Кузьмук пішов. Кучма заборонив проводити військові навчання і використовувати ракетно-зенітні комплекти
Середа, 24 жовтня 2001, 18:48
Кузьмука звільнили. Цього чекали з того моменту, як підозри у причетності українських військових до загибелі російського літака перетворилися в упевненість. В пресі проходили різні дати, коли міністр подав прохання про відставку - сам він на останній прямій лінії уточнив, що це було 4 жовтня. І додав, що відразу вважав поразку ракетою єдиною версією катастрофи літака.
Кучма не просто задовольнив рапорт про відставку. Він супроводив це спеціальною заявою з приводу попереднього розслідування причин катастрофи російського літака.
Усунені від виконання службових обов'язків також інші військові керівники.
Краще пізно, ніж ніколи. Спробувавши загладити свою провину за дещо легковажні вирази з приводу загибелі 78 людей, Кучма вирішив продемонструвати жорсткість.
Він розпорядився припинити використання Збройними силами України зенітно-ракетних комплексів "на час з'ясування відповідності їх технічних характеристик", провести "корінну ревізію" всіх інших видів озброєнь сил протиповітряної оборони щодо відповідності вимогам безпеки.
Тимчасово заборонені які б то не було пуски ракет з полігонів, розміщених на території України. Спеціальній міжвідомчій комісії доручено "оперативно переглянути" діючі правила і вимоги відносно проведення військових навчань в Україні, повідомляє Інтерфакс-Україна.
Він поставив задачу впровадити цивільний контроль над збройними силами. "Поставлено задачу - терміново забезпечити якісні зрушення у проведенні військової реформи, впровадити дійовий цивільний контроль над збройними силами. Ця задача визначена головною для нового керівництва Міністерства оборони, уряду і Ради національної безпеки і оборони України".
"Щойно отриманий попередній висновок міжвідомчої України відносно розслідування причин і обставин загибелі 4 жовтня пасажирів і членів екіпажу літака російської авіакомпанії "Сибір", говориться в заяві. Комісія остаточно встановила - авіакатастрофа сталася через ненавмисну поразку літака ракетою військ протиповітряної оборони України в ході навчань, що проводились в той час в Криму", - говориться в заяві Кучми.
Кузьмук був "довгожителем" в багатьох урядах при Кучмі - з 11 липня 1996 року. Закінчив Харківське Гвардійське вище танкове командне училище у 1975 році. Проходив службу в цих військах в групі радянських військ в Німеччині, Білоруському, Московському, Ленінградському, Прикарпатському, Одеському військових округах. У 1995-96 роках - командуючий Національною гвардією України.
За даними УП, доля Олександра Кузьмука була вирішена у вівторок увечері. Тоді президент дав остаточне добро на його відставку, про це знали вже всі в міністерстві і сумно кивали головою. Так, люди загинули, і Кузьмук зобов'язаний піти у відставку - але, на жаль, від нього нічого не залежало за такого рівня військового забезпечення і нехлюйства, зумовленого загальною ситуацією в країні.
Армія тепер в розгубленості - Кузьмука поважали за те, що міг чесно подивитися в очі будь-кому - не був підлабузником перед президентом, був жорстоким з генералами-злодіями, але справедливим до солдатів.
"Що тепер?" - питають офіцери один одного. Багато хто з них досі переконаний, що Кузьмук був кращим міністром за роки незалежності. Кузьмуку зійшли з рук 4 загиблих цивільних у Броварах, але 78 осіб, що загинули від української ракети, - це вже не мотив. Кузьмук зобов'язаний був піти у відставку.
Хто ж на його місце? Спостерігачі відзначають беспрецедентність оголошення про відставку ключового міністра без визначення його послідовника. Це, принаймні, говорить про квапливість і вимушеність такого кроку Кучми, який ще не вирішив, хто замінить Кузьмука, але вже ухвалив рішення про його відставку під тиском різних обставин.
В.о. міністра призначений колишній голова Генерального штабу Збройних Сил України, перший заступник міністра оборони Володимир Шкідченко. Його в армії характеризують, як "надто прямокутного" навіть для військового. При всьому цьому, його складно назвати успішним політиком - закритий для преси, мислить "по-військовому".
Однак і в нього є деякі переваги. Шкідченко - перший з українських генералів, який виступив з промовою англійською мовою перед начальниками штабів НАТО. Сам він продовжує вчити англійську, і заохочує тягу до мов у своїх підлеглих.
Однак, не варто відразу зараховувати Шкідченка до табору однозначно прозахідних військових. Він підтримує активні контакти з російськими військовими - не раз саме йому доручалися переговори в Москві.
Шкідченко - член Ради національної безпеки і оборони України. Ще після трагедії у Броварах, коли всі чекали швидкої відставки Кузьмука, Шкідченко називали серед тих, хто прийде йому на зміну.
Шкідченко Володимир Петрович
Народився 1 січня 1948 року в місті Чита в сім'ї військовослужбовця. Українець. В 1966 році закінчив 11 класів середньої школи м.Білгород-Дністровського Одеської області. З 1966 до 1970 року навчався в Московському фізико-технічному інституті.
Службу проходив на посадах:
02.1970-07.1972 рр - курсанта Одеського вищого артилерійського командного училища ім.М.В.Фрунзе;
07.1972-09.1972 рр - командира вогневого взводу;
09.1972-09.1973 рр - командира артилерійської батареї;
09.1973-02.1975 рр - начальника штабу - заступника командира артилерійського дивізіону,
02.1975-08.1976 рр - командира артилерійського дивізіону,
08.1976-06.1979 рр - слухач Військової академії імені М В. Фрунзе;
06.1979-04.1983 рр - заступника командира мотострілецького полку,
04.1983-01.1985 рр - командира укріпленого району,
01.1985-07.1986 рр - начальника штабу - заступника командира дивізії;
07.1986-07.1988 рр - слухач Військової академії Генерального штабу Збройних Сил СРСР імені К.Є.Ворошилова;
07.1988-12.1991 рр - командира мотострілецької дивізії;
12.1991-03.1992 рр - першого заступника командуючого армією.
У Збройних Силах України:
03.1992-07.1993 рр - командуючого армією;
07.1993-12.1993 рр - першого заступника начальника Головного штабу Збройних Сил України;
12.1993-02.1998 рр - командуючого військами Одеського військового округу,
02.1998-09.1998 рр - командувача військ Південного оперативного командування;
з 30. 09.1998 року - начальника Генерального штабу Збройних Сил України -першого заступника Міністра оборони України.
Нагороджений відзнаками Президента України - "Орден Богдана Хмельницького" II та III ступеню.
Одружений. Дружина - Шкідченко (Охрамович) Наталія Анатоліївна. Має дочку. Проживає в місті Києві.
Кучма не просто задовольнив рапорт про відставку. Він супроводив це спеціальною заявою з приводу попереднього розслідування причин катастрофи російського літака.
Усунені від виконання службових обов'язків також інші військові керівники.
Краще пізно, ніж ніколи. Спробувавши загладити свою провину за дещо легковажні вирази з приводу загибелі 78 людей, Кучма вирішив продемонструвати жорсткість.
Він розпорядився припинити використання Збройними силами України зенітно-ракетних комплексів "на час з'ясування відповідності їх технічних характеристик", провести "корінну ревізію" всіх інших видів озброєнь сил протиповітряної оборони щодо відповідності вимогам безпеки.
Тимчасово заборонені які б то не було пуски ракет з полігонів, розміщених на території України. Спеціальній міжвідомчій комісії доручено "оперативно переглянути" діючі правила і вимоги відносно проведення військових навчань в Україні, повідомляє Інтерфакс-Україна.
Він поставив задачу впровадити цивільний контроль над збройними силами. "Поставлено задачу - терміново забезпечити якісні зрушення у проведенні військової реформи, впровадити дійовий цивільний контроль над збройними силами. Ця задача визначена головною для нового керівництва Міністерства оборони, уряду і Ради національної безпеки і оборони України".
"Щойно отриманий попередній висновок міжвідомчої України відносно розслідування причин і обставин загибелі 4 жовтня пасажирів і членів екіпажу літака російської авіакомпанії "Сибір", говориться в заяві. Комісія остаточно встановила - авіакатастрофа сталася через ненавмисну поразку літака ракетою військ протиповітряної оборони України в ході навчань, що проводились в той час в Криму", - говориться в заяві Кучми.
Кузьмук був "довгожителем" в багатьох урядах при Кучмі - з 11 липня 1996 року. Закінчив Харківське Гвардійське вище танкове командне училище у 1975 році. Проходив службу в цих військах в групі радянських військ в Німеччині, Білоруському, Московському, Ленінградському, Прикарпатському, Одеському військових округах. У 1995-96 роках - командуючий Національною гвардією України.
За даними УП, доля Олександра Кузьмука була вирішена у вівторок увечері. Тоді президент дав остаточне добро на його відставку, про це знали вже всі в міністерстві і сумно кивали головою. Так, люди загинули, і Кузьмук зобов'язаний піти у відставку - але, на жаль, від нього нічого не залежало за такого рівня військового забезпечення і нехлюйства, зумовленого загальною ситуацією в країні.
Армія тепер в розгубленості - Кузьмука поважали за те, що міг чесно подивитися в очі будь-кому - не був підлабузником перед президентом, був жорстоким з генералами-злодіями, але справедливим до солдатів.
"Що тепер?" - питають офіцери один одного. Багато хто з них досі переконаний, що Кузьмук був кращим міністром за роки незалежності. Кузьмуку зійшли з рук 4 загиблих цивільних у Броварах, але 78 осіб, що загинули від української ракети, - це вже не мотив. Кузьмук зобов'язаний був піти у відставку.
Хто ж на його місце? Спостерігачі відзначають беспрецедентність оголошення про відставку ключового міністра без визначення його послідовника. Це, принаймні, говорить про квапливість і вимушеність такого кроку Кучми, який ще не вирішив, хто замінить Кузьмука, але вже ухвалив рішення про його відставку під тиском різних обставин.
 |
Однак і в нього є деякі переваги. Шкідченко - перший з українських генералів, який виступив з промовою англійською мовою перед начальниками штабів НАТО. Сам він продовжує вчити англійську, і заохочує тягу до мов у своїх підлеглих.
Однак, не варто відразу зараховувати Шкідченка до табору однозначно прозахідних військових. Він підтримує активні контакти з російськими військовими - не раз саме йому доручалися переговори в Москві.
Шкідченко - член Ради національної безпеки і оборони України. Ще після трагедії у Броварах, коли всі чекали швидкої відставки Кузьмука, Шкідченко називали серед тих, хто прийде йому на зміну.
Шкідченко Володимир Петрович
Народився 1 січня 1948 року в місті Чита в сім'ї військовослужбовця. Українець. В 1966 році закінчив 11 класів середньої школи м.Білгород-Дністровського Одеської області. З 1966 до 1970 року навчався в Московському фізико-технічному інституті.
Службу проходив на посадах:
02.1970-07.1972 рр - курсанта Одеського вищого артилерійського командного училища ім.М.В.Фрунзе;
07.1972-09.1972 рр - командира вогневого взводу;
09.1972-09.1973 рр - командира артилерійської батареї;
09.1973-02.1975 рр - начальника штабу - заступника командира артилерійського дивізіону,
02.1975-08.1976 рр - командира артилерійського дивізіону,
08.1976-06.1979 рр - слухач Військової академії імені М В. Фрунзе;
06.1979-04.1983 рр - заступника командира мотострілецького полку,
04.1983-01.1985 рр - командира укріпленого району,
01.1985-07.1986 рр - начальника штабу - заступника командира дивізії;
07.1986-07.1988 рр - слухач Військової академії Генерального штабу Збройних Сил СРСР імені К.Є.Ворошилова;
07.1988-12.1991 рр - командира мотострілецької дивізії;
12.1991-03.1992 рр - першого заступника командуючого армією.
У Збройних Силах України:
03.1992-07.1993 рр - командуючого армією;
07.1993-12.1993 рр - першого заступника начальника Головного штабу Збройних Сил України;
12.1993-02.1998 рр - командуючого військами Одеського військового округу,
02.1998-09.1998 рр - командувача військ Південного оперативного командування;
з 30. 09.1998 року - начальника Генерального штабу Збройних Сил України -першого заступника Міністра оборони України.
Нагороджений відзнаками Президента України - "Орден Богдана Хмельницького" II та III ступеню.
Одружений. Дружина - Шкідченко (Охрамович) Наталія Анатоліївна. Має дочку. Проживає в місті Києві.
