Україна вирішила проблему газових боргів перед Росією
Вівторок, 20 листопада 2001, 21:09
Проблеми української заборгованості за російський газ більше немає - принаймні, для України. Угоди, ратифіковані Верховною радою минулого тижня, не перешкодять нашим сусідам ані відбирати зайвий газ з труби, ані реекспортувати його.
Щоправда, втішливим для "Газпрому" може здатися пропозиція українського уряду здати газопроводи в концесію, але сам "Газпром" до цього поки не готовий.
Реекспорт відмінено і знову дозволено.
15 листопада Верховна рада України ратифікувала міжурядові угоди "Про умови резервного постачання і оплати російського природного газу в Україні у 2001 році", "Про гарантії транзиту російського природного газу територією України", "Про додаткові заходи з забезпечення транзиту природного газу територіє України".
Згідно з першим з трьох договорів Росія постачатиме газ Україні в обсязі 30 млрд куб. м. (за ціною $80 за 1000 кубометрів) в оплату за транзит. Угода оговорює споживання газу в Україні в обсязі 78 млрд куб. м - російське паливо, туркменське (30 млрд куб. м) і власне (18 млрд куб. м). Україна може відбирати газ і зверх контрактів, але не більше 5 млрд куб. м. Коштувати зайвий газ Україні буде стільки ж, скільки і поставлений за контрактами, але половину суми уряд може гасити державними єврооблігаціями. А ось чи поширюватиметься ця схема на подальші перебори, поки що невідомо. На думку джерела в уряді Росії, це вирішуватиметься на засіданні міжурядової комісії 4 грудня.
Проте вже ясно, що Україна може робити із "зайвим" газом - експортувати. У другому з ратифікованих договорів на експорт газу встановлюється заборонне мито в $140 за 1000 куб. м (при ціні на газ в Європі $110 - 120). Однак третій договір (про додаткові заходи з забезпечення транзиту) відміняє це мито: питання про обсяги українського безмитного експорту має вирішуватися окремою міжурядовою угодою, яка також обговорюватиметься 4 грудня. Без цієї поправки, зі слів джерела в комітеті по ПЕК Верховної ради, весь комплекс угод не міг би бути схвалений українськими депутатами. Але навіть якщо російська сторона виявить незговірливість відносно мита, обійти її не складе труднощів.
Як пояснило джерело в Раді, для обходу мита повністю державний "НАК Нафтогаз України" може, наприклад, отримати від держави інвестиції. Потім направити їх на рахунок компанії-резиденту країни імпортера газу (наприклад, Польщі) - скажімо, за надані послуги (припустимо, це $140). Потім нерезидент купує у України газ за завищеною ціною з сплатою мита (скажемо, в $220 за 1000 куб. м), а продає його всередині Польщі за більш низькою - $80 за 1000 куб. м. Таким чином НАКу повертається його мито і одночасно з цим компанія-імпортер не страждає, їй вже відшкодували всі збитки, заплативши за неіснуючі послуги.
Загальна заборгованість України перед компанією за газ, поставлений в 1997 - 2000 рр., підтверджена рішеннями міжнародного арбітражного суду при ТПП Росії, на 1 листопада 2001 р. становила $2019,2 млн, в тому числі $1623,3 млн - борг "НАК Нафтогаз України" і $395,9 млн - борг інших оптових покупців України.
На думку прес-служби "Газпрому", ратифікованих "угод достатньо для урегулювання цієї проблеми". "Газпром" отримує до 4 лютого 2002 облігації "НАК Нафтогаз України" з терміном погашення 2004-2013 рр. Умови погашення облігацій порівнянні з умовами реструктуризації боргу України кредиторам Паріжського клубу. "Сьогодні головною проблемою є питання боргів за газ інших оптових покупців України на суму $395,9 млн", - кажуть в "Газпромі".
Але зі слів Олександра Гудими, голови комітету українського парламенту по ПЕК, "Газпрому" доведеться самостійно вирішувати цю проблему. Україна не приймає за держборг навіть реструктуровану заборгованість "Нафтогазу".
Без "Газпрому" не можна, але він не може.
Кабінет міністрів України, ще не дочекавшись ратифікації, запропонував здати українські магістральні газопроводи в концесію міжнародним інвесторам (концесія, на відміну від приватизації, дозволена українськими законами). Перший віце-прем'єр Олег Дубина 9 листопада під час презентації нафтогазового комплексу України у Брюсселі закликав західні компанії взяти участь в міжнародному консорціумі з експлуатації українських газопроводів.
Дубина повідомив інвесторам, що Україна зацікавлена в участі в консорціумі таких компаній, як "Газпром", Shell, Gaz de France, Ruhrgas, Wingas і Edison Gas. У той же час корпорація Shell вже виступила зі зустрічною пропозицією про створення консорціуму за участі "Газпрому". Голова представництва Shell Central Europe Services Company Limited у Києві Леслі Ластовецький сказав, що компанія зацікавлена у тривалому терміні концесії, порядку 30 років. Зараз Shell відмовляється назвати суму інвестицій в мережу, але у 1997 компанія оцінювала одномоментні платежі концесіонерів уряду в $1,5 млрд.
Але в пропозиції Shell міститься малопривабливий для російської компанії пункт. Як заявив "Відомостям" Ластовецький, "Газпром" має платити за транзит свого газу у твердій валюті, а Україна, в свою чергу, повинна платити твердою валютою за газ, який постачатиметься для неї". На думку експерта Валерія Нестерова з компанії "Трійка Діалог", "Газпром" на сьогодні знаходиться в досить важкому фінансовому становищі і сплатити свою частку за участь в консорціумі навряд чи зможе".
У прес-службі самого "Газпрому" відмовилися коментувати можливі перспективи участі компанії в газотранспортному консорціумі, проте співробітник управління з транспортування газу розповіла "Відомостям", що "розмови про створення консорціуму ходили давно, але на нашій пам'яті вперше вищі українські чиновники озвучили це публічно". На її думку, участь "Газпрому" в цьому проекті залежатиме від того, яку частку йому запропонують в консорціумі і за які гроші: "Якщо нам буде невигідно, ми не будемо брати участь, але сумніваюся, що без нас відбудеться і сам консорціум".
Ані Shell, ані Gaz de France не мають нічого проти концесії як форми свого управління газопроводом, не наполягаючи на приватизації. Але у створення консорціуму є впливові вороги на Україні. Передусім, це "Нафтогаз України", який напевно не захоче ділитися своїм прибутком з міжнародними газовими монополістами.
Як повідомив голова правління НАК Вадим Копилов, "ми повинні залучати інвесторів виключно в ті сектори нафтогазової галузі, в яких не можемо впоратися своїми силами". А на думку прес-служби "Нафтогазу", "сьогоднішнього прибутку, що отримується від експлуатації системи, вистачає і на її поточний ремонт, і навіть на відкриття нових компресорних станцій".
Щоправда, втішливим для "Газпрому" може здатися пропозиція українського уряду здати газопроводи в концесію, але сам "Газпром" до цього поки не готовий.
Реекспорт відмінено і знову дозволено.
15 листопада Верховна рада України ратифікувала міжурядові угоди "Про умови резервного постачання і оплати російського природного газу в Україні у 2001 році", "Про гарантії транзиту російського природного газу територією України", "Про додаткові заходи з забезпечення транзиту природного газу територіє України".
Згідно з першим з трьох договорів Росія постачатиме газ Україні в обсязі 30 млрд куб. м. (за ціною $80 за 1000 кубометрів) в оплату за транзит. Угода оговорює споживання газу в Україні в обсязі 78 млрд куб. м - російське паливо, туркменське (30 млрд куб. м) і власне (18 млрд куб. м). Україна може відбирати газ і зверх контрактів, але не більше 5 млрд куб. м. Коштувати зайвий газ Україні буде стільки ж, скільки і поставлений за контрактами, але половину суми уряд може гасити державними єврооблігаціями. А ось чи поширюватиметься ця схема на подальші перебори, поки що невідомо. На думку джерела в уряді Росії, це вирішуватиметься на засіданні міжурядової комісії 4 грудня.
Проте вже ясно, що Україна може робити із "зайвим" газом - експортувати. У другому з ратифікованих договорів на експорт газу встановлюється заборонне мито в $140 за 1000 куб. м (при ціні на газ в Європі $110 - 120). Однак третій договір (про додаткові заходи з забезпечення транзиту) відміняє це мито: питання про обсяги українського безмитного експорту має вирішуватися окремою міжурядовою угодою, яка також обговорюватиметься 4 грудня. Без цієї поправки, зі слів джерела в комітеті по ПЕК Верховної ради, весь комплекс угод не міг би бути схвалений українськими депутатами. Але навіть якщо російська сторона виявить незговірливість відносно мита, обійти її не складе труднощів.
Як пояснило джерело в Раді, для обходу мита повністю державний "НАК Нафтогаз України" може, наприклад, отримати від держави інвестиції. Потім направити їх на рахунок компанії-резиденту країни імпортера газу (наприклад, Польщі) - скажімо, за надані послуги (припустимо, це $140). Потім нерезидент купує у України газ за завищеною ціною з сплатою мита (скажемо, в $220 за 1000 куб. м), а продає його всередині Польщі за більш низькою - $80 за 1000 куб. м. Таким чином НАКу повертається його мито і одночасно з цим компанія-імпортер не страждає, їй вже відшкодували всі збитки, заплативши за неіснуючі послуги.
Загальна заборгованість України перед компанією за газ, поставлений в 1997 - 2000 рр., підтверджена рішеннями міжнародного арбітражного суду при ТПП Росії, на 1 листопада 2001 р. становила $2019,2 млн, в тому числі $1623,3 млн - борг "НАК Нафтогаз України" і $395,9 млн - борг інших оптових покупців України.
На думку прес-служби "Газпрому", ратифікованих "угод достатньо для урегулювання цієї проблеми". "Газпром" отримує до 4 лютого 2002 облігації "НАК Нафтогаз України" з терміном погашення 2004-2013 рр. Умови погашення облігацій порівнянні з умовами реструктуризації боргу України кредиторам Паріжського клубу. "Сьогодні головною проблемою є питання боргів за газ інших оптових покупців України на суму $395,9 млн", - кажуть в "Газпромі".
Але зі слів Олександра Гудими, голови комітету українського парламенту по ПЕК, "Газпрому" доведеться самостійно вирішувати цю проблему. Україна не приймає за держборг навіть реструктуровану заборгованість "Нафтогазу".
Без "Газпрому" не можна, але він не може.
Кабінет міністрів України, ще не дочекавшись ратифікації, запропонував здати українські магістральні газопроводи в концесію міжнародним інвесторам (концесія, на відміну від приватизації, дозволена українськими законами). Перший віце-прем'єр Олег Дубина 9 листопада під час презентації нафтогазового комплексу України у Брюсселі закликав західні компанії взяти участь в міжнародному консорціумі з експлуатації українських газопроводів.
Дубина повідомив інвесторам, що Україна зацікавлена в участі в консорціумі таких компаній, як "Газпром", Shell, Gaz de France, Ruhrgas, Wingas і Edison Gas. У той же час корпорація Shell вже виступила зі зустрічною пропозицією про створення консорціуму за участі "Газпрому". Голова представництва Shell Central Europe Services Company Limited у Києві Леслі Ластовецький сказав, що компанія зацікавлена у тривалому терміні концесії, порядку 30 років. Зараз Shell відмовляється назвати суму інвестицій в мережу, але у 1997 компанія оцінювала одномоментні платежі концесіонерів уряду в $1,5 млрд.
Але в пропозиції Shell міститься малопривабливий для російської компанії пункт. Як заявив "Відомостям" Ластовецький, "Газпром" має платити за транзит свого газу у твердій валюті, а Україна, в свою чергу, повинна платити твердою валютою за газ, який постачатиметься для неї". На думку експерта Валерія Нестерова з компанії "Трійка Діалог", "Газпром" на сьогодні знаходиться в досить важкому фінансовому становищі і сплатити свою частку за участь в консорціумі навряд чи зможе".
У прес-службі самого "Газпрому" відмовилися коментувати можливі перспективи участі компанії в газотранспортному консорціумі, проте співробітник управління з транспортування газу розповіла "Відомостям", що "розмови про створення консорціуму ходили давно, але на нашій пам'яті вперше вищі українські чиновники озвучили це публічно". На її думку, участь "Газпрому" в цьому проекті залежатиме від того, яку частку йому запропонують в консорціумі і за які гроші: "Якщо нам буде невигідно, ми не будемо брати участь, але сумніваюся, що без нас відбудеться і сам консорціум".
Ані Shell, ані Gaz de France не мають нічого проти концесії як форми свого управління газопроводом, не наполягаючи на приватизації. Але у створення консорціуму є впливові вороги на Україні. Передусім, це "Нафтогаз України", який напевно не захоче ділитися своїм прибутком з міжнародними газовими монополістами.
Як повідомив голова правління НАК Вадим Копилов, "ми повинні залучати інвесторів виключно в ті сектори нафтогазової галузі, в яких не можемо впоратися своїми силами". А на думку прес-служби "Нафтогазу", "сьогоднішнього прибутку, що отримується від експлуатації системи, вистачає і на її поточний ремонт, і навіть на відкриття нових компресорних станцій".
