Все про це ПРО, або чи устрашаться США українських ракет СС-24
Середа, 18 липня 2001, 13:04
На фоні нинішнього непростого з'ясування стосунків між Москвою і Вашингтоном з приводу договору по протиракетній обороні, скорочено ПРО, підписаного в 1972 році Радянським Союзом і США, несподіваним третім учасником дискусії став Київ, який запропонував… надати Америці допомогу по втіленню планів ПРО в життя.
Анекдот
У американських літаків-невидимок під час польотів почали відвалюватися крила. Кращі уми нічим не могли зарадити, і тоді президенту США Джорджу Бушу порадили звернутися до українського підприємця, який виробляє туалетний папір. Глава Білого дому подзвонив підприємцеві, пояснив суть справи, і той дав пораду: мовляв, треба вздовж крил, там, де вони кріпляться до фюзеляжу, просвердлити наскрізні отвори. Конструктори ВПС США, що вже знесиліли від проблеми, просвердлили, і крила дійсно перестали відпадати. Джордж Буш знову подзвонив українському підприємцеві, висловив йому вдячність і поцікавився: як він додумався до того, до чого не змогли додуматися кращі американські уми.
Все гранично просто, відповів підприємець. Я виробляю туалетний папір, і для того, щоб він краще відривався, кожний шматок відділяю від іншого дірочками. А він все одно по дірочках не рветься!
Киів готовий "зметикувати на трьох"
У кулуарах Верхової Ради жартують, що після зміни керівництва НТБ, замість Олени Ханги ніхто інший як Україна стала ведучою телепередачі "ПРО це" причому ПРО в цьому випадку є абревіатурою, що означає "протиракетна оборона". Парламентські дотепники стверджують, що Київ усерйоз спробував нарешті з'ясувати все те, що він давно хотів дізнатися про це ПРО, але соромився спитати.
Українське керівництво говорить про необхідність перегляду договору з ПРО, щоб можна було створити приблизно таку ж систему протиракетної оборони, яку пропонує американський президент Джордж Буш, і яка зможе гарантувати безпеку не тільки США, але і Україні.
Позиція США з цього питання зрозуміла. Так звані країни-ізгої - Північна Корея, Іран і Лівія розробляють власні міжконтинентальні балістичні ракети, за допомогою яких можна завдавати ударів по країнах НАТО. У майбутньому ця загроза, на думку американців, тільки зростатиме, а договір з ПРО стримує розвиток засобів оборони. Щоб підкреслити рішучість намірів Вашингтона, американський міністр оборони Дональд Рамсфелд, виступаючи нещодавно в Брюсселі перед Радою НАТО, повідомив, що США вже приступили до випробування деяких елементів майбутньої системи.
Що ж до України, то вона є правонаступницею Радянського Союзу в Договорі з ПРО 1972 року. Цей статус закріплений у Меморандумі, підписаному в 1997 році Росією, Казахстаном, Білоруссю, Україною і Сполученими Штатами, які, проте, (на відміну від Києва), документ досі не ратифікували. Таким чином, як вважають міжнародні спостерігачі, висловлена Україною образа з приводу того, що питання про нову систему ПРО обговорюється тільки між Москвою і Вашингтоном, де-юре цілком правомірна.
Ось як прокоментував позицію України з цієї проблеми перший заступник директора Національного інституту проблем міжнародної безпеки, що входить в структуру Ради національної безпеки і оборони України, Анатолій Гуцал:
ПРО зараз стала ключовим елементом в системі міжнародного права. І я думаю, що значущість держави в світі визначається по тому, наскільки вона в змозі брати участь, а, головне, впливати на прийняття рішень такого масштабу. І Україна, як держава, яка добровільно позбавилася ядерної зброї, має право розраховувати, що її думка буде почута. Бо, з одного боку, вона має реальні можливості створення технічних систем, які необхідні для успішної роботи систем ПРО (наукова інфраструктура, що збереглася в Харкові і в Дніпропетровську С.К.), з іншого боку, сама в свій час створювала ракети, які долали цю систему ПРО, і, нарешті, з третього боку, на її території знаходяться дві станції стеження ПРО (в Мукачеві і в Севастополі. С.К.), які раніше працювали в системі протиракетної оборони СРСР, а тепер фактично забезпечують протиракетну оборону і Росії, а, значить, чи не усього пострадянського простору.
ПРО, як рушій української економіки
Одним з істотних аргументів, які Україна висуває на користь своєї участі в нових переговорах з ПРО, є те, що невдовзі після розвалу СРСР наша країна добровільно відмовилася від третього по величині в світі арсеналу ядерної зброї і відтоді в точності слідувала різним міжнародним договорам по контролю за озброєнням. Однак, позбувшись ядерних боєголовок, Україна, так би мовити, ніби поставила себе під загрозу з боку так званих держав-ізгоїв. Тим більше, що, на думку українських експертів, у разі ядерного конфлікту між Заходом і, наприклад, тим же Іраном, траєкторії ракет, що несуть боєголовки з атомною начинкою, проходитимуть саме через Україну. І, отже, наша країна географічно і стратегічно є тим місцем, де системи ПРО можна розгортати з найбільшою ефективністю.
Проте, як зізнаються деякі українські експерти, на фоні боротьби за власну ядерну безпеку без'ядерна Україна так рішуче прагне стати повноправною учасницею переговорного процесу з ПРО не стільки з побоювання бути атакованою чиїми-небудь ракетами з ядерними боєголовками, скільки тому, що це може виявитися дуже серйозною підтримкою для не дуже, м'яко скажемо, міцної української економіки. Інтереси Росії, кажуть, в переговорах з США з приводу ПРО мають для Москви також не тільки оборонно-стратегічне значення…
Досі залишається відкритим питання про те, наскільки спроба Києва встановити романтичні відносини з Вашингтоном, зроблена, по суті справи, в підтримку американської програми по розгортанню ПРОтиядерної парасольки над США, збігається з поглядами Росії, в фарватері якої Україна старається триматися, особливо останнім часом? Адже, як відомо, Москва категорично проти перегляду договору з ПРО, і чи не йде, таким чином, підтримка Києвом планів Джорджа Буша врозріз з російськими поглядами на цей рахунок?
Разом з системою ПРО Сполучені Штати створюють такий собі віртуальний образ особливо безпечної зони не тільки для життя, але, передусім, для вкладення капіталу, говорить перший заступник директора Національного інституту проблем міжнародної безпеки Анатолій Гуцал. Що це означає? Те, що, накрившись такою парасолькою, Америка створює деяку віртуальну картину безпечного простору, який фактично буде проглинати всі вільні інвестиції, які в світі існують. Тобто Європа стоїть перед фактом: або їй треба створювати альтернативу ПРОтиядерній парасольці, або американську парасольку нахиляти і на себе. І в обох випадках "ПРО-парасолька" - це наймогутніший локомотив, який в змозі витягнути будь-яку економіку. І в такому контексті бажання як України, так і Росії брати участь в цьому наймогутнішому хайтеківському проекті є зрозумілим та природним. Росія вже запропонувала Європі свій проект. Для Києва ж ПРО - це, можливо, останній дзвінок, останній вагон, до якого ми ще встигнули б ускочити, щоб не залишитися на задвірках світового розвитку. І Росія також це розуміє.
Оксамитовий шантаж
Що ж до без'ядерного статусу України, то вже майже всі забули, що наша країна добровільно стала без'ядерною державою внаслідок …величезного політичного тиску з боку і США, і Росії, і що при цьому Київ досить довго застосовував оксамитовий ядерний шантаж по відношенню як до Вашингтона, так і до Москви, намагаючись з максимальною економічною вигодою позбутися ядерних боєголовок.
Проте, як неодноразово докоряли нинішні українські політики тогочасному українському керівництву, воно явно продешевило, і безкоштовно віддало Москві тактичну ядерну зброю, а замість стратегічної отримало лише так звані ТВЕЛи, паливо для атомних електростанцій. І, з огляду на одержаний досвід, сьогодні Україна, як вважають деякі аналітики, знову намагається вдатися до оксамитового шантажу відносно участі в переговорах з ПРО, але тепер вже чинить це більш грамотно. Наприклад , вона тонко натякає, що, як так звана порогова держава, володіє деякими критичними технологіями, що привертають увагу світової спільноти. І що у разі не включення себе в число "ПРО-переговорників", Київ винятково з метою забезпечення власної ядерної безпеки може, наприклад, відновити виготовлення на дніпропетровському "Южмаші" СС-24, стратегічних ракет з ядерними боєголовками, що розділяються, прозваними Заходом в радянські часи "Сатаною".
Поки що США офіційно ніяк не відреагували на пропозиції України. Очікувалося, що ситуацію прояснять недавні візити в Київ міністра оборони Сполучених Штатів Дональда Рамсфельда і генерального секретаря НАТО Джорджа Робертсона. Однак візити ці виявилися винятково дипломатично-формальними, і про участь України в американській програмі ПРО говорилося так же віртуально, як і про теоретичну можливість вступу України в Північноатлантичний альянс. Київ запевнили, що США продовжать, в тому числі і з ним, консультації з програми розгортання американських національних сил протиракетної оборони, і що НАТО розраховує на тіснішу співпрацю з нашою країною.
Подібна дипломатична стриманість, як вважають спостерігачі, швидше за все, означає, що США постараються всіляко уникнути серйозної участі України в російсько-американських переговорах з ПРО. І тим більше у виділенні Києву якоїсь істотної ролі в розгортанні протиракетної оборони. Тому що, по-перше, Вашингтон не захоче ризикувати можливістю остаточно зіпсувати відносини з Москвою, якій проамериканский демарш Києва може здатися занадто демонстративним по відношенню до колишнього "старшого брата". По-друге, американці добре розуміють, що це недосвідчена Європа може злякатися українських натяків на поновлення виробництва ракет СС-24, а пронозуваті Сполучені Штати прекрасно знають, що на цю, загалом досить безглузду витівку, у Києва просто немає грошей.
І, нарешті, по-третє. При загальній залежності України від російських енергоносіїв з одного боку і при загальній політичній нестабільності з іншого (причому, згідно з прогнозами деяких аналітиків, нестабільність ця повинна непередбачувано посилитися з наближенням чергових парламентських виборів і майбутніх виборів президентських), Київ може виявитися для США дуже ненадійним партнером з ПРО. І залучати його до цієї багатомільярдної програми все одно, що багатому підприємцеві подарувати пару тон пестицидів селу, половина жителів якого вважає, що за допомогою цих отрутохімікатів можна виростити хороший урожай картоплі, а інша половина має намір використати подарунок як протизаплідний засіб.
Сергій Кисельов, політичний оглядач газети "Київські Відомості" спеціально для "Української правди"
Анекдот
У американських літаків-невидимок під час польотів почали відвалюватися крила. Кращі уми нічим не могли зарадити, і тоді президенту США Джорджу Бушу порадили звернутися до українського підприємця, який виробляє туалетний папір. Глава Білого дому подзвонив підприємцеві, пояснив суть справи, і той дав пораду: мовляв, треба вздовж крил, там, де вони кріпляться до фюзеляжу, просвердлити наскрізні отвори. Конструктори ВПС США, що вже знесиліли від проблеми, просвердлили, і крила дійсно перестали відпадати. Джордж Буш знову подзвонив українському підприємцеві, висловив йому вдячність і поцікавився: як він додумався до того, до чого не змогли додуматися кращі американські уми.
Все гранично просто, відповів підприємець. Я виробляю туалетний папір, і для того, щоб він краще відривався, кожний шматок відділяю від іншого дірочками. А він все одно по дірочках не рветься!
Киів готовий "зметикувати на трьох"
У кулуарах Верхової Ради жартують, що після зміни керівництва НТБ, замість Олени Ханги ніхто інший як Україна стала ведучою телепередачі "ПРО це" причому ПРО в цьому випадку є абревіатурою, що означає "протиракетна оборона". Парламентські дотепники стверджують, що Київ усерйоз спробував нарешті з'ясувати все те, що він давно хотів дізнатися про це ПРО, але соромився спитати.
Українське керівництво говорить про необхідність перегляду договору з ПРО, щоб можна було створити приблизно таку ж систему протиракетної оборони, яку пропонує американський президент Джордж Буш, і яка зможе гарантувати безпеку не тільки США, але і Україні.
Позиція США з цього питання зрозуміла. Так звані країни-ізгої - Північна Корея, Іран і Лівія розробляють власні міжконтинентальні балістичні ракети, за допомогою яких можна завдавати ударів по країнах НАТО. У майбутньому ця загроза, на думку американців, тільки зростатиме, а договір з ПРО стримує розвиток засобів оборони. Щоб підкреслити рішучість намірів Вашингтона, американський міністр оборони Дональд Рамсфелд, виступаючи нещодавно в Брюсселі перед Радою НАТО, повідомив, що США вже приступили до випробування деяких елементів майбутньої системи.
Що ж до України, то вона є правонаступницею Радянського Союзу в Договорі з ПРО 1972 року. Цей статус закріплений у Меморандумі, підписаному в 1997 році Росією, Казахстаном, Білоруссю, Україною і Сполученими Штатами, які, проте, (на відміну від Києва), документ досі не ратифікували. Таким чином, як вважають міжнародні спостерігачі, висловлена Україною образа з приводу того, що питання про нову систему ПРО обговорюється тільки між Москвою і Вашингтоном, де-юре цілком правомірна.
Ось як прокоментував позицію України з цієї проблеми перший заступник директора Національного інституту проблем міжнародної безпеки, що входить в структуру Ради національної безпеки і оборони України, Анатолій Гуцал:
ПРО зараз стала ключовим елементом в системі міжнародного права. І я думаю, що значущість держави в світі визначається по тому, наскільки вона в змозі брати участь, а, головне, впливати на прийняття рішень такого масштабу. І Україна, як держава, яка добровільно позбавилася ядерної зброї, має право розраховувати, що її думка буде почута. Бо, з одного боку, вона має реальні можливості створення технічних систем, які необхідні для успішної роботи систем ПРО (наукова інфраструктура, що збереглася в Харкові і в Дніпропетровську С.К.), з іншого боку, сама в свій час створювала ракети, які долали цю систему ПРО, і, нарешті, з третього боку, на її території знаходяться дві станції стеження ПРО (в Мукачеві і в Севастополі. С.К.), які раніше працювали в системі протиракетної оборони СРСР, а тепер фактично забезпечують протиракетну оборону і Росії, а, значить, чи не усього пострадянського простору.
ПРО, як рушій української економіки
Одним з істотних аргументів, які Україна висуває на користь своєї участі в нових переговорах з ПРО, є те, що невдовзі після розвалу СРСР наша країна добровільно відмовилася від третього по величині в світі арсеналу ядерної зброї і відтоді в точності слідувала різним міжнародним договорам по контролю за озброєнням. Однак, позбувшись ядерних боєголовок, Україна, так би мовити, ніби поставила себе під загрозу з боку так званих держав-ізгоїв. Тим більше, що, на думку українських експертів, у разі ядерного конфлікту між Заходом і, наприклад, тим же Іраном, траєкторії ракет, що несуть боєголовки з атомною начинкою, проходитимуть саме через Україну. І, отже, наша країна географічно і стратегічно є тим місцем, де системи ПРО можна розгортати з найбільшою ефективністю.
Проте, як зізнаються деякі українські експерти, на фоні боротьби за власну ядерну безпеку без'ядерна Україна так рішуче прагне стати повноправною учасницею переговорного процесу з ПРО не стільки з побоювання бути атакованою чиїми-небудь ракетами з ядерними боєголовками, скільки тому, що це може виявитися дуже серйозною підтримкою для не дуже, м'яко скажемо, міцної української економіки. Інтереси Росії, кажуть, в переговорах з США з приводу ПРО мають для Москви також не тільки оборонно-стратегічне значення…
Досі залишається відкритим питання про те, наскільки спроба Києва встановити романтичні відносини з Вашингтоном, зроблена, по суті справи, в підтримку американської програми по розгортанню ПРОтиядерної парасольки над США, збігається з поглядами Росії, в фарватері якої Україна старається триматися, особливо останнім часом? Адже, як відомо, Москва категорично проти перегляду договору з ПРО, і чи не йде, таким чином, підтримка Києвом планів Джорджа Буша врозріз з російськими поглядами на цей рахунок?
Разом з системою ПРО Сполучені Штати створюють такий собі віртуальний образ особливо безпечної зони не тільки для життя, але, передусім, для вкладення капіталу, говорить перший заступник директора Національного інституту проблем міжнародної безпеки Анатолій Гуцал. Що це означає? Те, що, накрившись такою парасолькою, Америка створює деяку віртуальну картину безпечного простору, який фактично буде проглинати всі вільні інвестиції, які в світі існують. Тобто Європа стоїть перед фактом: або їй треба створювати альтернативу ПРОтиядерній парасольці, або американську парасольку нахиляти і на себе. І в обох випадках "ПРО-парасолька" - це наймогутніший локомотив, який в змозі витягнути будь-яку економіку. І в такому контексті бажання як України, так і Росії брати участь в цьому наймогутнішому хайтеківському проекті є зрозумілим та природним. Росія вже запропонувала Європі свій проект. Для Києва ж ПРО - це, можливо, останній дзвінок, останній вагон, до якого ми ще встигнули б ускочити, щоб не залишитися на задвірках світового розвитку. І Росія також це розуміє.
Оксамитовий шантаж
Що ж до без'ядерного статусу України, то вже майже всі забули, що наша країна добровільно стала без'ядерною державою внаслідок …величезного політичного тиску з боку і США, і Росії, і що при цьому Київ досить довго застосовував оксамитовий ядерний шантаж по відношенню як до Вашингтона, так і до Москви, намагаючись з максимальною економічною вигодою позбутися ядерних боєголовок.
Проте, як неодноразово докоряли нинішні українські політики тогочасному українському керівництву, воно явно продешевило, і безкоштовно віддало Москві тактичну ядерну зброю, а замість стратегічної отримало лише так звані ТВЕЛи, паливо для атомних електростанцій. І, з огляду на одержаний досвід, сьогодні Україна, як вважають деякі аналітики, знову намагається вдатися до оксамитового шантажу відносно участі в переговорах з ПРО, але тепер вже чинить це більш грамотно. Наприклад , вона тонко натякає, що, як так звана порогова держава, володіє деякими критичними технологіями, що привертають увагу світової спільноти. І що у разі не включення себе в число "ПРО-переговорників", Київ винятково з метою забезпечення власної ядерної безпеки може, наприклад, відновити виготовлення на дніпропетровському "Южмаші" СС-24, стратегічних ракет з ядерними боєголовками, що розділяються, прозваними Заходом в радянські часи "Сатаною".
Поки що США офіційно ніяк не відреагували на пропозиції України. Очікувалося, що ситуацію прояснять недавні візити в Київ міністра оборони Сполучених Штатів Дональда Рамсфельда і генерального секретаря НАТО Джорджа Робертсона. Однак візити ці виявилися винятково дипломатично-формальними, і про участь України в американській програмі ПРО говорилося так же віртуально, як і про теоретичну можливість вступу України в Північноатлантичний альянс. Київ запевнили, що США продовжать, в тому числі і з ним, консультації з програми розгортання американських національних сил протиракетної оборони, і що НАТО розраховує на тіснішу співпрацю з нашою країною.
Подібна дипломатична стриманість, як вважають спостерігачі, швидше за все, означає, що США постараються всіляко уникнути серйозної участі України в російсько-американських переговорах з ПРО. І тим більше у виділенні Києву якоїсь істотної ролі в розгортанні протиракетної оборони. Тому що, по-перше, Вашингтон не захоче ризикувати можливістю остаточно зіпсувати відносини з Москвою, якій проамериканский демарш Києва може здатися занадто демонстративним по відношенню до колишнього "старшого брата". По-друге, американці добре розуміють, що це недосвідчена Європа може злякатися українських натяків на поновлення виробництва ракет СС-24, а пронозуваті Сполучені Штати прекрасно знають, що на цю, загалом досить безглузду витівку, у Києва просто немає грошей.
І, нарешті, по-третє. При загальній залежності України від російських енергоносіїв з одного боку і при загальній політичній нестабільності з іншого (причому, згідно з прогнозами деяких аналітиків, нестабільність ця повинна непередбачувано посилитися з наближенням чергових парламентських виборів і майбутніх виборів президентських), Київ може виявитися для США дуже ненадійним партнером з ПРО. І залучати його до цієї багатомільярдної програми все одно, що багатому підприємцеві подарувати пару тон пестицидів селу, половина жителів якого вважає, що за допомогою цих отрутохімікатів можна виростити хороший урожай картоплі, а інша половина має намір використати подарунок як протизаплідний засіб.
Сергій Кисельов, політичний оглядач газети "Київські Відомості" спеціально для "Української правди"
