Преса "так і кинулася" захищати Долганова
Вівторок, 3 квітня 2001, 17:24
Вадим Долганов теж критикував президента...98-го року
Вадим Долганов. Спеціально для Віктора Ющенка
Коментар: Литвин жаліє Долганова. А Бродський ненавидить
"Справою Долганова" буде займатися спеціальна комісія. Комісія розбереться, чи вірно Долганов на центральному державному каналі освітлював діяльність уряду.
У поданні Ющенка про відставку Долганова, прем'єр просить звільнити голову НТКУ за "невірне освітлення діяльності уряду", повідомив Кучма.
"А хто вирішив, що невірно? Тоді мені необхідно подати заяву в парламент на газету "Голос України", яка паплюжить главу держави. Там стільки бруду виливається! Я же не можу звільнити головного редактора, який не має права бути редактором, будучи депутатом".
"Але хай чірікає, я від цього тільки більш злим стаю до роботи". Однак президент завірив, що якщо комісія таки встановить, що Долганов несправедливо ставився до уряду Ющенка, то він його звільнить. Але тут же з обуренням в голосі спитав у залу, де сиділи майже одні журналісти: "А де ж ваша свобода слова?".
Ми задалися тим же питанням і спробували з'ясувати, хто з журналістів готовий встати на захист страждаючого за свободу слова Вадима Долганова. Нагадаємо, що напередодні сам Вадим Опанасович в інтерв'ю УП завіряв, що його підтримують. Нам не вдалося в цьому пересвідчитися. Його ніхто не збирається підтримувати. З різних причин. Судіть самі.
Ліля Буджурова, Крим: Відповідаючи на питання Литвина, чому журналісти, зрадивши принципу корпоративної солідарності, не захищають Долганова, можна, звичайно, пояснити на пальцях "наївному" чиновнику, що плутає свободу слова зі свободою зливу, що журналістика - це така річ, яка знаходиться набагато вище за рівнем за каналізаційну трубу. І тому справа захисту "журналіста" Долганова - виняткове право професіоналів-асенізаторів (якщо вони, звичайно, погодяться так сильно забруднитися). Переживання Литвина з приводу можливої сумної долі "жертви", проте, можна зрозуміти. Пам'ятайте: "Боря! Не бий так сильно Ізю! Спітнієш!"
Хоч, під лозунгом "Руки геть від Долганова!" я б постояла, виключно з метою пропаганди здорового образу життя, оскільки не треба сувати руки куди попало, бо чистота – основа здоров'я. До речі, ще один анекдот: "Йде маленька дівчинка лісом. Раптом з кущів виповзає велике чорне дерьмо:
- Ага, маленька дівчинка, попалася! Зараз я тебе з'їм!
- Ні, велике чорне дерьмо! Це я тебе з'їм!
І з'їла велике чорне дерьмо. Ось так добро завжди перемагає зло". Нам це треба?
Ірина Погорєлова: Вадим Опанасович Долганов є президентом НТКУ, яка, в свою чергу, є органом виконавчої влади, створеним указом президента. Органи виконавчої влади не включають до свого складу журналістів, а включають чиновників. Не моя функція захищати чиновника, якого хтось хоче зняти з роботи - я не бачу в цьому жодної проблеми.
Коробова Тетяна: Долганов до преси, до журналістики, не має абсолютно ніякого відношення - це номенклатура, це чиновник, це пропагандист, агітатор на службі у Кучми, у Банківської. Він виконує свою функцію, і нехай вони розбираються між собою - мене його доля абсолютно не турбує. Мене вже не турбує доля першого національного - мені здається, що з цього сміття щось зробити категорично неможливо, якщо не буде чеського варіанту. У всіх інших випадках - хто-би туди не прийшов - Іванов, Петров, Сидоров, це абсолютно ніякого значення не має, поки Україна при Кучмі.
Егор Соболєв, "Українські новини": Чому я не захищаю Долганова - тому, що мені не подобається продукт УТ-1, тому що я не бачу необхідності захищати когось з українських журналістів, працюючих на державному каналі. Це їх вибір.
Ганна Цуканова, Франс-прес: За логікою, Долганова також треба захищати, оскільки в цьому випадку має місце втручання держави в діяльність ЗМІ, нехай навіть державне. Але знаючи позицію, яку займала УТ-1, це робити дуже складно - треба наступати на горло власній пісні, щоб його захищати. Я поки що не готова це зробити.
Василь Юрічко, головний редактор "Президентського вісника": Корпоратівності в нас дійсно немає. По-друге, особисто я не бачу від чого і від кого треба Долганова захищати. Якщо на Долганова журналіста дійсно хтось чинить тиск, від кого б він не виходив - від прем'єра, президента, цього не повинно бути. Але в принципі, я особисто не бачу, який на нього може чинитися тиск. Те, що прем'єр не задоволений його роботою, це природне і закономірне явище - жодне начальство, яке в мене було, не було задоволено моєю роботою. Чому я маю робити з цього висновок, що мене хтось переслідує? Інше питання - в нього є можливість вийти в ефір і висловлювати свою точку зору, якщо у когось інша точка зору - так це і є демократія, а не тоді, коли моя точка єдина вірна, а інша - ні.
Лаврентій Малазонія: Взагалі-то це непогана ідея - таким чином зробити PR Вадиму Долганову. Принаймні, він повинен подякувати журналістам за так пильну увагу до своєї персони. Хоч, якщо, чесно кажучи, у Долганова є близнюки майже на всіх телеканалах і у провідних друкованих ЗМІ. Просто вони близнюки "різнояйцеві". Саме цю "різнояйцевість" і має на увазі Вадим Долганов, коли говорить про свободу слова. Просто це банальна проблема певної маси українських журналістів, що вже "вступили" в політику. І в принципі, я не чув сигналу SOS від Вадима. І на навряд чи я коли-небудь почую сигнал SOS від нього.
Олексій Мустафін, Інтер: Після сьогоднішньої відповіді президента гострої небезпеки для пана Долганова не існує. Що стосується подання прем'єра - це звичайна практика - у нас дуже часто невдоволення тими або іншими каналами або програмами виливається в подання. На жаль, у нас в багатьох чиновників, в тому числі і такого рангу, як прем'єр, дуже часто реакція саме така. Якби я бачив, що Долганову погрожують якісь страшні проблеми і пов'язано це саме зі свободою слова, то, можливо, я б і встав на його захист. Але в цьому випадку я не бачу великої загрози для свободи слова в особі Долганова.
Світлана Дорош, ВВС: У нас взагалі немає традиції вставати на захист когось. І навіть трагедія, що відбулася, я не можу сказати, щоб вона нас об'єднала. Ніхто у нас не займається захистом журналістів. Це перше. Друге - одіозність особистості Вадима Долганова, який, мабуть, в десятикратному розмірі не сприймає іншу точку зору журналістів, які можуть йому опонувати, ніж вони його сприймають. Тобто він сам постраждав від цієї ситуації. Більшість журналістів тепер вже ніколи не зможуть його захищати - не залежно від того, чи його це точка зору, чи державний це канал. Він апріорі не міг розраховувати на таку підтримку - саме тому, що його ставлення до колег було принизливе. Може він вважав, що він ближче до тіла, а значить, може розраховувати і претендувати на іншу касту, диктувати комусь якісь умови.
Вадим Долганов. Спеціально для Віктора Ющенка
Коментар: Литвин жаліє Долганова. А Бродський ненавидить
"Справою Долганова" буде займатися спеціальна комісія. Комісія розбереться, чи вірно Долганов на центральному державному каналі освітлював діяльність уряду.
У поданні Ющенка про відставку Долганова, прем'єр просить звільнити голову НТКУ за "невірне освітлення діяльності уряду", повідомив Кучма.
"А хто вирішив, що невірно? Тоді мені необхідно подати заяву в парламент на газету "Голос України", яка паплюжить главу держави. Там стільки бруду виливається! Я же не можу звільнити головного редактора, який не має права бути редактором, будучи депутатом".
"Але хай чірікає, я від цього тільки більш злим стаю до роботи". Однак президент завірив, що якщо комісія таки встановить, що Долганов несправедливо ставився до уряду Ющенка, то він його звільнить. Але тут же з обуренням в голосі спитав у залу, де сиділи майже одні журналісти: "А де ж ваша свобода слова?".
Ми задалися тим же питанням і спробували з'ясувати, хто з журналістів готовий встати на захист страждаючого за свободу слова Вадима Долганова. Нагадаємо, що напередодні сам Вадим Опанасович в інтерв'ю УП завіряв, що його підтримують. Нам не вдалося в цьому пересвідчитися. Його ніхто не збирається підтримувати. З різних причин. Судіть самі.
Ліля Буджурова, Крим: Відповідаючи на питання Литвина, чому журналісти, зрадивши принципу корпоративної солідарності, не захищають Долганова, можна, звичайно, пояснити на пальцях "наївному" чиновнику, що плутає свободу слова зі свободою зливу, що журналістика - це така річ, яка знаходиться набагато вище за рівнем за каналізаційну трубу. І тому справа захисту "журналіста" Долганова - виняткове право професіоналів-асенізаторів (якщо вони, звичайно, погодяться так сильно забруднитися). Переживання Литвина з приводу можливої сумної долі "жертви", проте, можна зрозуміти. Пам'ятайте: "Боря! Не бий так сильно Ізю! Спітнієш!"
Хоч, під лозунгом "Руки геть від Долганова!" я б постояла, виключно з метою пропаганди здорового образу життя, оскільки не треба сувати руки куди попало, бо чистота – основа здоров'я. До речі, ще один анекдот: "Йде маленька дівчинка лісом. Раптом з кущів виповзає велике чорне дерьмо:
- Ага, маленька дівчинка, попалася! Зараз я тебе з'їм!
- Ні, велике чорне дерьмо! Це я тебе з'їм!
І з'їла велике чорне дерьмо. Ось так добро завжди перемагає зло". Нам це треба?
Ірина Погорєлова: Вадим Опанасович Долганов є президентом НТКУ, яка, в свою чергу, є органом виконавчої влади, створеним указом президента. Органи виконавчої влади не включають до свого складу журналістів, а включають чиновників. Не моя функція захищати чиновника, якого хтось хоче зняти з роботи - я не бачу в цьому жодної проблеми.
Коробова Тетяна: Долганов до преси, до журналістики, не має абсолютно ніякого відношення - це номенклатура, це чиновник, це пропагандист, агітатор на службі у Кучми, у Банківської. Він виконує свою функцію, і нехай вони розбираються між собою - мене його доля абсолютно не турбує. Мене вже не турбує доля першого національного - мені здається, що з цього сміття щось зробити категорично неможливо, якщо не буде чеського варіанту. У всіх інших випадках - хто-би туди не прийшов - Іванов, Петров, Сидоров, це абсолютно ніякого значення не має, поки Україна при Кучмі.
Егор Соболєв, "Українські новини": Чому я не захищаю Долганова - тому, що мені не подобається продукт УТ-1, тому що я не бачу необхідності захищати когось з українських журналістів, працюючих на державному каналі. Це їх вибір.
Ганна Цуканова, Франс-прес: За логікою, Долганова також треба захищати, оскільки в цьому випадку має місце втручання держави в діяльність ЗМІ, нехай навіть державне. Але знаючи позицію, яку займала УТ-1, це робити дуже складно - треба наступати на горло власній пісні, щоб його захищати. Я поки що не готова це зробити.
Василь Юрічко, головний редактор "Президентського вісника": Корпоратівності в нас дійсно немає. По-друге, особисто я не бачу від чого і від кого треба Долганова захищати. Якщо на Долганова журналіста дійсно хтось чинить тиск, від кого б він не виходив - від прем'єра, президента, цього не повинно бути. Але в принципі, я особисто не бачу, який на нього може чинитися тиск. Те, що прем'єр не задоволений його роботою, це природне і закономірне явище - жодне начальство, яке в мене було, не було задоволено моєю роботою. Чому я маю робити з цього висновок, що мене хтось переслідує? Інше питання - в нього є можливість вийти в ефір і висловлювати свою точку зору, якщо у когось інша точка зору - так це і є демократія, а не тоді, коли моя точка єдина вірна, а інша - ні.
Лаврентій Малазонія: Взагалі-то це непогана ідея - таким чином зробити PR Вадиму Долганову. Принаймні, він повинен подякувати журналістам за так пильну увагу до своєї персони. Хоч, якщо, чесно кажучи, у Долганова є близнюки майже на всіх телеканалах і у провідних друкованих ЗМІ. Просто вони близнюки "різнояйцеві". Саме цю "різнояйцевість" і має на увазі Вадим Долганов, коли говорить про свободу слова. Просто це банальна проблема певної маси українських журналістів, що вже "вступили" в політику. І в принципі, я не чув сигналу SOS від Вадима. І на навряд чи я коли-небудь почую сигнал SOS від нього.
Олексій Мустафін, Інтер: Після сьогоднішньої відповіді президента гострої небезпеки для пана Долганова не існує. Що стосується подання прем'єра - це звичайна практика - у нас дуже часто невдоволення тими або іншими каналами або програмами виливається в подання. На жаль, у нас в багатьох чиновників, в тому числі і такого рангу, як прем'єр, дуже часто реакція саме така. Якби я бачив, що Долганову погрожують якісь страшні проблеми і пов'язано це саме зі свободою слова, то, можливо, я б і встав на його захист. Але в цьому випадку я не бачу великої загрози для свободи слова в особі Долганова.
Світлана Дорош, ВВС: У нас взагалі немає традиції вставати на захист когось. І навіть трагедія, що відбулася, я не можу сказати, щоб вона нас об'єднала. Ніхто у нас не займається захистом журналістів. Це перше. Друге - одіозність особистості Вадима Долганова, який, мабуть, в десятикратному розмірі не сприймає іншу точку зору журналістів, які можуть йому опонувати, ніж вони його сприймають. Тобто він сам постраждав від цієї ситуації. Більшість журналістів тепер вже ніколи не зможуть його захищати - не залежно від того, чи його це точка зору, чи державний це канал. Він апріорі не міг розраховувати на таку підтримку - саме тому, що його ставлення до колег було принизливе. Може він вважав, що він ближче до тіла, а значить, може розраховувати і претендувати на іншу касту, диктувати комусь якісь умови.
