Ющенко: Гамлет чи Мойсей?
Популярна тема політичного майбутнього Ющенка викликає у самого Ющенка присмак незадоволенності та духовного неспокою. Можливо, саме так на душі було у Мікелянджело, коли він дивився на потворну мармурову каменюку, з якої він потім зробив Давіда.
"Видання ще не було, і ніхто заміж не вийшов", - відповів у суботу Ющенко на запитання настирливих журналістів, які дуже вже хочуть знати політичну адресу, куди саме засватали звільненого прем'єра. Кількість варіантів більшає зворотнопропорційно часу, який Ющенку залишився в кабінеті на Грушевського. Спочатку, після відставки, він засідав з правими, які голосували проти вотуму недовіри уряду. Потім, у лікарні, він домовився з Плющем створити "широку коаліцію демократичних сил". У п'ятницю Кучма, якого, як відомо, Ющенко шанує як "батька", сказав, що він за те, щоб "Ющенко був у політиці". "Але все залежить від нього, куди він гойдатиметься", а поки прем'єра "тягнуть дуже вправо", - дав настанову "гарант". У суботу "Дзеркало тижня" намалювало Ющенка у інтер'єрі трьох політичних стовпів і численних стовбурів.
Відповіді, з ким саме він буде будувати своє майбутнє, Ющенко старанно уникає. У суботу він чи не благав журналістів не турбувати його політичними питаннями. Цей вихід у люди для відкриття пам'ятнику Олесеві Гончару для Ющенко, імовірно, був останнім у ранзі голови уряду.
З почутого конкретики – мінімум. Добре, він хоч дав зрозуміти, що рамки, в яких можуть перебувати його майбутні партнери, є доволі широкими. Послухати Ющенка – так він готовий зібрати під собою від ультраправих до м'яких центристів. Всі вони підпадають під виставлені ним критерії відбору. Головна ідея-максимум: об'єднати всіх неолігархів і нелівих, бо "це митарство, яке ми сьогодні переживаємо" – через відсутність політичної єдності. "Це питання кожного з нас", - упевнений Ющенко. Слово "нас" має широке тлумачення. Це ті, кому "не байдужа долі України", до цих він відносить і опозицію, і правих, і центристів.
"Сьогодні центр переживає трагедію, оскільки він політично не структурований, не зібраний, витканий з різних сил і симпатій, до яких не завжди хилиться серце, і який сьогодні хворий. Підемо у правицю – теж саме. Там люди з прекрасними почуттями, віддані інтересам України, однак вони розсипані бісером". Тому "ні центриця, ні правиця" самостійно не переможуть, говорить Ющенко.
Насправді ж амбіційна програма прем'єра з таким підходом до справи – це добра гра на утримання рахунку в умовах невизначеності. Як воно буде, напевне не знає ніхто. І сам Ющенко в тому числі.
В українському політичному домі все заплуталося ще побільше, ніж у Облонських. І кимось поступитися Ющенку доведеться. Перші ж претенденти на виліт – "Батьківщина", "Собор" і УНА-УНСО, які, схоже, вже у своєму антикучмізмі перейшли точку, від якої можливий рух у зворотньому напрямі. Є й сили, присутність яких відштовхне інших. Ще одна небезпека – самовпевнені ліліпути, які часто не готові позбутися апломбу заради спільної справи. А таких навколо Ющенка – що бджіл на пасіці, які поспішають закласти свою цеглинку у фундамент перспективного хмарочосу. Достатньо згадати кілька десятків засновників "Української правиці". Головним випробуванням здібностям Ющенка домовлятися в середовищі однодумців буде формування передвиборчих списків на 2002 рік. Так, атмосфера таємничості гарантує увагу громадськості – бо все загадкове приваблює. Але за туманом можуть критися непереборні протиріччя. Єдиний кандидат від канівської четвірки у 1999 теж два місяці тримав країну у напрузі…
Ким з наведених у заголовку персонажів буде Ющенко і який фінал записано у цій історії – трагедія чи драматичний happy end – знають хіба астрологи. "Повірте, зберемося разом – все буде по плечу", - говорив з оптимізмом Ющенко у суботу. І відразу ж розвинув думку з песимізмом: "Не зберемося з різних причин – будемо ходити ще 40 років, віддамо так-сяк життя двох поколінь, прийде Мойсей, і лише тоді дочекаємося часу, коли Україна стане європейською державою. Якщо у політичних силе немає потреби консолідуватися – то ще не час".
