Кучма боїться подивитися в очі опозиції
Неділя, 25 березня 2001, 17:18
Кучма зумів відзначитися навіть в день смерті В'ячеслава Чорновола. Перед камерою УТ-1 він вирішив покласти квіти на могилу лідера Руху. Та щоб нерви "гаранта" не випробовувати зустріччю з сином загиблого політика, який став непримиренним антикучмістом, Тараса Чорновола в цей час до могили батька просто не допустили.
Кучма приїхав на Байкове кладовище у неділю зранку, перед панихідою, на яку він вирішив не залишатися. Обмежився букетом і співчуттям вдові В’ячеслава Чорновола Атені Пашко. Потім "пішов у народ" до простих рухівців, щоб виявити солідарність з представниками толерантної політичної сили. Оператори УТ-1 працювали, не покладаючи рук. Масовку для "гаранта" грали люди в цивільному. Відповідаючи на питання, хто ж винен у загибелі Чорновола, Кучма заявив: "Ті, хто розколювали рух". (Чи мав він конкретно на увазі Бродського Чайку, Лавриновича, Костенка або когось ще – таких подробиць від "гаранта" пересічні рухівці не дочекалися.)
В той же час, поки Кучма був біля могили, Тараса Чорновола міліція зупинила на підступах до кладовища. Йому, як й іншим депутатам, серед яких були Володимир Філенко та Віктор Пинзеник, охорона не дозволили пройти до цвинтаря, не зважаючи на статус народного депутата. Так само під face control правоохоронців потрапила сестра В’ячеслава Чорновола. Найближчі родичі змогли підійти до могили, коли "гарант" забрався з кладовища.
УП зв’язалася телефоном з одним із учасників інциденту Володимиром Філенком. "Є два святі місця, де немає розподілу на владу й опозицію, правих і лівих. Це церква і цвинтар, де рівні бомж і президент. В'ячеслав Чорновіл був дійсним президентом України і хотів добра всім українцям. І те, що сьогодні є спроби визнати цей факт – це добре. Але ж є застереження по формі. Навіть в цей святий день, як і 9 березня, все було зроблено якось не по людські. І те, що номенклатура - як державна, так і політична, намагається монополізувати вшанування – це очевидно невірно".
P.S. У книзі "Про найголовніше", яку під прізвищем Кучма написали невідомі літератори, є фотокартка "гаранта" поруч з Чорноволом. Під ілюстрацією – підпис: "Ми були поруч". Майстри пропаганди, найняті Кучмою перед виборами 1999 року, явно перестаралися. І ці події – чергове підтвердження.
Кучма приїхав на Байкове кладовище у неділю зранку, перед панихідою, на яку він вирішив не залишатися. Обмежився букетом і співчуттям вдові В’ячеслава Чорновола Атені Пашко. Потім "пішов у народ" до простих рухівців, щоб виявити солідарність з представниками толерантної політичної сили. Оператори УТ-1 працювали, не покладаючи рук. Масовку для "гаранта" грали люди в цивільному. Відповідаючи на питання, хто ж винен у загибелі Чорновола, Кучма заявив: "Ті, хто розколювали рух". (Чи мав він конкретно на увазі Бродського Чайку, Лавриновича, Костенка або когось ще – таких подробиць від "гаранта" пересічні рухівці не дочекалися.)
В той же час, поки Кучма був біля могили, Тараса Чорновола міліція зупинила на підступах до кладовища. Йому, як й іншим депутатам, серед яких були Володимир Філенко та Віктор Пинзеник, охорона не дозволили пройти до цвинтаря, не зважаючи на статус народного депутата. Так само під face control правоохоронців потрапила сестра В’ячеслава Чорновола. Найближчі родичі змогли підійти до могили, коли "гарант" забрався з кладовища.
УП зв’язалася телефоном з одним із учасників інциденту Володимиром Філенком. "Є два святі місця, де немає розподілу на владу й опозицію, правих і лівих. Це церква і цвинтар, де рівні бомж і президент. В'ячеслав Чорновіл був дійсним президентом України і хотів добра всім українцям. І те, що сьогодні є спроби визнати цей факт – це добре. Але ж є застереження по формі. Навіть в цей святий день, як і 9 березня, все було зроблено якось не по людські. І те, що номенклатура - як державна, так і політична, намагається монополізувати вшанування – це очевидно невірно".
P.S. У книзі "Про найголовніше", яку під прізвищем Кучма написали невідомі літератори, є фотокартка "гаранта" поруч з Чорноволом. Під ілюстрацією – підпис: "Ми були поруч". Майстри пропаганди, найняті Кучмою перед виборами 1999 року, явно перестаралися. І ці події – чергове підтвердження.
