Тиждень, який розставить крапки над "і"

Замість традиційної години понеділкова координаційна рада голів парламентських фракцій та груп тривала більше двох годин. Депутати сперечалися щодо того, коли їм розглядати питання про відповідальність Кабінету міністрів. Антиющенківці твердо стояли на своєму: у вівторок розглянути, і в цей же день проголосувати. До речі, перед зібранням голів всіх фракцій окремо збиралися представники більшості, і пристрасті розгорілися вже там. На узгоджувальній раді більшості, подейкують, навіть сталася бійка між Михайлом Бродським та Валерієм Асадчевим. Злі язики твердять, що дісталося навіть Медведчуку. Чому ж так поспішають депутати?

Заява президента на захист Ющенка, якої чекали майже тиждень, продемонструвала, що боялися саме цього: боялися втратити мовчазну підтримку Кучми. Більшість спостерігачів впевнена, що президент фактично дав згоду на відставку Ющенка і не останню роль у цьому зіграло надання майору Мельниченку політичного притулку у США. Недарма недільні аналітичні програми чотирьох каналів (Інтер, ICTV, УТ-1 та 1+1) фактично поставили знак рівності між Ющенком, касетним скандалом, Мельниченком, опозицією та США.

Однак не дивлячись на позицію президента, принаймні, дві парламентські фракції висловили готовність піти проти "монаршої волі". Олександр Волков і Сергій Тігіпко заявили минулого тижня, що голосуватимуть за відставку у будь-якому разі. Віктор Медведчук таких заяв поки не робив, однак з посмішкою Чеширського кота, сказав, що розгляд питання про недовіру уряду "відбудеться за будь-якої погоди". Словом, для більшості народних обранців відставка Ющенка вже факт. Цікаво інше - відставка відкриває шлях для нових поворотів у відносинах між владою та опозицією. Вибір самого прем'єра щодо того з ким він буде потім - з бджолами, опозицією чи кимсь іншим – залишимо поки поза увагою.

Цікаві часи настають для так званих проющенківських фракцій, які ніяк не можуть визначитись зі своїм ставленням до парламентської більшості. Протягом тижня журналісти так і не змогли отримати відповідей від Віктора Пинзеника, Геннадія Удовенка та Юрія Костенка про те, чи залишаться вони у більшості після відставки уряду. Партійці, які мріють про об'єднання у єдиний передвиборний блок обрали цікаве визначення своїх дій: ми не увійдемо у комуно-олігархічну більшість. Іншими словами, якщо СДПУ(о) та "Демсоюз" домовляться з Симоненком про розподіл портфелів у Кабінеті міністрів та місць у керівництві парламенту, праві до цього "шабашу" не приєднаються. Але існує і інший варіант: лівих використають і кинуть, а ПРП, НРУ, УНР запропонують взяти участь у розподілі владного пірога. Ось де виникає головна дилема для захисників України і Ющенка, а десять років діяльності правих сил свідчать не на їх користь...

Останнім часом багато депутатів багато говорять з журналістами без диктофонів, сподіваючись, що їхні слова анонімно дійдуть до споживачів інформації. Народні обранці з табору захисників Ющенка розповідають, що комуністам пообіцяли портфелі і навіть називають прізвища майбутніх міністрів від КПУ. Депутати від СДПУ(о) сміються і говорять, що з комуністами ніхто ділитися не збирається, а от "рухівці вже приходили і пробували домовлятися про кілька портфельчиків". Хто правий покаже час.

Самі ж комуністи відкидають будь-яку можливість участі у керівництві держави (за виключенням президії ВР), якщо уряд повністю не буде сформовано з членів КПУ. Один народний обранець з червоним значком запевняв, що фракції КПУ взагалі не братиме участі у голосуванні за нового кандидата. Якщо це так – все знов сходиться на позиції сьогоднішніх прихильників Ющенка.

І взагалі, за словами анонімного комуніста, жодна з кандидатур, які сьогодні обговорюються, не буде запропонована на посаду прем'єра. Правда "обізнаний" депутат не уточнив, які саме кандидатури серйозно обговорюють депутати. Нагадаємо, що вже звучали прізвища трудового Тігіпка, податкового Азарова, столичного Омельченка і, навіть, народно-демократичного Пустовойтенка.

Але до формування нового Кабінету міністрів необхідно ще дожити. Віктора Ющенка ще можуть і не відправити у відставку (хоча віриться у це дуже важко). А поки народні депутати Григорій Омельченко та Анатолій Єрмак витягли з портфелю лакмусовий папірець для всіх чия позиція залишається сьогодні невизначеною. Вони наполягають на винесенні на голосування у четвер питання про внесення до порядку денного цієї сесії питання про початок процедури імпічменту президента. Історія з цим імпічментом сталася майже детективна: Григорій Омельченко говорить, що на початку сесії у порядку денному імпічмент був... а потім кудись зник і тепер його знову необхідно туди включати. Зверніть увагу – це лише внесення до порядку денного, але вже це голосування покаже хто є хто. Зрозуміло, що СДПУ(о), "Демократичний союз", "Трудова Україна", НДП, "Регіони України" не голосуватимуть "за". "Яблуко", "Солідарність" і частина позафракційних, голоси яких можуть розділитися, погоди не зроблять. А от цікаво, як поводитимуться обидва РУХи, фракція "Реформи-Конгрес" і головне комуністи!

Націонал-демократичні партії, фактично, вже давно виступили, як опозиція до Кучми і гралися у дипломатію поки Ющенко залишався на посаді. Тепер для них настане час Х. А от комуністам знов доведеться складно – у старі часи вони б голосували за імпічмент, оскільки все одно не набрали б необхідних голосів. Тепер це абсолютно реальна перспектива. Голоси "Батьківщини", СПУ, позафракційних-опозиційних і, припустимо, УНР, НРУ, "Реформи-Конгрес" плюс комуністичні голоси – вистачає, щоб внести до порядку денного, а потім розпочати процедуру імпічменту. На цьому етапі досить 226 голосів. І як тут бути комуністам? Якщо тезис про "кишенькову опозицію" є правдою, вони не повинні голосувати проти Кучми. Але, як пояснювати таку дивну позицію електорату, та ще й після голосування проти Ющенка?

Отже тиждень обіцяє бути цікавим і не тільки можливою відставкою уряду. Читачам, яких турбує подальший розвиток подій, порадимо уважно слідкувати за результатами поіменних голосувань – для багатьох настав час визначатися...