Соціал-демократизація телеефіру або про доброго дідуся Вітю
П'ятниця, 1 лютого 2002, 08:41
Природнім є журналістське бажання в своїй роботі залишатися незалежним. А якщо й доводиться майстрам пера обслуговувати чиїсь інтереси, то робити це максимально витончено і акуратно завжди є ознакою професіоналізму. Український телеефір знає різні приклади і моделі відстоювання інтересів власників телеканалів.
Але всі вони підтверджують на практиці одне просте правило – чим менше цих самих інтересів, зокрема політичних, або ж чим рідше вони вилазять назовні, тим цікавіше дивитися телевізор, і тим рідше рука мимоволі тягнеться до пульта, аби змінити програму. І навпаки.
Свого часу Вадим Долганов яскраво продемонстрував, як можна перетворити державне телебачення на звичайний пропангандистський орган та знаряддя росправи, не фізичної – моральної, з політичними опонентами Леоніда Кучми. Долганов пішов, але справа його продовжує жити. І досвід, набутий Вадимом Опанасовичем, активно використовується його більш молодими колегами. Щоб в цьому переконатися достатньо включити телевізор - приклад одразу впадає в очі. І хоч у даному випадку господар іншого типу - недержавний, знайомий почерк легко впізнається.
Український телеканал "Інтер" послідовно і не приховуючи цього використовує ефірний час для створення політичного іміджу свого власника – групи Медведчука-Суркіса, Соціал-демократичної партії України (об'єднаної), яку вони очолюють, та дискредитації їх опонентів. Разом з тим, в роботі "Інтера" існують і очевидні відмінності від образу, створеного їх попередником. Адже вона вирізняється планомірністю і співзвучна з діяльністю СДПУ(о) в цілому. Тут ми стикаємося з явищем, відсутнім в роботі Долганова – технологіями. Втім, щоб переконатися, наскільки справедливе це твердження, звернімося до цифр.
Інститут державності і демократії здійснив статистичну обробку та контент-аналіз стенограм сімдесяти семи випусків новин "Подробности" на телеканалі "Інтер" в період з 19 вересня по 19 грудня 2001 року. Їх результати покузують наступне: у 62 випадках з 77 містилася згадка про СДПУ(о) або одного з її лідерів, що становить 81% від всіх випусків новин. У 56 випусках новин надавалося слово одному з лідерів СДПУ(о), що дорівнює сімдесяти трьом відсоткам. У 52% випадків або в 40 випусках новин згадувалося про саму СДПУ(о). В цілому ця партія та її лідери протягом трьох місяців згадувалися 343 рази, з яких 67 – інформація щодо Віктора Медведчука протягом трьох днів одразу після його відставки.
Виразним є також порівняння за кількістю згадувань на телеканалі "Інтер" провідних українських політиків та політичних партій за цей же період. Лідирує Леонід Кучма – 189 разів. За ним, "як і належить", Анатолій Кінах – 161-а згадка. Далі - правильно, Віктор Медведчук, з показником аж 158 разів. Вже номер четвертий – Віктор Ющенко – відстає від Медведчука майже вдвічи. Про нього згадували 84 рази, але переважно в негативному контексті, на чому ми зупинимося нижче.
П'ятим в рейтингу появи на "Інтері" українських політиків виступає народний депутат, колишній президент, а нині активний діяч СДПУ(о) Леонід Кравчук – 51 згадка. Олександр Зінченко, президент телеканалу "Інтер", згадувався 46 разів. Увага - спікер Верховної Ради України Іван Плющ – 35 згадок. Другий віце-спікер Степан Гавриш – інформація про нього виходила в ефір 16 разів. Юлія Тимошенко згадувалася 31 раз. Глава Президентської адміністрації Володимир Литвин фігурує у новинах на "Інтері" 29 разів, київський міський голова Олександр Омельченко – 19.
Не менш показові і дані, щодо того, з якою частотою у випусках новин згадуються вітчизняні політичні партії . Зокрема, СДПУ(о) – 91 раз, НРУ, у тому числі "НРУ за єдність" – 83 рази, Комуністична партія – 50 разів, Партія зелених або "зелені" – 42, "Трудова Україна" – 23, Партія Регіонів – 14, ПРП – 11. Варто звернути увагу і на те, як уважно "Інтер" відстежував конфлікт всередені Народного Руху України. Його двом головним учасникам – Сергію Конєву та Генадію Удовенко слово надавалося відповідно 33 та 49 разів. Окрім цього з екрану виступали інші діячи НРУ(є) - Бойко, Філіпчук, Василишин – всі разом 36 разів. Тобто, в цілому представники "НРУ за єдність" згадувалися в "Подробностях" 69 разів.
В середньому СДПУ(о) або один з її лідерів згадується на "Інтері" 4,5 рази на день. В рейтингу політиків Віктор Медведчук майже не поступається прем'єр-міністру України Анатолію Кінаху, але пропускає вперед Леоніда Кучму. Треба віддати належне - на "Інтері" теж вміють добре рахувати. Проте, Медведчук суттєво випереджає своїх (сьогодні вже колишніх) колег по керівництву Верховної Ради Плюща і Гавриша, а слідом за Ющенком в списку знову фігурують представники есдеків – Кравчук та Зінченко. В цілому ж, чітко визначена трійка політичних діячів, інформація щодо яких становить, на думку авторів новин, першочерговий інтерес для телеглядача.
Найрейтинговішою, на думку авторів новин, з вітчизняних політичних партій є СДПУ(о) – про неї згадували 91 раз і лише в позитивному контексті. СДПУ(о) випереджає в цьому показнику не тільки колег-центристів: "трудовиків", "регіони" та "зелених", але й найвпливовішу за всіма даними партію – КПУ, більше ніж в два рази. Щось не пригадується, щоб у зазначений період з вересня по грудень українське суспільство так переймалося соціал-демократичними справами.
Вже зазначалося, що кількість інформації щодо подій в середовищі правих партій, зокрема "Рухів", мало поступається кількості згадок про СДПУ(о). Але інформаційне наповнення цих повідомлень носило як правило негативний характер – розколи, виникнення партій-трійників тощо.
Які ж події слугували авторам "Подробностей" в якості інформаційних приводів? В першу чергу, це діяльність фракції СДПУ(о) в Верховній Раді України. З будь- якого приводу можна було почути коментар представника фракції есдеків: питання пов'язані з оборонним комплексом коментує Борис Андресюк, з приватизацією – Ростислав Шиллер.
Мовні питання коментує Нестор Шуфрич, проблему з законом щодо ліцензування виробництва лазерних дисків в Україні – народний депутат Чукмасов. При цьому багато випадків, коли протягом одного випуску новин в ефірі з'являються одразу кілька представників СДПУ(о). Далі ще цікавіше. Поживою для журналістів "Подробностей" ставали будь-які події з соціал-демократичного життя як в Україні, так і за її межами: делегація українських соціал-демократів на з'їзді своїх колег в Німеччині, делегація СДПУ(о) в Греції, СДПУ(о) допомагає сім'ям загиблих шахтарів, СДПУ(о) привітала з перемогою польських лівих, подяка СДПУ(о) за допомогу шахтарям, СДПУ(о) – жертва адмінресурсу, кадровий резерв СДПУ(о), фракція СДПУ(о) зустрічається з прем'єр-міністром, кадровий резерв львівської СДПУ(о) і так далі.
Сприймати соціал-демократичну ідею як таку чи ні – особиста справа кожного. У будь-якому випадку, це далеко не єдина з представлених в Україні ідеологічних течій. Та й якщо телеканал "Інтер" взявся обстоювати саме цю, то чому висвітлюється життя тільки однієї з українських соціал-демократичних партій? Їх здається набагато більше.
Аби на "Інтері" спробували хоч трохи розширити своє бачення політичного життя, напевне їм не довелося б тоді розповідати на всю Україну про те як Дніпропетровська обласна організація СДПУ(о) підтримує здоровий спосіб життя, купаючись у Дніпрі, як це було 22 жовтня. І не довелося б, як це було 5 грудня, в проміжку між інформацією щодо бюджетного процесу, росколу в НРУ та терактами в Ізраїлі повідомляти глядача про оновлений сайт есдеків. Або ж інформувати країну про вступ до партії нових членів, зокрема, в проблемних, як на сьогодні, для СДПУ(о) регіонах - герой Радянського Союзу вступив в СДПУ(о) на Закарпатті, ефір від 7 грудня, цитуємо мовою оригіналу: "Проблем у него не меньше чем у других пенсионеров, однако помощи не просит ни у кого. Впрочем, ежегодная материальная поддержка закарпатских "єсдеков" не лишняя. А на праздник ветеран получил партийный билет 30-тысячного члена закарпатской обласной организации СДПУ(о)".
Характерною для "Інтера" в цьому відношенні є форма подачі інформації про результати численних соціологічних опитувань напередодні виборчої компанії. Зазвичай це робиться наступним чином – подаються назви політичних партій чи блоків у порядку, який відповідає кількості набраних ними відсотків. Тобто це має вигляд типу: партія така – стільки відсотків, блок такий-то – стільки тощо.
Але у даному випадку ми стикаємося з зовсім іншим явищем. Оцініть самі, ефір від 10 грудня: "Если бы выборы в Верховную Раду состоялись сегодня, 4% барьер преодолели бы только три партии: коммунисты, Народний Рух и объединенные социал-демократы. А из блоков в парламент попали бы "Наша Украина" и "За единую Украину". І при цьому жодних цифр.
Не менш послідовно на телеканалі "Інтер" створювався і продовжує створюватися імідж одного з українських політиків - Віктора Медведчука, інформація про якого виходить в ефір виключно в позитивному контексті. Не віднімаючи у Віктора Володимировича його заслуг перед країною на законодавчій та юридичній нивах, така практика не виглядає демократичною. Тим більше, що при цьому нищівній критиці піддаються політичні опоненти лідера СДПУ(о), інформація щодо яких носить як правило упереджений характер.
Для порівняння можна навести деякі приклади. Приміром, сюжет під назвою "Мужик", показаний на "Інтері" одразу після відставки Медведчука з посади віце-спікера парламента. Або ще декілька цитат, говорить Леонід Кравчук: "Тому що є альянс правих і лівих, і в центрі залишилися ті, хто хоче іти, справді центром і хто хоче будувати державу. І в цьому центрі виявився лідер, і їм є Віктор Володимирович Медведчук, людина досвідчена і освічена, мужчина в політиці", "Віктор Медведчук ставав лідером, і я десь відчував, десь бачив, що він перетворюється в загальнонаціонального лідера".
Звичайно, кожен має право на свою думку. Але при цьому відсутня будь-яка альтернативна точка зору. Натомість - репортажі типу: Медведчук борець з відмиванням брудних коштів, Медведчук борець з тероризмом, Медведчук захисник мовних прав, Медведчук "блокується" з жінками, оновлений сайт Медведчука. А що ж до його опонентів?
Програма "Подробности" від 12 грудня, з'їзд партії "Батьківщина", говорить Степан Хмара: "Погляди керівництва і членів партії "Батьківщина" і Української консервативної республіканської партії співпадають…". Репліка журналіста: "Впрочем, это признание вряд ли добавит "Батькивщине" голосов на востоке Украины, и уж тем более в Крыму, для жителей которого Степан Хмара прежде всего – радикальный украинский националист". Без коментарів.
Але найтиповішим в цьому плані є те, як на "Інтері" висвітлюють політичне життя Віктора Ющенка – явного чи прихованого, але запеклого опонента Медведчука і потенційного його конкурента у майбутній президентській компанії. Для прикладу - візит Ющенка до Сполучених Штатів Америки і репортаж про цю подію на телеканалі "Інтер" (треба зауважити, що перед ним в ефір іде сюжет, де Віктор Медведчук називає злочинними рішення попереднього уряду – тобто уряду Ющенка, щодо приватизації іноземними компаніями шістьох українських обленерго).
Цей репортаж заслуговує на те, щоб навести його майже повністю: "Штаб кватиры Международного валютного фонда и Мирового банка находятся в Вашингтоне. Друг напротив друга, через дорогу. Именно поэтому визит любого отечественного политика или государственного деятеля за океан на родине воспринимается однозначно – "поехали за деньгами". Не стала исключегнием и поездка в Соединенные Штаты небольшой делегации в составе Виктора Ющенко, Петра Порошенко, Бориса Тарасюка и Евгения Червоненко. Разумеется, о деньгах для Украины в этом случае речь не шла, - ведь большинство делегатов – отставники. Другое дело "Наша Украина", в списке которой, очевидно, будут значиться все четверо. Поговаривали, что и сам визит – своеобразная презентация первой пятерки избирательного списка. Пятым должен был стать Роман Безсмертный… Презентация получилась, правда, несколько своеобразной. Вице-президент Ричард Чейни, госсекретарь Колин Пауэлл, советник президента по вопросам безопастности Кондолиза Райс, сенатор Ричард Лугар один за другим от встечи отказались – сославшись на занятость или того хуже – соображения безопасности. Даже Мадлен Олбрайт не нашла времени в плотном графике своих научных изысканий, ограничившись телефонным разговором. Созвониться якобы обещал и Чейни, но только тогда, когда Ющенко вернется в Украину. Можно конечно, объяснить такое отношение статусом гостей, которые представляли только одну из политических сил, учавствующих в выборах. Не будет же вице-президент США принимать лидеров каждой из 130 украинских партий и еще N-го количества блоков." (виділення наші – авт.).
Далі автором сюжету все ж таки згадується, що Ющенко мав при собі листи до американського керівництва від Леоніда Кучми, в яких, зокрема, йшлося про тероризм та поправку Джексона–Веника. Але: "В итоге Виктор Ющенко встречался с чиновниками среднего эшелона. Довольно долго беседовал с Джорджем Соросом, но, учитывая недавние обвинения в адрес экс-премьера едва ли не в выполнении некоего "плана Сороса", эта встреча вряд ли прибавила Ющенко дополнительные очки в глазах украинских избирателей. Разумеется, были встречи и с представителями диаспоры – хотя и в этом случае оценки вроде "первый украинский политик полностью отвечающий требованиям диаспоры" не стоит воспринимать как безусловный плюс. И наконец, Ющенко встретился с представителями еврейской общины – этот шаг был необходим, чтобы продемонстрировать – экс-премьер дистанцируется от своих правых союзников, в запале политической борьбы не гнушающихся откровенно антисемитскими выпадами." (виділення наші – авт.). Такі "шедеври" говорять самі за себе.
Власне, всі ці приклади наведені лише для того, щоб наочно продемонструвати те, що будь-яка людина відчуває кожного разу, коли переглядає інформаційний блок на "Інтері". На жодному з загальнонаціональних недержавних телеканалів ситуація не є настільки кричущою.
Ми маємо справу з відкритою кампанією спрямованою впливати на свідомість громадян і неприхованою, часто агресивною, пропагандою інтересів лише однієї з "130 українських партій". У цьому випадку можемо говорити про пряме використання телеефіру, наймасовішого з засобів комунікації, для застосування політичних технологій. І це підтверджує проведений Інститутом державності і демократії аналіз.
Напередодні виборчої компанії Україну просто захлиснула хвиля розмов про моральність в політиці, етику й інші потрібні речі. Але ж крім цього існує ще й відповідне законодавство, зокрема Закон України "Про телебачення і радіомовлення", який передбачає: "Телерадіоорганізації України у своїй діяльності реалізують принципи об'єктивності…забезпечення ідеологічного та політичного плюралізму". Є врешті-решт Нацрада з питань телебачення і радіомовлення, і дана ситуація має стати для неї предметом розгляду. При цьому, звичайно, у телеглядача завжди є право "вибору кнопки", можливість не дивитися те, що з якоїсь причини не до вподоби. Але це був би занадто спрощений підхід, адже "ще не вмерло" і таке поняття, як громадська думка.
Іван Лозовий є президентом Інституту державності і демократії.
Стенограми випусків новин телеканалу Інтер "Подробности" отримані з сайту UAToday
Олексій Мустафін, шеф-редактор інформаційно-аналітичної служби телеканалу "Інтер":
"Стаття кандидата в народній депутати за списком блоку "Наша Україна" Івана Лозового цікава, проте дані, на які спирається автор не відповідають дійсності. Чого варте лише твердження, що інформація щодо Віктора Медведчука протягом трьох днів одразу після його відставки була в ефірі 67 разів. На жаль для п.Лозового, у "Подробицях" протягом УСЬОГО грудня Медведчук згадувався 28 разів - і це при тому, що його відставка з посади віце-спікера була однією з важливих подій цього місяця. Для порівняння - Віктор Ющенко, який на той час не обіймав жодної посади і вже точно не керував парламентом - згадувався 24 рази. Відповідно, такими ж далекими від реальності мені здаються і висновки п.Лозового. Але - як кажуть - на те немає ради."
Але всі вони підтверджують на практиці одне просте правило – чим менше цих самих інтересів, зокрема політичних, або ж чим рідше вони вилазять назовні, тим цікавіше дивитися телевізор, і тим рідше рука мимоволі тягнеться до пульта, аби змінити програму. І навпаки.
Свого часу Вадим Долганов яскраво продемонстрував, як можна перетворити державне телебачення на звичайний пропангандистський орган та знаряддя росправи, не фізичної – моральної, з політичними опонентами Леоніда Кучми. Долганов пішов, але справа його продовжує жити. І досвід, набутий Вадимом Опанасовичем, активно використовується його більш молодими колегами. Щоб в цьому переконатися достатньо включити телевізор - приклад одразу впадає в очі. І хоч у даному випадку господар іншого типу - недержавний, знайомий почерк легко впізнається.
Український телеканал "Інтер" послідовно і не приховуючи цього використовує ефірний час для створення політичного іміджу свого власника – групи Медведчука-Суркіса, Соціал-демократичної партії України (об'єднаної), яку вони очолюють, та дискредитації їх опонентів. Разом з тим, в роботі "Інтера" існують і очевидні відмінності від образу, створеного їх попередником. Адже вона вирізняється планомірністю і співзвучна з діяльністю СДПУ(о) в цілому. Тут ми стикаємося з явищем, відсутнім в роботі Долганова – технологіями. Втім, щоб переконатися, наскільки справедливе це твердження, звернімося до цифр.
Інститут державності і демократії здійснив статистичну обробку та контент-аналіз стенограм сімдесяти семи випусків новин "Подробности" на телеканалі "Інтер" в період з 19 вересня по 19 грудня 2001 року. Їх результати покузують наступне: у 62 випадках з 77 містилася згадка про СДПУ(о) або одного з її лідерів, що становить 81% від всіх випусків новин. У 56 випусках новин надавалося слово одному з лідерів СДПУ(о), що дорівнює сімдесяти трьом відсоткам. У 52% випадків або в 40 випусках новин згадувалося про саму СДПУ(о). В цілому ця партія та її лідери протягом трьох місяців згадувалися 343 рази, з яких 67 – інформація щодо Віктора Медведчука протягом трьох днів одразу після його відставки.
Виразним є також порівняння за кількістю згадувань на телеканалі "Інтер" провідних українських політиків та політичних партій за цей же період. Лідирує Леонід Кучма – 189 разів. За ним, "як і належить", Анатолій Кінах – 161-а згадка. Далі - правильно, Віктор Медведчук, з показником аж 158 разів. Вже номер четвертий – Віктор Ющенко – відстає від Медведчука майже вдвічи. Про нього згадували 84 рази, але переважно в негативному контексті, на чому ми зупинимося нижче.
П'ятим в рейтингу появи на "Інтері" українських політиків виступає народний депутат, колишній президент, а нині активний діяч СДПУ(о) Леонід Кравчук – 51 згадка. Олександр Зінченко, президент телеканалу "Інтер", згадувався 46 разів. Увага - спікер Верховної Ради України Іван Плющ – 35 згадок. Другий віце-спікер Степан Гавриш – інформація про нього виходила в ефір 16 разів. Юлія Тимошенко згадувалася 31 раз. Глава Президентської адміністрації Володимир Литвин фігурує у новинах на "Інтері" 29 разів, київський міський голова Олександр Омельченко – 19.
 |
В середньому СДПУ(о) або один з її лідерів згадується на "Інтері" 4,5 рази на день. В рейтингу політиків Віктор Медведчук майже не поступається прем'єр-міністру України Анатолію Кінаху, але пропускає вперед Леоніда Кучму. Треба віддати належне - на "Інтері" теж вміють добре рахувати. Проте, Медведчук суттєво випереджає своїх (сьогодні вже колишніх) колег по керівництву Верховної Ради Плюща і Гавриша, а слідом за Ющенком в списку знову фігурують представники есдеків – Кравчук та Зінченко. В цілому ж, чітко визначена трійка політичних діячів, інформація щодо яких становить, на думку авторів новин, першочерговий інтерес для телеглядача.
Найрейтинговішою, на думку авторів новин, з вітчизняних політичних партій є СДПУ(о) – про неї згадували 91 раз і лише в позитивному контексті. СДПУ(о) випереджає в цьому показнику не тільки колег-центристів: "трудовиків", "регіони" та "зелених", але й найвпливовішу за всіма даними партію – КПУ, більше ніж в два рази. Щось не пригадується, щоб у зазначений період з вересня по грудень українське суспільство так переймалося соціал-демократичними справами.
Вже зазначалося, що кількість інформації щодо подій в середовищі правих партій, зокрема "Рухів", мало поступається кількості згадок про СДПУ(о). Але інформаційне наповнення цих повідомлень носило як правило негативний характер – розколи, виникнення партій-трійників тощо.
Які ж події слугували авторам "Подробностей" в якості інформаційних приводів? В першу чергу, це діяльність фракції СДПУ(о) в Верховній Раді України. З будь- якого приводу можна було почути коментар представника фракції есдеків: питання пов'язані з оборонним комплексом коментує Борис Андресюк, з приватизацією – Ростислав Шиллер.
Мовні питання коментує Нестор Шуфрич, проблему з законом щодо ліцензування виробництва лазерних дисків в Україні – народний депутат Чукмасов. При цьому багато випадків, коли протягом одного випуску новин в ефірі з'являються одразу кілька представників СДПУ(о). Далі ще цікавіше. Поживою для журналістів "Подробностей" ставали будь-які події з соціал-демократичного життя як в Україні, так і за її межами: делегація українських соціал-демократів на з'їзді своїх колег в Німеччині, делегація СДПУ(о) в Греції, СДПУ(о) допомагає сім'ям загиблих шахтарів, СДПУ(о) привітала з перемогою польських лівих, подяка СДПУ(о) за допомогу шахтарям, СДПУ(о) – жертва адмінресурсу, кадровий резерв СДПУ(о), фракція СДПУ(о) зустрічається з прем'єр-міністром, кадровий резерв львівської СДПУ(о) і так далі.
Сприймати соціал-демократичну ідею як таку чи ні – особиста справа кожного. У будь-якому випадку, це далеко не єдина з представлених в Україні ідеологічних течій. Та й якщо телеканал "Інтер" взявся обстоювати саме цю, то чому висвітлюється життя тільки однієї з українських соціал-демократичних партій? Їх здається набагато більше.
Аби на "Інтері" спробували хоч трохи розширити своє бачення політичного життя, напевне їм не довелося б тоді розповідати на всю Україну про те як Дніпропетровська обласна організація СДПУ(о) підтримує здоровий спосіб життя, купаючись у Дніпрі, як це було 22 жовтня. І не довелося б, як це було 5 грудня, в проміжку між інформацією щодо бюджетного процесу, росколу в НРУ та терактами в Ізраїлі повідомляти глядача про оновлений сайт есдеків. Або ж інформувати країну про вступ до партії нових членів, зокрема, в проблемних, як на сьогодні, для СДПУ(о) регіонах - герой Радянського Союзу вступив в СДПУ(о) на Закарпатті, ефір від 7 грудня, цитуємо мовою оригіналу: "Проблем у него не меньше чем у других пенсионеров, однако помощи не просит ни у кого. Впрочем, ежегодная материальная поддержка закарпатских "єсдеков" не лишняя. А на праздник ветеран получил партийный билет 30-тысячного члена закарпатской обласной организации СДПУ(о)".
Характерною для "Інтера" в цьому відношенні є форма подачі інформації про результати численних соціологічних опитувань напередодні виборчої компанії. Зазвичай це робиться наступним чином – подаються назви політичних партій чи блоків у порядку, який відповідає кількості набраних ними відсотків. Тобто це має вигляд типу: партія така – стільки відсотків, блок такий-то – стільки тощо.
Але у даному випадку ми стикаємося з зовсім іншим явищем. Оцініть самі, ефір від 10 грудня: "Если бы выборы в Верховную Раду состоялись сегодня, 4% барьер преодолели бы только три партии: коммунисты, Народний Рух и объединенные социал-демократы. А из блоков в парламент попали бы "Наша Украина" и "За единую Украину". І при цьому жодних цифр.
Не менш послідовно на телеканалі "Інтер" створювався і продовжує створюватися імідж одного з українських політиків - Віктора Медведчука, інформація про якого виходить в ефір виключно в позитивному контексті. Не віднімаючи у Віктора Володимировича його заслуг перед країною на законодавчій та юридичній нивах, така практика не виглядає демократичною. Тим більше, що при цьому нищівній критиці піддаються політичні опоненти лідера СДПУ(о), інформація щодо яких носить як правило упереджений характер.
Для порівняння можна навести деякі приклади. Приміром, сюжет під назвою "Мужик", показаний на "Інтері" одразу після відставки Медведчука з посади віце-спікера парламента. Або ще декілька цитат, говорить Леонід Кравчук: "Тому що є альянс правих і лівих, і в центрі залишилися ті, хто хоче іти, справді центром і хто хоче будувати державу. І в цьому центрі виявився лідер, і їм є Віктор Володимирович Медведчук, людина досвідчена і освічена, мужчина в політиці", "Віктор Медведчук ставав лідером, і я десь відчував, десь бачив, що він перетворюється в загальнонаціонального лідера".
Звичайно, кожен має право на свою думку. Але при цьому відсутня будь-яка альтернативна точка зору. Натомість - репортажі типу: Медведчук борець з відмиванням брудних коштів, Медведчук борець з тероризмом, Медведчук захисник мовних прав, Медведчук "блокується" з жінками, оновлений сайт Медведчука. А що ж до його опонентів?
Програма "Подробности" від 12 грудня, з'їзд партії "Батьківщина", говорить Степан Хмара: "Погляди керівництва і членів партії "Батьківщина" і Української консервативної республіканської партії співпадають…". Репліка журналіста: "Впрочем, это признание вряд ли добавит "Батькивщине" голосов на востоке Украины, и уж тем более в Крыму, для жителей которого Степан Хмара прежде всего – радикальный украинский националист". Без коментарів.
Але найтиповішим в цьому плані є те, як на "Інтері" висвітлюють політичне життя Віктора Ющенка – явного чи прихованого, але запеклого опонента Медведчука і потенційного його конкурента у майбутній президентській компанії. Для прикладу - візит Ющенка до Сполучених Штатів Америки і репортаж про цю подію на телеканалі "Інтер" (треба зауважити, що перед ним в ефір іде сюжет, де Віктор Медведчук називає злочинними рішення попереднього уряду – тобто уряду Ющенка, щодо приватизації іноземними компаніями шістьох українських обленерго).
Цей репортаж заслуговує на те, щоб навести його майже повністю: "Штаб кватиры Международного валютного фонда и Мирового банка находятся в Вашингтоне. Друг напротив друга, через дорогу. Именно поэтому визит любого отечественного политика или государственного деятеля за океан на родине воспринимается однозначно – "поехали за деньгами". Не стала исключегнием и поездка в Соединенные Штаты небольшой делегации в составе Виктора Ющенко, Петра Порошенко, Бориса Тарасюка и Евгения Червоненко. Разумеется, о деньгах для Украины в этом случае речь не шла, - ведь большинство делегатов – отставники. Другое дело "Наша Украина", в списке которой, очевидно, будут значиться все четверо. Поговаривали, что и сам визит – своеобразная презентация первой пятерки избирательного списка. Пятым должен был стать Роман Безсмертный… Презентация получилась, правда, несколько своеобразной. Вице-президент Ричард Чейни, госсекретарь Колин Пауэлл, советник президента по вопросам безопастности Кондолиза Райс, сенатор Ричард Лугар один за другим от встечи отказались – сославшись на занятость или того хуже – соображения безопасности. Даже Мадлен Олбрайт не нашла времени в плотном графике своих научных изысканий, ограничившись телефонным разговором. Созвониться якобы обещал и Чейни, но только тогда, когда Ющенко вернется в Украину. Можно конечно, объяснить такое отношение статусом гостей, которые представляли только одну из политических сил, учавствующих в выборах. Не будет же вице-президент США принимать лидеров каждой из 130 украинских партий и еще N-го количества блоков." (виділення наші – авт.).
Далі автором сюжету все ж таки згадується, що Ющенко мав при собі листи до американського керівництва від Леоніда Кучми, в яких, зокрема, йшлося про тероризм та поправку Джексона–Веника. Але: "В итоге Виктор Ющенко встречался с чиновниками среднего эшелона. Довольно долго беседовал с Джорджем Соросом, но, учитывая недавние обвинения в адрес экс-премьера едва ли не в выполнении некоего "плана Сороса", эта встреча вряд ли прибавила Ющенко дополнительные очки в глазах украинских избирателей. Разумеется, были встречи и с представителями диаспоры – хотя и в этом случае оценки вроде "первый украинский политик полностью отвечающий требованиям диаспоры" не стоит воспринимать как безусловный плюс. И наконец, Ющенко встретился с представителями еврейской общины – этот шаг был необходим, чтобы продемонстрировать – экс-премьер дистанцируется от своих правых союзников, в запале политической борьбы не гнушающихся откровенно антисемитскими выпадами." (виділення наші – авт.). Такі "шедеври" говорять самі за себе.
Власне, всі ці приклади наведені лише для того, щоб наочно продемонструвати те, що будь-яка людина відчуває кожного разу, коли переглядає інформаційний блок на "Інтері". На жодному з загальнонаціональних недержавних телеканалів ситуація не є настільки кричущою.
Ми маємо справу з відкритою кампанією спрямованою впливати на свідомість громадян і неприхованою, часто агресивною, пропагандою інтересів лише однієї з "130 українських партій". У цьому випадку можемо говорити про пряме використання телеефіру, наймасовішого з засобів комунікації, для застосування політичних технологій. І це підтверджує проведений Інститутом державності і демократії аналіз.
Напередодні виборчої компанії Україну просто захлиснула хвиля розмов про моральність в політиці, етику й інші потрібні речі. Але ж крім цього існує ще й відповідне законодавство, зокрема Закон України "Про телебачення і радіомовлення", який передбачає: "Телерадіоорганізації України у своїй діяльності реалізують принципи об'єктивності…забезпечення ідеологічного та політичного плюралізму". Є врешті-решт Нацрада з питань телебачення і радіомовлення, і дана ситуація має стати для неї предметом розгляду. При цьому, звичайно, у телеглядача завжди є право "вибору кнопки", можливість не дивитися те, що з якоїсь причини не до вподоби. Але це був би занадто спрощений підхід, адже "ще не вмерло" і таке поняття, як громадська думка.
Іван Лозовий є президентом Інституту державності і демократії.
Стенограми випусків новин телеканалу Інтер "Подробности" отримані з сайту UAToday
Олексій Мустафін, шеф-редактор інформаційно-аналітичної служби телеканалу "Інтер":
"Стаття кандидата в народній депутати за списком блоку "Наша Україна" Івана Лозового цікава, проте дані, на які спирається автор не відповідають дійсності. Чого варте лише твердження, що інформація щодо Віктора Медведчука протягом трьох днів одразу після його відставки була в ефірі 67 разів. На жаль для п.Лозового, у "Подробицях" протягом УСЬОГО грудня Медведчук згадувався 28 разів - і це при тому, що його відставка з посади віце-спікера була однією з важливих подій цього місяця. Для порівняння - Віктор Ющенко, який на той час не обіймав жодної посади і вже точно не керував парламентом - згадувався 24 рази. Відповідно, такими ж далекими від реальності мені здаються і висновки п.Лозового. Але - як кажуть - на те немає ради."
