Українці в Америці - Вадим Соломаха

Україна завжди славилася продукуванням якісних кадрів у всіх галузях життя, які потім розходилися по всьому світу. Найбільше українців переманила, звичайно, Москва, але ще більше, і, скоріше за все, найкращих, поїхали шукати щастя за океаном. Навряд чи правильно говорити про те, що українці їдуть туди шукати щастя, просто вкотре Україна демонструє "непотрібність" у талановитих митцях.

Так, зокрема, вийшло і з Вадимом Соломахою, який нині є прем'єром Балету Сан-Франциско, найстаршої балетної групи Америки. Високого зросту, фізично та технічно сильний, Соломаха відзначається своєю зворушливою поетичністю та неймовірно милою сценічною вдачею. На такого актора просто неможливо негативно реагувати.

Вадим Соломаха народився в Черкасах. Закінчивши Київське хореографічне училище у 1992 році, не знайшов для себе стабільного місця ані при Національній опері, ані при ковтунському Київському класичному балеті.

Працював у Японії три роки, а потім потрапив до Америки, де танцював у малій трупі в Сан-Дієґо (Каліфорнія). Там про нього дізнався видатний ісландський танцюрист Гелґі Томассон, у минулому зірка "New York City Ballet", нині художній керівник "San Francisco Ballet".

У 1995 році Вадим стає солістом сан-францискської трупи, а в 1998 році, після, за всіма твердженнями, пречудових виступів у "Лебединому озері", отримує звання "прем'єра" (principal dancer).

Основний репертуар Вадима Соломахи - "Жізель", "Лебедине озеро", "Спляча красуня", "Лускунчик", "Баядерка", "Раймонда", балети Джорджа Баланчіна, Джерома Роббінса, Ролана Петі, Кеннета МакМіллана, Марка Морріса, Томассона. Найчастіше виступає з китайською балериною Юань Юань Тан.

Про початок танцювальної кар'єри Вадим говорить, що почав танцювати коли залишався сам. "Точніше, я почав танцювати, ще коли був у мами в животі, так принаймні вона мені про це казала".

Коли Вадиму було 6 років, його, як і всіх дітей, віддали на танці та фортепіано. "Коли мені було десять років, - говорить Вадим, - вчитель з танців хотів, щоб я пішов на серйозний перегляд, я сказав про це моїй мамі. Вона спочатку сказала "ні", але пізніше все ж погодилася на перегляд".

Для такого серйозного кроку Вадимові довелося їхати з Черкас до Києва. Після перегляду Вадимові довелося чекати ще два місяці, поки не прийшов лист про те, що хлопця зарахували до балетної школи. У школі довелося багато працювати – чотири години занять у звичайній школі, а потім чотири-п'ять годин занять балетом. "Моя мама намагалася відмовити мене, або принаймні почекати, коли мені виповниться 15 років, - згадує Вадим, - але я твердо сказав, що хочу серйозно займатися балетом".

Соломаха, який у балетній трупі балету Сан-Франциско виконує прем'єрні ролі, зазначає, що немає у нього улюбленого балету. "Я люблю ті ролі, над якими доводиться дуже і дуже багато працювати, як фізично, так і морально. Як наприклад у "Жізелі". Коли я танцюю, то завжди дивлюся прямо перед собою, але навколо мене щось весь час рухається. Ви репетируєте, репетируєте, репетируєте і зрештою починаєте все те контролювати".

Вадим - дуже дієвий актор. Сам про себе він говорить, що дуже любить балет за те, що у ньому може проявити себе. "Я відкритий до танців, у будь-якому їх прояві".

І не збирається зупинятися на досягнутому. "Я буду танцювати, допоки зможу. Я просто хочу щось робити весь час".

Вільний час Вадим присвячує подорожам, а також своєму будинку, зокрема, балкону, з якого відкривається чудовий краєвидвид. Будинок у Сан-Франциско Вадим тільки нещодавно придбав і зараз займається його обживанням. "Я б хотів запросити людей у гості, але потрібно ж їх кудись посадити, а будинок зараз просто порожній".

Домашніх тварин у Вадима немає, оскільки доводиться дуже багато виступати та їздити по світу. А також більшість часу Вадим проводить у студії, тому за твариною просто нема кому доглядати.

В їжі Вадим віддає перевагу рибі, а зокрема палтусу. "Дуже люблю палтус, він дуже м'який, і у ньому немає кісток. Я можу їсти чимало риби, до того ж це ще корисно для здоров'я".

Вадим три роки прожив у Японії, де виграв два конкурси: Золоту Медаль у конкурсі серед чоловіків у 1993 році на Kobe Dance, і Золоту Медаль у конкурсі пар, теж у 1993 році на Suito Uka Dance. "І тут, в Америці, і в Японії ніби все схоже, але є чимало відмінностей – їжа, машини, мова – все не так. Іноземці відчувають більше свободи", - говорить Вадим.

"А ще я хочу подякувати своїй матусі за підтримку. Я дуже пишаюся нею, вона - мій найкращий друг", - говорить Вадим Соломаха.