Хочеш миру – готуйся до війни
Четвер, 1 листопада 2001, 14:57
У четвер ввечері на сайті Ради нацбезпеки було оприлюднено офіційний прес-реліз за підсумками зборів РНБО під егідою Кучми, які були присвячені боротьбі з різноманітними "агресіями" у інформаційному просторі взагалі та інтернеті зокрема.
Стурбоване "спеціальними інформаційними операціями", відомство Марчука обіцяло виставити у себе на веб-сторінці "окремі частини" рішення РНБО "для обговорення широкими колами громадськості". Тепер, як можна зрозуміти з повідомлення на сайті, народ має смакувати тільки таке речення: "Радою національної безпеки і оборони України прийняті відповідні рішення, які будуть введені в дію Указом Президента України".
У четвер засідання РНБО активно коментував мережевий та близькомережевий люд. Може, це магнітні бурі винні, але опитані УП експерти чомусь сподіваються на краще, але вірять у гірше.
Віталій Шевченко, секретар комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики: "Цей підхід мене лякає. По-перше, у наших українських умовах це може бути спробою задушити єдиний неліцензований, незалежний від влади канал поширення інформації. По-друге, це іде всупереч державним засадам інформаційної політики. В Конституції вказано, що діяльність ЗМІ регулюється виключно законами. Це стаття 92. Кожен, у кого є сверблячка врегулювати своїми перстами цю сферу, мусив би над цим задуматися.
Ніяка Рада безпеки, ніякий президент на має права втручатися у цю делікатну сферу, якщо у нас є Конституція. Я вважаю, що це тривожний симптом, який виник у період, коли запахло виборами і розподілом пирога на найближчу перспективу".
Наталія Іщенко, головний редактор першої інтернет-газети України Uatoday: "З приводу засідання Ради нацбезпеки виникає безліч запитань. По-перше, які конкретно заходи планує в інформаційній сфері держава. По-друге, чому інтернет-ЗМІ у виступі секретаря РНБО виглядають як вороги іміджу української держави, чому малюється образ ворога. По-третє, чому Рада нацбезпеки в цілому або члени РНБО поодинці не організували якогось спілкування з видавцями та керівниками українських інтернет-видань. По-четверте, не зрозуміло, РНБО ініціює регулювання всього інтернет-простору, ЗМІ в інтернеті чи діяльність технічних провайдерів. Коли відповіді на ці питання з'являться, то тільки в цьому разі можна буде зрозуміти, що відбувається, а потім сформулювати свою позицію. Бо зараз ситуація нагадує "іди туди, не знаю куди".
Антикандидат: " Пан Марчук окрім актуалізації проблеми відсутності правової регламентації інтернету в Україні фактично намагається "приватизувати" вирішення цієї проблеми. Цей висновок можна зробити з наступної цитати: "Державні органи, на які покладені функції забезпечення інформаційної безпеки, не здійснюють в достатній мірі роботу по запобіганню інформаційним загрозам, їх негативному впливу на політичну, соціальну і духовну сферу". Виходить, що окрім секретаря РНБО ніхто цю проблему не може вирішити.
"У зв'язку з останнім рішенням РНБО сайт "Антикандидат" виставляється на продаж. В Україні останнім часом чимало зроблено силовими структурами для того, аби взяти під державний контроль інтернет. Красиві слова, якими прикриваються державні діячі, заявляючи, що "у інформаційній сфері України склалися негативні тенденції, що посилюють загрозу національним інтересам країни у зовнішньополітичній сфері і що шкодять її міжнародному іміджу", є спробою виправдати свої антидемократичні дії, спрямовані на посилення втручання держави в інформаційне середовище".
Ярослав Павловський, заступник директора Інституту інформаційного суспільства: "Проблему діяльності інтернет-ЗМІ в жодному разі не можна відокремлювати безпосередньо від тенденцій розвитку глобальної мережі інтернет. Досі не визначено основної функції інтернет — чи це ЗМІ, чи засіб комунікації. У будь-якому разі, китайський шлях розвитку інтерент-простору в Україні — не прийнятний, це шлях недемократичної держави. Інтернет — це сфера, у якій не може бути тотального контролю, та у якій заборони мусять бути замінені на рівну конкуренцію.
Держава має не контролювати інтернет-ЗМІ, а вільно та оперативно надавати інформацію. Україна — одна з небагатьох країн у глобальній мережі, у якій інформаційні сайти (газет, інформагенцій тощо) розвиваються швидше ніж розважальні. І це потрібно стимулювати.
Мені здається, що певні висновки влада зробила. Надзвичайно позитивним є рішення РНБОУ удосконалити та активізувати роботу державних органів в інформаційному просторі, зокрема й у інтернеті. Саме це впливатиме на покращення міжнародного іміджу нашої держави, а не закриття "Української правди" чи "Форуму".
Також позитивним є той факт, що проблемою розвитку інтернету в Україні опікується безпосередньо президент. Це свідчить про серйозність проблеми, а також про визнання її пріоритетного значення.
Примара ж загрози національної безпеки у діяльності інтернет-ЗМІ виникає зараз лише як ознака наближення виборів".
Андрій Сайчук, редактор сайту Інституту масової інформації – представника міжнародної організації "Репортери без кордонів" в Україні: "У принципі, саме питання регулювання інтернет-простору – нормальне питання, бо це сфера послуг й інформаційних ресурсів, і держава має її регулювати. Інше питання, що ця проблема неймовірно складна, і коли ми говоримо про небезпеку поширення неконтрольованої інформації, то треба мати на увазі маргінальні й нечисленні речі – пропаганда насильства, расизму тощо. Дуже важливо, щоб під прапорами захисту інтернету від цих явищ не відбулося наступу на свободу слова.
Це справді складне питання. Проект регулювання відносин в інтернеті Рада Європи розглядає чотири роки. Дотепер відбуваються колоквіуми по всій Європі, де беруть участь журналісти, аналітики, юристи, діячі Ради Європи. В Раді Європи проект документу щодо регулювання інтернет-простору переглядався 25 разів. Дуже складно найти якусь рівновагу, консенсус. Але це - відкритий механізм демократичного суспільства.
Коли ж Марчук говорить: ось є проблема, і буде відповідний указ президента, є небезпека, що ми підемо шляхом Туркменістану та Білорусі, де указами президентів вирішується доля інтернет-простору. Оскільки Україна є повноцінним членом Ради Європи, то позиція як ІМІ, так і "Репортерів без кордонів" полягає в тому, що в цьому питанні держава повинна приймати такі рішення у відповідності до документів Ради Європи. Як мінімум, має бути суспільний контроль і суспільне обговорення. Оскільки небезпека обмеження свободи слова дійсно є".
Олександр Брамс, видавець сайту AIN.com.ua, аналітик Міжнародного інституту досліджень засобів масової комунікації: "Ще влітку було ясно, що держава починає боротьбу під егідою захисту держінтересів у сфері інформації. Першою серйозною ластівкою було звільнення з посади голови Держкомзв'язку Олега Шевчука і призначення Станіслава Довгого, реалізоване з подачі Ради нацбезпеки. Наслідки цього призначення ринок вже почав відчувати на собі.
До цього діяльність із захисту національних інтересів обмежувалася телекомівським бізнесом. Тепер же починаються процеси, які покликані врегулювати ще не врегульоване, тобто інтернет-ЗМІ. Діяльність інших видів медіа - телебачення, радіо, преси - перебувають під повним контролем держструктур через ліцензування, реєстрацію і т.д.
З одного боку, є необхідність упорядкувати інтернет-простір, але дії мають відбуватися дещо іншим чином. Зараз нас ставлять перед фактом, не дивлячись на те, що декларується якесь суспільне обговорення. Те, що буде в указі президента, який він підпише – це на 90% будуть жорсткі заходи, спрямовані на зменшення свободи інформації в інтернет-просторі, оскільки ця свобода суперечить "питанням національної безпеки". І не так важливо, чи будуть стосуватися вони інформаційних ресурсів або домашніх сторінок. Головне - сам факт.
Інтернет є вільним простором, непідвладним державі. Спроби змінити цю ситуацію були і раніше, а зараз вони вийшли на фінішну пряму. Однак, для реалізації ідей РНБО немає законодавчих основ. Законодавством не врегульовано, що таке інтернет-ЗМІ, і що офіційно має намір захищати РНБО в інтернеті, абсолютно не ясно.
Через відсутність законодавства регулювати можна все що завгодно - від серверів провайдерів до домашніх сторінок і домашніх комп'ютерів.
Як це буде робитися? Це не можна буде назвати повним контролем, як, наприклад, з друкованою пресою, коли точно відомо, скільки газетного паперу пройшло через друкарський цех. У спеціальному підрозділі СБУ є фахівці, люди з технічною кваліфікацією, люди, які можуть здійснювати дії по втручанню в роботу серверів, в роботу провайдерів. Природно, декларується, що таке втручання буде дозволено через відповідну санкцію суду, але у нас є досвід того, як офіцери СБУ саме технічного профілю виконують свої обов'язки. Головне, що технічні, людські ресурси у держорганів безпеки для організації необхідного рівня контролю є. Питання може бути тільки у фінансуванні.
Для контролю над змістом інтернету досить простих дій, які можна застосовувати до звичайних господарюючих суб'єктів або цивільних осіб - це податки, оренда і так далі. Контролювати інтернет-простір – ідея фікс і ідея утопічна, але цілком конкретні дії можуть організувати контроль якщо не самого простору, то, принаймні, самих суб'єктів мережі.
Мені здається, що для того, щоб ситуація не почала розвиватися за гіршими сценаріями, описаними вище, зараз необхідна реакція з боку інтернет-ЗМІ. Середовище мережевих медіа вже сформувалося. Однак, воно слабо реагує на дії держави щодо інтернету. І зараз переломний момент, коли ми повинні виступити зі своєю позицією".
Іван Давидов, директор Міжнародного інституту досліджень засобів масової комунікації (створений російським Фондом ефективної політики Гліба Павловського): "Ми вважаємо, що законодавче регулювання видавничої діяльності в інтернеті - необхідна процедура, в якій зацікавлені всі учасники ринку. Але підготовка законодавчої бази - складний і довгостроковий процес, що вимагає постійних і гласних консультацій представників владних структур з професійним співтовариством. Командне втручання в справи мережі з боку чиновників, що слабо розбираються в її реаліях, може привести тільки до одного результату - появі законів або безглуздих і непридатних на практиці, або шкідливих і здатних перешкодити вільному поширенню інформації".
Читайте також:
Кучма нарешті добрався до інтернет-видань
Прочитай, дорогий товаришу, і роздрукуй текст на папірці. Так надійніше, тому що невідомо поки, чим обернуться заходи, описані нижче. Кучма всерйоз береться за інтернет – останнє середовище безболісного існування вільного слова в Україні. Робиться це за п'ять місяців до виборів Верховної Ради, якій випала історична місія - дружними оплесками провести Кучму на пенсію.
Стурбоване "спеціальними інформаційними операціями", відомство Марчука обіцяло виставити у себе на веб-сторінці "окремі частини" рішення РНБО "для обговорення широкими колами громадськості". Тепер, як можна зрозуміти з повідомлення на сайті, народ має смакувати тільки таке речення: "Радою національної безпеки і оборони України прийняті відповідні рішення, які будуть введені в дію Указом Президента України".
 |
Віталій Шевченко, секретар комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики: "Цей підхід мене лякає. По-перше, у наших українських умовах це може бути спробою задушити єдиний неліцензований, незалежний від влади канал поширення інформації. По-друге, це іде всупереч державним засадам інформаційної політики. В Конституції вказано, що діяльність ЗМІ регулюється виключно законами. Це стаття 92. Кожен, у кого є сверблячка врегулювати своїми перстами цю сферу, мусив би над цим задуматися.
Ніяка Рада безпеки, ніякий президент на має права втручатися у цю делікатну сферу, якщо у нас є Конституція. Я вважаю, що це тривожний симптом, який виник у період, коли запахло виборами і розподілом пирога на найближчу перспективу".
Наталія Іщенко, головний редактор першої інтернет-газети України Uatoday: "З приводу засідання Ради нацбезпеки виникає безліч запитань. По-перше, які конкретно заходи планує в інформаційній сфері держава. По-друге, чому інтернет-ЗМІ у виступі секретаря РНБО виглядають як вороги іміджу української держави, чому малюється образ ворога. По-третє, чому Рада нацбезпеки в цілому або члени РНБО поодинці не організували якогось спілкування з видавцями та керівниками українських інтернет-видань. По-четверте, не зрозуміло, РНБО ініціює регулювання всього інтернет-простору, ЗМІ в інтернеті чи діяльність технічних провайдерів. Коли відповіді на ці питання з'являться, то тільки в цьому разі можна буде зрозуміти, що відбувається, а потім сформулювати свою позицію. Бо зараз ситуація нагадує "іди туди, не знаю куди".
Антикандидат: " Пан Марчук окрім актуалізації проблеми відсутності правової регламентації інтернету в Україні фактично намагається "приватизувати" вирішення цієї проблеми. Цей висновок можна зробити з наступної цитати: "Державні органи, на які покладені функції забезпечення інформаційної безпеки, не здійснюють в достатній мірі роботу по запобіганню інформаційним загрозам, їх негативному впливу на політичну, соціальну і духовну сферу". Виходить, що окрім секретаря РНБО ніхто цю проблему не може вирішити.
"У зв'язку з останнім рішенням РНБО сайт "Антикандидат" виставляється на продаж. В Україні останнім часом чимало зроблено силовими структурами для того, аби взяти під державний контроль інтернет. Красиві слова, якими прикриваються державні діячі, заявляючи, що "у інформаційній сфері України склалися негативні тенденції, що посилюють загрозу національним інтересам країни у зовнішньополітичній сфері і що шкодять її міжнародному іміджу", є спробою виправдати свої антидемократичні дії, спрямовані на посилення втручання держави в інформаційне середовище".
Ярослав Павловський, заступник директора Інституту інформаційного суспільства: "Проблему діяльності інтернет-ЗМІ в жодному разі не можна відокремлювати безпосередньо від тенденцій розвитку глобальної мережі інтернет. Досі не визначено основної функції інтернет — чи це ЗМІ, чи засіб комунікації. У будь-якому разі, китайський шлях розвитку інтерент-простору в Україні — не прийнятний, це шлях недемократичної держави. Інтернет — це сфера, у якій не може бути тотального контролю, та у якій заборони мусять бути замінені на рівну конкуренцію.
Держава має не контролювати інтернет-ЗМІ, а вільно та оперативно надавати інформацію. Україна — одна з небагатьох країн у глобальній мережі, у якій інформаційні сайти (газет, інформагенцій тощо) розвиваються швидше ніж розважальні. І це потрібно стимулювати.
Мені здається, що певні висновки влада зробила. Надзвичайно позитивним є рішення РНБОУ удосконалити та активізувати роботу державних органів в інформаційному просторі, зокрема й у інтернеті. Саме це впливатиме на покращення міжнародного іміджу нашої держави, а не закриття "Української правди" чи "Форуму".
Також позитивним є той факт, що проблемою розвитку інтернету в Україні опікується безпосередньо президент. Це свідчить про серйозність проблеми, а також про визнання її пріоритетного значення.
Примара ж загрози національної безпеки у діяльності інтернет-ЗМІ виникає зараз лише як ознака наближення виборів".
Андрій Сайчук, редактор сайту Інституту масової інформації – представника міжнародної організації "Репортери без кордонів" в Україні: "У принципі, саме питання регулювання інтернет-простору – нормальне питання, бо це сфера послуг й інформаційних ресурсів, і держава має її регулювати. Інше питання, що ця проблема неймовірно складна, і коли ми говоримо про небезпеку поширення неконтрольованої інформації, то треба мати на увазі маргінальні й нечисленні речі – пропаганда насильства, расизму тощо. Дуже важливо, щоб під прапорами захисту інтернету від цих явищ не відбулося наступу на свободу слова.
Це справді складне питання. Проект регулювання відносин в інтернеті Рада Європи розглядає чотири роки. Дотепер відбуваються колоквіуми по всій Європі, де беруть участь журналісти, аналітики, юристи, діячі Ради Європи. В Раді Європи проект документу щодо регулювання інтернет-простору переглядався 25 разів. Дуже складно найти якусь рівновагу, консенсус. Але це - відкритий механізм демократичного суспільства.
Коли ж Марчук говорить: ось є проблема, і буде відповідний указ президента, є небезпека, що ми підемо шляхом Туркменістану та Білорусі, де указами президентів вирішується доля інтернет-простору. Оскільки Україна є повноцінним членом Ради Європи, то позиція як ІМІ, так і "Репортерів без кордонів" полягає в тому, що в цьому питанні держава повинна приймати такі рішення у відповідності до документів Ради Європи. Як мінімум, має бути суспільний контроль і суспільне обговорення. Оскільки небезпека обмеження свободи слова дійсно є".
Олександр Брамс, видавець сайту AIN.com.ua, аналітик Міжнародного інституту досліджень засобів масової комунікації: "Ще влітку було ясно, що держава починає боротьбу під егідою захисту держінтересів у сфері інформації. Першою серйозною ластівкою було звільнення з посади голови Держкомзв'язку Олега Шевчука і призначення Станіслава Довгого, реалізоване з подачі Ради нацбезпеки. Наслідки цього призначення ринок вже почав відчувати на собі.
До цього діяльність із захисту національних інтересів обмежувалася телекомівським бізнесом. Тепер же починаються процеси, які покликані врегулювати ще не врегульоване, тобто інтернет-ЗМІ. Діяльність інших видів медіа - телебачення, радіо, преси - перебувають під повним контролем держструктур через ліцензування, реєстрацію і т.д.
З одного боку, є необхідність упорядкувати інтернет-простір, але дії мають відбуватися дещо іншим чином. Зараз нас ставлять перед фактом, не дивлячись на те, що декларується якесь суспільне обговорення. Те, що буде в указі президента, який він підпише – це на 90% будуть жорсткі заходи, спрямовані на зменшення свободи інформації в інтернет-просторі, оскільки ця свобода суперечить "питанням національної безпеки". І не так важливо, чи будуть стосуватися вони інформаційних ресурсів або домашніх сторінок. Головне - сам факт.
Інтернет є вільним простором, непідвладним державі. Спроби змінити цю ситуацію були і раніше, а зараз вони вийшли на фінішну пряму. Однак, для реалізації ідей РНБО немає законодавчих основ. Законодавством не врегульовано, що таке інтернет-ЗМІ, і що офіційно має намір захищати РНБО в інтернеті, абсолютно не ясно.
Через відсутність законодавства регулювати можна все що завгодно - від серверів провайдерів до домашніх сторінок і домашніх комп'ютерів.
Як це буде робитися? Це не можна буде назвати повним контролем, як, наприклад, з друкованою пресою, коли точно відомо, скільки газетного паперу пройшло через друкарський цех. У спеціальному підрозділі СБУ є фахівці, люди з технічною кваліфікацією, люди, які можуть здійснювати дії по втручанню в роботу серверів, в роботу провайдерів. Природно, декларується, що таке втручання буде дозволено через відповідну санкцію суду, але у нас є досвід того, як офіцери СБУ саме технічного профілю виконують свої обов'язки. Головне, що технічні, людські ресурси у держорганів безпеки для організації необхідного рівня контролю є. Питання може бути тільки у фінансуванні.
Для контролю над змістом інтернету досить простих дій, які можна застосовувати до звичайних господарюючих суб'єктів або цивільних осіб - це податки, оренда і так далі. Контролювати інтернет-простір – ідея фікс і ідея утопічна, але цілком конкретні дії можуть організувати контроль якщо не самого простору, то, принаймні, самих суб'єктів мережі.
Мені здається, що для того, щоб ситуація не почала розвиватися за гіршими сценаріями, описаними вище, зараз необхідна реакція з боку інтернет-ЗМІ. Середовище мережевих медіа вже сформувалося. Однак, воно слабо реагує на дії держави щодо інтернету. І зараз переломний момент, коли ми повинні виступити зі своєю позицією".
Іван Давидов, директор Міжнародного інституту досліджень засобів масової комунікації (створений російським Фондом ефективної політики Гліба Павловського): "Ми вважаємо, що законодавче регулювання видавничої діяльності в інтернеті - необхідна процедура, в якій зацікавлені всі учасники ринку. Але підготовка законодавчої бази - складний і довгостроковий процес, що вимагає постійних і гласних консультацій представників владних структур з професійним співтовариством. Командне втручання в справи мережі з боку чиновників, що слабо розбираються в її реаліях, може привести тільки до одного результату - появі законів або безглуздих і непридатних на практиці, або шкідливих і здатних перешкодити вільному поширенню інформації".
Читайте також:
Кучма нарешті добрався до інтернет-видань
Прочитай, дорогий товаришу, і роздрукуй текст на папірці. Так надійніше, тому що невідомо поки, чим обернуться заходи, описані нижче. Кучма всерйоз береться за інтернет – останнє середовище безболісного існування вільного слова в Україні. Робиться це за п'ять місяців до виборів Верховної Ради, якій випала історична місія - дружними оплесками провести Кучму на пенсію.
