Кучма - двократний ворог преси. Зараз №7
Четвер, 3 травня 2001, 00:14
Комітет із захисту журналістів, який базується в Нью-Йорку, повернув Кучму до списку 10 "ворогів преси". Український "гарант" знову в компанії "світових політичних лідерів, які несуть відповідальність за найбільш серйозні порушення свободи преси в світі". Цього разу Кучма під номером 7, два роки тому він був шостий.
Минулого тижня Кучма вже потрапив у список "ворогів преси" по версією "Репортерів без кордонів". Свій список "десяти найгірших ворогів преси" Комітет із захисту журналістів (The Committee to Protect Journalists, CPJ) опублікував в Міжнародний день свободи преси 3 травня.
"У той час як три найгірших вороги вільної преси минулого року, лідер повстанців Фодай Санкох з Сьерра Ліоне, президент Перу Алберто Фухіморі і президент Югославії Слободан Милошевич, втратили свої пости протягом останнього року, нестача в кандидатах, які могли б замінити їх в нашому списку, не спостерігається, - заявила виконавчий директор CPJ Енн Купер. - В незалежності від їх методів, таємних або явних, мета кожного з них – утримати політичну владу в країні за допомогою встановлення жорсткого контролю над інформацією і придушення будь-яких виявів інакодумства".
"Леонід Кучма посилив свої звичні спроби застосовувати цензуру проти опозиційних газет, а також загрози і атаки на незалежних журналістів. Зникнення і ймовірне вбивство Георгія Гонгадзе, редактора незалежного он-лайн видання, в кінці минулого року привернули увагу світової громадськості до бідкуючого становища українських журналістів. Заяви про те, що Кучма, можливо, особисто замовив знищення Гонгадзе, стали причиною політичної кризи в Україні, яка може привести до відставки президента і уряду. Крім того, адміністрація Кучми робила численні спроби обмежити кількість публікацій, критично освітлюючих справу Гонгадзе і політичну кризу, що пішла за зникненням журналіста", - дав характеристику "гаранту" CPJ.
У десятці "ворогів преси" займають перші позиції у вже не перший рік "іранський Верховний Лідер Аятолл Алі Хаменей" і президент Китаю Цзян Цземінь, що опинився в списку CPJ п'ятий раз поспіль. До них приєднався президент Ліберії Чарльз Тейлор.
"Крім Тейлора уперше до списку CPJ в цьому році з'явилися президент Зімбабве Роберт Мугабе, президент Росії Володимир Путін і колумбійський ватажок військового формування Карлос Кастаньо. CPJ відновив в списку українського президента Леоніда Кучму, який був серед опрессорів преси в 1999-м році, і в який раз включив в список багаторічних порушників свободи преси: президента Куби Фіделя Кастро (що знаходиться в списку протягом останніх семи років), президента Туніса Зейне Аль-Абдин Бен Алі (чотирирічного "ветерана") і прем'єр-міністра Малазії Махатіра Мохамада (включеного в список в третій раз)", - повідомляє CPJ.
Для усвідомлення того, якими якостями повинен володіти політичний лідер для попадання в список CPJ і в якій компанії виявився Кучма, наводимо характеристики кожному з них із галереї Комітету із захисту журналістів.
Аятолла Алі Хаменей, Верховний Лідер Ісламської Республіки Іран. Палка проповідь Аятолли Алі Хаменей в квітні 2000-го року проти преси натхнула безпощадну кампанію репресій проти іранських реформістських ЗМІ. До сьогоднішнього дня, консервативні суди Ірану заборонили більше за 30-ти газет і засудили до в'язничного ув'язнення найбільш відомих ліберально настроєних журналістів Ірану. Коли іранський парламент обговорював питання скасування найбільш репресивних статей горезвісного закону про пресу, Хаменей зупинив процес, заявивши, що ця реформа була б "не в інтересах системи і революції". Сьогодні, коли закон про пресу залишається нетронутим, і щонайменше семеро журналістів (включаючи переможця Премії CPJ За внесок в розвиток свободи преси в 2000-м році Машалла Шамсолваезін) сидять у в'язниці.
Чарлз Тейлор, Президент Ліберії. Відтоді як він став президентом цієї африканської країни в 1997 році, Чарлз Тейлор послідовно проводив політику утиску незалежної преси. Фабрикуючи карні справи, він засудив до тюремного ув'язнення найбільш непокірних журналістів, піддав цензурі багато незалежних засобів масової інформації і закрив багато інших, використовуючи назаконні фінансові перевірки. Популярне Стар Радіо було заборонено в березні 2000-го року. З серпня принаймні вісім журналістів були засуджені до тюремного ув'язнення ніби за шпигунство. У вересні Тейлор, відомий своєю жорсткою політикою, пообіцяв "жорстоко розправитися" з тими засобами масової інформації, які не будуть підтримувати його політику. Негайно декілька газет були вимушені припинити своє існування після того, як їх співробітники масово покинули країну.
Цзян Цземінь, Президент Народної Республіки Китай. Цзян Цземінь є лідером самої хитромудрої системи контролю над пресою в світі. У кінці минулого року 22 китайських журналіста відбували тюремне ув'язнення за їх професійну діяльністю, більше ніж в будь-якій іншій країні світу. Побоюючись, що Інтернет зможе підірвати монополію на інформацію, яку має Комуністична Партія в Китаї, Цземінь залучив величезні фінансові ресурси для контролю за он-лайн інформацією. Його кампанія з посилення "ідеологічної відповідності" привела до закриття або реорганізації багатьох засобів масової інформації, які намагалися оперувати з неприйнятною (тобто будь-якою) редакційною незалежністю.
Роберт Мугабе, Президент Зімбабве. Уряд Роберта Мугабе проводив тотальну війну проти незалежної преси, використовуючи засоби від судових процесів до застосування фізичної сили проти незалежних журналістів. З січня 1999-го року два журналісти зазнали катувань і два зарубіжних журналісти були видворені з країни, в той час як секретні служби ведуть регулярний нагляд за електронною поштою і он-лайн публікаціями з метою зберегти "національну безпеку." Бомбові атаки двічі зруйнували приміщення незалежної газети "Дейлі Ньюс". Друга з атак сталася незабаром після заклику міністра інформації з уряду Мугабе примусити "Ньюс" замовкнути "раз і назавжди". Тим часом, Мугабе активно використовує судову систему Зімбабве, щоб покарати незалежних журналістів за ніби наклеп.
Володимир Путін, Президент Росії. З моменту приходу до влади в минулому році Володимир Путін очолив тривожну кампанію зі знищення свободи преси в Росії. На чолі з Путіним, Кремль ввів цензуру в Чечні, почав судове переслідування проти власників засобів масової інформації в регіонах Росії, і наділив служби безпеки обширними повноваженнями з нагляду за інформацією. Всупереч заявам Путіна про його намір відновити законність і правопорядок, численні атаки на журналістів у всій країні залишаються безкарними. У квітні цього року після драматичного і зловісного протистояння, контрольована Кремлем компанія Газпром захопив НТВ, єдину незалежну телекомпанія з аудиторією по всій країні. Це було очевидним підтвердженням того, що режим Путіна абсолютно не має намір терпіти критику його політики з боку громадськості.
Карлос Кастаньо, лідер Об'єднаного Угрупування Самооборони Колумбії (AUC). Навіть на фоні ескалації громадянської війни в Колумбії, в ході якої всі сторони, що беруть участь в конфлікті, застосовували насильство проти журналістів, Карлос Кастаньо виділяється як найбільш безжалісний ворог преси. Як лідер Об'єднаного Угрупування Самооборони Колумбії (AUC), правої військової організації, що застосовує ультра жорстокі методи, Кастаньо був офіційно звинувачений в замовленні вбивства політичного коментатора і сатирика Хайме Гарзона в 1999 році. Передбачається, що AUC також була замішана у вбивстві принаймні чотирьох інших журналістів і щонайменше одного випадка тортур. Крім того, Кастаньо використовує хибну практику зв'язків з громадськістю: він часто дає інтерв'ю тим журналістам, які підтримують його насильні акції, і застосовує насильство і загрози проти тих журналістів, з чиєю думкою він не згодний.
Фідель Кастро, Президент Куби. Уряд Фіделя Кастро продовжує палку кампанію проти незалежних журналістів Куби, піддаючи їх допитам і арештам, прослуховуючи і перериваючи їх телефонні розмови, обмежуючи їх можливість вільно пересуватися, і періодично ув'язнюючи під домашній арешт з метою не допустити їх на певні заходи. Нова тактика страхання включає арешт журналістів і відпущення їх на свободу сотні кілометрів від будинку. У той же час, зарубіжним журналістам, які пишуть критичні статті про ситуацію на Кубі, регулярно відмовляють у в'їзних візах. На початку цього року Кастро погрозив місцевим бюро декількох міжнародних агентств, що вони можуть бути видворені з Куби за "поширення брехні і образ". Куба – єдина країна в західній півкулі, де журналіст відбуває тюремне покарання в зв'язку з його професійною діяльністю. Бернардо Аревало Пардон продовжує відбувати шестирічне ув'язнення за публікацію критичних репортажів про Кастро і Комуністичну Партію Куби.
Зейн Аль-Абдин Бен Алі, Президент Туниса. Протягом понад десяти років Зейн Аль-Абдин Бен Алі практично повністю підпорядкував собі туниські засоби масової інформації за допомогою жорстокої цензури і грубого залякування. Газети закриваються, журналістів звільняють з роботи, відмовляють їм в акредитації, ведуть за ними спостереження і забороняють залишати країну. Деякі з них були піддані фізичному насильству. За винятком декількох смільчаків, тоталітарна політика поліцейської держави під керівництвом Бен Алі породила пресу, яка є однією з найбільш самоцензурованих в регіоні. У той же час, пропагандистська машина диктатора співає нескінченні диферамби його передбачуваним досягненням в області розвитку демократії і прав людини. У минулому році Бен Алі лицемірно побранив туниських журналістів за самоцензуру. "Чого ви боєтеся?", - спитав президент.
Махатір Мохамад, Прем'єр-Міністр Малайзії. Махатир Мохамад не приховує своє презирливе відношення до свободи преси. Він уміло маніпулює малазійськими ЗМІ з метою укріпити свої владні позиції. Нещодавно він натякнув про свої плани встановити ще більш жорстоких контроль за вже досить затиснутою пресою. Його новою мішенню є Інтернет, найважливіший форум для незалежних новин і думок в країні, де традиційні засоби масової інформації безмежно контролюються політичними соратниками Махатіра. У даний момент політики розглядають законодавство про регулювання змісту он-лайн публікацій. Відомий своєю чутливістю, прем'єр-міністр регулярно демонізує зарубіжну пресу в зв'язку з ніби упередженим висвітленням подій в країні. У минулому році він декілька разів заборонив поширення зарубіжних видань, які публікували статті про Малайзію.
Ну а характеристика Кучмі наведена на самому початку матеріалу
Читайте також:
Кучма знову серед ворогів преси
Минулого тижня Кучма вже потрапив у список "ворогів преси" по версією "Репортерів без кордонів". Свій список "десяти найгірших ворогів преси" Комітет із захисту журналістів (The Committee to Protect Journalists, CPJ) опублікував в Міжнародний день свободи преси 3 травня.
"У той час як три найгірших вороги вільної преси минулого року, лідер повстанців Фодай Санкох з Сьерра Ліоне, президент Перу Алберто Фухіморі і президент Югославії Слободан Милошевич, втратили свої пости протягом останнього року, нестача в кандидатах, які могли б замінити їх в нашому списку, не спостерігається, - заявила виконавчий директор CPJ Енн Купер. - В незалежності від їх методів, таємних або явних, мета кожного з них – утримати політичну владу в країні за допомогою встановлення жорсткого контролю над інформацією і придушення будь-яких виявів інакодумства".
"Леонід Кучма посилив свої звичні спроби застосовувати цензуру проти опозиційних газет, а також загрози і атаки на незалежних журналістів. Зникнення і ймовірне вбивство Георгія Гонгадзе, редактора незалежного он-лайн видання, в кінці минулого року привернули увагу світової громадськості до бідкуючого становища українських журналістів. Заяви про те, що Кучма, можливо, особисто замовив знищення Гонгадзе, стали причиною політичної кризи в Україні, яка може привести до відставки президента і уряду. Крім того, адміністрація Кучми робила численні спроби обмежити кількість публікацій, критично освітлюючих справу Гонгадзе і політичну кризу, що пішла за зникненням журналіста", - дав характеристику "гаранту" CPJ.
У десятці "ворогів преси" займають перші позиції у вже не перший рік "іранський Верховний Лідер Аятолл Алі Хаменей" і президент Китаю Цзян Цземінь, що опинився в списку CPJ п'ятий раз поспіль. До них приєднався президент Ліберії Чарльз Тейлор.
"Крім Тейлора уперше до списку CPJ в цьому році з'явилися президент Зімбабве Роберт Мугабе, президент Росії Володимир Путін і колумбійський ватажок військового формування Карлос Кастаньо. CPJ відновив в списку українського президента Леоніда Кучму, який був серед опрессорів преси в 1999-м році, і в який раз включив в список багаторічних порушників свободи преси: президента Куби Фіделя Кастро (що знаходиться в списку протягом останніх семи років), президента Туніса Зейне Аль-Абдин Бен Алі (чотирирічного "ветерана") і прем'єр-міністра Малазії Махатіра Мохамада (включеного в список в третій раз)", - повідомляє CPJ.
Для усвідомлення того, якими якостями повинен володіти політичний лідер для попадання в список CPJ і в якій компанії виявився Кучма, наводимо характеристики кожному з них із галереї Комітету із захисту журналістів.
Аятолла Алі Хаменей, Верховний Лідер Ісламської Республіки Іран. Палка проповідь Аятолли Алі Хаменей в квітні 2000-го року проти преси натхнула безпощадну кампанію репресій проти іранських реформістських ЗМІ. До сьогоднішнього дня, консервативні суди Ірану заборонили більше за 30-ти газет і засудили до в'язничного ув'язнення найбільш відомих ліберально настроєних журналістів Ірану. Коли іранський парламент обговорював питання скасування найбільш репресивних статей горезвісного закону про пресу, Хаменей зупинив процес, заявивши, що ця реформа була б "не в інтересах системи і революції". Сьогодні, коли закон про пресу залишається нетронутим, і щонайменше семеро журналістів (включаючи переможця Премії CPJ За внесок в розвиток свободи преси в 2000-м році Машалла Шамсолваезін) сидять у в'язниці.
Чарлз Тейлор, Президент Ліберії. Відтоді як він став президентом цієї африканської країни в 1997 році, Чарлз Тейлор послідовно проводив політику утиску незалежної преси. Фабрикуючи карні справи, він засудив до тюремного ув'язнення найбільш непокірних журналістів, піддав цензурі багато незалежних засобів масової інформації і закрив багато інших, використовуючи назаконні фінансові перевірки. Популярне Стар Радіо було заборонено в березні 2000-го року. З серпня принаймні вісім журналістів були засуджені до тюремного ув'язнення ніби за шпигунство. У вересні Тейлор, відомий своєю жорсткою політикою, пообіцяв "жорстоко розправитися" з тими засобами масової інформації, які не будуть підтримувати його політику. Негайно декілька газет були вимушені припинити своє існування після того, як їх співробітники масово покинули країну.
Цзян Цземінь, Президент Народної Республіки Китай. Цзян Цземінь є лідером самої хитромудрої системи контролю над пресою в світі. У кінці минулого року 22 китайських журналіста відбували тюремне ув'язнення за їх професійну діяльністю, більше ніж в будь-якій іншій країні світу. Побоюючись, що Інтернет зможе підірвати монополію на інформацію, яку має Комуністична Партія в Китаї, Цземінь залучив величезні фінансові ресурси для контролю за он-лайн інформацією. Його кампанія з посилення "ідеологічної відповідності" привела до закриття або реорганізації багатьох засобів масової інформації, які намагалися оперувати з неприйнятною (тобто будь-якою) редакційною незалежністю.
Роберт Мугабе, Президент Зімбабве. Уряд Роберта Мугабе проводив тотальну війну проти незалежної преси, використовуючи засоби від судових процесів до застосування фізичної сили проти незалежних журналістів. З січня 1999-го року два журналісти зазнали катувань і два зарубіжних журналісти були видворені з країни, в той час як секретні служби ведуть регулярний нагляд за електронною поштою і он-лайн публікаціями з метою зберегти "національну безпеку." Бомбові атаки двічі зруйнували приміщення незалежної газети "Дейлі Ньюс". Друга з атак сталася незабаром після заклику міністра інформації з уряду Мугабе примусити "Ньюс" замовкнути "раз і назавжди". Тим часом, Мугабе активно використовує судову систему Зімбабве, щоб покарати незалежних журналістів за ніби наклеп.
Володимир Путін, Президент Росії. З моменту приходу до влади в минулому році Володимир Путін очолив тривожну кампанію зі знищення свободи преси в Росії. На чолі з Путіним, Кремль ввів цензуру в Чечні, почав судове переслідування проти власників засобів масової інформації в регіонах Росії, і наділив служби безпеки обширними повноваженнями з нагляду за інформацією. Всупереч заявам Путіна про його намір відновити законність і правопорядок, численні атаки на журналістів у всій країні залишаються безкарними. У квітні цього року після драматичного і зловісного протистояння, контрольована Кремлем компанія Газпром захопив НТВ, єдину незалежну телекомпанія з аудиторією по всій країні. Це було очевидним підтвердженням того, що режим Путіна абсолютно не має намір терпіти критику його політики з боку громадськості.
Карлос Кастаньо, лідер Об'єднаного Угрупування Самооборони Колумбії (AUC). Навіть на фоні ескалації громадянської війни в Колумбії, в ході якої всі сторони, що беруть участь в конфлікті, застосовували насильство проти журналістів, Карлос Кастаньо виділяється як найбільш безжалісний ворог преси. Як лідер Об'єднаного Угрупування Самооборони Колумбії (AUC), правої військової організації, що застосовує ультра жорстокі методи, Кастаньо був офіційно звинувачений в замовленні вбивства політичного коментатора і сатирика Хайме Гарзона в 1999 році. Передбачається, що AUC також була замішана у вбивстві принаймні чотирьох інших журналістів і щонайменше одного випадка тортур. Крім того, Кастаньо використовує хибну практику зв'язків з громадськістю: він часто дає інтерв'ю тим журналістам, які підтримують його насильні акції, і застосовує насильство і загрози проти тих журналістів, з чиєю думкою він не згодний.
Фідель Кастро, Президент Куби. Уряд Фіделя Кастро продовжує палку кампанію проти незалежних журналістів Куби, піддаючи їх допитам і арештам, прослуховуючи і перериваючи їх телефонні розмови, обмежуючи їх можливість вільно пересуватися, і періодично ув'язнюючи під домашній арешт з метою не допустити їх на певні заходи. Нова тактика страхання включає арешт журналістів і відпущення їх на свободу сотні кілометрів від будинку. У той же час, зарубіжним журналістам, які пишуть критичні статті про ситуацію на Кубі, регулярно відмовляють у в'їзних візах. На початку цього року Кастро погрозив місцевим бюро декількох міжнародних агентств, що вони можуть бути видворені з Куби за "поширення брехні і образ". Куба – єдина країна в західній півкулі, де журналіст відбуває тюремне покарання в зв'язку з його професійною діяльністю. Бернардо Аревало Пардон продовжує відбувати шестирічне ув'язнення за публікацію критичних репортажів про Кастро і Комуністичну Партію Куби.
Зейн Аль-Абдин Бен Алі, Президент Туниса. Протягом понад десяти років Зейн Аль-Абдин Бен Алі практично повністю підпорядкував собі туниські засоби масової інформації за допомогою жорстокої цензури і грубого залякування. Газети закриваються, журналістів звільняють з роботи, відмовляють їм в акредитації, ведуть за ними спостереження і забороняють залишати країну. Деякі з них були піддані фізичному насильству. За винятком декількох смільчаків, тоталітарна політика поліцейської держави під керівництвом Бен Алі породила пресу, яка є однією з найбільш самоцензурованих в регіоні. У той же час, пропагандистська машина диктатора співає нескінченні диферамби його передбачуваним досягненням в області розвитку демократії і прав людини. У минулому році Бен Алі лицемірно побранив туниських журналістів за самоцензуру. "Чого ви боєтеся?", - спитав президент.
Махатір Мохамад, Прем'єр-Міністр Малайзії. Махатир Мохамад не приховує своє презирливе відношення до свободи преси. Він уміло маніпулює малазійськими ЗМІ з метою укріпити свої владні позиції. Нещодавно він натякнув про свої плани встановити ще більш жорстоких контроль за вже досить затиснутою пресою. Його новою мішенню є Інтернет, найважливіший форум для незалежних новин і думок в країні, де традиційні засоби масової інформації безмежно контролюються політичними соратниками Махатіра. У даний момент політики розглядають законодавство про регулювання змісту он-лайн публікацій. Відомий своєю чутливістю, прем'єр-міністр регулярно демонізує зарубіжну пресу в зв'язку з ніби упередженим висвітленням подій в країні. У минулому році він декілька разів заборонив поширення зарубіжних видань, які публікували статті про Малайзію.
Ну а характеристика Кучмі наведена на самому початку матеріалу
Читайте також:
Кучма знову серед ворогів преси