Віктор Ющенко - лідер журналістських антипатій
Середа, 11 липня 2001, 10:34
Колишній прем'єр-міністр України Віктор Ющенко вперше був названий найбільш невдалим політиком місяця. Це стало відомо за підсумками опитування кількох десятків відомих українських журналістів, проведеного в червні фондом "Демократичні ініціативи".
"Чорні кулі" Ющенку, ще зовсім недавно загальному улюбленцеві і надії демократичної громадськості, віддали 18 опитаних журналістів. На другому місці - лідер непримиренної антипрезидентської опозиції екс-віце-прем'єр Юлія Тимошенко, яка 10 липня цього року очолила опозиційний передвиборчий блок семи партій - Фронт національного порятунку. Третій - колись найближчий до глави держави олігарх, депутат парламенту і лідер партії "Демократичний союз", Олександр Волков.
А найвдалішим політиком червня також вперше за багато місяців названо президента країни Леоніда Кучму (18 голосів). За ним слідують новий прем'єр-міністр Анатолій Кінах і Папа Римський Іоанн Павло ІІ.
Соціологи не цікавилися причинами популярності чи непопулярності політиків, але негативний результат Ющенка багато в чому зумовила його нерішучість і непослідовність в діях після відставки. Екс-прем'єр, всупереч власним обіцянкам "не йти з політики", так і не зважився пристати ані до президентського, ані до опозиційного таборів. Внаслідок схильності до екстремальних політичних дій також втратили свою популярність і вплив Тимошенко і Волков, який сповідує в політиці силу кулака і сепаратних домовленостей.
Глави ж держави і уряду очолили рейтинг журналістських симпатій, завдяки своїм рішучим і послідовним діям з силової стабілізації політичної ситуації в країні. Цей підхід навряд чи відповідає яким-небудь демократичним критеріям, але він привів Кучму і Кінаха до певних успіхів в боротьбі з опозицією, у формуванні уряду, в поверненні минулого геополітичного інтересу до України на міжнародній арені.
Про останнє, зокрема, свідчить те, що журналісти практично одноголосно назвали найважливішою подією червня візит Папи Римського до України. І тільки потім з величезним відривом слідують затвердження парламентом законів про часткову реформу судової системи і початок об'єднання двох, раніше розколених, рухівських партій.
Однак, мабуть, найхарактернішим в цьому опитуванні журналістів можна вважати те, що подібна "стабілізація" не обіцяє подальшого заспокоєння суспільства і політичної еліти. Оцінюючи перспективи парламентських виборів, що наближаються, жоден з опитаних журналістів не припустив, що вибори "пройдуть чесно, без підтасовування". Більшість опитаних схиляється до того, що в ході виборів 31 березня 2002 року їх результати "можуть бути підтасовані", або "все буде підтасоване", або "будуть окремі порушення, які не вплинуть на загальний підсумок".
"Чорні кулі" Ющенку, ще зовсім недавно загальному улюбленцеві і надії демократичної громадськості, віддали 18 опитаних журналістів. На другому місці - лідер непримиренної антипрезидентської опозиції екс-віце-прем'єр Юлія Тимошенко, яка 10 липня цього року очолила опозиційний передвиборчий блок семи партій - Фронт національного порятунку. Третій - колись найближчий до глави держави олігарх, депутат парламенту і лідер партії "Демократичний союз", Олександр Волков.
А найвдалішим політиком червня також вперше за багато місяців названо президента країни Леоніда Кучму (18 голосів). За ним слідують новий прем'єр-міністр Анатолій Кінах і Папа Римський Іоанн Павло ІІ.
Соціологи не цікавилися причинами популярності чи непопулярності політиків, але негативний результат Ющенка багато в чому зумовила його нерішучість і непослідовність в діях після відставки. Екс-прем'єр, всупереч власним обіцянкам "не йти з політики", так і не зважився пристати ані до президентського, ані до опозиційного таборів. Внаслідок схильності до екстремальних політичних дій також втратили свою популярність і вплив Тимошенко і Волков, який сповідує в політиці силу кулака і сепаратних домовленостей.
Глави ж держави і уряду очолили рейтинг журналістських симпатій, завдяки своїм рішучим і послідовним діям з силової стабілізації політичної ситуації в країні. Цей підхід навряд чи відповідає яким-небудь демократичним критеріям, але він привів Кучму і Кінаха до певних успіхів в боротьбі з опозицією, у формуванні уряду, в поверненні минулого геополітичного інтересу до України на міжнародній арені.
Про останнє, зокрема, свідчить те, що журналісти практично одноголосно назвали найважливішою подією червня візит Папи Римського до України. І тільки потім з величезним відривом слідують затвердження парламентом законів про часткову реформу судової системи і початок об'єднання двох, раніше розколених, рухівських партій.
Однак, мабуть, найхарактернішим в цьому опитуванні журналістів можна вважати те, що подібна "стабілізація" не обіцяє подальшого заспокоєння суспільства і політичної еліти. Оцінюючи перспективи парламентських виборів, що наближаються, жоден з опитаних журналістів не припустив, що вибори "пройдуть чесно, без підтасовування". Більшість опитаних схиляється до того, що в ході виборів 31 березня 2002 року їх результати "можуть бути підтасовані", або "все буде підтасоване", або "будуть окремі порушення, які не вплинуть на загальний підсумок".
