Імплементація вертикалі повертається
Понеділок, 18 червня 2001, 18:32
Найуживанішими словами на черговому Форумі демократичних сил, який відбувся 18 червня в київському палаці "Україна", були "консолідація" та "стабільність". Консолідація всього, що тільки можна консолідувати – демократичні сили, громадські організації, український народ, політичні партії тощо. І все, звісно, заради стабільності.
Консолідуватися було кому. Люду на Форум з'їхалося справді чимало: майже 3,5 тисяч осіб, які репрезентували 43 політпартії та понад 100 громадських організацій. Було прийнято й два важливі підсумкові документи – "Політичну угоду про спільні дії партій демократичного спрямування" та "Декларацію Форуму демократичних сил "За розвиток України, демократію і прогрес". Ще два підсумкові звернення Форуму закликали світ скинутися нам на ліквідацію наслідків Чорнобиля, а рідну Верховну Раду – не зволікати з ухваленням закону про судоустрій. Але то – дрібниці в порівнянні з "вічним".
Декларація, як годиться, задекларувала все, що декларувалося в державі так часто, що вже набило оскому, і чого в країні так і не вистачає: ринкової економіки, демократичного суспільства, культурного і духовного розвитку і піднесення. Але був у документі ще один пункт, який твердив, що Форум хоче "вдосконалення політичної системи, виходячи з необхідності розвитку демократії, прав людини та громадянського суспільства, підвищення ролі політичних партій у формуванні органів влади, розвитку політичної культури громадян". І за це кожний український політик, який виступав на Форумі, схоже, був ладний віддати всі сили, наснагу, здоров'я і навіть життя. Принаймні, якщо не своє, то чиєсь чуже – точно: так усі розпалялися, клянучись у вірності всім.
Угода про співпрацю передбачає механізм того, як усього цього можна досягнути. Учасники угоди, яку підписали всі, хочуть, щоб відбулися "переговори щодо утворення виборчого блоку під час виборів до Верховної Ради України, органів місцевого самоврядування, висунення та підтримка спільного кандидата в Президенти". Для цього в Києві буде створено Координаційну раду учасників угоди та її виконавчий орган, а також, можливо, відповідні структури на місцях. Мабуть, щоб зайве підтвердити серйозність об'єднавчих намірів, лідери Народно-демократичної партії (НДП) Валерій Пустовойтенко та Аграрної партії України (АПУ) Михайло Гладій прямо під час перерви підписали міжпартійну угоду про співробітництво і партнерство.
І все на словах було дуже чудово, бо хто ж виступатиме проти демократії та стабільності в суспільстві. Однак насторожило інше. Вже у вступній промові стало зрозуміло, чому Пустовойтенко – голова Політичної ради при президентові України, яка й виступила ініціатором проведення Форуму. Пан Пустовойтенко, по-перше, відверто закликав реформувати політичну систему через зміну тексту Конституції країни. Він запропонував зберегти два перші розділи Основного Закону, які стосуються загальних положень, та її структуру, а все, що стосується взаємовідносин та повноважень органів влади, переписати.
По-друге, мабуть, розуміючи, що конституційні новації через парламент так легко не проходять, Пустовойтенко запропонував або ухвалити нову Конституцію на спеціальному Конституційному зібранні, або цим зібранням ініціювати загальнодержавний референдум для затвердження нового Основного Закону. І зробити це вже до 2006 року. А в наступному – розробити концепцію змін до Конституції. Це все, на думку Пустовойтенка, і дасть державі стабільність.
Якщо починати читати те, що пропонує Пустовойтенко, то в ньому нібито й немає нічого страшного: політичний устрій грунтується на розподілі влад, потрібне посилення ролі партій у політичному житті, посилення ролі органів місцевого самоврядування, унеможливлення виникнення конституційних та політичних криз тощо. Але все стає зрозумілим, коли доходиш до головного: "посилення ролі Президента як гаранта Конституції, що забезпечує стабільність і незворотність політичних та соціально-економічних трансформацій". Все – як мовиться, говорили-балакали, а потім сіли й заплакали.
На підсумковій прес-конференції пан Пустовойтенко після наполегливих вимог журналістів все-таки сказав, що новий державний устрій має базуватися на підсумках всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 року. Тобто, як Пилип з конопель, знову вигулькнула тема імплементації. А чим це може обернутися для держави, мимоволі чи свідомо розповіли інші учасники Форуму. Лідер Християнсько-демократичної партії України (ХДПУ) Віталій Журавський додав, що все оце блокування потрібне для того, щоб у наступній Верховній Раді мати понад 300 голосів і ухвалювати все, що заманеться. "Ми це зробимо, якщо зберемо понад 300 голосів", – зберігаючи "вікопомний" вираз обличчя, притаманний моментові, простодушно сказав Журавський.
А ще раніше, як кажуть в Одесі, "рухофрен-3" Богдан Бойко, виступаючи в обговоренні і, мабуть, все-таки сподіваючись, що його таки помітять на Банковій і чимось віддячать за вірне служіння, взагалі запропонував так перекроїти Конституцію, щоб президент мав право призначати прем'єра без згоди парламенту. Зате з правом розпускати Верховну Раду. На думку Бойка, це важливо ще й тому, що у такий спосіб президент міг би визначити свого спадкоємця, і саме це й було б виявом української супердемократії по-бойківськи. І справді аж жаль стало людину: так старається, на всі чотири ноги присідає перед командою, а його використовують і нічого не дають, невдячні, ні посадки якоїсь десь на теплому місці, ні навіть орденка чи медальки якоїсь. Проте, з другого боку, треба дякувати Богові, що є такі політики, як Жириновський у Росії, а Бойко в Україні. Якби їх не було, то їх треба було б вигадати спеціально, бо що в Кремлі чи на Банковій на умі, те у цих достойників – на язиці. А заодно й українське суспільство може дізнатися, що "гарант" йому готує. А отже, може й вчасно від такої "милості" якось відкараскатися. Наприклад, за таких "демократів" не голосувати. А там воно якось і з імплементацією попустить…
Є й таке обнадійливе спостереження. На Форумі виступив головний "петеушник" країни, лідер партії "Трудова Україна" (ПТУ) Сергій Тигипко, а от від об'єднаних соціал-демократів Медведчука-Суркіса та "Демсоюзу" Волкова не було нікого. Мало того, Пустовойтенко після підписання угоди з АПУ сказав, що він навіть не вів переговори про можливе блокування чи якесь партнерство і співробітництво саме з СДПУ(о) та "Демсоюзом". І це при тому, що згадана Декларація Форуму говорить, що його учасники відкриті для співпраці з усіма, хто поділяє демократичні цінності. Тож і виходить, що або СДПУ(о) з волковцями поділяють інші "демократичні цінності", відмінні від форумних, або таки далися взнаки міжкланові суперечності. Та ще й так далися, що медведчуківські динамівці та волковські союзники "продинамили" навіть можливість зайве засвідчити свою відданість "гарантові" разом з пустовойтенківцями та трудовиками Пінчука. А "Папа", як відомо, цього не любить, і може так статися, що ослушників почнуть "мочити", не чекаючи виборів.
Однак як би там не було, а факт розколу серед олігархів стає все помітнішим, що, звичайно, не може не радувати тих, хто хоче жити не в їхній державі…
Консолідуватися було кому. Люду на Форум з'їхалося справді чимало: майже 3,5 тисяч осіб, які репрезентували 43 політпартії та понад 100 громадських організацій. Було прийнято й два важливі підсумкові документи – "Політичну угоду про спільні дії партій демократичного спрямування" та "Декларацію Форуму демократичних сил "За розвиток України, демократію і прогрес". Ще два підсумкові звернення Форуму закликали світ скинутися нам на ліквідацію наслідків Чорнобиля, а рідну Верховну Раду – не зволікати з ухваленням закону про судоустрій. Але то – дрібниці в порівнянні з "вічним".
Декларація, як годиться, задекларувала все, що декларувалося в державі так часто, що вже набило оскому, і чого в країні так і не вистачає: ринкової економіки, демократичного суспільства, культурного і духовного розвитку і піднесення. Але був у документі ще один пункт, який твердив, що Форум хоче "вдосконалення політичної системи, виходячи з необхідності розвитку демократії, прав людини та громадянського суспільства, підвищення ролі політичних партій у формуванні органів влади, розвитку політичної культури громадян". І за це кожний український політик, який виступав на Форумі, схоже, був ладний віддати всі сили, наснагу, здоров'я і навіть життя. Принаймні, якщо не своє, то чиєсь чуже – точно: так усі розпалялися, клянучись у вірності всім.
Угода про співпрацю передбачає механізм того, як усього цього можна досягнути. Учасники угоди, яку підписали всі, хочуть, щоб відбулися "переговори щодо утворення виборчого блоку під час виборів до Верховної Ради України, органів місцевого самоврядування, висунення та підтримка спільного кандидата в Президенти". Для цього в Києві буде створено Координаційну раду учасників угоди та її виконавчий орган, а також, можливо, відповідні структури на місцях. Мабуть, щоб зайве підтвердити серйозність об'єднавчих намірів, лідери Народно-демократичної партії (НДП) Валерій Пустовойтенко та Аграрної партії України (АПУ) Михайло Гладій прямо під час перерви підписали міжпартійну угоду про співробітництво і партнерство.
І все на словах було дуже чудово, бо хто ж виступатиме проти демократії та стабільності в суспільстві. Однак насторожило інше. Вже у вступній промові стало зрозуміло, чому Пустовойтенко – голова Політичної ради при президентові України, яка й виступила ініціатором проведення Форуму. Пан Пустовойтенко, по-перше, відверто закликав реформувати політичну систему через зміну тексту Конституції країни. Він запропонував зберегти два перші розділи Основного Закону, які стосуються загальних положень, та її структуру, а все, що стосується взаємовідносин та повноважень органів влади, переписати.
По-друге, мабуть, розуміючи, що конституційні новації через парламент так легко не проходять, Пустовойтенко запропонував або ухвалити нову Конституцію на спеціальному Конституційному зібранні, або цим зібранням ініціювати загальнодержавний референдум для затвердження нового Основного Закону. І зробити це вже до 2006 року. А в наступному – розробити концепцію змін до Конституції. Це все, на думку Пустовойтенка, і дасть державі стабільність.
Якщо починати читати те, що пропонує Пустовойтенко, то в ньому нібито й немає нічого страшного: політичний устрій грунтується на розподілі влад, потрібне посилення ролі партій у політичному житті, посилення ролі органів місцевого самоврядування, унеможливлення виникнення конституційних та політичних криз тощо. Але все стає зрозумілим, коли доходиш до головного: "посилення ролі Президента як гаранта Конституції, що забезпечує стабільність і незворотність політичних та соціально-економічних трансформацій". Все – як мовиться, говорили-балакали, а потім сіли й заплакали.
На підсумковій прес-конференції пан Пустовойтенко після наполегливих вимог журналістів все-таки сказав, що новий державний устрій має базуватися на підсумках всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 року. Тобто, як Пилип з конопель, знову вигулькнула тема імплементації. А чим це може обернутися для держави, мимоволі чи свідомо розповіли інші учасники Форуму. Лідер Християнсько-демократичної партії України (ХДПУ) Віталій Журавський додав, що все оце блокування потрібне для того, щоб у наступній Верховній Раді мати понад 300 голосів і ухвалювати все, що заманеться. "Ми це зробимо, якщо зберемо понад 300 голосів", – зберігаючи "вікопомний" вираз обличчя, притаманний моментові, простодушно сказав Журавський.
А ще раніше, як кажуть в Одесі, "рухофрен-3" Богдан Бойко, виступаючи в обговоренні і, мабуть, все-таки сподіваючись, що його таки помітять на Банковій і чимось віддячать за вірне служіння, взагалі запропонував так перекроїти Конституцію, щоб президент мав право призначати прем'єра без згоди парламенту. Зате з правом розпускати Верховну Раду. На думку Бойка, це важливо ще й тому, що у такий спосіб президент міг би визначити свого спадкоємця, і саме це й було б виявом української супердемократії по-бойківськи. І справді аж жаль стало людину: так старається, на всі чотири ноги присідає перед командою, а його використовують і нічого не дають, невдячні, ні посадки якоїсь десь на теплому місці, ні навіть орденка чи медальки якоїсь. Проте, з другого боку, треба дякувати Богові, що є такі політики, як Жириновський у Росії, а Бойко в Україні. Якби їх не було, то їх треба було б вигадати спеціально, бо що в Кремлі чи на Банковій на умі, те у цих достойників – на язиці. А заодно й українське суспільство може дізнатися, що "гарант" йому готує. А отже, може й вчасно від такої "милості" якось відкараскатися. Наприклад, за таких "демократів" не голосувати. А там воно якось і з імплементацією попустить…
Є й таке обнадійливе спостереження. На Форумі виступив головний "петеушник" країни, лідер партії "Трудова Україна" (ПТУ) Сергій Тигипко, а от від об'єднаних соціал-демократів Медведчука-Суркіса та "Демсоюзу" Волкова не було нікого. Мало того, Пустовойтенко після підписання угоди з АПУ сказав, що він навіть не вів переговори про можливе блокування чи якесь партнерство і співробітництво саме з СДПУ(о) та "Демсоюзом". І це при тому, що згадана Декларація Форуму говорить, що його учасники відкриті для співпраці з усіма, хто поділяє демократичні цінності. Тож і виходить, що або СДПУ(о) з волковцями поділяють інші "демократичні цінності", відмінні від форумних, або таки далися взнаки міжкланові суперечності. Та ще й так далися, що медведчуківські динамівці та волковські союзники "продинамили" навіть можливість зайве засвідчити свою відданість "гарантові" разом з пустовойтенківцями та трудовиками Пінчука. А "Папа", як відомо, цього не любить, і може так статися, що ослушників почнуть "мочити", не чекаючи виборів.
Однак як би там не було, а факт розколу серед олігархів стає все помітнішим, що, звичайно, не може не радувати тих, хто хоче жити не в їхній державі…
