Ющенко судиться з "Файненшл Таймс"
Понеділок, 22 жовтня 2001, 10:41
"Українська надія" Віктор Ющенко подав позов проти провідного видання світу, головною аудиторією якого є політична та економічна еліта Заходу. Незвичною для себе справою екс-прем'єр зайнявся через статтю півторарічної давнини "US eyes Moscow from Kiev". Вона вийшла з друку ще 5 червня 2000 року, адвокати ж Ющенка подали позов лише на початку жовтня 2001.
Про край дивну новину щодо суду толерантного Ющенка з "Файненшл Таймс" УП дізналася від поінформованого, незаангажованого і абсолютно адекватного джерела. За його даними, на початку жовтня 2001 "Файненшл Таймс" отримала з англійського суду інформацію про поданий проти неї позов, який Ющенко написав через завдану його репутації шкоду. Відчув він це після матеріалу кореспондентів "Файненшл Таймс" Чарльза Кловера та Томаса Катана, який було опубліковано ще 5 червня 2000 року. У статті, присвяченій візиту Клінтона до Києва, Ющенко згадується у одному абзаці, і це - єдине місце, яке могло викликати претензію з боку тодішнього прем'єра.
"Уряд реформаторів, який був призначений минулої зими, поки тільки розчарував. І прем'єр-міністр Віктор Ющенко закінчив своє правління на чолі Національного банку зі скандалом, коли його звинувачували у нецільовому використанні запасів Центрального банку", - це все, що написала про Ющенка 5 червня минулого року "Файненшл Таймс".
За даними джерела УП, позов подано адвокатами Ющенка проти трьох суб'єктів – власне газети "Файненшл Таймс", а також двох авторів – Кловера і Катана. У випадку, якщо український екс-прем'єр програє процес, тоді йому самому доведеться сплатити компенсацію адвокатам "Файненшл Таймс".
З одного боку, причини такого вчинку Ющенка можна зрозуміти – у нього з "Файненшл Таймс" за часів роботи на чолі уряду були складні відносини. Протягом півроку газета оприлюднила серію матеріалів про нецільове використання валютних резервів Нацбанком часів керівництва Ющенка. Але, не зважаючи на це, все рівно залишається багато питань.
Якщо Ющенко дійсно ображений публікаціями і вважає їх кампанією проти нього, як один з варіантів доведення своєї правоти він міг би надіслати до "Файненшл Таймс" листа-статтю. Протягом цього року газета надавала свої шпальти і Кучмі, і Тимошенко, і дружині Ющенка Катерині Чумаченко, навряд відмовила б і прем'єрові. Бажання розібратися через суд також можна було б пояснити матеріальною компенсацією, але, за даними УП, Ющенко вимагає тільки вибачень. Також не зрозуміло, чому об'єктом його гніву стала стаття, яка за різкістю висловлювань значно поступається іншим опусам "Файненшл Таймс". Можливо, довівши неправоту газети в одному випадку, Ющенко відчує заспокоєння через всі епітети на його адресу з боку "Файненшл Таймс".
Пояснення тому факту, що для позову обрано саме матеріал за 5 червня 2000, можна знайти в термінах, коли направлено заяву до суду. За британським законодавством, такий позов можна подавати протягом 16 місяців з моменту виходу статті із друку. І, виявляється, адвокати Ющенка зробили це з точністю у кілька днів до строку, коли ці 16 місяців спливали. Про свої претензії вони заявляли представникам газети раніше, але позов подано саме в останні дні відведеного на це терміну.
Також варто зазначити, що позов подано до британського суду, де через цілий ряд обставин - традиції, консервативність суспільства, складність законодавства, відсутність Конституції - ЗМІ мають набагато більше шансів програти процес, ніж, наприклад, у США. Так, можна пригадати, що Березовський саме у Британії виграв суд проти журналу "Forbes", що ризикнув назвати колишнього олігарха "хрещеним батьком російської мафії". За зізнанням західних кореспондентів, після прецеденту з "Forbes" преса зазвичай стала набагато стриманіше висловлюватися на адресу Березовського.
Ще одне питання: навіщо реанімувати вже майже забутий конфлікт. Суд у переддень виборів автоматично породжує підозру в пропагандистській сутності явища. Але якщо це політичний крок у рамках передвиборчої кампанії, то в Україні таким судом Ющенко навряд чи набере додаткових балів у електорату. Дуже все ж негативне ставлення народу до тиску на пресу. До того ж, подавши позов проти "Файненшл Таймс", екс-прем'єр потрапив у нехарактерну компанію. До цього погрози судитися з британською газетою практикували політики "олігархічної" орієнтації, якраз найбільш ненависні Ющенку. Це, як писала раніше УП, Лазаренко, Бакай, Волков, Кучеренко.
Якщо ж позов подано з розрахунком на західну публіку, то за півтора роки всі епітети на адресу екс-прем'єра з уст "Файненшл Таймс" забуті, а негатив давно перекритий позитивом: економічними досягненнями плюс іміджем мученика в руках олігархів. Можливо, у Ющенка розрахунок на вузьку аудиторію – політичну еліту Заходу.
У такому випадку є й пояснення, чому PR-служби екс-прем'єра не надали резонансу цьому позову. Про нього не знали навіть у найближчому оточенні Ющенка. Коли УП спробувала взяти коментар в штабі екс-прем'єра, Віра Ульянченко, помічниця Ющенка ще з часів прем'єрства, яка і зараз працює поряд з шефом, всі наведені УП дані категорично спростувала. За її словами, "немає такого поняття, як адвокати Ющенка". Вона також запевнила, що якщо б позов був, вона про нього знала б точно. Але позов є. Так само як і є поняття "адвокати Ющенка", які від імені українського екс-прем'єра його і подали. Двома днями пізніше після цього спростування Ющенко через свого консультанта Михайла Дорошенка підтвердив факт позову. "До заяви Віктора Андрійовича спонукала несправедливість звинувачень, наведених у публікації", - прокоментував він після уточнення у самого екс-прем'єра.
Можна припустити, що з перемогою у цьому процесі Ющенко сприйматиметься більш серйозно в очах конкурентів. Але вже дуже сумнівний виходить успіх, і чи варто це моральних втрат у очах виборців, яких зазнає екс-прем'єр через суд з пресою, якою б вона не була - нашою чи західною. І що буде, якщо він програє суд? Тим більше що кожна зі сторін процесу упевнена у своїй правоті.
Про край дивну новину щодо суду толерантного Ющенка з "Файненшл Таймс" УП дізналася від поінформованого, незаангажованого і абсолютно адекватного джерела. За його даними, на початку жовтня 2001 "Файненшл Таймс" отримала з англійського суду інформацію про поданий проти неї позов, який Ющенко написав через завдану його репутації шкоду. Відчув він це після матеріалу кореспондентів "Файненшл Таймс" Чарльза Кловера та Томаса Катана, який було опубліковано ще 5 червня 2000 року. У статті, присвяченій візиту Клінтона до Києва, Ющенко згадується у одному абзаці, і це - єдине місце, яке могло викликати претензію з боку тодішнього прем'єра.
"Уряд реформаторів, який був призначений минулої зими, поки тільки розчарував. І прем'єр-міністр Віктор Ющенко закінчив своє правління на чолі Національного банку зі скандалом, коли його звинувачували у нецільовому використанні запасів Центрального банку", - це все, що написала про Ющенка 5 червня минулого року "Файненшл Таймс".
За даними джерела УП, позов подано адвокатами Ющенка проти трьох суб'єктів – власне газети "Файненшл Таймс", а також двох авторів – Кловера і Катана. У випадку, якщо український екс-прем'єр програє процес, тоді йому самому доведеться сплатити компенсацію адвокатам "Файненшл Таймс".
З одного боку, причини такого вчинку Ющенка можна зрозуміти – у нього з "Файненшл Таймс" за часів роботи на чолі уряду були складні відносини. Протягом півроку газета оприлюднила серію матеріалів про нецільове використання валютних резервів Нацбанком часів керівництва Ющенка. Але, не зважаючи на це, все рівно залишається багато питань.
Якщо Ющенко дійсно ображений публікаціями і вважає їх кампанією проти нього, як один з варіантів доведення своєї правоти він міг би надіслати до "Файненшл Таймс" листа-статтю. Протягом цього року газета надавала свої шпальти і Кучмі, і Тимошенко, і дружині Ющенка Катерині Чумаченко, навряд відмовила б і прем'єрові. Бажання розібратися через суд також можна було б пояснити матеріальною компенсацією, але, за даними УП, Ющенко вимагає тільки вибачень. Також не зрозуміло, чому об'єктом його гніву стала стаття, яка за різкістю висловлювань значно поступається іншим опусам "Файненшл Таймс". Можливо, довівши неправоту газети в одному випадку, Ющенко відчує заспокоєння через всі епітети на його адресу з боку "Файненшл Таймс".
Пояснення тому факту, що для позову обрано саме матеріал за 5 червня 2000, можна знайти в термінах, коли направлено заяву до суду. За британським законодавством, такий позов можна подавати протягом 16 місяців з моменту виходу статті із друку. І, виявляється, адвокати Ющенка зробили це з точністю у кілька днів до строку, коли ці 16 місяців спливали. Про свої претензії вони заявляли представникам газети раніше, але позов подано саме в останні дні відведеного на це терміну.
Також варто зазначити, що позов подано до британського суду, де через цілий ряд обставин - традиції, консервативність суспільства, складність законодавства, відсутність Конституції - ЗМІ мають набагато більше шансів програти процес, ніж, наприклад, у США. Так, можна пригадати, що Березовський саме у Британії виграв суд проти журналу "Forbes", що ризикнув назвати колишнього олігарха "хрещеним батьком російської мафії". За зізнанням західних кореспондентів, після прецеденту з "Forbes" преса зазвичай стала набагато стриманіше висловлюватися на адресу Березовського.
Ще одне питання: навіщо реанімувати вже майже забутий конфлікт. Суд у переддень виборів автоматично породжує підозру в пропагандистській сутності явища. Але якщо це політичний крок у рамках передвиборчої кампанії, то в Україні таким судом Ющенко навряд чи набере додаткових балів у електорату. Дуже все ж негативне ставлення народу до тиску на пресу. До того ж, подавши позов проти "Файненшл Таймс", екс-прем'єр потрапив у нехарактерну компанію. До цього погрози судитися з британською газетою практикували політики "олігархічної" орієнтації, якраз найбільш ненависні Ющенку. Це, як писала раніше УП, Лазаренко, Бакай, Волков, Кучеренко.
Якщо ж позов подано з розрахунком на західну публіку, то за півтора роки всі епітети на адресу екс-прем'єра з уст "Файненшл Таймс" забуті, а негатив давно перекритий позитивом: економічними досягненнями плюс іміджем мученика в руках олігархів. Можливо, у Ющенка розрахунок на вузьку аудиторію – політичну еліту Заходу.
У такому випадку є й пояснення, чому PR-служби екс-прем'єра не надали резонансу цьому позову. Про нього не знали навіть у найближчому оточенні Ющенка. Коли УП спробувала взяти коментар в штабі екс-прем'єра, Віра Ульянченко, помічниця Ющенка ще з часів прем'єрства, яка і зараз працює поряд з шефом, всі наведені УП дані категорично спростувала. За її словами, "немає такого поняття, як адвокати Ющенка". Вона також запевнила, що якщо б позов був, вона про нього знала б точно. Але позов є. Так само як і є поняття "адвокати Ющенка", які від імені українського екс-прем'єра його і подали. Двома днями пізніше після цього спростування Ющенко через свого консультанта Михайла Дорошенка підтвердив факт позову. "До заяви Віктора Андрійовича спонукала несправедливість звинувачень, наведених у публікації", - прокоментував він після уточнення у самого екс-прем'єра.
Можна припустити, що з перемогою у цьому процесі Ющенко сприйматиметься більш серйозно в очах конкурентів. Але вже дуже сумнівний виходить успіх, і чи варто це моральних втрат у очах виборців, яких зазнає екс-прем'єр через суд з пресою, якою б вона не була - нашою чи західною. І що буде, якщо він програє суд? Тим більше що кожна зі сторін процесу упевнена у своїй правоті.
