Литвина упослiдили
Середа, 23 січня 2002, 14:33
Главi Адмiнiстрацiї Президента Володимиру Литвину дуже не пощастило. Мабуть, ще нiколи його, як праву руку "гаранта", так привселюдно не упослiджували. Причому як всюдисущi полiтичнi опоненти, якi своїми масовими заходами дублювали практично усi його акцiї, так її величнiсть Доля, яка того дня вiдверто не хотiла повертатися до Литвина передом.
Та й Львiв, незважаючи на запевнення пiдлеглих-"заєдунiв", виявився не зовсiм готовим всерйоз сприймати традицiйну навколодержавницьку риторику, якою були так насиченi псевдопатрiотичнi виступи глави АП.
"Свиню" Литвину пiдклали й мiсцевi чиновники, якi навдивовижу бездарно склали програму його перебування. Як наслiдок, практично усi масовi заходи з участю Литвина залишилися поза увагою мешканцiв мiста, умами яких у той день безроздiльно заволодiла Юлiя Тимошенко.
Не допомогло нi урочисте вiдправлення у перший рейс нової української електрички, прикрашеної плакатами "За єдину Україну!", нi нагородження державними нагородами групи дiячiв культури та мистецтва, а також будiвельникiв нафтопроводу "Одеса-Броди". Широкий загал сприйняв це як чергову акцiю влади i поки що якось не схоже, аби це додало популярностi, очолюваному Литвином, виборчому блоку.
I це при тому, що Литвин говорив такi милi галичанам слова: про чеснi вибори, "всебiчний розвиток i функцiонування державної мови", "створення в Українi єдиної помiсної православної церкви".
Та й сам вiзит вiдбувся в кращих чиновницьких традицiях: iз численною свитою пiдлеглих, охороною на кiлькох автомашинах та обов'язковим супроводом мiсцевими можновладцями високого гостя до межi "своєї" областi.
Наприклад, до кордону Iвано-Франкiвщини Литвина ескортував тамтешнiй губернатор Вишиванюк, передавши його "по естафетi" на рубежi з Львiвською областю львiвським достойникам - Гладiю, Гадзалу та Куйбiдi.
А як тхнуло Совдепiєю вiд наказу "не пущать!", вiдданого правоохоронцям пiд час урочистого вечора у Львiвськiй оперi з нагоди Дня Соборностi, де виступав сам керiвник "заєдунiв" i куди так погрожувала прийти Юлiя Тимошенко.
Ледь столичний гiсть вийшов на сцену, аби з папiрця виголосити доповiдь, як дверi до театру опери та балету iменi Соломiї Крушельницької наглухо зачинили, не впустивши навiть тих цiлком лояльних до влади обивателiв, якi просто спiзнилися до початку. I це при тому, що навiть престижнi у таких випадках мiсця у партерi сяяли оббивкою порожнiх крiсел. Але, хто зважає на такi умовностi, якщо йдеться про спокiй такого високопоставленого вiзитера? Але, як завжди буває в таких випадках, спрацювало "правило Чорномирдiна" - "хотiли як краще, а вийшло ...".
В результатi Тимошенко трiумфально поїхала з-пiд Опери, привiтавши численний натовп свої прихильникiв, а заступник "гаранта" залишився роздавати державнi нагороди в байдуже налаштованому залi театру, оточеному з усiх бокiв такими ж байдужими правоохоронцями.
Читайте також:
Тимошенко врятувала Гладiя
Тимошенко завойовує Львiв
Та й Львiв, незважаючи на запевнення пiдлеглих-"заєдунiв", виявився не зовсiм готовим всерйоз сприймати традицiйну навколодержавницьку риторику, якою були так насиченi псевдопатрiотичнi виступи глави АП.
"Свиню" Литвину пiдклали й мiсцевi чиновники, якi навдивовижу бездарно склали програму його перебування. Як наслiдок, практично усi масовi заходи з участю Литвина залишилися поза увагою мешканцiв мiста, умами яких у той день безроздiльно заволодiла Юлiя Тимошенко.
Не допомогло нi урочисте вiдправлення у перший рейс нової української електрички, прикрашеної плакатами "За єдину Україну!", нi нагородження державними нагородами групи дiячiв культури та мистецтва, а також будiвельникiв нафтопроводу "Одеса-Броди". Широкий загал сприйняв це як чергову акцiю влади i поки що якось не схоже, аби це додало популярностi, очолюваному Литвином, виборчому блоку.
I це при тому, що Литвин говорив такi милi галичанам слова: про чеснi вибори, "всебiчний розвиток i функцiонування державної мови", "створення в Українi єдиної помiсної православної церкви".
Та й сам вiзит вiдбувся в кращих чиновницьких традицiях: iз численною свитою пiдлеглих, охороною на кiлькох автомашинах та обов'язковим супроводом мiсцевими можновладцями високого гостя до межi "своєї" областi.
Наприклад, до кордону Iвано-Франкiвщини Литвина ескортував тамтешнiй губернатор Вишиванюк, передавши його "по естафетi" на рубежi з Львiвською областю львiвським достойникам - Гладiю, Гадзалу та Куйбiдi.
А як тхнуло Совдепiєю вiд наказу "не пущать!", вiдданого правоохоронцям пiд час урочистого вечора у Львiвськiй оперi з нагоди Дня Соборностi, де виступав сам керiвник "заєдунiв" i куди так погрожувала прийти Юлiя Тимошенко.
Ледь столичний гiсть вийшов на сцену, аби з папiрця виголосити доповiдь, як дверi до театру опери та балету iменi Соломiї Крушельницької наглухо зачинили, не впустивши навiть тих цiлком лояльних до влади обивателiв, якi просто спiзнилися до початку. I це при тому, що навiть престижнi у таких випадках мiсця у партерi сяяли оббивкою порожнiх крiсел. Але, хто зважає на такi умовностi, якщо йдеться про спокiй такого високопоставленого вiзитера? Але, як завжди буває в таких випадках, спрацювало "правило Чорномирдiна" - "хотiли як краще, а вийшло ...".
В результатi Тимошенко трiумфально поїхала з-пiд Опери, привiтавши численний натовп свої прихильникiв, а заступник "гаранта" залишився роздавати державнi нагороди в байдуже налаштованому залi театру, оточеному з усiх бокiв такими ж байдужими правоохоронцями.
Читайте також:
Тимошенко врятувала Гладiя
Тимошенко завойовує Львiв
