Не лише бейсбольними битами
П'ятниця, 10 серпня 2001, 19:24
На тлі вбивств Георгія Гонгадзе і Ігоря Олександрова, справа харківської телерадікомпанії "Сімон" можде здаватися другорядною. Та знищити вільне слово можно не тільки шляхом знищення журналіста, але й легально.
Сума компенсації моральної шкоди, яку має виплатити ця ТРК - 800 тисяч гривень -є рекордною за останні три роки і поступається тільки вирокам у справах "Всеукраинских ведомостей" проти Суркіса та "Киевских" проти Кравченка. І тому дивно, що й досі ця справа не набула розголосу.
Як офіційно заявили керівники телерадікомпанії, якщо вирок Дзержинського суду міста Харкова залишить у силі апеляційний суд, то вона припинить існування. Та, здається, справа не в тому, буде жити "Сімон", якщо виплатить штраф, чи ні, а передусім у тому, що суд у Харкові розцінює як образу честі і гідності, і чия честь і гідність коштує 800 тисяч.
Спочатку про суть справи, вона сягає корінням ще у предвиборчу кампанію.
1999р. "Сімон" відверто критикував гаранта Конституції, бо підтримував на виборах іншого кандидата. Внаслідок цього не знайшлося жодного державного контролюючого органу, який не "зацікавився" би роботою ТРК, на що звернули увагу і закордонні спостерігачі.
Депутата міської ради та зятя прокурора Києва Юрія Гайсинського Генадія Кернеса дехто з аналітиків вважає найкрупнішим харківським олігархом (див. Part.org.ua). Саме в той час він атакував у ефірі 100%-пропрезидентської регіональної телекомпанії АТВК, як саму ТРК "Сімон", так і її провідного журналіста, Зураба Аласанію.
"Сімон" відразу ж зробив відповідь - у програмах "Объективно" та "Субъективно", які веде Аласанія, було зроблено журналістське розслідування діяльності депутата Кернеса. Здається, на теперішній час це не єдине розслідування - на початку цього року про видатного харків'янина писав Иван Степанов у ФЛБ
"Обращает на себя внимание Геннадий Адольфович Кернес - зять Гайсинского. Живет в Харькове, где известен под кличкой "Гепа". Депутат горсовета, ранее судим. Вокруг себя собрал группу уголовников, которые активно внедряются в сферу услуг Харькова.
У Кернеса установилась тесная связь с руководителями представительства Фонда государственного имущества Украины в Харькове. Коротко общается с другими высокопоставленными чиновниками.
В бизнес Кернеса вложены деньги крупной преступной группировки Днепропетровска, а также харьковских преступных авторитетов. В числе последних - ближайший его сподвижник ранее судимый Евгений Журавлев (кличка "Фикса")... "ФЛБ.
Розслідування Аласанії, попри всю жорсткість, було набагато більш стриманим у висловленнях, ніж цей матеріал, але він згадав, що Кернеса ще у 1992р. було засуджено за шахрайство. І звичайно, Кернес знайшов, на що образитись.
Про характер процесу під головуванням судді Андрія Солодкова довго писати не буду. Тільки наведу мовою оригіналу уривочки з його рішення. Так, серед висловлювань, які були визнані "не соответствующими действительности и порочащими честь, достоинство и деловую репутацию Кернеса Геннадия Адольфовича", є й таке:
"Геннадий Кернес вышел на свободу за полгода до срока, такое случается, если заключенный попадает под амнистию и сотрудничает с администрацией. Общество также простило Геннадия Кернеса, сняв судимость за давностью лет".
Суд так роз'яснив свій вирок:
"В материалах дела имеется приговор Судебной коллегии по уголовным делам Харьковского областного суда от 14 августа 1992 г. Кернес Г. А. признан виновным в совершении преступления, предусмотренного ст. 143 часть 2 УК Украины к трем годам лишения свободы. От отбытия наказания освобожден в связи с истечением срока привлечения к уголовной ответственности.
Пункт 1 ст. 55 УК Украины предусматривает, что не имеющими судимости признаются лица, освобожденные от отбывания наказания. Указанное свидетельствует о том, что судимости у Кернес Г. А. не возникало.
Распространив сведения об отбывании Кернесом наказания, об освобождении за полгода до срока, о том, что общество сняло судимость с истца, ответчики высказали информацию, не соответствующую действительности. Поскольку судимость, как правовой статус лица, влечет за собой определенные неблагоприятные для осужденного правовые последствия, выходящие за пределы наказания, сообщение о наличии судимости порочит честь, достоинство и деловую репутацию истца."
Тобто, неприємний факт у житті Генадія Кернеса, слід, як писав на якійсь резолюції або Павло І або Микола І "считать небывшим". Не був він у тюрмі за шахрайство, і взагалі судимості в нього ніколи не було, бо те що було, після зняття судимості зникає, і говорити про це заборонено, щоб не ображати честь і гідність.
А яким моральним тортурам піддався місцевий олігарх внаслідок передач "Сімону", довели дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Бокаріуса, уривки з яких наводить судове рішення:
"Исследованиями индивидуально - психологических особенностей Кернеса Г.А. установлено, что Кернес Г.А. в период с 18.10.99 года в связи с распространением сведений, не основанных на достоверных фактах, изложенных в отрицательно оценочной манере в сочетании с уничижительным насмешливым и ироничным субъективным отношением выступавих, испытывал нравственные страдания: стыд, унижение, страх потери доверия избирателей".
Хіба такі страждання не варті навіть 1 мільйона гривень? На думку позивача більш ніж варті, і він навпаки був скромним та великодушним. Адже до позову був доданий розрахунок розміру моральної шкоди, точніше 2 варіанти такого розрахунку. За обома з них він міг би претендувати і на більшу суму.
Відомо, що громадянський кодекс встановлює мінімальний розмір стягнення моральної шкоди - 5 мінімальних зарплат. На кінець 1999 ця сума складала 370 гривень. Але таке положення кодексу було ухвалено ще у 1993 році, тобто до нової Конституції, а тому для позивача неприйнятне.
Як говориться у доданому до позову розрахунку розміру моральної шкоди:
"Согласно ст. 3 Конститутции Украины человек, его жизнь и здоровье, честь и достоинство, неприкосновенность и безопасность признаются в Украине наивысшей социальной ценностью.
Следовательно, честь и достоинство человека, как социальная ценность является более значимой, чем правоотношения на рынке ценных бумаг и подлежит защите государством на условиях не хуже чем рынок ценных бумаг.
Поэтому минимальный размер морального возмещения, на мой взгляд, не может быть менее суммы максимального размера штрафа, накладываемого на юридические лица, т.е. суммы 170000 грн."/
(Сума штрафу до 10.000 мінімумів, що не обкладаються, передбачена Законом "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" за ви пуск і розміщення незареєстрованих цінних паперів. Цей Закон був ухвалений у жовтні 1996 р., тобто після прийняття нової Конституції).
Але оскільки передачі, де були висловлювання, які Кернес розцінив як образу, з'явилися в ефірі 6 разів, то й ціна моральної шкоди, на його думку могла б бути обрахована за формулою 170 000х6 = 1 020 000 гривень.
Але це ж тільки один варіант розрахунку. Позивач подав до суду і другий. Як пише він: "В соответствии с положениями постановления пленума Верховного суда Украины о применении судами законодательства, регулирующего защиту чести, достоинства и деловой репутатции граждан и организаций" под распространением сведений понимается передача такой информации неопределенному числу лиц или хотя бы одному человеку.
Следовательно, при сообщении хотя бы одному человеку минимальный размер морального ущерба подлежит возмещению в размере 5 минимальных размеров заработной платы".
А скільки глядачів бачили програми "Сімону"! Як написано у розрахунку позивача і повторено у судовому рішенні, за даними, "отчета по телесмотрению" (що це за звіт і хто його складав, не наведено) середня кількість осіб, що дивилися цей телеканал у вечірній час складала у жовтні 1999р. - 13142, а у грудні 1999р. - 37425.
А загальна кількість осіб, які дивилися хоча б одну хвилину цих програм складала у жовтні - 129212, а у грудні - 387341. Тому розмір моральної шкоди міг би, на думку позивача, обраховуватися і за формулою: 370 гривень помножити на будь яке із наведених чисел.
Кернес вважав, що на підставі цієї формули має право вимагати від 4 862 540 до 47 808 440 гривень за жовтневі образи, та від 13 847 250 гривень до 143 316 170 гривень - за грудневі.
Себто, гідність Генадія Кернеса могла б коштувати більше, ніж 4 з 6 проданих у квітні обленерго, більш, ніж "Рівнеазот" та багто інших великих підприємств.
Та він великодушно запропонував стягнути лише 1 мільйон.
Може, апеляційний суд і збільшить суму штрафу до мільйона, адже тепер суди вищої інстанції можуть не тільки пом'якшувати вирок. Як воно буде, з'ясується восени, та може ще пізніше.
Aле, здається, існує єдиний варіант радикально змінити ситуацію - це буде, якщо демократичні країни вголос скажуть, що вони оголошують регіони, де відверто придушується свобода слова (в тому числі через політично мотивовані судові рішення), зонами насприятливими для інвестування та матеріальної допомоги.
Харківщина - територія чи не найбільш вразлива для таких погроз, адже тільки ця область має спеціальну програму партнерства із Сполученими Штатами, яка так і зветься "Харківське партнерство".
Зробити це треба не тільки для свободи слова як такої, а й для боротьби з українською корупцією, про яку стільки говорять на Заході. Адже якщо журналістам заборонено навіть згадувати про обвинувальний вирок суду, то чисельність депутатів з кримінальним минулим буде зростати у геометричній прогресії.
Ну а як вплине цей процес на корупцію, питання риторичне.
Герой харківського процесу, мабуть, планує піти далеко. Як говориться у висновках експертизи інституту Бокаріуса, які цитує судове рішення, в його "потребностной сфере имеют место скрытые, неосознаваемые rонфликты".
Що ж це за приховані (на кінець 1999) конфлікти? Може, хотів мати власну телекомпанію? Так з 2000-го вже має - харківську компанію "Тоніс".
А може хоче - та тоді про це не здогадується - стати не міським депутатом, а міським головою, депутатом Верховної Ради, або міністром, а різні там аласанії заважають?
Сума компенсації моральної шкоди, яку має виплатити ця ТРК - 800 тисяч гривень -є рекордною за останні три роки і поступається тільки вирокам у справах "Всеукраинских ведомостей" проти Суркіса та "Киевских" проти Кравченка. І тому дивно, що й досі ця справа не набула розголосу.
Як офіційно заявили керівники телерадікомпанії, якщо вирок Дзержинського суду міста Харкова залишить у силі апеляційний суд, то вона припинить існування. Та, здається, справа не в тому, буде жити "Сімон", якщо виплатить штраф, чи ні, а передусім у тому, що суд у Харкові розцінює як образу честі і гідності, і чия честь і гідність коштує 800 тисяч.
Спочатку про суть справи, вона сягає корінням ще у предвиборчу кампанію.
1999р. "Сімон" відверто критикував гаранта Конституції, бо підтримував на виборах іншого кандидата. Внаслідок цього не знайшлося жодного державного контролюючого органу, який не "зацікавився" би роботою ТРК, на що звернули увагу і закордонні спостерігачі.
Депутата міської ради та зятя прокурора Києва Юрія Гайсинського Генадія Кернеса дехто з аналітиків вважає найкрупнішим харківським олігархом (див. Part.org.ua). Саме в той час він атакував у ефірі 100%-пропрезидентської регіональної телекомпанії АТВК, як саму ТРК "Сімон", так і її провідного журналіста, Зураба Аласанію.
"Сімон" відразу ж зробив відповідь - у програмах "Объективно" та "Субъективно", які веде Аласанія, було зроблено журналістське розслідування діяльності депутата Кернеса. Здається, на теперішній час це не єдине розслідування - на початку цього року про видатного харків'янина писав Иван Степанов у ФЛБ
"Обращает на себя внимание Геннадий Адольфович Кернес - зять Гайсинского. Живет в Харькове, где известен под кличкой "Гепа". Депутат горсовета, ранее судим. Вокруг себя собрал группу уголовников, которые активно внедряются в сферу услуг Харькова.
У Кернеса установилась тесная связь с руководителями представительства Фонда государственного имущества Украины в Харькове. Коротко общается с другими высокопоставленными чиновниками.
В бизнес Кернеса вложены деньги крупной преступной группировки Днепропетровска, а также харьковских преступных авторитетов. В числе последних - ближайший его сподвижник ранее судимый Евгений Журавлев (кличка "Фикса")... "ФЛБ.
 Зураб Аласанія |
Про характер процесу під головуванням судді Андрія Солодкова довго писати не буду. Тільки наведу мовою оригіналу уривочки з його рішення. Так, серед висловлювань, які були визнані "не соответствующими действительности и порочащими честь, достоинство и деловую репутацию Кернеса Геннадия Адольфовича", є й таке:
"Геннадий Кернес вышел на свободу за полгода до срока, такое случается, если заключенный попадает под амнистию и сотрудничает с администрацией. Общество также простило Геннадия Кернеса, сняв судимость за давностью лет".
Суд так роз'яснив свій вирок:
"В материалах дела имеется приговор Судебной коллегии по уголовным делам Харьковского областного суда от 14 августа 1992 г. Кернес Г. А. признан виновным в совершении преступления, предусмотренного ст. 143 часть 2 УК Украины к трем годам лишения свободы. От отбытия наказания освобожден в связи с истечением срока привлечения к уголовной ответственности.
Пункт 1 ст. 55 УК Украины предусматривает, что не имеющими судимости признаются лица, освобожденные от отбывания наказания. Указанное свидетельствует о том, что судимости у Кернес Г. А. не возникало.
Распространив сведения об отбывании Кернесом наказания, об освобождении за полгода до срока, о том, что общество сняло судимость с истца, ответчики высказали информацию, не соответствующую действительности. Поскольку судимость, как правовой статус лица, влечет за собой определенные неблагоприятные для осужденного правовые последствия, выходящие за пределы наказания, сообщение о наличии судимости порочит честь, достоинство и деловую репутацию истца."
Тобто, неприємний факт у житті Генадія Кернеса, слід, як писав на якійсь резолюції або Павло І або Микола І "считать небывшим". Не був він у тюрмі за шахрайство, і взагалі судимості в нього ніколи не було, бо те що було, після зняття судимості зникає, і говорити про це заборонено, щоб не ображати честь і гідність.
А яким моральним тортурам піддався місцевий олігарх внаслідок передач "Сімону", довели дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Бокаріуса, уривки з яких наводить судове рішення:
"Исследованиями индивидуально - психологических особенностей Кернеса Г.А. установлено, что Кернес Г.А. в период с 18.10.99 года в связи с распространением сведений, не основанных на достоверных фактах, изложенных в отрицательно оценочной манере в сочетании с уничижительным насмешливым и ироничным субъективным отношением выступавих, испытывал нравственные страдания: стыд, унижение, страх потери доверия избирателей".
Хіба такі страждання не варті навіть 1 мільйона гривень? На думку позивача більш ніж варті, і він навпаки був скромним та великодушним. Адже до позову був доданий розрахунок розміру моральної шкоди, точніше 2 варіанти такого розрахунку. За обома з них він міг би претендувати і на більшу суму.
Відомо, що громадянський кодекс встановлює мінімальний розмір стягнення моральної шкоди - 5 мінімальних зарплат. На кінець 1999 ця сума складала 370 гривень. Але таке положення кодексу було ухвалено ще у 1993 році, тобто до нової Конституції, а тому для позивача неприйнятне.
Як говориться у доданому до позову розрахунку розміру моральної шкоди:
"Согласно ст. 3 Конститутции Украины человек, его жизнь и здоровье, честь и достоинство, неприкосновенность и безопасность признаются в Украине наивысшей социальной ценностью.
Следовательно, честь и достоинство человека, как социальная ценность является более значимой, чем правоотношения на рынке ценных бумаг и подлежит защите государством на условиях не хуже чем рынок ценных бумаг.
Поэтому минимальный размер морального возмещения, на мой взгляд, не может быть менее суммы максимального размера штрафа, накладываемого на юридические лица, т.е. суммы 170000 грн."/
(Сума штрафу до 10.000 мінімумів, що не обкладаються, передбачена Законом "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" за ви пуск і розміщення незареєстрованих цінних паперів. Цей Закон був ухвалений у жовтні 1996 р., тобто після прийняття нової Конституції).
Але оскільки передачі, де були висловлювання, які Кернес розцінив як образу, з'явилися в ефірі 6 разів, то й ціна моральної шкоди, на його думку могла б бути обрахована за формулою 170 000х6 = 1 020 000 гривень.
Але це ж тільки один варіант розрахунку. Позивач подав до суду і другий. Як пише він: "В соответствии с положениями постановления пленума Верховного суда Украины о применении судами законодательства, регулирующего защиту чести, достоинства и деловой репутатции граждан и организаций" под распространением сведений понимается передача такой информации неопределенному числу лиц или хотя бы одному человеку.
Следовательно, при сообщении хотя бы одному человеку минимальный размер морального ущерба подлежит возмещению в размере 5 минимальных размеров заработной платы".
А скільки глядачів бачили програми "Сімону"! Як написано у розрахунку позивача і повторено у судовому рішенні, за даними, "отчета по телесмотрению" (що це за звіт і хто його складав, не наведено) середня кількість осіб, що дивилися цей телеканал у вечірній час складала у жовтні 1999р. - 13142, а у грудні 1999р. - 37425.
А загальна кількість осіб, які дивилися хоча б одну хвилину цих програм складала у жовтні - 129212, а у грудні - 387341. Тому розмір моральної шкоди міг би, на думку позивача, обраховуватися і за формулою: 370 гривень помножити на будь яке із наведених чисел.
Кернес вважав, що на підставі цієї формули має право вимагати від 4 862 540 до 47 808 440 гривень за жовтневі образи, та від 13 847 250 гривень до 143 316 170 гривень - за грудневі.
Себто, гідність Генадія Кернеса могла б коштувати більше, ніж 4 з 6 проданих у квітні обленерго, більш, ніж "Рівнеазот" та багто інших великих підприємств.
Та він великодушно запропонував стягнути лише 1 мільйон.
Може, апеляційний суд і збільшить суму штрафу до мільйона, адже тепер суди вищої інстанції можуть не тільки пом'якшувати вирок. Як воно буде, з'ясується восени, та може ще пізніше.
Aле, здається, існує єдиний варіант радикально змінити ситуацію - це буде, якщо демократичні країни вголос скажуть, що вони оголошують регіони, де відверто придушується свобода слова (в тому числі через політично мотивовані судові рішення), зонами насприятливими для інвестування та матеріальної допомоги.
Харківщина - територія чи не найбільш вразлива для таких погроз, адже тільки ця область має спеціальну програму партнерства із Сполученими Штатами, яка так і зветься "Харківське партнерство".
Зробити це треба не тільки для свободи слова як такої, а й для боротьби з українською корупцією, про яку стільки говорять на Заході. Адже якщо журналістам заборонено навіть згадувати про обвинувальний вирок суду, то чисельність депутатів з кримінальним минулим буде зростати у геометричній прогресії.
Ну а як вплине цей процес на корупцію, питання риторичне.
Герой харківського процесу, мабуть, планує піти далеко. Як говориться у висновках експертизи інституту Бокаріуса, які цитує судове рішення, в його "потребностной сфере имеют место скрытые, неосознаваемые rонфликты".
Що ж це за приховані (на кінець 1999) конфлікти? Може, хотів мати власну телекомпанію? Так з 2000-го вже має - харківську компанію "Тоніс".
А може хоче - та тоді про це не здогадується - стати не міським депутатом, а міським головою, депутатом Верховної Ради, або міністром, а різні там аласанії заважають?
