Убито ще одного українського журналіста
Субота, 7 липня 2001, 14:12
Життя ще одного незручного обірвалося за невідомих обставин. Влада, як завжди, не бачить політичних мотивів. Вранці, в суботу, в лікарні помер Ігор Александров, 45-річній директор телерадіокомпанії "ТОР" міста Слов'янськ Донецької області, на якого кілька днів тому напали невідомі. Ігор Александров пропрацював на ТРК "ТОР" 10 років.
Близько 7:45, у вівторок, 3 липня, кілька невідомих, озброєних бейсбольними бітами, напали на директора ТРК "ТОР" прямо в офісі телекомпанії і жорстоко його побили. Скільки було нападників – невідомо, але пізніше на місці злочину були виявлені дві закривавлені важкі професійні бейсбольні біти. Відтворити картину того, що відбулося в той страшний день, УП спробувала за допомогою регіонального видання "Східний проект". Розказує заступник директора телекомпанії Сергій Чернета: "Ми почули незрозумілий шум внизу (редакція "ТОР" знаходиться на 4-му поверсі) і з випусковим інженером Миколою Ковальчуком спустилися сходами. У калюжі крові лежав Ігор, він ще намагався підвестися... Замість обличчя було суцільне криваве місиво".
Свідків злочину не було. Охорони в "ТОР" немає. "У міському травматологічному відділенні, куди Ігоря Александрова доставили в коматозному стані другого ступеню, у потерпілого виявили вдавлений перелом черепа, відкриту черепно-мозкову травму з пошкодженням мозку. Стан був дуже важким. Об одинадцятій годині почалася операція, до якої незабаром підключилися викликані з Донецька медики-нейрохірурги. Останній шов на голову потерпілого вони наклали тільки о п'ятій вечора". Потім кілька днів потерпілий знаходився в глибокій комі. Медики відразу винесли свій вердикт – шансів на одужання у Александрова мало. Була порушена кримінальна справа за статтею "Замах на вбивство".
Того ж дня, коли напали на Александрова, через кілька годин після початку розслідування, начальник слов'янської міліції Михайло Слепанев переконував пресу в тому, що цей злочин не має політичних мотивів: "Ну, говорив Александров з екрана, говорив, і що з цього?" Головний міліціонер міста також не відкидав версії про те, що напад на директора телекомпанії міг мати під собою особисті мотиви. Наступного дня версій у міліції було вже "декілька". "Але професійна діяльність Александрова не вважається головною причиною злочину. Міліція упевнена, що основна версія - це помста. Щоправда, яка помста і за що, не уточнюється. Заяв про загрози на адресу Александрова в правоохоронних органах не зафіксовано", - повідомляє "Східний проект".
"Мешканцям Слов'янська Ігор Александров відомий передусім як відкритий опозиціонер міській владі, тому вже зараз містом поширюються масові пересуди саме в політичному ключі. Відмінну від думки міліції версію висловив через декілька годин після нападу заступник директора ТРК Сергій Чернета: "Я не виключаю, що це пов'язано з професійною діяльністю Ігоря Александрова, за останні два місяці Ігор Александров жодного разу не виходив в ефір з авторськими програмами. І уже ясно, що цей напад ніяк не можна назвати хуліганством. Професійні бейсбольні біти! Та звідки вони взагалі могли взятися в Слов'янську?! Біти демонстративно кинули на місці нападу. І це – хулігани?"
У п'ятницю міжнародні правозахисники "Репортери без кордонів" виступили із спеціальною заявою обурення щодо того, що відбулося в Слов'янську. Свій лист організація відправила на ім'я прем'єр-міністра України Анатолія Кінаха.
"Журналіст, якого вже було надмірно покарано українським правосуддям, і який оскаржив це у Європейському суді з прав людини, зараз знаходиться між життям і смертю", - заявив у п'ятницю генеральний секретар "Репортерів без кордонів" Робер Менар.
"Якщо міністерство внутрішніх справ і Прокуратура захочуть вжити всіх необхідних заходів, щоб ідентифікувати нападників Ігоря Александрова, то розслідування, безсумнівно, буде результативним". "Ми просимо Вашого особистого втручання, щоб зробити так, щоб обидва органи ухвалили рішення боротися з насильством проти преси в Україні, яке досягло незрівнянних в Європі масштабів", – ідеться в листі Менара Кінаху.
У 1998 проти Ігоря Александрова була порушена кримінальна справа за фактом образи честі і гідності нардепа Олександра Лещинського, якого журналіст назвав "горілчаним королем", а його бізнес – таким, що несе горе сім'ям. Рішенням міського суду Александрова позбавили права займатися журналістською діяльністю протягом 5 років. І хоча в 2000 році справа була закрита через відозву скарги депутата Лещинського, Александров наполягав на анулюванні першого вироку суду. До моменту смерті справа Александрова знаходилася на розгляді в Європейському суді з прав людини.
Близько 7:45, у вівторок, 3 липня, кілька невідомих, озброєних бейсбольними бітами, напали на директора ТРК "ТОР" прямо в офісі телекомпанії і жорстоко його побили. Скільки було нападників – невідомо, але пізніше на місці злочину були виявлені дві закривавлені важкі професійні бейсбольні біти. Відтворити картину того, що відбулося в той страшний день, УП спробувала за допомогою регіонального видання "Східний проект". Розказує заступник директора телекомпанії Сергій Чернета: "Ми почули незрозумілий шум внизу (редакція "ТОР" знаходиться на 4-му поверсі) і з випусковим інженером Миколою Ковальчуком спустилися сходами. У калюжі крові лежав Ігор, він ще намагався підвестися... Замість обличчя було суцільне криваве місиво".
Свідків злочину не було. Охорони в "ТОР" немає. "У міському травматологічному відділенні, куди Ігоря Александрова доставили в коматозному стані другого ступеню, у потерпілого виявили вдавлений перелом черепа, відкриту черепно-мозкову травму з пошкодженням мозку. Стан був дуже важким. Об одинадцятій годині почалася операція, до якої незабаром підключилися викликані з Донецька медики-нейрохірурги. Останній шов на голову потерпілого вони наклали тільки о п'ятій вечора". Потім кілька днів потерпілий знаходився в глибокій комі. Медики відразу винесли свій вердикт – шансів на одужання у Александрова мало. Була порушена кримінальна справа за статтею "Замах на вбивство".
Того ж дня, коли напали на Александрова, через кілька годин після початку розслідування, начальник слов'янської міліції Михайло Слепанев переконував пресу в тому, що цей злочин не має політичних мотивів: "Ну, говорив Александров з екрана, говорив, і що з цього?" Головний міліціонер міста також не відкидав версії про те, що напад на директора телекомпанії міг мати під собою особисті мотиви. Наступного дня версій у міліції було вже "декілька". "Але професійна діяльність Александрова не вважається головною причиною злочину. Міліція упевнена, що основна версія - це помста. Щоправда, яка помста і за що, не уточнюється. Заяв про загрози на адресу Александрова в правоохоронних органах не зафіксовано", - повідомляє "Східний проект".
"Мешканцям Слов'янська Ігор Александров відомий передусім як відкритий опозиціонер міській владі, тому вже зараз містом поширюються масові пересуди саме в політичному ключі. Відмінну від думки міліції версію висловив через декілька годин після нападу заступник директора ТРК Сергій Чернета: "Я не виключаю, що це пов'язано з професійною діяльністю Ігоря Александрова, за останні два місяці Ігор Александров жодного разу не виходив в ефір з авторськими програмами. І уже ясно, що цей напад ніяк не можна назвати хуліганством. Професійні бейсбольні біти! Та звідки вони взагалі могли взятися в Слов'янську?! Біти демонстративно кинули на місці нападу. І це – хулігани?"
У п'ятницю міжнародні правозахисники "Репортери без кордонів" виступили із спеціальною заявою обурення щодо того, що відбулося в Слов'янську. Свій лист організація відправила на ім'я прем'єр-міністра України Анатолія Кінаха.
"Журналіст, якого вже було надмірно покарано українським правосуддям, і який оскаржив це у Європейському суді з прав людини, зараз знаходиться між життям і смертю", - заявив у п'ятницю генеральний секретар "Репортерів без кордонів" Робер Менар.
"Якщо міністерство внутрішніх справ і Прокуратура захочуть вжити всіх необхідних заходів, щоб ідентифікувати нападників Ігоря Александрова, то розслідування, безсумнівно, буде результативним". "Ми просимо Вашого особистого втручання, щоб зробити так, щоб обидва органи ухвалили рішення боротися з насильством проти преси в Україні, яке досягло незрівнянних в Європі масштабів", – ідеться в листі Менара Кінаху.
У 1998 проти Ігоря Александрова була порушена кримінальна справа за фактом образи честі і гідності нардепа Олександра Лещинського, якого журналіст назвав "горілчаним королем", а його бізнес – таким, що несе горе сім'ям. Рішенням міського суду Александрова позбавили права займатися журналістською діяльністю протягом 5 років. І хоча в 2000 році справа була закрита через відозву скарги депутата Лещинського, Александров наполягав на анулюванні першого вироку суду. До моменту смерті справа Александрова знаходилася на розгляді в Європейському суді з прав людини.
