Мер - журналісту: "Я тебе просто понівечу"
Середа, 5 вересня 2001, 20:08
Стосунки між кримськими журналістами і владою набувають все більш екзотичних форм. 2 тижні тому громадськість жваво обговорювала перипетії скандалу з в.о. віце-прем'єра Володимиром Тутеровим. Ця державна людина, за останньою своєю переддепутатською професією - тракторист, що впав у праведний гнів з приводу того, що в телематеріалі про прес-конференцію заст. міністра ВС України Михайла Корнієнка він був названий у числі депутатів "з сумнівною репутацією", викликав до себе на килим автора сюжету - шефа-редактора програми "12 хвилин новин" ДТРК "Крим" Олену Рожен.
Олена тоді ще не знала, що Тутерову в новому уряді доручено займатися питаннями преси і інформації, зате почула від нього масу несподіваних речей на предмет того, як треба "фільтрувати базар". Крім того, журналістка підлягла допиту з пристрастю з приводу того, хто задавав на прес-конференції блюзнірські питання про святі депутатські репутації. Дізнавшись, що автор питань- ваша покірна слуга, член уряду попросив Олену Рожен передати Буджуровій, що він "їй закриє рота". Не дожидаючись цього відповідального моменту, журналістки наступного дня звернулися до міліції і СБУ з вимогою забезпечити їм безпечні умови роботи і захистити від прихованих і відкритих загроз високопоставленого тракториста.
На чимале здивування журналістів, скандал вийшов гучний. Правоохоронці відреагували на заяви серйозно, і Тутеров невдовзі давав свої пояснення (природно, все заперечуючи) в солідному приміщенні Головного управління МВС України в Криму. Відреагував на те, що трапилося, і новий кримський прем'єр Валерій Горбатов, скликавши спеціальне засідання уряду, присвячене питанням взаємовідносин з пресою. На цьому, правда, все і закінчилося.
Міліція незабаром, повідомивши що "діяння" Тутерова не підпадають під карну відповідальність, офіційно йому порадила принести вибачення журналісткам.
Цілком пасторальна історія з буденним початком і оптимістичним кінцем.
Зовсім інша, за розпалом пристрастей, відбувається весь цей час за межами столиці Криму - в курортному місті Саки. Ось вже другий місяць там йде справжня, на щастя поки ще безкровна, війна між міським головою Володимиром Швецовим і місцевим журналістом Михайлом Шишлянниковим.
Почалася вона з опублікування 17 липня нинішнього року в урядовій "Кримській газеті" (Михайло є її сакським кореспондентом) абсолютно невинної статті під назвою "Хрещення" голови". У ній автор м'яко покритикував міського голову за його виступ на сесії міськради, в якому Швецов висловився проти участі міста в частковому фінансуванні місцевої районної лікарні. Реакція мера була так же миттєвою, як і несподіваною. У значенні, несподівано агресивною.
Вже 20 липня, зустрівши Шишлянникова в кабінеті начальника Сакського відділення "Укртелекому" перед проведенням республіканської селекторної наради, Швецов вирішив його "построїти". За журналістською звичкою Михайло включив диктофон, і тепер читачі "УП" мають щасливу можливість пересвідчитися, що не тільки в столиці, але і на місцях, наші люди уміють говорити влучно, образно, а, головне, цілком літературно.
Швецов: Голубчику, я тебе покараю.
Шишлянников: Чим?
Швецов: Ти знаєш, чим. Навіть Моська може на слона розсердитися. Ти подумай, тобі ж жити треба, тобі ж дітей годувати треба. Йди, йди.
Шишлянников: Якщо Ви вважаєте, що можете образити всіх, то можете образити будь-кого.
Швецов: Га? Можу зараз тобі зуби вибити.
Шишлянников: Будь ласка.
Швецов: Йди звідси. Вали звідси.
Шишлянников: Я маю повне право тут знаходитися.
Щвецов: Право ти маєш. Ти, сволота, недовго будеш його мати. Залишишся без роботи.
Шишлянников: Ви не маєте рації.
Загрози на цьому не закінчилися. Почуття справедливого обурення охоплювало сакського мера в найнесподіваніших місцях - скрізь, де він зустрічався з кривдником-журналістом. І тоді Швецов в самих нечеканих інтерпретаціях, але завжди вірний своєму особливому "директорському" стилю", обіцяв Шишлянникову то "віднести його до числа своїх жертв", то "найняти кого-небудь для пошкодження його внутрішніх органів". Все це примусило журналіста в своїх чергових контактах з розлюченим головою тримати при собі увімкнений диктофон.
У своїй заяві в міліцію і прокуратуру Михайло Шишлянников повідомляє: "Я був змушений застосовувати диктофон по тій причині, що ще до першого запису мені передали люди з оточення В.А.Швецова інформацію про те, що той у вузькому колі заявив, що мене рано чи пізно чекає розправа. Тому мені довелося передбачити саме таку форму захисту". Тепер в аудіотеці журналіста - 4 розмови з Швецовим, і кожна з них гідна особливої уваги.
Запис від 20 липня - зроблений в момент телефонної розмови.
Швецов: Так?
Шишлянников: Володимир Олександрович Шишлянников.
Швецов: Так?
Шишлянников: До якого матеріалу у Вас претензії?
Швецов: Слухай, мудак, пішов би ти на х.. Я тебе, дійсно, дуже сильно покараю.
Шишлянников: Я просто питаю: матеріал по "Полтаві" чи…
Швецов: Пида…ик, розумієш, дрібний пида…ик, неписьменний і дурник. Навіщо ти лізеш на Швецова? Навіщо тобі це треба? Я ж тебе покалічу. Покалічив інших, і тебе покалічу. Готуйся до цього.
Шишлянников: Я ж правду говорю.
Швецов: Ти не дзвони, є.. твою мать. Ти зрозумів? Пид…с ти останній.
Шишлянников: Дякую.
Запис від 7 серпня - зроблений в момент проведення загальноукраїнської селекторної наради.
Швецов: Слухай, а може, мені дати завдання, щоб тебе отпиз…чили? Давай я тобі пошкоджу які-небудь внутрішні органи.
Шишлянников: Володимире Олександровичу! Ви любите різних "повій", які "здавали" до Вас і Вас "здадуть" Я хоч би в очі дивлюся чесно.
Швецов: Як чесно дивишся?
Шишлянников: Я що, робив замах на кого?
Швецов: А що ти там всяке пишеш?
Шишлянников: Я пишу те, що побачив.
Швецов: А що ти побачив? Заказний, так? Кіллер заказний? Хто тобі заплатив? Йди на х…
Шишлянников: Навіщо Ви так?
Швецов: Йди, а то нає..ну. Я - чемпіон Сак і Сакського району по боксу.
Шишлянников: Я навіть не відповім.
Швецов: Я тебе просто знівечу. Пішов на х… Пішов к є…матері.
Запис від 17 серпня - зроблений в момент телефонної розмови після того, як журналіст отримав анонімний телефонний дзвінок, в якому невідомий сповістив, що якщо Шишлянников буде продовжувати "погано писати про Швецова", то йому "не треба забувати про своїх дітей" і що він "може не дійти до свого будинку"
Швецов: Так.
Шишлянников: Володимир Олександрович. Шишлянников.
Швецов. Ага.
Шишлянников: Припиніть мене ображати і загрожувати мені. Я же все-таки свою роботу роблю.
Швецов: Це хто це тобі загрожує? Я тобі ще не загрожую. У тебе ще все попереду. Я ось зараз, до речі, дзвонив до цього, до редактора. Не можу ніяк його піймати. Я до нього поїду. Мені треба тебе прибрати з роботи і тебе голодною смертю задушити, щоб ти взагалі безробітний ходив. Ось ті примітивні лестощі, які подобаються Разумовському і це. Ну, я ж цього не потерплю. Мені це не треба. Так що пішов ти на х.., зрозумів? А всі ці прикрощі у тебе ще попереду. Це я тобі не загрожую, говорю реально.
Шишлянников: Якщо я неправильно щось написав, в суд би звернулися б.
Шевцов: Ще чого? У суд? Я краще тобі по соплям дам, ніж у суді з тобою судитися.
Шишлянников: Ну, Ви мені дітьми загрожуєте.
Щвецов: Так, причому дітьми. Будуть голодувати - це 100 процентів.
Шишлянников: А покалічити? Ну що це таке?
Щвецов: А, що значить покалічити? Покалічити. Ось в неофіційній обстановці, ось буду у відпустці вріжу тобі раз кулаком по соплям, значить, виб'ю тобі, перенісся переб'ю. Це мені нічого не варто. Я як приватна особа буду. Зараз поки не можу. Так що, будь здоровий.
Шишлянников: Загрожуєте найняти когось, ну куди це годиться.
Швецов: Пішов ти на х…, сопляк.
Шишлянников: Ага.
Не дожидаючись, поки "чемпіон Сак і Сакського району" вийде у відпустку, Михайло Шишлянников звернувся спочатку до правоохоронців, а потім і до своїх колег-журналістів, надавши їм можливість мати особисті копії записів із зразками промов мера-комуніста. На прес-конференції в Симферополі Михайло висловив сподівання, що їх почують і партійні вожді Швецова - Петро Симоненко і Леонід Грач, щоб гідно оцінити ораторський талант свого партійного колеги.
Як з'ясувалося, у сакського голови маса і інших талантів, правда, є і особисті проблеми. Одна з них - перекручена форма синдрому "того парня". Той парєнь, як відомо "те, що було не зі мною", пам'ятав, а наш парєнь Швецов геть забуває те, що було з ним самим.
Він, у відповідь на прохання журналістів прослухати плівку з власним голосом, який називає власне ж прізвище, відмовився це робити і заявив, що з кореспондентом "Кримської газети" Шишлянниковим "не знайомий, з ним не розмовляв, не читав його статей, не загрожував", що все це - "наклеп і поклеп, заздалегідь спланований". Весь інцидент він вважає "політичною заказною акцією".
Крім того, вихований і винятково позбавлений можливості познайомитися з представниками місцевої преси, мер підкреслив, що "дуже поважає журналістів". При цьому, якби у сакського голови при розмові зрадницьки-нервово не стукотів би по ручці крісла лікоть, його щирості цілком можна було б повірити.
Поки ім'я Володимира Швецова шукає свого почесного місця в українському списку жертв "тейп-гейта", журналіст Шишлянников збирається захищати в суді своє право на безпечне виконання професійного обов'язку. Його підтримали в цьому Кримська Асоціація вільних журналістів і Комітет по моніторингу свободи преси в Криму.
Ці організації виступили сьогодні з заявою, в якій розцінили поведінку сакського мера, як "діяння, яке в ст. 171 Карного Кодексу України кваліфікується, як "переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику". Вони зажадали від правоохоронних органів Криму притягти Щвецова до відповідальності за його загрози фізичною розправою на адресу журналіста.
Олена тоді ще не знала, що Тутерову в новому уряді доручено займатися питаннями преси і інформації, зате почула від нього масу несподіваних речей на предмет того, як треба "фільтрувати базар". Крім того, журналістка підлягла допиту з пристрастю з приводу того, хто задавав на прес-конференції блюзнірські питання про святі депутатські репутації. Дізнавшись, що автор питань- ваша покірна слуга, член уряду попросив Олену Рожен передати Буджуровій, що він "їй закриє рота". Не дожидаючись цього відповідального моменту, журналістки наступного дня звернулися до міліції і СБУ з вимогою забезпечити їм безпечні умови роботи і захистити від прихованих і відкритих загроз високопоставленого тракториста.
На чимале здивування журналістів, скандал вийшов гучний. Правоохоронці відреагували на заяви серйозно, і Тутеров невдовзі давав свої пояснення (природно, все заперечуючи) в солідному приміщенні Головного управління МВС України в Криму. Відреагував на те, що трапилося, і новий кримський прем'єр Валерій Горбатов, скликавши спеціальне засідання уряду, присвячене питанням взаємовідносин з пресою. На цьому, правда, все і закінчилося.
Міліція незабаром, повідомивши що "діяння" Тутерова не підпадають під карну відповідальність, офіційно йому порадила принести вибачення журналісткам.
Цілком пасторальна історія з буденним початком і оптимістичним кінцем.
Зовсім інша, за розпалом пристрастей, відбувається весь цей час за межами столиці Криму - в курортному місті Саки. Ось вже другий місяць там йде справжня, на щастя поки ще безкровна, війна між міським головою Володимиром Швецовим і місцевим журналістом Михайлом Шишлянниковим.
Почалася вона з опублікування 17 липня нинішнього року в урядовій "Кримській газеті" (Михайло є її сакським кореспондентом) абсолютно невинної статті під назвою "Хрещення" голови". У ній автор м'яко покритикував міського голову за його виступ на сесії міськради, в якому Швецов висловився проти участі міста в частковому фінансуванні місцевої районної лікарні. Реакція мера була так же миттєвою, як і несподіваною. У значенні, несподівано агресивною.
Вже 20 липня, зустрівши Шишлянникова в кабінеті начальника Сакського відділення "Укртелекому" перед проведенням республіканської селекторної наради, Швецов вирішив його "построїти". За журналістською звичкою Михайло включив диктофон, і тепер читачі "УП" мають щасливу можливість пересвідчитися, що не тільки в столиці, але і на місцях, наші люди уміють говорити влучно, образно, а, головне, цілком літературно.
Швецов: Голубчику, я тебе покараю.
Шишлянников: Чим?
Швецов: Ти знаєш, чим. Навіть Моська може на слона розсердитися. Ти подумай, тобі ж жити треба, тобі ж дітей годувати треба. Йди, йди.
Шишлянников: Якщо Ви вважаєте, що можете образити всіх, то можете образити будь-кого.
Швецов: Га? Можу зараз тобі зуби вибити.
Шишлянников: Будь ласка.
Швецов: Йди звідси. Вали звідси.
Шишлянников: Я маю повне право тут знаходитися.
Щвецов: Право ти маєш. Ти, сволота, недовго будеш його мати. Залишишся без роботи.
Шишлянников: Ви не маєте рації.
Загрози на цьому не закінчилися. Почуття справедливого обурення охоплювало сакського мера в найнесподіваніших місцях - скрізь, де він зустрічався з кривдником-журналістом. І тоді Швецов в самих нечеканих інтерпретаціях, але завжди вірний своєму особливому "директорському" стилю", обіцяв Шишлянникову то "віднести його до числа своїх жертв", то "найняти кого-небудь для пошкодження його внутрішніх органів". Все це примусило журналіста в своїх чергових контактах з розлюченим головою тримати при собі увімкнений диктофон.
У своїй заяві в міліцію і прокуратуру Михайло Шишлянников повідомляє: "Я був змушений застосовувати диктофон по тій причині, що ще до першого запису мені передали люди з оточення В.А.Швецова інформацію про те, що той у вузькому колі заявив, що мене рано чи пізно чекає розправа. Тому мені довелося передбачити саме таку форму захисту". Тепер в аудіотеці журналіста - 4 розмови з Швецовим, і кожна з них гідна особливої уваги.
Запис від 20 липня - зроблений в момент телефонної розмови.
Швецов: Так?
Шишлянников: Володимир Олександрович Шишлянников.
Швецов: Так?
Шишлянников: До якого матеріалу у Вас претензії?
Швецов: Слухай, мудак, пішов би ти на х.. Я тебе, дійсно, дуже сильно покараю.
Шишлянников: Я просто питаю: матеріал по "Полтаві" чи…
Швецов: Пида…ик, розумієш, дрібний пида…ик, неписьменний і дурник. Навіщо ти лізеш на Швецова? Навіщо тобі це треба? Я ж тебе покалічу. Покалічив інших, і тебе покалічу. Готуйся до цього.
Шишлянников: Я ж правду говорю.
Швецов: Ти не дзвони, є.. твою мать. Ти зрозумів? Пид…с ти останній.
Шишлянников: Дякую.
Запис від 7 серпня - зроблений в момент проведення загальноукраїнської селекторної наради.
Швецов: Слухай, а може, мені дати завдання, щоб тебе отпиз…чили? Давай я тобі пошкоджу які-небудь внутрішні органи.
Шишлянников: Володимире Олександровичу! Ви любите різних "повій", які "здавали" до Вас і Вас "здадуть" Я хоч би в очі дивлюся чесно.
Швецов: Як чесно дивишся?
Шишлянников: Я що, робив замах на кого?
Швецов: А що ти там всяке пишеш?
Шишлянников: Я пишу те, що побачив.
Швецов: А що ти побачив? Заказний, так? Кіллер заказний? Хто тобі заплатив? Йди на х…
Шишлянников: Навіщо Ви так?
Швецов: Йди, а то нає..ну. Я - чемпіон Сак і Сакського району по боксу.
Шишлянников: Я навіть не відповім.
Швецов: Я тебе просто знівечу. Пішов на х… Пішов к є…матері.
Запис від 17 серпня - зроблений в момент телефонної розмови після того, як журналіст отримав анонімний телефонний дзвінок, в якому невідомий сповістив, що якщо Шишлянников буде продовжувати "погано писати про Швецова", то йому "не треба забувати про своїх дітей" і що він "може не дійти до свого будинку"
Швецов: Так.
Шишлянников: Володимир Олександрович. Шишлянников.
Швецов. Ага.
Шишлянников: Припиніть мене ображати і загрожувати мені. Я же все-таки свою роботу роблю.
Швецов: Це хто це тобі загрожує? Я тобі ще не загрожую. У тебе ще все попереду. Я ось зараз, до речі, дзвонив до цього, до редактора. Не можу ніяк його піймати. Я до нього поїду. Мені треба тебе прибрати з роботи і тебе голодною смертю задушити, щоб ти взагалі безробітний ходив. Ось ті примітивні лестощі, які подобаються Разумовському і це. Ну, я ж цього не потерплю. Мені це не треба. Так що пішов ти на х.., зрозумів? А всі ці прикрощі у тебе ще попереду. Це я тобі не загрожую, говорю реально.
Шишлянников: Якщо я неправильно щось написав, в суд би звернулися б.
Шевцов: Ще чого? У суд? Я краще тобі по соплям дам, ніж у суді з тобою судитися.
Шишлянников: Ну, Ви мені дітьми загрожуєте.
Щвецов: Так, причому дітьми. Будуть голодувати - це 100 процентів.
Шишлянников: А покалічити? Ну що це таке?
Щвецов: А, що значить покалічити? Покалічити. Ось в неофіційній обстановці, ось буду у відпустці вріжу тобі раз кулаком по соплям, значить, виб'ю тобі, перенісся переб'ю. Це мені нічого не варто. Я як приватна особа буду. Зараз поки не можу. Так що, будь здоровий.
Шишлянников: Загрожуєте найняти когось, ну куди це годиться.
Швецов: Пішов ти на х…, сопляк.
Шишлянников: Ага.
Не дожидаючись, поки "чемпіон Сак і Сакського району" вийде у відпустку, Михайло Шишлянников звернувся спочатку до правоохоронців, а потім і до своїх колег-журналістів, надавши їм можливість мати особисті копії записів із зразками промов мера-комуніста. На прес-конференції в Симферополі Михайло висловив сподівання, що їх почують і партійні вожді Швецова - Петро Симоненко і Леонід Грач, щоб гідно оцінити ораторський талант свого партійного колеги.
Як з'ясувалося, у сакського голови маса і інших талантів, правда, є і особисті проблеми. Одна з них - перекручена форма синдрому "того парня". Той парєнь, як відомо "те, що було не зі мною", пам'ятав, а наш парєнь Швецов геть забуває те, що було з ним самим.
Він, у відповідь на прохання журналістів прослухати плівку з власним голосом, який називає власне ж прізвище, відмовився це робити і заявив, що з кореспондентом "Кримської газети" Шишлянниковим "не знайомий, з ним не розмовляв, не читав його статей, не загрожував", що все це - "наклеп і поклеп, заздалегідь спланований". Весь інцидент він вважає "політичною заказною акцією".
Крім того, вихований і винятково позбавлений можливості познайомитися з представниками місцевої преси, мер підкреслив, що "дуже поважає журналістів". При цьому, якби у сакського голови при розмові зрадницьки-нервово не стукотів би по ручці крісла лікоть, його щирості цілком можна було б повірити.
Поки ім'я Володимира Швецова шукає свого почесного місця в українському списку жертв "тейп-гейта", журналіст Шишлянников збирається захищати в суді своє право на безпечне виконання професійного обов'язку. Його підтримали в цьому Кримська Асоціація вільних журналістів і Комітет по моніторингу свободи преси в Криму.
Ці організації виступили сьогодні з заявою, в якій розцінили поведінку сакського мера, як "діяння, яке в ст. 171 Карного Кодексу України кваліфікується, як "переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику". Вони зажадали від правоохоронних органів Криму притягти Щвецова до відповідальності за його загрози фізичною розправою на адресу журналіста.
