Жіноче питання у виборчій кампанії

У радянські часи фіксовані квоти забезпечували жінкам половину місць в місцевих радах і третину - у Верховній раді УРСР. В трьох українських парламентах, що обиралися в 1990, 1994 і 1998 роках, представництво жінок спочатку різко скоротилося, а потім почало зростати - з 2,9% до 4,6%, а потім і до нинішніх 8%, але величезна відмінність від пропорцій радянської епохи збереглася. Жіноче питання як і раніше залишається на периферії поля зору традиційних українських політиків.

У парламентських виборах березня 1998 року лише одна партія - Всеукраїнська партія "Жіночих ініціатив" - побудувала свою виборчу кампанію на гендерній платформі. В результаті - 0,58% голосів виборців і 22 місце в списку 30 партій і блоків, що фігурували в бюлетені.

Проте "Жінки за майбутнє", одна з двох сил, що використовують в теперішній кампанії гендерну платформу, демонструє, судячи з соціологічних опитувань, набагато більш вражаючий результат - в середньому 6-7%. Ці цифри переконливо підтверджують, що ЖЗМ легко подолають 4% бар'єр, щоб потрапити в число тих політичних сил, між якими за пропорційною системою розподілять 225 місць парламенту. Згідно з січневим опитуванням, проведеним Українським інститутом соціальних досліджень, 10% жінок і 2% чоловіків голосуватимуть за цю партію.

З 130 зареєстрованих політичних партій, жіночим питанням стурбовані п'ять. Партія "Жіночих ініціатив", зареєстрована в жовтні 1997 року, - одна з найстаріших. Крім того, це єдина партія, що базується за межами Києва, в Харкові. Три інших - також невеликі партії: Партія "Жінок України" (зареєстрована в березні 1997), Жіноча народна партія України (об'єднана) (вересень 1998), партія Солідарності жінок (грудень 1999).

"Жінки за майбутнє" стрімко злетіли на третє місце серед 35 партій і виборчих блоків, підозріло зареєструвавшись 30 березня минулого року - лише за день до закінчення терміну реєстрації партій, що мали намір взяти участь у виборах 31 березня 2002. Менш, ніж за рік, ЖЗМ спромоглась якимось дивом залучити в свої лави більше 320 тисяч членів й створити більше 500 регіональних організацій. Цифра вражає - особливо у порівнянні з 140 тисячами членів КПУ.

Керують "Жінками за майбутнє" фігури, що мають відношення до номенклатури колишньої Радянської України і Леоніда Кучму, коли той був прем'єром в 1992-93 рр. За словами Олександри Грицак, західного експерта з гендерних питань України, ідеологія ЖЗМ є по суті радянською. ЖЗМ не борються з радянським стереотипом ролі жінки в політиці, залишаючи їй тільки материнство і турботу про дітей.

Валентина Довженко, глава ЖЗМ, також очолює і Всеукраїнський добродійний фонд "Надії та Добра". Крім того, вона раніше керувала тепер нефункціюючим Міністерством у справах сім'ї та молоді, створеному в 1997 році. Тепер вона головує у Комітету у справах сім'ї та молоді. Цікаво, що главою наглядацького комітету фонду "Надії та Добра" та керівником іншої громадської організації - Фонду соціального захисту Матерів і дітей - є Людмила Кучма. Фонд "Надії і добра" був заснований радянським Союзом українських жінок, яким керує Марія Орлик, одна з провідних членів ЖЗМ.

Відповідь на питання, чому "Жінкам за майбутнє" вдалося так швидко добитися такого успіху, полягає в доступі до адмінресурсу. Адміністративний ресурс або наближеність до центрів сили, таких як органи виконавчої влади, забезпечують популярність та перемогу на виборах. Незалежні і дійсно істинно жіночі партії, такі як інші чотири, практично не мають шансів бути обраними, тоді як у ЖЗМ - підтримка виконавчої влади і, що більш важливо, опора у вигляді першої леді країни Людмили Кучми. Єдина партія, яка намагалася взяти участь у виборах, - Партія "Жінок України" - не має доступу до адмінресурсу і не змогла завоювати популярність у виборців.

ЖЗМ були створені спеціально під вибори, щоб забезпечити в наступному парламенті ще одну пропрезидентьську фракцію. Таким чином, вона відіграє роль, відведену зеленим у виборах 1998, коли їм вдалося отримати 5,43% голосів. Їхня кампанія орієнтувалася на виборців, що не визначилися та розчарувалися в політичних партіях. Аналогічно ЖЗМ розкручують ворожість по відношенню до самої ідеї "політична партія".

Платформа "Жінок за майбутнє" і їхній традиційний стиль ведення передвиборчої кампанії орієнтовані на жінок 30-40 років, з опорою на такі питання, як права жінок, здоров'я (наприклад, рак грудей) і насильство в сім'ї. Близькість ЖЗМ до першої леді дозволяє порівнювати цей рух з югославською Об'єднаною партією лівих, яку очолювала Міра Маркович, дружина Слободана Мілошевича.

"Дзеркало тижня" називає ЖЗМ "альбіносами" через відсутність якої-небудь ідеологічної платформи. Партія здобула популярність не завдяки рекламі або полум'яним промовам лідерів, присвячених захисту прав жінок. Якраз навпаки, члени ЖЗМ подорожують країною, за підтримки місцевої влади роздаючи матеріальну допомогу в школах, військових частинах, заводах. …Довженко заперечує, що такі дії еквіваленти адмінресурсу або що в таких вчинках є щось аморальне.

Згідно з повідомленнями Комітету виборців України, третина безкоштовно поширюваної всіма виборчими блоками допомоги належить "Жінкам за майбутнє". Грандіозні концерти українських і російських поп-зірок, організовані партіями в містах і селах України, коштували за оцінками "Дзеркала тижня" близько $100,000. Але партія тільки напускає туман, кажучи про джерела фінансування такої яскравої кампанії.

Дуже ймовірно, що "Жінки за майбутнє" потраплять в наступний парламент. Але це не просування питання прав жінок - в тому значенні, як його розуміють жінки-активісти на Заході, оскільки ЖЗМ сповідають радянську ідеологію. Навпаки, Україна отримає ще одну пропрезидентську фракцію в парламенті, що мало відрізняється від фракцій, якими керують представники іншої статі.



NB. Про всі подробиці походу Ющенка та Медведчука на дискотеку, а Литвина – у народ, про змагання Януковича за мандатом, про передвиборче шоу політичних двійників, про списки майбутніх депутатів, які переховуються за прізвищами Ющенко, Мороз і Тимошенко, про все це читайте у новому розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002