Учасники виборів ігнорують ФЕПівські читання
Середа, 27 лютого 2002, 20:24
Грізний "Чинник Росії на виборах в Україні" жорстоко принижений українською політелітою. Учасники виборів вирішили дружно проігнорували круглий стіл про роль старшого брата у подіях 31 березня. Захід взявся провести РосМедіаЦентр (читай ФЕП). Так ось, передвиборні фаворити своїх представників на нього взагалі не прислали. Дрібні риби обмежилися далеко не першими особами: від "Яблука" був директор партії з питань PR Олег Медведєв, від бойківського "НРУ" – п'ятнадцятий номер списку. Ніхто не прийшов і із заявлених зірок-політологів. Не з'явився навіть давній партнер ФЕПа Михайло Погребинський.
Незрозуміло, як взагалі оцінювати таке зневажливе ставлення. Звичайно, можна зрозуміти завантаженість у розпал передвиборчої компанії. Але навіщо ж так показово? І організовувався захід ніби ж для нашого блага – щоб ми розібралися.
Можливо, причина масової неявки в тому, що у такий спосіб українські політсили висловлювали своє "фе" ФЕПу. Репутація останнього тут далеко неоднозначна. Провиною тому горезвісна міфологізація, співпраця з СДПУ(О) і обслуговування Путіна.
До сліз шкода платників податків північного сусіда, якщо ФЕП в такий спосіб освоює російські гроші з бюджету "Року України в Росії". Сьогодні їх батьківщина нецікава. Принаймні, перед виборами "чинник Росії" ніхто обговорювати не збирається. З ним або борються, або експлуатують.
Персональне приниження мав відчути російський політолог Сергій Марков - директор Інституту політичних досліджень, фактичний куратор України у ФЕПі. Сам себе він вважає "ініціатором нового російського курсу по відношенню до України". Тобто натякає на близькість до Путіна. Однак дискутувати йому можна було хіба зі стінами: не було ні людей, які визначають політику України, ні людей, які впливають на людей, що визначають політику України.
Марков на круглому столі окреслений чотири чинники впливу Росії на передвиборну Україну: політичний, економічний, церковний і путінський. З першими трьома все ясно. Останній же означає те, що, виявляється, російський президент - найпопулярніший політик у СНД. Ось і люби після такого ФЕП зокрема, і Росію загалом.
Однак відсутність гідної публіки - ще не мотив ігнорувати самого Маркова. Тому після круглого столу Марков трохи розказав "Українській правді" про передвиборні відмінності в Україні і Росії.
Є щось спільне між нинішніми виборами в Україні і виборами в Думу Росії у 1995 році і частково у 1999. В 1995 у нас була велика кількість партій і рухів. Зараз у Росії почалося їх зменшення, вони вже згортаються, об'єднуються. Україна ще не перейшла на цей етап.
Друге - роль олігархів. В українських парламентських виборах вона навіть більше, ніж була в Росії. Пов'язано це з тим, що в Україні парламент вирішує більше, ніж у нас, і українські олігархи зацікавлені в парламентських інститутах.
Олігархи в Україні впливовіші, вони захоплюють собі великі шматки. Росія в 1995 році пережила етап могутньої ролі олігархів. Україна ще не пережила - але вочевидь, переживе. Після того, як прийде сильний лідер.
Відмінність від 1999 року в тому, що в Україні не сформувався потужний лідер, який в рамках парламентських виборів проходив би своєрідний плебісцит. Адже для Володимира Путіна парламентські вибори і [участь у них партії "Єдність"] були своєрідним референдумом про довіру. Це нагадує введення коня в римський Сенат імператором Калігулою. Коли він сказав - оберіть його сенатором. І ті обрали.
Дії Кучми після того, як "За єдУ" програє вибори-2002, Марков бачить в зміні мовної ситуації в Україні.
Президент повинен зробити висновки і ухвалити рішення в інтересах більшості. Коли лідер розуміє, що довіра до нього мінімальна, він природно починає відходити від меншості. Російська мова у відносинах з Росією стане дуже важливою після парламентських виборів.
Після того, як Леонід Кучма зрозуміє, що у нього справи "швах", він також усвідомить, що треба зайняти позицію, яка адекватна більшості народу. І припинити грати в елітарну гру. У цих умовах він вимушений буде звернутися до думки більшості людей. А їх позиція з російської мови відома: 80% за підвищення статусу і за максимально добрі відносини з Росією.
Ще Марков побоюється приходу Ющенка на місце Кучми. Що, проте, не новина - досить почитати його коментарі на сайтах ФЕПа.
Якщо Ющенко стане президентом України, то з того моменту рішення будуть ухвалюватися не у Києві. І до речі, не в Білому домі.
Проблема США в політиці по відношенню до України полягає в тому, що вона формується не в Білому домі. І навіть не в Держдепартаменті. [Український вектор] є маргінальним для американської політичної еліти. У її рядах мало значущих сильних фігур, які займаються Україною. У цих умовах тема виявилася захопленою маргінальними політичними угрупуваннями, які ми для зручності називаємо групою Бжезинського.
Реально це - група центрів і фондів, які контролюються рядом сенаторів і конгресменів польського і українського походження. Ідеологію групи виробляє не тільки Збігнев Бжезинський, а і його сини Марк і Ян. Ян є радником сенатора Джессі Хелмса у східноєвропейських справах. До групи також входять організація "Фрідом Хаус" і Українська редакція радіо "Свобода".
Ющенко дуже симпатичний політик. Але якщо стане президентом, то рішення буде приймати не він".
Правда, дивно? З одного боку, Росія вустами точно такого ж провладного недержавного центра (ФЕПа) розказує про свій вплив на українські вибори. А потім обурюється американськими зв'язками Ющенка.
А наостаннє Марков чи то умисно, чи то по наївності "здав" есдеків. Взяв і розказав, що на цих виборах до СДПУ(О) "приїхали дуже хороші фахівці" з виборчих технологій з не чужого йому Фонду ефективної політики.
Звичайно, про це було відомо давно. Але зайвий раз упіймати політиків на нещирості буде корисно для них самих. Адже виходить, що хтось бреше. Або Марков, або Медведчук, який на кожному розі розказує, що ФЕП займається у них виключно сайтами.
Незрозуміло, як взагалі оцінювати таке зневажливе ставлення. Звичайно, можна зрозуміти завантаженість у розпал передвиборчої компанії. Але навіщо ж так показово? І організовувався захід ніби ж для нашого блага – щоб ми розібралися.
Можливо, причина масової неявки в тому, що у такий спосіб українські політсили висловлювали своє "фе" ФЕПу. Репутація останнього тут далеко неоднозначна. Провиною тому горезвісна міфологізація, співпраця з СДПУ(О) і обслуговування Путіна.
До сліз шкода платників податків північного сусіда, якщо ФЕП в такий спосіб освоює російські гроші з бюджету "Року України в Росії". Сьогодні їх батьківщина нецікава. Принаймні, перед виборами "чинник Росії" ніхто обговорювати не збирається. З ним або борються, або експлуатують.
Персональне приниження мав відчути російський політолог Сергій Марков - директор Інституту політичних досліджень, фактичний куратор України у ФЕПі. Сам себе він вважає "ініціатором нового російського курсу по відношенню до України". Тобто натякає на близькість до Путіна. Однак дискутувати йому можна було хіба зі стінами: не було ні людей, які визначають політику України, ні людей, які впливають на людей, що визначають політику України.
Марков на круглому столі окреслений чотири чинники впливу Росії на передвиборну Україну: політичний, економічний, церковний і путінський. З першими трьома все ясно. Останній же означає те, що, виявляється, російський президент - найпопулярніший політик у СНД. Ось і люби після такого ФЕП зокрема, і Росію загалом.
Однак відсутність гідної публіки - ще не мотив ігнорувати самого Маркова. Тому після круглого столу Марков трохи розказав "Українській правді" про передвиборні відмінності в Україні і Росії.
Є щось спільне між нинішніми виборами в Україні і виборами в Думу Росії у 1995 році і частково у 1999. В 1995 у нас була велика кількість партій і рухів. Зараз у Росії почалося їх зменшення, вони вже згортаються, об'єднуються. Україна ще не перейшла на цей етап.
Друге - роль олігархів. В українських парламентських виборах вона навіть більше, ніж була в Росії. Пов'язано це з тим, що в Україні парламент вирішує більше, ніж у нас, і українські олігархи зацікавлені в парламентських інститутах.
Олігархи в Україні впливовіші, вони захоплюють собі великі шматки. Росія в 1995 році пережила етап могутньої ролі олігархів. Україна ще не пережила - але вочевидь, переживе. Після того, як прийде сильний лідер.
Відмінність від 1999 року в тому, що в Україні не сформувався потужний лідер, який в рамках парламентських виборів проходив би своєрідний плебісцит. Адже для Володимира Путіна парламентські вибори і [участь у них партії "Єдність"] були своєрідним референдумом про довіру. Це нагадує введення коня в римський Сенат імператором Калігулою. Коли він сказав - оберіть його сенатором. І ті обрали.
Дії Кучми після того, як "За єдУ" програє вибори-2002, Марков бачить в зміні мовної ситуації в Україні.
Президент повинен зробити висновки і ухвалити рішення в інтересах більшості. Коли лідер розуміє, що довіра до нього мінімальна, він природно починає відходити від меншості. Російська мова у відносинах з Росією стане дуже важливою після парламентських виборів.
Після того, як Леонід Кучма зрозуміє, що у нього справи "швах", він також усвідомить, що треба зайняти позицію, яка адекватна більшості народу. І припинити грати в елітарну гру. У цих умовах він вимушений буде звернутися до думки більшості людей. А їх позиція з російської мови відома: 80% за підвищення статусу і за максимально добрі відносини з Росією.
Ще Марков побоюється приходу Ющенка на місце Кучми. Що, проте, не новина - досить почитати його коментарі на сайтах ФЕПа.
Якщо Ющенко стане президентом України, то з того моменту рішення будуть ухвалюватися не у Києві. І до речі, не в Білому домі.
Проблема США в політиці по відношенню до України полягає в тому, що вона формується не в Білому домі. І навіть не в Держдепартаменті. [Український вектор] є маргінальним для американської політичної еліти. У її рядах мало значущих сильних фігур, які займаються Україною. У цих умовах тема виявилася захопленою маргінальними політичними угрупуваннями, які ми для зручності називаємо групою Бжезинського.
Реально це - група центрів і фондів, які контролюються рядом сенаторів і конгресменів польського і українського походження. Ідеологію групи виробляє не тільки Збігнев Бжезинський, а і його сини Марк і Ян. Ян є радником сенатора Джессі Хелмса у східноєвропейських справах. До групи також входять організація "Фрідом Хаус" і Українська редакція радіо "Свобода".
Ющенко дуже симпатичний політик. Але якщо стане президентом, то рішення буде приймати не він".
Правда, дивно? З одного боку, Росія вустами точно такого ж провладного недержавного центра (ФЕПа) розказує про свій вплив на українські вибори. А потім обурюється американськими зв'язками Ющенка.
А наостаннє Марков чи то умисно, чи то по наївності "здав" есдеків. Взяв і розказав, що на цих виборах до СДПУ(О) "приїхали дуже хороші фахівці" з виборчих технологій з не чужого йому Фонду ефективної політики.
Звичайно, про це було відомо давно. Але зайвий раз упіймати політиків на нещирості буде корисно для них самих. Адже виходить, що хтось бреше. Або Марков, або Медведчук, який на кожному розі розказує, що ФЕП займається у них виключно сайтами.
