Червоні фотошпалери для палат демократа Кучми
Вівторок, 9 жовтня 2001, 22:18
За неповних півроку до виборів комуністи згадали про головну роль, відведену їм в політичній моделі України Кучми. Легальним, визнаним, публічним опонентом абстрактного "антинародного режиму" КПУ цього року стане раніше – за місяць до традиційного осіннього наступу комуністів з нагоди 7 листопада.
Найчисленніша партія країни, що має наймасовішу фракцію в парламенті, анонсує проведення 12-13 жовтня 2001 року всеукраїнської акції протесту проти підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. КПУ пропонує "об'єднатися в багатотисячному протесті проти антинародної політики буржуйського режиму". У анонсі секретаріату ЦК КПУ прізвище "гаранта" згадується двічі: спершу визнана Банковою "конструктивна" опозиція називає режим "кучмівським кланово-олігархічним", а потім закликає "сказати "ні!" черговій сваволі кучмівської влади". Більше ім'я "ворога" комуністи всує не згадують.
Вимоги ж комуністів зразка 2001 року на диво мирні: ні тобі повалення деспотів, ні союзу братських народів, ні двомовності, ні повернення символіки. Ні, звичайно, перерозподілу повноважень між владними інституціями. Суцільний конструктивізм: "мораторій на підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги; повернення системи державних дотацій житлово-комунальному господарству; заборона приватизації обленерго і повернення до держвласності приватизованих раніше; припинення судового переслідування боржників з житлово-комунальних послуг, що мають прибуток нижче прожиткового мінімуму; заборона відключення газу і електрики в квартирах незаможних сімей". (Особливо цікаво, як ЖЕКи в одному під'їзді будуть ставити блокіратори на використання світла через одну квартиру: тут - куркуль, а тут - пролетарій.)
Партнер, про якого Кучма може мріяти. Вимоги – як на замовлення. У відповідь на обурений репет народної маси "гаранту" навіть не доведеться довго шукати, кому б дати по шиї: прем'єру (заодно буде знати, як політикою захоплюватися), а також ненаглядній Верховній Раді. Відповідь буде звучати приблизно так: "Якби парламент займався ухваленням законів для поліпшення добробуту громадян замість політичних ігрищ, то і народ на вулиці не виходив би з червоними прапорами. І стосується це так званих демократів, які паралізували роботу законодавчого органу…". (Лайка пропущена.) У будь-якому випадку, крайніх знайдуть оперативно.
У результаті партнери залишаться задоволені один одним: Захід бачить загрозу червоного реваншу, народ упізнає підзабуті обличчя борців з "режимом", комуністи відпрацюють "опозиційний мінімум", Кучма покаже на натовпи маргіналів, які, якби не Леонід Данилович, давно б вже повернули колесо історії в радянське минуле. Гасла на заплановані КПУ протести не дозволять "маленькому українцю" довго вагатися перед альтернативою "Кучма vs комуністи" ("Олігархи! Поверніть владу трудовому народу!", "Позбудемося ярма МВФ!", "Всі наші напасті - від реформаторської влади!", "Ганьба режиму, що торгує обленерго!", "Розумний торгує товаром, сировиною торгує простак, ну а землею – дурень!" Деякі домашні заготовки взагалі не блищать польотом думки: "Прокиньтеся, в ім'я наших дітей і внуків!", "Бюджет-2002 - тришкин кафтан!", "Подивися навколо! Нам власті безсовісно брешуть!").
Зрозуміло, вкладати у вуста народу ім'я чинного президента для викриття справжньої суті "режиму" послідовники марксизму-ленінізму не планують.
Найчисленніша партія країни, що має наймасовішу фракцію в парламенті, анонсує проведення 12-13 жовтня 2001 року всеукраїнської акції протесту проти підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. КПУ пропонує "об'єднатися в багатотисячному протесті проти антинародної політики буржуйського режиму". У анонсі секретаріату ЦК КПУ прізвище "гаранта" згадується двічі: спершу визнана Банковою "конструктивна" опозиція називає режим "кучмівським кланово-олігархічним", а потім закликає "сказати "ні!" черговій сваволі кучмівської влади". Більше ім'я "ворога" комуністи всує не згадують.
Вимоги ж комуністів зразка 2001 року на диво мирні: ні тобі повалення деспотів, ні союзу братських народів, ні двомовності, ні повернення символіки. Ні, звичайно, перерозподілу повноважень між владними інституціями. Суцільний конструктивізм: "мораторій на підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги; повернення системи державних дотацій житлово-комунальному господарству; заборона приватизації обленерго і повернення до держвласності приватизованих раніше; припинення судового переслідування боржників з житлово-комунальних послуг, що мають прибуток нижче прожиткового мінімуму; заборона відключення газу і електрики в квартирах незаможних сімей". (Особливо цікаво, як ЖЕКи в одному під'їзді будуть ставити блокіратори на використання світла через одну квартиру: тут - куркуль, а тут - пролетарій.)
Партнер, про якого Кучма може мріяти. Вимоги – як на замовлення. У відповідь на обурений репет народної маси "гаранту" навіть не доведеться довго шукати, кому б дати по шиї: прем'єру (заодно буде знати, як політикою захоплюватися), а також ненаглядній Верховній Раді. Відповідь буде звучати приблизно так: "Якби парламент займався ухваленням законів для поліпшення добробуту громадян замість політичних ігрищ, то і народ на вулиці не виходив би з червоними прапорами. І стосується це так званих демократів, які паралізували роботу законодавчого органу…". (Лайка пропущена.) У будь-якому випадку, крайніх знайдуть оперативно.
У результаті партнери залишаться задоволені один одним: Захід бачить загрозу червоного реваншу, народ упізнає підзабуті обличчя борців з "режимом", комуністи відпрацюють "опозиційний мінімум", Кучма покаже на натовпи маргіналів, які, якби не Леонід Данилович, давно б вже повернули колесо історії в радянське минуле. Гасла на заплановані КПУ протести не дозволять "маленькому українцю" довго вагатися перед альтернативою "Кучма vs комуністи" ("Олігархи! Поверніть владу трудовому народу!", "Позбудемося ярма МВФ!", "Всі наші напасті - від реформаторської влади!", "Ганьба режиму, що торгує обленерго!", "Розумний торгує товаром, сировиною торгує простак, ну а землею – дурень!" Деякі домашні заготовки взагалі не блищать польотом думки: "Прокиньтеся, в ім'я наших дітей і внуків!", "Бюджет-2002 - тришкин кафтан!", "Подивися навколо! Нам власті безсовісно брешуть!").
Зрозуміло, вкладати у вуста народу ім'я чинного президента для викриття справжньої суті "режиму" послідовники марксизму-ленінізму не планують.
