План по Литвину. Куди прийде глава Адміністрації Президента, пішовши у велику політику
Вівторок, 27 листопада 2001, 20:44
Ось уже два тижні Україна чекає на відповідь голови Адміністрації Президента Володимира Литвина з приводу його призначення першим номером виборчого блоку "За єдину Україну". Навіть Леонід Кучма, який не має звички лізти поперед "синів" у пекло, не витримав і привітав свого підлеглого з вибором.
Ось як повідомляє про це УНІАН: "Глава держави Леонід Кучма підтримує ідею, щоб лідером блоку "За єдину Україну!" став голова Адміністрації Президента України Володимир Литвин. Як наголосив Кучма, для цього його згода не була потрібна". Чия згода, хто такий "його", УНІАН не уточнює.
Отже, в "ТУНДРу", так у "ТУНДРу". "За єдУ" так "За єдУ". На оленях Азарова й санях Тигіпка.
Закутавшись у теплу ковдру, Литвин, певне, думає: а може, варто повернути назад? Усе ще вагається, йти йому в публічну політику чи зачекати. Мовчання Литвина означає, що він не готовий вийти на світло.
Йому є що втрачати. Не в сенсі посади глави АП, а в сенсі впливу на президента. Ви думаєте, чому лідер об'єднаних соціал-демократів так оперативно привітав Володимира Михайловича з першим номером партійного списку "ТУНДРи"? Хто-хто, а Медведчук фібрами душі відчуває, що от-от може звільнитися крісло першого государевого писаря. Бог з тим адмінресурсом, чулося поміж слів Медведчука, аби в коридорах АП заправляв хтось наш, об'єднаний.
І от їде Литвин у бік "ТУНДРи", а йому зустрічається дерево, а за ним ще одне дерево... І всі так привітно махають своїми гілочками, мовляв, правильним шляхом ідете.
Судячи з усього, мовчання Литвина пов'язано ще й з тим, що він опирається тій долі, яку йому пропонує турботливий Микола Азаров. "Навіщо мені депутатський мандат? — запитує себе Литвин. — Я і так самодостатній". "Треба, треба", — шелестять дерева. "В тіні так затишно", — думає потенційний перший "єдиних". "А як же пригоди, погоня, слава переможця?.."
За два роки, як Володимир Литвин керує адміністрацією президента, ця структура "самозациклилася". Там панує гармонія і спокій. Як самі знаєте де. Конфліктів між різними групами впливу немає ось уже кілька років. А, пригадується, кілька років тому чвари навіть ставали надбанням гласності.
Хто б і як не сварив Дмитра Табачника, але при ньому АП працювала творчо. Конституційний договір, Конституція. Нині конфліктів немає, бо, власне, немає "творчих груп", які б сперечалися між собою. З одного боку це добре — поважна державна установа працює злагоджено, як... двадцять років тому. Повернулися деякі колишні компартійні функціонери, зовсім не помітні для суспільства. Це — біда суспільства, але сила Литвина.
Сьогодні у нього немає конкурентів. Він їх не знищив, він їх просто "розутворив" (антонім від слова "утворив").
Політолог Олександр Дергачов вважає: "Це не природна ситуація, коли професійний помічник (президента. — Авт.) стає лідером блоку. Сьогодні чимало політичних лідерів вимушені вирішувати питання, в яких вони некомпетентні. Від блоку "За єдину Україну" не можна очікувати жодного сміливого рішення". Чітко і точно.
До того, як лідери "ТУНДРи" оголосили про свій перший номер, деякі спостерігачі висловлювали думку, що Володимир Литвин рано чи пізно з'явиться в блоці Віктора Ющенка. В принципі, така можливість зберігається й донині.
Не дарма мовчить Литвин. Він, зрештою, може й відмовитися від "єдиних". Може, і радий відмовитися. Але як тоді "відмазатися" від президентського благословення? Виходу з такої ситуації вже немає.
А може, Володимира Литвина просто "кинули"? І він мовчить, бо воліє не поспішати. Цілком зрозуміло, що охочих поставити на ньому хрест — ціла черга. Чому б, думають донбасівці чи дніпропетровці, нам не прикинутися його ліпшими друзями і не позбавити Президента "дуже перспективного політика, високого професіонала і порядної, чесної людини, яких небагато сьогодні на політичному небосхилі" (характеристика самого Леоніда Даниловича).
А Литвин, між іншим, сам є батьком одного "клану". Він не має географічної прив'язки й вибудовується поступово. Це - деякі "універсальні" чиновники в Адміністрації Президента, які на будь-якій ввіреній ділянці працюватимуть, як зараз кажуть, "професійно, з організаторським запалом", на кшталт "головного завгоспа" АП Юрія Дагаєва.
По-друге, це деякі відомі відставники, які вже втомилися чекати заклику захищати, розбудовувати й боронити від ворогів рідну державу. По-третє, це свої люди в деяких партіях. І, нарешті, четверте — так званий сімейний ресурс, такий собі "клан Кеннеді" українського масштабу.
Група Литвина теоретично може побороти будь-якого суперника. Все залежатиме від крісла, на якому сидітиме Володимир Михайлович. Зараз він на своєму місці. Але парламент — це зовсім інше. Й Володимира Михайловича він цікавить лише тому, що незабаром Президент Кучма здасть свій пост, а Литвину, ясна річ, політику полишати так не хочеться.
Питання, кому він при цьому потисне руку й побажає успіхів. Литвин спокійно може перемогти в мажоритарному окрузі у своїй Житомирщині, де його, на відміну від інших областей, знають, пам'ятають і люблять за побудовані церкви тощо.
Якщо Володимир Литвин зважиться йти в парламент за списком "ТУНДРи", то це є сенс робити лише разом із союзниками не удаваними, а реальними. А відтак виникає питання "списку Литвина". Не робіть, Миколо Яновичу, Валерію Павловичу й Сергію Леонідовичу, великі круглі очі! Адмінресурс за спасибі не дається. Будьте ласкаві, поділіться шматочком.
Та як би там не було, але "ТУНДРа" вражена кризою. Харизматичних лідерів там немає. Тому підбирають лідерів адміністративного ресурсу. Володимир Литвин у цьому списку — №1. Йому немає рівних. От у "ТУНДРи" й потекла слинка. Яка там ідеологічна спорідненість? Литвин за освітою історик з ухилом у бік радянської партійної розбудови.
Він знає ціну ідеологіям, і появу деяких із них у сучасній Україні сам ініціював. Але його ніхто ще не міг підловити на популістській риториці в стилі "об'єднавшись, ми збудуємо квітучу Україну", "за регіонами - майбутнє" або "заможні правителі — заможна країна" (а саме це має бути накреслено на прапорі блоку "єдиних").
Литвин із породи людей, які все-таки запитують себе: а як мене може сприйняти країна, може, я не готовий? Він — не Леонід Деркач, екс-голова СБУ, який, як повідомляє радіо "Свобода", уже вподобав собі мажоритарний округ, і це з його багажем — обслуханим з усіх боків Президентом. А що? І не таких вибирали.
Аби не брехати, Литвин воліє мовчати. В даному випадку мовчання не золото, а передумова для його отримання разом із дивідендами.
Кажуть, що Володимира Михайловича готують на наступника. Хто готує? Не Азаров, не Тигіпко й точно не Медведчук. Його відповідь на пропозицію очолити блок "За єдину Україну" означатиме його ставлення до такої ідеї.
Відразу після призначення на посаду глави Адміністрації Президента Володимир Михайлович був зовсім іншим. Від нього віяло новизною. Йому симпатизували. Литвин ішов на контакт з різними політичними силами та громадськими колами, уособлював собою "нового Кучму", яким обіцявся стати український Президент. Зрештою, він приніс в АП те, що не могли принести його попередники, — живу українську мову.
Але рік тому він замкнувся — "касетний скандал". При всіх цих розкладах не слід забувати, що Литвин — один із його персонажів. На самому початку "тейпгейту" він заявив, що подасть у суд на Олександра Мороза за наклеп. Процес не розпочався й досі. Це була б шалена антиреклама нашому герою. Чи, може, він передумав судитися, оскільки уважно послухавши плівки, дійшов висновку, що його ніхто не оббрехав? Так чи інакше, але Литвин мовчить і з цього приводу...
Багато вже писалося, що в блоці "За єдину Україну" зібралися не так союзники, як конкуренти. Їхні дороги розійдуться так швидко, ще до того, як ми встигнемо розібратися, а скільки відсотків насправді проголосувало за "ТУНДРу". Навіщо ця колотнеча нашому герою? Деякі політологи "пхають" Литвина у спікерське крісло. Це все одно, що цивільний міністр оборони. Казочка. Литвин не піде на це, його місце — за кулісами. Втім, історія знає приклади, як президентські адміністратори переходили в публічну політику. Той же Дмитро Табачник, але за кілька років його талант великого інтригана мінімізовано.
Сьогодні можна сміливо прогнозувати, що Литвином проводиться титанічна робота зі з'ясування істинних перспектив власного депутатства. Він мовчить для нас із вами, але навряд чи він не говорить зі своїми "сватами". Річ у тім, що, балотуючись у депутати, він, за великим рахунком, небагато втрачає. Зрештою, Литвин після виборів у разі чого може й відмовитися від депутатства.
Як діяти? Володимир Михайлович думу думає... Одна справа "завалити" "Україну без Кучми", інша — як не дати їй відродитися з новою силою. От якраз у цьому зацікавлена переважна більшість "ТУНДРистів".
28 листопада 2001 року для Литвина буде важким днем. Заявлено, що Олександр Мороз знову вийде на стежину війни з новими записами. Поки що все за графіком.
Ось як повідомляє про це УНІАН: "Глава держави Леонід Кучма підтримує ідею, щоб лідером блоку "За єдину Україну!" став голова Адміністрації Президента України Володимир Литвин. Як наголосив Кучма, для цього його згода не була потрібна". Чия згода, хто такий "його", УНІАН не уточнює.
Отже, в "ТУНДРу", так у "ТУНДРу". "За єдУ" так "За єдУ". На оленях Азарова й санях Тигіпка.
Закутавшись у теплу ковдру, Литвин, певне, думає: а може, варто повернути назад? Усе ще вагається, йти йому в публічну політику чи зачекати. Мовчання Литвина означає, що він не готовий вийти на світло.
Йому є що втрачати. Не в сенсі посади глави АП, а в сенсі впливу на президента. Ви думаєте, чому лідер об'єднаних соціал-демократів так оперативно привітав Володимира Михайловича з першим номером партійного списку "ТУНДРи"? Хто-хто, а Медведчук фібрами душі відчуває, що от-от може звільнитися крісло першого государевого писаря. Бог з тим адмінресурсом, чулося поміж слів Медведчука, аби в коридорах АП заправляв хтось наш, об'єднаний.
І от їде Литвин у бік "ТУНДРи", а йому зустрічається дерево, а за ним ще одне дерево... І всі так привітно махають своїми гілочками, мовляв, правильним шляхом ідете.
Судячи з усього, мовчання Литвина пов'язано ще й з тим, що він опирається тій долі, яку йому пропонує турботливий Микола Азаров. "Навіщо мені депутатський мандат? — запитує себе Литвин. — Я і так самодостатній". "Треба, треба", — шелестять дерева. "В тіні так затишно", — думає потенційний перший "єдиних". "А як же пригоди, погоня, слава переможця?.."
За два роки, як Володимир Литвин керує адміністрацією президента, ця структура "самозациклилася". Там панує гармонія і спокій. Як самі знаєте де. Конфліктів між різними групами впливу немає ось уже кілька років. А, пригадується, кілька років тому чвари навіть ставали надбанням гласності.
Хто б і як не сварив Дмитра Табачника, але при ньому АП працювала творчо. Конституційний договір, Конституція. Нині конфліктів немає, бо, власне, немає "творчих груп", які б сперечалися між собою. З одного боку це добре — поважна державна установа працює злагоджено, як... двадцять років тому. Повернулися деякі колишні компартійні функціонери, зовсім не помітні для суспільства. Це — біда суспільства, але сила Литвина.
Сьогодні у нього немає конкурентів. Він їх не знищив, він їх просто "розутворив" (антонім від слова "утворив").
Політолог Олександр Дергачов вважає: "Це не природна ситуація, коли професійний помічник (президента. — Авт.) стає лідером блоку. Сьогодні чимало політичних лідерів вимушені вирішувати питання, в яких вони некомпетентні. Від блоку "За єдину Україну" не можна очікувати жодного сміливого рішення". Чітко і точно.
До того, як лідери "ТУНДРи" оголосили про свій перший номер, деякі спостерігачі висловлювали думку, що Володимир Литвин рано чи пізно з'явиться в блоці Віктора Ющенка. В принципі, така можливість зберігається й донині.
Не дарма мовчить Литвин. Він, зрештою, може й відмовитися від "єдиних". Може, і радий відмовитися. Але як тоді "відмазатися" від президентського благословення? Виходу з такої ситуації вже немає.
А може, Володимира Литвина просто "кинули"? І він мовчить, бо воліє не поспішати. Цілком зрозуміло, що охочих поставити на ньому хрест — ціла черга. Чому б, думають донбасівці чи дніпропетровці, нам не прикинутися його ліпшими друзями і не позбавити Президента "дуже перспективного політика, високого професіонала і порядної, чесної людини, яких небагато сьогодні на політичному небосхилі" (характеристика самого Леоніда Даниловича).
А Литвин, між іншим, сам є батьком одного "клану". Він не має географічної прив'язки й вибудовується поступово. Це - деякі "універсальні" чиновники в Адміністрації Президента, які на будь-якій ввіреній ділянці працюватимуть, як зараз кажуть, "професійно, з організаторським запалом", на кшталт "головного завгоспа" АП Юрія Дагаєва.
По-друге, це деякі відомі відставники, які вже втомилися чекати заклику захищати, розбудовувати й боронити від ворогів рідну державу. По-третє, це свої люди в деяких партіях. І, нарешті, четверте — так званий сімейний ресурс, такий собі "клан Кеннеді" українського масштабу.
Група Литвина теоретично може побороти будь-якого суперника. Все залежатиме від крісла, на якому сидітиме Володимир Михайлович. Зараз він на своєму місці. Але парламент — це зовсім інше. Й Володимира Михайловича він цікавить лише тому, що незабаром Президент Кучма здасть свій пост, а Литвину, ясна річ, політику полишати так не хочеться.
Питання, кому він при цьому потисне руку й побажає успіхів. Литвин спокійно може перемогти в мажоритарному окрузі у своїй Житомирщині, де його, на відміну від інших областей, знають, пам'ятають і люблять за побудовані церкви тощо.
Якщо Володимир Литвин зважиться йти в парламент за списком "ТУНДРи", то це є сенс робити лише разом із союзниками не удаваними, а реальними. А відтак виникає питання "списку Литвина". Не робіть, Миколо Яновичу, Валерію Павловичу й Сергію Леонідовичу, великі круглі очі! Адмінресурс за спасибі не дається. Будьте ласкаві, поділіться шматочком.
Та як би там не було, але "ТУНДРа" вражена кризою. Харизматичних лідерів там немає. Тому підбирають лідерів адміністративного ресурсу. Володимир Литвин у цьому списку — №1. Йому немає рівних. От у "ТУНДРи" й потекла слинка. Яка там ідеологічна спорідненість? Литвин за освітою історик з ухилом у бік радянської партійної розбудови.
Він знає ціну ідеологіям, і появу деяких із них у сучасній Україні сам ініціював. Але його ніхто ще не міг підловити на популістській риториці в стилі "об'єднавшись, ми збудуємо квітучу Україну", "за регіонами - майбутнє" або "заможні правителі — заможна країна" (а саме це має бути накреслено на прапорі блоку "єдиних").
Литвин із породи людей, які все-таки запитують себе: а як мене може сприйняти країна, може, я не готовий? Він — не Леонід Деркач, екс-голова СБУ, який, як повідомляє радіо "Свобода", уже вподобав собі мажоритарний округ, і це з його багажем — обслуханим з усіх боків Президентом. А що? І не таких вибирали.
Аби не брехати, Литвин воліє мовчати. В даному випадку мовчання не золото, а передумова для його отримання разом із дивідендами.
Кажуть, що Володимира Михайловича готують на наступника. Хто готує? Не Азаров, не Тигіпко й точно не Медведчук. Його відповідь на пропозицію очолити блок "За єдину Україну" означатиме його ставлення до такої ідеї.
Відразу після призначення на посаду глави Адміністрації Президента Володимир Михайлович був зовсім іншим. Від нього віяло новизною. Йому симпатизували. Литвин ішов на контакт з різними політичними силами та громадськими колами, уособлював собою "нового Кучму", яким обіцявся стати український Президент. Зрештою, він приніс в АП те, що не могли принести його попередники, — живу українську мову.
Але рік тому він замкнувся — "касетний скандал". При всіх цих розкладах не слід забувати, що Литвин — один із його персонажів. На самому початку "тейпгейту" він заявив, що подасть у суд на Олександра Мороза за наклеп. Процес не розпочався й досі. Це була б шалена антиреклама нашому герою. Чи, може, він передумав судитися, оскільки уважно послухавши плівки, дійшов висновку, що його ніхто не оббрехав? Так чи інакше, але Литвин мовчить і з цього приводу...
Багато вже писалося, що в блоці "За єдину Україну" зібралися не так союзники, як конкуренти. Їхні дороги розійдуться так швидко, ще до того, як ми встигнемо розібратися, а скільки відсотків насправді проголосувало за "ТУНДРу". Навіщо ця колотнеча нашому герою? Деякі політологи "пхають" Литвина у спікерське крісло. Це все одно, що цивільний міністр оборони. Казочка. Литвин не піде на це, його місце — за кулісами. Втім, історія знає приклади, як президентські адміністратори переходили в публічну політику. Той же Дмитро Табачник, але за кілька років його талант великого інтригана мінімізовано.
Сьогодні можна сміливо прогнозувати, що Литвином проводиться титанічна робота зі з'ясування істинних перспектив власного депутатства. Він мовчить для нас із вами, але навряд чи він не говорить зі своїми "сватами". Річ у тім, що, балотуючись у депутати, він, за великим рахунком, небагато втрачає. Зрештою, Литвин після виборів у разі чого може й відмовитися від депутатства.
Як діяти? Володимир Михайлович думу думає... Одна справа "завалити" "Україну без Кучми", інша — як не дати їй відродитися з новою силою. От якраз у цьому зацікавлена переважна більшість "ТУНДРистів".
28 листопада 2001 року для Литвина буде важким днем. Заявлено, що Олександр Мороз знову вийде на стежину війни з новими записами. Поки що все за графіком.
