Друге дихання Президента України

Перебуваючи ще в Криму, Президент України Леонід Кучма одного дня в Бахчисараї масовано заговорив. Потім після повернення з Криму на колегії МВС "гаранта" знову "прорвало на актуалку": на вічні теми відносин опозиції і влади на тлі справи Гонгадзе. І відразу стало зрозуміло, з якого приводу хтось колись сказав: "Поїв гороху – відкрилося друге дихання". В тому плані, звичайно, що наш президент помітно активізується зі своїми спічами, коли бачить перед собою не гідного, бо розумного співбесідника, а безсловесні маси чиновництва, які навіть задрімати під час цих "откровень" не можуть, бо хтось "стукне" на предмет нелояльності і можуть від корита відсунути. От УТ-1 з "Інтером" та ICTV і показують, як президент говорить, підлеглі його слухають, а загалом виходить картина повного взаємопорозуміння і переможної всесильності президента, за яким "народ".

Президент, як пам'ятаємо, знову говорив старе на старі злободенні теми. Він заявив, що в сутичках 9 березня винна опозиція, котра в нього знову вийшла "так званою", а отже, має бути покарана "хоча б морально перед народом". За Кучмою, інакше, як "стати на коліна", вона цього зробити не може. А якщо ж опозиція цього не зробить, а й надалі застосовуватиме в боротьбі "булижник – орудіє пролетаріату", то президент її не визнає і, звісно, нікуди з нею "не сяде". Ні за "круглий стіл", ні деінде.

Не менш категоричним, але знову не ексклюзивним Кучма був і в питанні розслідування справи журналіста Георгія Гонгадзе. Кучма повторив, що він – "найзацікавленіший", аби справу розплутали якнайшвидше. І заявив, що він уже повторно звернувся до американського ФБР за експертизою безголового "таращанського тіла", яке раптом з легкої руки німецьких експертів і з подачі Сергія Головатого, який аж захлинався, це розповідаючи, стало належати не Гонгадзе. Всупереч тому, що російський експерт Іванов визнав його таким із тією самою вірогідністю, що й раніше визнав царськими російські єкатеринбурзькі останки.

Що з цього вийшло, стало відомо вже за кілька днів. Насамперед, Посольство США в Україні спростувало заяву про повторне звернення до ФБР, яке з початку березня здійснює експертизу тіла з-під Таращі, але не може зробити це фахово й достовірно, бо не вистачає "зразків трупного матеріалу". А особливо правдивість слів президента підтвердила інформація про те, що міністр закордонних справ України Анатолій Зленко тільки в середу 28 березня передав листа американській стороні з повторним проханням про послуги ФБР.

Тепер ефбеерівці приїдуть і здійснять комплексну експертизу, і стане відомо, хто тут, м'яко кажучи, брехав. Бо перед цим, як відомо, головний судмедексперт України Юрій Шупик, продовжуючи некрофільську тему "від президента і Головатого", взагалі заявив, що, навіть, якби цього "трупного матеріалу" було, хоч завалися, то все одно "ніхто в світі" вже не встановить, чому і від чого померла людина, присипана землею під Таращею. Бо минуло багато часу, а тіло зазнало значних змін. При цьому пан Шупик глибокодумно зауважив, що експерти в тілі отрути не знайшли, але людина загинула насильницькою смертю. Так, нібито людина, якій відрубали голову, могла загинути якось інакше…

Проте найпоказовішими в цій ситуації виявилися саме спростування, які мимоволі сталися. Насамперед, із боку ФБР, яке, виявляється, просто не могло нормально працювати. І з боку Юрія Шупика, який фактично підтвердив, що вся міліція і, зокрема, перший заступник міністра внутрішніх справ Микола Джига брехали громадськості, коли наприкінці минулого року публічно стверджували, що володаря "таращанського тіла" отруїли "смертельною ін'єкцією" і труп його – старий, бо, за словами Джиги, "перезимував" під Таращею. І це, схоже, була найбезневинніша брехня, бо приховувала вона загальне небажання щось у цій справі робити. Новий міліцейський міністр Юрій Смирнов, як відомо, одним із головних пріоритетів роботи свого відомства назвав розслідування справи Гонгадзе. А якщо зпівставити ці його слова із сенсаційною заявою про те, що під час подій 9 березня міліція діяла " не зовсім законно", то можна тільки здогадуватися, як "орли боєвиє" на чолі з екс-Кравченком "працювали" над пошуками зниклого журналіста – просто для відмазки перед візитерами із Заходу, потрібної для загальної відмазки "гаранта". Але не для встановлення істини…

А як наслідок, коли вдуматися в те, що відбувається, то жити в Україні має бути страшно. Бо, по-перше, все очевиднішим є загальне прагнення влади приховати істину зі зникненням журналіста, будь-що загальмувати розслідування, пустити слідство облудним шляхом. А отже, приховування правди навіть у такій резонансній справі, до якої прикуто увагу, без перебільшення, всього світу, побічно показує не тільки рівень рівень законності в Україні чи то готовність влади її захищати. Ця ситуація демонструє те, що українська влада може зробити з будь-ким у державі, і що з будь-ким може статися, коли ніхто не хоче ні з чим розбиратися, і що таке може повторитися будь-коли. Адже сталося, як відомо, вбивство, яке спричинило глибоку політичну кризу, котра донікуди опустила й так не дуже високий рейтинг нещасної України. Але влада, яка мала б "землю рити" під собою, аби тільки виправити становище, не робить нічого, окрім порятунку власного реноме суцільною брехнею…

По-друге, в котре вже стало очевидно, що серцевина та уособлення цієї такої влади - наш Президент, котрий, як Бурбон після всіх французьких революцій, нічого не зрозумів і нічому не навчився. Не допомогли йому навіть зустрічі із польським колегою Александром Квасьнєвським, під час яких він нібито згодився і на діалог з опозицією, і на швидке розслідування справи Гонгадзе. Однак і під кримським сонцем, і на київському грунті наш "гарант" чомусь "виправився". І почав нести символічні нісенітниці.

Хоча, з одного боку, справедливості заради, звичайно, можна припустити, що Кучма щось робить, прагне встановити контакти з опозицією, міняє силовиків, публічно наполягає, щоб вони таки розібралися в справі зниклого журналіста, тощо, але главу держави "підводять", підставляють "погані виконавці". Можна й припустити, що Кучма повторює відверті дурниці чи елементарні недоречності через звичайнісіньке невміння нормально висловлювати свої думки, через власну впертість та затятість, через бажання публічно не визнавати попередні помилки, і в такий спосіб, як йому може здаватися, "зберегти обличчя". Мовляв, не царська це справа – морально "оголятися" перед "підданими".

Однак, з другого боку, навіть якщо Кучма щось і робить, а його не завжди оковирні висловлювання – то просто флер, димова завіса, все одно така поведінка показує, як далеко ще Україна від цивілізованих норм політичного життя і від цивілізованих політиків, здатних ставитися з повагою до власного народу. І не боятися його, а відверто визнавати свої помилки і навіть просити у людей пробачення. Клінтон он, навіть, за Моніку вибачався перед американцями, хоча, здавалося б, яка кому різниця, хто кого і де. І Єльцин просив пробачення у росіян за те, що реформи пішли не туди, куди він хотів.

У нас же президент і найвище керівництво занапастили не тільки свою честь і репутацію, а завдали шкоди всій державі, від якої почали відвертатися в світах. Але, як говорять наші північні сусіди, не мукають і не теляться. Їм, бачте, пиха не дозволяє. А президент ще й переконаний, що за нього таки проголосували 16 мільйонів виборців, а отже, на всіх інших, хто цього не зробив, можна.., ну, ви, в принципі, знаєте, що роблять з великої дзвіниці на тих, кого не поважають…

І на цьому тлі, звичайно, розмірковування на тему, чи є пиха і самоповага у народу, який таку поведінку можновладців терпить, і чи гідний народ таких правителів - це, як мовиться, загальне місце. І самоповагу важкувато помітити, і таких правителів народ справді гідний, якщо їх терпить. А отже, паралельно знову й знову відчуває зазначене вище горохове "друге дихання" Президента. І сентенція про те, що "парфумні" смаки, як і будь-які інші, - це особиста справа кожного, тут не дуже підходить, бо смердить уже на весь світ…