Медведчук цілив на президента?
Понеділок, 21 січня 2002, 18:19
Читайте першу частину
АРСО - офіційний представник уряду України в США. А не Медведчука?
Чому, власне, зв'язки АРСО можуть бути в Україні комусь цікаві? Хоч би тому, що ця компанія, починаючи з 1999 року (можливо і раніше, але підтвердження цьому знайти не вдалося), займається PR-ом в США не стільки України, скільки президента Кучми, а разом з тим і лідерів СДПУ(О).
Хто платить за імідж президента?
В Америці все реєструється і майже всі документи можна отримати легально – за запитом, або просто в Інтернеті. Так працює механізм реалізації прав громадян на отримання інформації.
Так ось на сайті Міністерства Юстиції США у реєстрі компаній, які працюють за зарубіжними замовленнями, у першій половині 1999 року вперше з'являється згадка про контракт АРСО з Nowanda Commercial Corporation. При реєстрації записано, що АРСО бере на себе зобов'язання "просувати незалежність України у США", включно з організацією контактів з представниками медіа і представниками уряду США. Про суму контракту не повідомляється.
У реєстрі за другу половину 99-го року дані уточнюються. Nowanda Commercial Corporation за перше півріччя заплатила АРСО $79,985.00
за "контакти з представниками різних ЗМІ у частині просування у США прогресу незалежної України".
"Реєстрант також забезпечує PR, організаційну допомогу і контакти зі ЗМІ у зв'язку із візитом президента України Леоніда Кучми у квітні 1999". Злочину у цьому немає. Хіба що, у бананових республіках так заведено, щоб PR президента країни замовляла нікому невідома кампанія.
Цікаво, що у 2000 році гроші за PR Кучми платить вже якийсь UKRINVEST INC. АРСО знову зобов'язується консультувати українську сторону у сфері PR, готувати доповіді та інші письмові матеріали, а також організувати зустрічі президента Кучми зі ЗМІ, членами Конгресу під час його візиту до Вашингтону у грудні 1999. Сума контракту $170,000.00.
У другій половині 2000 року той же UKRINVEST INC заявлений в якості замовника послуг АРСО. Сума і зміст контракту не повідомляються. До речі, на цій же сторінці можна побачити і замовлення американської компанії BKSH & Associates від імені Агентства Гуманітарних технологій.
Хто такий Дженкінс?
Кемптон Дженкінс - старший радник APCO. У 1970-х був відповідальним за зв'язки з Конгресом в адміністраціях президентів-республіканців Ніксона і Форда. Зараз він очолює US-Ukraine Business Council.
В якості представника APCO Дженкінс входить до ради директорів американського центру International Law Institute. Крім того, його прізвище фігурує у списку ради директорів National Center for Policy Analysis.
Кемптон Дженкінс - випускник огайського Bowling Green State University 1972 року. Його портрет й досі висить на дошці пошани університету.
Кемптон Дженкінс - колишній кар'єрний дипломат. Удосталь подорожував світом в якості співробітника Держдепартаменту США. Він був політичним офіцером у Берліні, другим секретарем посольства у Москві і першим секретарем у Венесуелі. Він був заступником директора U.S. Information Agency - міжнародного органу пропаганди американського уряду. До сфери відповідальності Дженкінса входили стосунки США з СРСР і комуністичними державами в Європі.
Ще одна особа, яка відповідає за Україну в АРСО – це Барі Блюфер. Саме він вказаний як контактна особа на сайті Dynamic Ukraine, мова про який піде далі. Персона багатопрофільна. Кілька років тому працював у київському представництві Кока-Кола. А, наприклад, у документах семінару на тематику ПРО, який відбувся в українській столиці у квітні 2001, Блюфер позначений як "журналіст із США".
До чого тут Дженкінс?
Коли виникло непорозуміння із заявою Каратницького, УП звернулася до самого Кемптона Дженкінса, який підтвердив, що дійсно був присутнім на зустрічі з Ющенком, де його помітили неподалік від Мельниченка. Однак він стверджує, що ніколи до цього майора не бачив і не звернув на нього увагу.
Тоді він назвав заяву Каратницького про те, що він начебто лобіює інтереси Медведчука, "безвідповідальною і неохайною".
"Це неправда. Я ніколи не зустрічався з Медведчуком, хоч я захоплююся ним - він робить чудову роботу, зокрема, щодо проходження через парламент Земельного кодексу. Я знаю багатьох людей в Україні, але Медведчука не знаю," сказав Дженкінс.
До речі, Дженкінс офіційно є представником україно-американської бізнес-ради. І коли УП згадала про АРСО, співрозмовник відразу спробував відмежуватися від цієї організації - "АРСО і Бізнес-рада - це не одне і те ж".
Спробуємо заперечити. По-перше, обидві ці структури займають той самий офіс у Вашингтоні. По-друге, в обох цих компаній офіційно вказаний той самий номер факсу. Можете пересвідчитися у цьому самі.
Тим часом, Адріан Каратницький у своєму листі стверджує, що Дженкінс має відношення до сайту Dynamic Ukraine, на якому розміщувалася надто улеслива біографія Медведчука. Його, зокрема, описували як героїчного захисника дисидентів - захищав (!) Василя Стуса і Юрія Литвина.
Зараз цього сайту в Інтернеті за цим доменним ім'ям вже немає. Однак нам вдалося його відтворити. Ви все ще можете прочитати про Медведчука-захисника дисидентів, оцінити письменницькі здібності Григорія Суркіса, який пише про відкриття синагоги у Києві, а також статтю Дженкінса і його соратника Барі Блюфера про драматичні зміни в Україні, а також статтю самого Кучми, підготовлену до його візиту, який так і не відбувся.
Із 10 вміщених на сайті статей ім'я Медведчука – "прогресивного реформатора" - не згадується хіба що у статтях, написаних начебто Суркісом, начебто Кучмою і в одному есе на нейтральну тему. Кучмі у цьому плані пощастило менше.
До речі, з усіх українських політиків на сайті знайшлося місце для біографії тільки п'яти - президента, екс-президента, прем'єра (тоді - Ющенка), спікера і знову ж чомусь першого віце-спікера.
На сайті вміщена така собі статейка з Washington Times від 18 жовтня 2000 року. Нагадаємо, що у той час у країні головним реформатором вважався Віктор Ющенко. Але читач Washington Times про це не знає. Він знає, що єдиний гідний реформатор в Україні - Віктор Медведчук.
Відразу звертаємо увагу на дату - Медведчук зайнявся своїм іміджем саме перед тим, як світ дізнався про вбивство Гонгадзе, і під Кучмою захиталося крісло.
"Минулого січня реформатори, яких вів Віктор Медведчук, витіснили своїх нео-комуністичних лідерів. Медведчук став адвокатом ще за часів Союзу. Його батько був активістом боротьби за незалежність України і був висланий у 1940-му. Цей досвід допоміг Медведчуку зрозуміти, що "найважливішим було створити систему захисту прав особистості". Як адвоката в обов'язки Медведчука входило не найприємніше завдання представляти дисидентів", пише журналіст.
Зі статті зрозуміло, що Медведчук доклав руки до всього, що американці асоціюють з реформами - до Конституції, до створення законодавчої бази з розширення прав громадян України, до боротьби з лівою більшістю, затвердження програми приватизації.
"Реформи, які ми вже провели і плануємо завершити, дозволять американським компаніям прийти і працювати без великого ризику" говорить Медведчук.
"Поява таких реформаторських лідерів як Віктор Медведчук дає нову надію, що Україна еволюціонує, хоч і нестабільно, до того, щоб зайняти своє місце у міжнародному співтоваристві" - закінчується стаття.
Люди, які знаються на цьому, стверджують, що автор матеріалу - Doug Bandow, зустрічався перед написанням статті із Дженкінсом, який і розповів журналісту не стільки про прогрес в окремо взятій Україні, скільки про славетні діяння Медведчука. Напевно, Дженкінс просто не зміг стримати свого захоплення! І зробив це абсолютно безкорисно, тобто безкоштовно.
Doug Bandow не зміг відповісти на питання УП про те, чи давав Дженкінс перед його інтерв'ю з Медведчуком позитивні рекомендації Медведчуку. Йому було явно не зручно.
"Ми зустрічалися з Дженкінсом один раз і, як мені здається, говорили тільки про економічну ситуацію в Україні. Я не пам'ятаю, мені потрібно подивитися точно мої замітки, про що йшла мова", сказав УП Bandow. Однак, зміст матеріалу не залишає сумнівів у тому, про що саме йшла мова у розмові з представником АРСО. Кампанія виконувала поставлені перед нею задачі.
Потрібно тільки з'ясувати, кому саме АРСО робила послуги - Медведчуку чи все ж такі Україні, чи хоча б Кучмі? Поки слідом за Дженкінсом Медведчук стверджує, що не знає представника АРСО, а сама ця компанія не має жодного відношення до створення "світлого образу борця за права дисидентів".
Ще одна деталь. Наприкінці лютого 2001 року у The Washington Times вийшла ще одна стаття Дженкінса. Мабуть, у рамках реалізації контракту АРСО - в той час складно було знайти журналіста, який написав би про успіхи України на тлі касетного скандалу, що пролунав на весь світ.
Дженкінс засмучувався через те, що цей скандал і арешт Тимошенко затьмарюють прогрес України протягом останнього десятиріччя. Представник АРСО делікатно натякав, що скандал був вигідний екс-віце-прем'єру, яка тужить в СІЗО, Лазаренку і Морозу.
Так чиї ж інтереси представляє Кемптон Дженкінс? Можливо, за гроші Nowanda Commercial Corporation і UKRINVEST йому доручено було просувати Кучму, але більше подобався Медведчук? Значить, за гроші Кучми він рекламував Медведчука…
Чи все ж таки, замовлення надійшло від структур колишнього першого віце-спікера, який вирішив вислужитися перед гарантом, сплативши за його кампанію в США? А заодно і свою.
На ці та інші питання ми всі сподіваємося отримати відповіді. Але у заяви на кшталт "ми один одного не знаємо" більше не повіримо.
АРСО - офіційний представник уряду України в США. А не Медведчука?
Чому, власне, зв'язки АРСО можуть бути в Україні комусь цікаві? Хоч би тому, що ця компанія, починаючи з 1999 року (можливо і раніше, але підтвердження цьому знайти не вдалося), займається PR-ом в США не стільки України, скільки президента Кучми, а разом з тим і лідерів СДПУ(О).
Хто платить за імідж президента?
В Америці все реєструється і майже всі документи можна отримати легально – за запитом, або просто в Інтернеті. Так працює механізм реалізації прав громадян на отримання інформації.
Так ось на сайті Міністерства Юстиції США у реєстрі компаній, які працюють за зарубіжними замовленнями, у першій половині 1999 року вперше з'являється згадка про контракт АРСО з Nowanda Commercial Corporation. При реєстрації записано, що АРСО бере на себе зобов'язання "просувати незалежність України у США", включно з організацією контактів з представниками медіа і представниками уряду США. Про суму контракту не повідомляється.
У реєстрі за другу половину 99-го року дані уточнюються. Nowanda Commercial Corporation за перше півріччя заплатила АРСО $79,985.00
за "контакти з представниками різних ЗМІ у частині просування у США прогресу незалежної України".
"Реєстрант також забезпечує PR, організаційну допомогу і контакти зі ЗМІ у зв'язку із візитом президента України Леоніда Кучми у квітні 1999". Злочину у цьому немає. Хіба що, у бананових республіках так заведено, щоб PR президента країни замовляла нікому невідома кампанія.
Цікаво, що у 2000 році гроші за PR Кучми платить вже якийсь UKRINVEST INC. АРСО знову зобов'язується консультувати українську сторону у сфері PR, готувати доповіді та інші письмові матеріали, а також організувати зустрічі президента Кучми зі ЗМІ, членами Конгресу під час його візиту до Вашингтону у грудні 1999. Сума контракту $170,000.00.
У другій половині 2000 року той же UKRINVEST INC заявлений в якості замовника послуг АРСО. Сума і зміст контракту не повідомляються. До речі, на цій же сторінці можна побачити і замовлення американської компанії BKSH & Associates від імені Агентства Гуманітарних технологій.
Хто такий Дженкінс?
Кемптон Дженкінс - старший радник APCO. У 1970-х був відповідальним за зв'язки з Конгресом в адміністраціях президентів-республіканців Ніксона і Форда. Зараз він очолює US-Ukraine Business Council.
В якості представника APCO Дженкінс входить до ради директорів американського центру International Law Institute. Крім того, його прізвище фігурує у списку ради директорів National Center for Policy Analysis.
Кемптон Дженкінс - випускник огайського Bowling Green State University 1972 року. Його портрет й досі висить на дошці пошани університету.
Кемптон Дженкінс - колишній кар'єрний дипломат. Удосталь подорожував світом в якості співробітника Держдепартаменту США. Він був політичним офіцером у Берліні, другим секретарем посольства у Москві і першим секретарем у Венесуелі. Він був заступником директора U.S. Information Agency - міжнародного органу пропаганди американського уряду. До сфери відповідальності Дженкінса входили стосунки США з СРСР і комуністичними державами в Європі.
Ще одна особа, яка відповідає за Україну в АРСО – це Барі Блюфер. Саме він вказаний як контактна особа на сайті Dynamic Ukraine, мова про який піде далі. Персона багатопрофільна. Кілька років тому працював у київському представництві Кока-Кола. А, наприклад, у документах семінару на тематику ПРО, який відбувся в українській столиці у квітні 2001, Блюфер позначений як "журналіст із США".
До чого тут Дженкінс?
Коли виникло непорозуміння із заявою Каратницького, УП звернулася до самого Кемптона Дженкінса, який підтвердив, що дійсно був присутнім на зустрічі з Ющенком, де його помітили неподалік від Мельниченка. Однак він стверджує, що ніколи до цього майора не бачив і не звернув на нього увагу.
Тоді він назвав заяву Каратницького про те, що він начебто лобіює інтереси Медведчука, "безвідповідальною і неохайною".
"Це неправда. Я ніколи не зустрічався з Медведчуком, хоч я захоплююся ним - він робить чудову роботу, зокрема, щодо проходження через парламент Земельного кодексу. Я знаю багатьох людей в Україні, але Медведчука не знаю," сказав Дженкінс.
До речі, Дженкінс офіційно є представником україно-американської бізнес-ради. І коли УП згадала про АРСО, співрозмовник відразу спробував відмежуватися від цієї організації - "АРСО і Бізнес-рада - це не одне і те ж".
Спробуємо заперечити. По-перше, обидві ці структури займають той самий офіс у Вашингтоні. По-друге, в обох цих компаній офіційно вказаний той самий номер факсу. Можете пересвідчитися у цьому самі.
Тим часом, Адріан Каратницький у своєму листі стверджує, що Дженкінс має відношення до сайту Dynamic Ukraine, на якому розміщувалася надто улеслива біографія Медведчука. Його, зокрема, описували як героїчного захисника дисидентів - захищав (!) Василя Стуса і Юрія Литвина.
Зараз цього сайту в Інтернеті за цим доменним ім'ям вже немає. Однак нам вдалося його відтворити. Ви все ще можете прочитати про Медведчука-захисника дисидентів, оцінити письменницькі здібності Григорія Суркіса, який пише про відкриття синагоги у Києві, а також статтю Дженкінса і його соратника Барі Блюфера про драматичні зміни в Україні, а також статтю самого Кучми, підготовлену до його візиту, який так і не відбувся.
Із 10 вміщених на сайті статей ім'я Медведчука – "прогресивного реформатора" - не згадується хіба що у статтях, написаних начебто Суркісом, начебто Кучмою і в одному есе на нейтральну тему. Кучмі у цьому плані пощастило менше.
До речі, з усіх українських політиків на сайті знайшлося місце для біографії тільки п'яти - президента, екс-президента, прем'єра (тоді - Ющенка), спікера і знову ж чомусь першого віце-спікера.
На сайті вміщена така собі статейка з Washington Times від 18 жовтня 2000 року. Нагадаємо, що у той час у країні головним реформатором вважався Віктор Ющенко. Але читач Washington Times про це не знає. Він знає, що єдиний гідний реформатор в Україні - Віктор Медведчук.
Відразу звертаємо увагу на дату - Медведчук зайнявся своїм іміджем саме перед тим, як світ дізнався про вбивство Гонгадзе, і під Кучмою захиталося крісло.
"Минулого січня реформатори, яких вів Віктор Медведчук, витіснили своїх нео-комуністичних лідерів. Медведчук став адвокатом ще за часів Союзу. Його батько був активістом боротьби за незалежність України і був висланий у 1940-му. Цей досвід допоміг Медведчуку зрозуміти, що "найважливішим було створити систему захисту прав особистості". Як адвоката в обов'язки Медведчука входило не найприємніше завдання представляти дисидентів", пише журналіст.
Зі статті зрозуміло, що Медведчук доклав руки до всього, що американці асоціюють з реформами - до Конституції, до створення законодавчої бази з розширення прав громадян України, до боротьби з лівою більшістю, затвердження програми приватизації.
"Реформи, які ми вже провели і плануємо завершити, дозволять американським компаніям прийти і працювати без великого ризику" говорить Медведчук.
"Поява таких реформаторських лідерів як Віктор Медведчук дає нову надію, що Україна еволюціонує, хоч і нестабільно, до того, щоб зайняти своє місце у міжнародному співтоваристві" - закінчується стаття.
Люди, які знаються на цьому, стверджують, що автор матеріалу - Doug Bandow, зустрічався перед написанням статті із Дженкінсом, який і розповів журналісту не стільки про прогрес в окремо взятій Україні, скільки про славетні діяння Медведчука. Напевно, Дженкінс просто не зміг стримати свого захоплення! І зробив це абсолютно безкорисно, тобто безкоштовно.
Doug Bandow не зміг відповісти на питання УП про те, чи давав Дженкінс перед його інтерв'ю з Медведчуком позитивні рекомендації Медведчуку. Йому було явно не зручно.
 Кемптон Дженкінс, фото з дошки пошани університету |
Потрібно тільки з'ясувати, кому саме АРСО робила послуги - Медведчуку чи все ж такі Україні, чи хоча б Кучмі? Поки слідом за Дженкінсом Медведчук стверджує, що не знає представника АРСО, а сама ця компанія не має жодного відношення до створення "світлого образу борця за права дисидентів".
Ще одна деталь. Наприкінці лютого 2001 року у The Washington Times вийшла ще одна стаття Дженкінса. Мабуть, у рамках реалізації контракту АРСО - в той час складно було знайти журналіста, який написав би про успіхи України на тлі касетного скандалу, що пролунав на весь світ.
Дженкінс засмучувався через те, що цей скандал і арешт Тимошенко затьмарюють прогрес України протягом останнього десятиріччя. Представник АРСО делікатно натякав, що скандал був вигідний екс-віце-прем'єру, яка тужить в СІЗО, Лазаренку і Морозу.
Так чиї ж інтереси представляє Кемптон Дженкінс? Можливо, за гроші Nowanda Commercial Corporation і UKRINVEST йому доручено було просувати Кучму, але більше подобався Медведчук? Значить, за гроші Кучми він рекламував Медведчука…
Чи все ж таки, замовлення надійшло від структур колишнього першого віце-спікера, який вирішив вислужитися перед гарантом, сплативши за його кампанію в США? А заодно і свою.
На ці та інші питання ми всі сподіваємося отримати відповіді. Але у заяви на кшталт "ми один одного не знаємо" більше не повіримо.
