
Крім нездатності передати у тексті програми свої погляди, окремі суб'єкти не можуть скористатися щастям, яке випало на їх голову з монаршого плеча. Ігорю Попову, керівнику Комітету виборців України, "соромно за наш адмінресурс і владу, яка не може показати себе виборцю".
На його думку, безпорадність пояснюється небажання надавати гроші або просто їх відсутністю – оскільки "якщо є влада, то можна робити безкоштовно". Однак відмінність референдуму 2000 року від виборів 2002 у тому, що тоді був лише один зацікавлений гравець. Тепер же наявні як мінімум п'ять суб'єктів, які боротимуться з Банковою за кожний багатомандатний голос.
Однак і з новою силою використовувати адмінресурс не варто – до країни прямує місія спостерігачів, а на розгляд Конгресу США внесено резолюцію про особливості передвиборчої кампанії в Україні.
Такого захоплення від "неефективного використання" не демонструє Володимир Полохало, шеф-редактор журналу "Політична думка": "Сьогодні в Україні доба державної чиновничої бюрократичної олігархії". Уособлює це, звичайно ж, харчоблок.
І те, що зараз владна коаліція не має омріяного рейтингу, компенсується іншими передвиборчими досягненнями Банкової. Які було реалізовано ще до офіційного старту передвиборчої кампанії. "Головне було – не допустити створення потужного блоку. І нинішня комбінація "Нашої України" є результатом певного плану. Основним дизайнером виборчої кампанії є чинний президент. Вибори розглядаються як елемент заходів із забезпечення спадковості влади".
А те, що в багатомандатному окрузі "За єдУ" не отримає переваги, то нічого страшного – блок Литвина буде "беззаперечним лідером у одномандатних округах". "Я вірю в адмінресурс і те, що останнє слово він не сказав", - зазначив Полохало і спрогнозував прокучмівську конституційну більшість у новій Верховній Раді. Складатиметься вона з комуністів і "За єдУ". Це песимістичний сценарій, і, на його думку, він більш імовірний. Оптимістичний, але з меншими шансами на успіх – проходження до парламенту блоків Морозу та Тимошенко.
Частий гість Банкової, керівник Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський більш стриманий у характеристиках. У новому парламенту "За єдУ" буде не партійна фракція, а зібранням "лояльних до влади політиків, робитимуть свій вибір". Тим, хто плачеться через зловживання, він нагадав новий Кримінальний кодекс і новий закон про вибори.
У блоці Литвина його непокоїть інше: "Мені здається, що "За єдУ" має очевидну стратегію, яку дивно не застосувати – це використати те реальне економічне зростання і те число людей, які позитивно ставляться до змін. Чому це не використовується – це проблема їх команди".
Віктор Небоженко, який вперше протягом тривалого часу помічений у політологічній тусовці, крім традиційного адмінресурсу знайшов ще один: "Світло у квартирах, тепло, бюджет – все це є проявами так званої м'якої адміністративної валюти. І все це активно впливає на виборців".
