Кучма остаточно оговтався. І поставив Захід на місце
Субота, 16 червня 2001, 18:57
Кучма часто використовує різного рівня конференції для того, щоб підвести підсумки і накреслити плани на майбутнє. Судячи з останнього виступу на науково-практичній конференції "Нові політичні реалії України на рубежі тисячоліть", президент зміцнив свої позиції і вже не переймаючись говорить про "касетний скандал".
Він відчуває себе настільки упевнено, що знову і знову повчає ті країни Заходу і західні структури, які наважилися засумніватися в його добрих і демократичних намірах. Все, що про нього говорилося досі, - брудний наклеп і брехня.
Кучма, як і раніше, прагне змінити систему влади і нав'язати свої правила гри. Він не виправдовується. Він стверджує. Він таврує. Він знову нами керує…
Чому вибухнув касетний скандал?
"Касетний скандал" - це "практично перегорнута, але не забута сторінка" в історії країни. Так образно охарактеризував найсерйознішу політичну кризу з часу отримання незалежності один з головних учасників подій - президент Кучма. Своїми словами він дав зрозуміти, що криза скінчилася. В країні знов керує Кучма, який вже оговтався. Крапка.
"Вважаю, що сьогодні вже ні в кого немає сумніву щодо провалу розрахунків її ініціаторів", - заявив він.
"Реальною причиною касетної провокації стало зростання довіри до влади, що переконливо підтвердили результати референдуму 16 квітня 2000 року. Ця обставина більше усього налякала опонентів президента і його курсу", - переконаний Кучма.
Це потрібно розуміти так - народ став настільки довіряти Кучмі - читай владі, що комусь (опонентам президента) це не сподобалося. Цей хтось вирішив зробити все, щоб постраждав рейтинг Кучми. Президент навіть назвав своїх ворогів. Це були - "самозвані рятівники нації", які завдали величезного удару по українській державі, його міжнародному авторитету і престижу в історії з "касетним скандалом".
"Касетний скандал" являв реальну загрозу розколу якщо не суспільства, то, принаймні, політичного середовища, переконаний Кучма. "Потрібно чітко розуміти, що саме тоді, а не на етапах свого виникнення, становлення і ствердження українська державність уперше виявилася перед реальною загрозою".
Президент чітко дав зрозуміти, що західним демократіям не варто лізти зі своїм демократичним рилом до нашого калашного ряду.
Він указав їм на документи авторитетних міжнародних організацій, зокрема, на Декларацію ООН 1981 року про недопущення інтервенції і втручання у внутрішні справи держави. У цих документах членам цієї організації ясно рекомендується стримуватися від яких-небудь наклепницьких кампаній і образливої пропаганди.
"Не хотілося б думати, що ці документи невідомі, скажемо, в Раді Європи і інших міжнародних структурах, які загалом в ряді випадків ставляться до України з явною упередженістю і дотримуються щодо неї подвійних стандартів", - заявив "гарант".
Сама Україна має бути готова до подібних викликів. Для цього потрібно "законодавчо забезпечити державу і суспільство від зазіхання на саме існування держави і суспільства, а також на громадянський мир".
Кучмі хотілось би, щоб у суспільстві склалася атмосфера "загального несприйняття і засудження", а також виробився "імунітет проти політичного екстремізму і соціальної демагогії".
Якщо таке повториться, політична система повинна бути готовою до подібних ситуацій. Вже зараз Кучма закликає створити систему оперативних, узгоджених дій владних структур, правові механізми вирішення подібних протиріч, щоб "протидіяти спробам дестабілізувати ситуації, незалежно від того, звідки вони виникають - "зсередини країни або ззовні".
Чергові докорінні зміни системи влади
Президент знову заговорив про "докорінні зміни у системі влади". Він чи не вперше заговорив про необхідність коаліційного уряду, але кабінет Кінаха таким точно не є. Кучма розклав по поличках обов'язки свої і Верховної Ради і знову заговорив про розпуск парламенту і президентську республіку.
Оскільки за нинішніх умов неможливе виникнення однопартійної парламентської більшості, зазначив він, очевидно, постане питання про формування коаліційного уряду, говорить Кучма. Але сьогодні говорити про коаліційність уряду Кінаха було б "абсолютно передчасно".
Він, як "всенародно обраний глава держави" поклав на себе обов'язок забезпечувати співпрацю між органами влади. А "святим" обов'язком Верховної Ради є формування парламентської більшості або коаліції, дача згоди на призначення прем'єр-міністра чи прийняття бюджету. Якщо парламент не виконує свого "святого" обов'язку, то він повинен нести "всю повноту відповідальності - аж до розпуску, як це існує у всіх країнах світу, крім, напевно, президентської республіки США".
Держсекретарі та опозиція
Указ про введення інституту держсекретарів міністерств був необхідний тільки для того, щоб "реально розмежувати" адміністративні і політичні функції керівництва цих відомств, а також, щоб стабілізувати "морально-психологічну атмосферу в державному апараті, і забезпечити спадкоємність в його роботі".
Кучма понарікав, що його не розуміють і приписують його миролюбному указу абсолютно невластиві цілі. Політики у своїх коментарях з приводу цього указу використовують "популярний серед несумлінних опонентів прийом - приписати іншій стороні те, що вона і в думках не мала, а потім з усією енергією все це громити".
Нібито згадавши про опозицію, Кучма висловився за те, щоб доповнити закон про політичні партії розділом про опозицію. Або, наприклад, ухвалити окремий закон про опозицію.
Опозицію, переконаний Кучма, повинні представляти "організовані і легітимні, тобто відповідальні перед суспільством політичні сили".
Зараз, знову поскаржився гарант, "опозиційність або неопозиційність" тих чи інших політичних партій залежить винятково від того, чи займає якусь владну посаду той чи інший політичний діяч. "Буває так, що моментом переходу до опозиції автоматично стає позбавлення цього поста", - натякнув Кучма на Тимошенко і Головатого. Ось вона, "політична принциповість".
За матеріалами агентства "Інтерфакс-Україна"
Він відчуває себе настільки упевнено, що знову і знову повчає ті країни Заходу і західні структури, які наважилися засумніватися в його добрих і демократичних намірах. Все, що про нього говорилося досі, - брудний наклеп і брехня.
Кучма, як і раніше, прагне змінити систему влади і нав'язати свої правила гри. Він не виправдовується. Він стверджує. Він таврує. Він знову нами керує…
Чому вибухнув касетний скандал?
"Касетний скандал" - це "практично перегорнута, але не забута сторінка" в історії країни. Так образно охарактеризував найсерйознішу політичну кризу з часу отримання незалежності один з головних учасників подій - президент Кучма. Своїми словами він дав зрозуміти, що криза скінчилася. В країні знов керує Кучма, який вже оговтався. Крапка.
"Вважаю, що сьогодні вже ні в кого немає сумніву щодо провалу розрахунків її ініціаторів", - заявив він.
"Реальною причиною касетної провокації стало зростання довіри до влади, що переконливо підтвердили результати референдуму 16 квітня 2000 року. Ця обставина більше усього налякала опонентів президента і його курсу", - переконаний Кучма.
Це потрібно розуміти так - народ став настільки довіряти Кучмі - читай владі, що комусь (опонентам президента) це не сподобалося. Цей хтось вирішив зробити все, щоб постраждав рейтинг Кучми. Президент навіть назвав своїх ворогів. Це були - "самозвані рятівники нації", які завдали величезного удару по українській державі, його міжнародному авторитету і престижу в історії з "касетним скандалом".
"Касетний скандал" являв реальну загрозу розколу якщо не суспільства, то, принаймні, політичного середовища, переконаний Кучма. "Потрібно чітко розуміти, що саме тоді, а не на етапах свого виникнення, становлення і ствердження українська державність уперше виявилася перед реальною загрозою".
Президент чітко дав зрозуміти, що західним демократіям не варто лізти зі своїм демократичним рилом до нашого калашного ряду.
Він указав їм на документи авторитетних міжнародних організацій, зокрема, на Декларацію ООН 1981 року про недопущення інтервенції і втручання у внутрішні справи держави. У цих документах членам цієї організації ясно рекомендується стримуватися від яких-небудь наклепницьких кампаній і образливої пропаганди.
"Не хотілося б думати, що ці документи невідомі, скажемо, в Раді Європи і інших міжнародних структурах, які загалом в ряді випадків ставляться до України з явною упередженістю і дотримуються щодо неї подвійних стандартів", - заявив "гарант".
Сама Україна має бути готова до подібних викликів. Для цього потрібно "законодавчо забезпечити державу і суспільство від зазіхання на саме існування держави і суспільства, а також на громадянський мир".
Кучмі хотілось би, щоб у суспільстві склалася атмосфера "загального несприйняття і засудження", а також виробився "імунітет проти політичного екстремізму і соціальної демагогії".
Якщо таке повториться, політична система повинна бути готовою до подібних ситуацій. Вже зараз Кучма закликає створити систему оперативних, узгоджених дій владних структур, правові механізми вирішення подібних протиріч, щоб "протидіяти спробам дестабілізувати ситуації, незалежно від того, звідки вони виникають - "зсередини країни або ззовні".
Чергові докорінні зміни системи влади
Президент знову заговорив про "докорінні зміни у системі влади". Він чи не вперше заговорив про необхідність коаліційного уряду, але кабінет Кінаха таким точно не є. Кучма розклав по поличках обов'язки свої і Верховної Ради і знову заговорив про розпуск парламенту і президентську республіку.
Оскільки за нинішніх умов неможливе виникнення однопартійної парламентської більшості, зазначив він, очевидно, постане питання про формування коаліційного уряду, говорить Кучма. Але сьогодні говорити про коаліційність уряду Кінаха було б "абсолютно передчасно".
Він, як "всенародно обраний глава держави" поклав на себе обов'язок забезпечувати співпрацю між органами влади. А "святим" обов'язком Верховної Ради є формування парламентської більшості або коаліції, дача згоди на призначення прем'єр-міністра чи прийняття бюджету. Якщо парламент не виконує свого "святого" обов'язку, то він повинен нести "всю повноту відповідальності - аж до розпуску, як це існує у всіх країнах світу, крім, напевно, президентської республіки США".
Держсекретарі та опозиція
Указ про введення інституту держсекретарів міністерств був необхідний тільки для того, щоб "реально розмежувати" адміністративні і політичні функції керівництва цих відомств, а також, щоб стабілізувати "морально-психологічну атмосферу в державному апараті, і забезпечити спадкоємність в його роботі".
Кучма понарікав, що його не розуміють і приписують його миролюбному указу абсолютно невластиві цілі. Політики у своїх коментарях з приводу цього указу використовують "популярний серед несумлінних опонентів прийом - приписати іншій стороні те, що вона і в думках не мала, а потім з усією енергією все це громити".
Нібито згадавши про опозицію, Кучма висловився за те, щоб доповнити закон про політичні партії розділом про опозицію. Або, наприклад, ухвалити окремий закон про опозицію.
Опозицію, переконаний Кучма, повинні представляти "організовані і легітимні, тобто відповідальні перед суспільством політичні сили".
Зараз, знову поскаржився гарант, "опозиційність або неопозиційність" тих чи інших політичних партій залежить винятково від того, чи займає якусь владну посаду той чи інший політичний діяч. "Буває так, що моментом переходу до опозиції автоматично стає позбавлення цього поста", - натякнув Кучма на Тимошенко і Головатого. Ось вона, "політична принциповість".
За матеріалами агентства "Інтерфакс-Україна"
