Медведчук помер?

Панове, не хвилюйтесь, будемо сподіватися, що з Віктором Володимировичем все гаразд. Але зізнаємося: є сумніви, які у наших цинічних головах проросли після перегляду партійної та ідеологічно близької до СДПУ(О) преси.

Достеменно відомо, що Медведчук не пропускає недільних "інформаційно-аналітичних передач". Той, хто бував на понеділкових прес-конференціях екс-першого віце-спікера, неодноразово міг почути його враження від перегляду "Подробиць" або "7 днів" (прости, Господи!). В зв'язку з цим страшенно цікаво: Медведчуку сподобалося те, як його підставляють рідні ЗМІ?

Складно пояснити, що саме простимулювало журналістів з медіа ес-деків саме в такому стилі подати звільнення головного шефа. Можливо, це рецидив шаленого підлабузництва. Може, заколот у самому серці пропаганди цінностей СДПУ(О) – Медведчук набрид рідній пресі, і його вирішили виставити на посміховисько.

Третій варіант – найсумніший: рознарядка подавати інформацію про відкликання віце-спікера у стилі "смерть генсека" вийшла із штабу СДПУ(О). Якщо це так… Те, що робить з Медведчука його преса – це теж саме, як подавати Ющенка прихильником марсизму-ленінізму або Тимошенко – шанувальницею ідей кучмізму. Медіа ес-деків приписують Медведчуку риси, які на його публічному обличчі виглядають не просто недоречно, а дико. Вони роблять з нього жертву.

Якщо ініціатори дійсно ес-деки, то в такий спосіб хлопці власноруч руйнують міф про Медведчука. Той, який самі формували роками: Медведчук – "мужик, штангіст, культурист, юрист, людина-скеля". "Воля, сконцентрована у підборідді". "Пацан попередив: Ющенко, ми тебе звільнемо - пацан зробив". І так далі.

До речі, прихильником створення саме такого образу є й сам Медведчук. Він не любить позувати, взагалі, він не любить подобатися на підсвідомому рівні. Ви десь бачили іміджеві фото: "Медведчук і "Кобзар", або, хоча б "Медведчук і футбольний м'яч"? І до такого прагматичного іміджу додавати риси мученика… Ні, не розуміють, що неможливо викликати сльози українських жінок, показуючи їм поламаний годинник або відімкнену електродрель.

Загалом, проглядаючи медіа Медведчука, можна вгледіти дві лінії офіційної реакції на відставку.

Перша: радники з питань пропаганди вирішили поексплуатувати тему… вересневих терактів в Америці. "Наша газета +", партійне видання СДПУ(О), наступного дня після відставки виходить із заголовком на першій шпальті, який навіть більший за газетну "шапку": "АТАКА на соціал-демократію".

Більш відверто спроба пов'язати антиМедведчуківців з бен Ладеном простежується на новому партійному сайті СДПУ(О), за який відповідає ФЕП Павловського. Тут – фантастична картинка: велике обличчя Медведчука, на яке летить (!) винищувач під червоно-чорним прапором УНА-УНСО і серпом-молотом комуністів.

Рідне телебачення експлуатувало другу лінію реакції на звільненні - "Медведчук-жертва".

Найбільш вдало це зробив Вячеслав Піховшек. У ведучого "Епіцентру" з Медведчуком - за словами останнього - хороші стосунки. Тому Піховшек спромігся виконати триєдине завдання.

По-перше, він проаналізував поведінку звільненого віце-спікера та делікатно, але прямо подокоряв Ющенку:

"Навіть його противники відзначили гідність і мужність, з якою пішов Медведчук. Ми пам’ятаємо, як ішли інші. Як організовували дзвінки з-за кордону безпосередньо президенту, як прикривалися словами, як давили на жалість, як збирали підписи, як проводили демонстрації. Медведчук, знаючи про передбачуване для нього голосування, все одно діяв би так, як він діяв. Жорстка чоловіча поведінка того, який не згинається перед обставинами".

По-друге, Піховшек нестандартно спрогнозував подальшу долю Медведчука, водночас закладаючи у голови громадськості свій дуже красивий сценарій:

"Але його відхід – це дещо більше, ніж просто відставка одного з парламентських лідерів. […] Нова роль Медведчук як лідера центристів, який виявився в епіцентри право-лівої атаки, скорегувала правила поля там, де грають центристи".

І, по-третє, він умудрився попіарити рідний "Демсоюз" – умістив-таки у випуск коментар Волкова з лікарняної палати "по темі" та Горбуліна на морозі "не по темі".

Але кинемо аналіз пруткого Вячеслава. Ми нарешті добралися до головного винуватця такого смілового заголовку у цього матеріалу.

"Інтерівці" в чергове підставили свого боса. Виправдання "хотіли як краще, а вийшло як завжди" – м'яко сказано. Бідолашний Кучма - якщо він дивився цю передачу, то зрозумів, що у пам'яті нащадків може претендувати лише на місце президента, що господарював за часів нескореного віце-спікера. Може, дійсно, праві спостерігачі, які причиною відставки називають втрату відчуття міри у ЗМІ ес-деків.

Ці недільні "Подробиці" серед усіх "безумно геніальних" аналітичних програм, які були наскрізь присвячені українсько-російському Форуму у Харкові та відставці Медведчука, вирізнялися свіжістю та неординарністю підходу. Не подивившись "Подробиці" від 16 грудня, ви пропустили сенсаційну новину – Медведчук помер!

Інакше б не текли з вашого екрану всі ті слюні, які були розведені з приводу відставки Медведчука. Ну звільнили людину, ну а з ким не буває, всі ми не безгрішні – особливо доречно згадати той же "Інтер" у часи звільнення Ющенка. Але такого апофігею, якого надали цій події "інтерівці", не було на жодному телеканалі! (Шкода, Долганова звільнили.)

Поневірянню та суму співробітників "Інтера" не було меж. Тут можна було або плакати (що сумнівно з огляду на описані вище причини), або просто рачки повзати від сміху. Ну а ви б не повзали, коли б побачили неголеного Віктора Медведчука у якомусь чи то двохзірковому готельному номері, чи то у вагоні-ресторані, з розхристаною сорочкою і волосатою груддю. Людина-лідер, одвічно кам'яний Медведчук слабе-е-еньким таким голосом розповідав про те, як за часів "оксамитової революції" "ми спали по 2-3 години в день, і повністю віддавали себе тій роботі...". Все це заснято, відзначте, на любительську камеру з усіма характерними ознаками.

Але почали ми не з того. Тільки вже сама підводка до нарізки архівів та синхронів повинна була б налаштувати на те, що будуть говорити про покійника, а про них говорять або добре, або мовчать. Мовчати не збирався ніхто.

Інтер: "В останні дні про звільнення (смерть?) було сказано досить багато. Всі "за" і "проти" розставить час. Ми обмежимося декількома штрихами до портрету Віктора Медведчука. Без будь-яких коментарів з нашого боку". І поїхало...

Почалося з традиційної прес-конференції після відставки, де Медведчук, як нормальна людина розповідала про те, що їй наснилося, що він їв і пив, і до кого поїхав з Верховної Ради. Та кого це цікавить?! Але ці події останніх годин життя подані під таким карминським соусом, ніби Медведчук ліг спати і... не прокинувся.

Потім чорно-білі кадри, як далекі спогади, принесли хмари з громами Удовенка ("Олександр Миколайович! Ви перетворили наш парламент на посміховище!") та Жулинського ("так працювати Верховна Рада не може!") на голову тодішнього голову ВРУ Олександра Ткаченка. А потім про те, як Віктор Володимирович повів усіх до Українського дому (кадри раптом стають кольоровими) і "заради демократії, заради того, щоб все-таки керівництво парламенту було обране, взяв на себе просто мужність... віддати Іван Степановичу перше місце, а піти за ним першим заступником" (синхрон Волкова). І тут Медведчук перетворився на "загальнонаціонального лідера", яким був до 14 грудня 2001 року, допоки не переставився.

І сюди пішло все – й активна діяльність парламентської більшості, яка за 9 місяців яких тільки законів не наплодила, і скажене 25 жовтня із Земельним кодексом. Тут просто Медведчуку трохи німб не домалювали, бо він у "День Земельного кодексу" окрім "пріоритетності прав людини" ні про що думати не міг.

І нарешті – історичні кадри, як скидали Медведчука - "За" – 234. "Проти" – 50. "Утримались" – 3. Всього 396. Рішення прийнято". Ось він, смертельний і підступний удар у спину. А-а-а, герой падає з ножем у спині, вона заламує руки, ридає, він промовляє останні слова "Йду, йшов, і буду йти!" й іспускає дух. Карочє, всє умєрлі.

Все б нічого, але один кадр наштовхнув на думку про справжню смерть Медведчука. А саме, відео візиту екс-першого віце-спікера до Закарпаття. Ось Він, у сорочці, йде полониною, навколо прості люди у вушанках. Герой посміхається і міцно, але по-батьківські ніжно притискає до себе маленьку дівчинку у зелених лосінах, яка по-дитячому щиро сміється, бо дядя дав цукерку. Вже тільки від цього рука тягнеться за хустинкою, щоб змахнути сльозу. За що, іроди, таку людину згноїли?!

Заради об'єктивності. Олексій Мустафін, шеф-редактор інформаційно-аналітичної служби каналу "Інтер" сказав УП, що подати матеріал про звільнення Медведчука у такій формі було його особистим рішенням і СДПУ(О) на нього не вливало: "Ми подали без коментарів. Навели одні факти, матеріал йшов без авторського текста. Це було своєрідне підведення підсумків".

Олексій Мустафін не думає, що "Подробиці тижня" якимось чином роблять з Медведчука "жертву": "Я не думаю, що ми подали його жертвою, тим більше що він себе такою не вважає".