Кодекс захисту Кучми
Четвер, 8 лютого 2001, 21:44
Останні часті спроби пропрезидентські налаштованих ідеологів видати антипрезидентські виступи як "замах на конституційний лад" навряд чи варто сприймати, як просто політичну риторику політичних підлабузників, які хочуть догодити "гарантові" за окремий гонорар із волковсько-суркісівського гаманця. І суть навіть не втому, що ці високодостойні "чисто розпальцовщики" з депутатськими мандатами сьогодні просто зобов'язані бути щедрими. Першому – Волкову – будь-що потрібний непорушний і недоторканий "гарант", бо знову заговорили про його бельгійсько-комерційні подвиги, а отже, якщо з Банкової сколупнуть хоча й матюкливо-вередливого, але передбачуваного "папу", то можуть і до нього добратися. Другий – Суркіс – хоча зі своїм соціал-демократичним "Динамо" і "профукав" на футбольних полях усе, що тільки можна (на Кубку Співдружності над київською "командою молодості їхньої" не позбиткувалися хіба що хлопчаки з московської дворової футбольної "шаражки"), але все-таки дещицю приторгував на Кахабері Каладзе в "Мілані", тож може не скупитися. Мало того, їм обом таки вдався ще один оборудок – вони відсунули "Юльку" від ПЕКу, тож, мабуть, і сподіваються, що Дубина їх не скоро дістане (якщо взагалі діставатиме) і можна буде надолужити втрачене від "дурних реформ".
Справа набагато серйозніша, бо йдеться, по-перше, про теоретичні спроби ототожнити поняття "держава" і "президент", а також – що найстрашніше – "Україна" і "Кучма". Робиться це, звісно, ще й для того, щоб приховати спроби саме президентського оточення у неконституційний і недемократичний спосіб змінити Конституцію і, переділивши повноваження парламенту і президента, узурпувати владу. І саме президентські стратеги тому діють за принципом дрібного карманника, який сам украв, але найгучніше кричить "тримайте злодія!"
По-друге, під прикриттям цієї політичної балаканини вже робляться практичні спроби узаконити неможливість критики президента і навіть будь-яких можновладців нижчого рангу. Почалася чергова сесія парламенту, яка, гордо повідомив перший віце-спікер Віктор Медведчук, таки розгляне й ухвалить нові кодекси, серед яких і Кримінальний кодекс України (ККУ). І це, звичайно, нормально, що країна в особі її законодавців прагне заповнити прогалини в правовому полі, мало того, декларує, що хоче гармонізувати національне законодавство з міжнародними демократичними нормами та стандартами. Однак, з'ясувалося, що в Одесі таки мають рацію, коли стверджують, що є велика різниця між "я тобі дам" і "на тобі". Бо одна справа – декларувати поглиблення демократії, інша – робити це. Нова редакція ККУ, лукаво запропонована для депутатського розгляду, - яскраве підтвердження цієї нехитрої думки.
Програма правової захисту та освіти ЗМІ IREX ProMedia проаналізувала тільки п'ять статей нового ККУ, які безпосередньо стосуються свободи слова, або зв'язані з висловленням думки, збиранням та поширенням інформації. Це статті 153 (наклеп), 154 (образа), 311 (наруга над державними символами), 312 (посягання на честь і гідність президента) та 318 (образа особи, яка є представником влади). Свій аналіз адвокати згаданої Програми направили до парламенту і в ньому, зокрема, міститься такий висновок: "З огляду на Конституцію України, практику Європейського суду з прав людини, практику інших європейських країн та загальні демократичні засади і принципи ми вважаємо, що їхня (тобто згаданих вище статей. – В.С.) теперішня редакція становить можливу небезпеку для свободи слова. Саме тому вони мають бути або виключені з проекту, або істотно змінені".
Мотивація фахівців Програми попри всю складну юридичну термінологію і численні посилання на різноманітні норми європейського та вітчизняного законодавства насправді дуже проста і для простих громадян зводиться до двох головних моментів. По-перше, всі згадані статті ККУ можуть обмежувати право українських громадян на висловлення своєї думки, передбачене статтею 10 Європейської конвенції про права людини та основні свободи (Євроконвенції), яку ратифікувала Верховна Рада України. В цьому документі сказано, що свобода висловлення думки в будь-якій країні може бути обмежена тільки такими нормами, які не просто встановлені місцевим законом, а ще й "потрібні в демократичному суспільстві". Іншими словами, в якійсь "країні N" може бути закон, який обмежує свободу слова відрубуванням голови, але такий закон навряд чи "потрібний" в демократичному суспільстві.
Тож, по-друге, фахівці Програми сумніваються, що норми обмеження свободи слова і висловлення думки, передбачені в КК "країни U", тобто України, потрібні в українському суспільстві, яке хоче бути демократичним. Адже норми покарання у всіх п'яти згаданих вище статтях ККУ – це штрафи, виправні роботи, обмеження волі чи позбавлення волі на тривалі терміни. Тобто і в новому ККУ запропоновано продовжити стару традицію криміналізації відповідальності за сказане чи надруковане слово, коли воно прирівнюється до справи. А що в українському законодавстві відсутні чіткі визначення навіть таких понять, як "образа", "честь", "гідність" тощо, то це відкриває необмежені можливості для зловживань правоохоронними органами, чиновниками, судами і навіть простими громадянами, які, наприклад, захочуть когось покарати чи й просто підробити на захисті "честі і гідності".
І в цьому плані, як на мене, найпоказовіша запропонована стаття 312 ККУ "Посягання на честь і гідність Президента України". Вона варта дослівного цитування: "Образа Президента України під час виконання ним своїх повноважень або з приводу їх виконання, а також наклеп на Президента України караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до семи років".
Адвокати програми й роблять один незаперечний, на їхню думку, висновок: статтю потрібно з ККУ вилучити зовсім, бо, знову цитую фахівців дослівно: "Якщо брати формулу цього злочину в чинній редакції, то дана стаття дозволяє правоохоронним органам порушувати кримінальну справу за правдиві вислови, які принижують абсолютно відсутні в законах України поняття "честі і гідності" Президента. Як уже зазначалося раніше, дуже небезпечно забороняти говорити правду про особу. Заборона цього щодо всенародно обраного президента "під час виконання ним своїх повноважень або з приводу їх виконання" легко призведе до покарання людей за обговорення однієї з найважливіших тем у демократичному суспільстві - якості виконання Президентом своїх обов'язків".
До цього можна тільки додати, що коли, не дай Боже, ККУ буде прийнято в такій редакції, чого домагаються, мабуть, хитруни-холуйчики, які його підготували, то під захист потрапить не хто інший, як… Леонід Данилович Кучма. І саме його "честь і гідність" доведеться захищати, а робитимуть це, звісно, "такі люди капітальні", та "команда боєвая, орли такіє, що дєлают все, что хочєш" з відомств Юрія Кравченка та Леоніда Деркача.
Але навіть і не це головне. Елементарно невідомо, що саме і як треба захищати у глави держави, який вимагає невгодного журналіста "вивезти його, роздягнуть, бля, без штанів оставіть", а щодо судді, який не сподобався, наказує "візьми цього суддю, б…, за яйця подвесь, хай повисить одну ніч". Це ж просто "честь і гідність" якогось маніяка-садиста і одночасно збоченця, а не президента, який нації пообіцяв бути "новим". А найважливіше те, що президент пропонував таке робити зі своїми опонентами "під час виконання ним своїх повноважень або з приводу їх виконання". І якби ККУ було вже прийнято, то навіть оприлюднювати відомості про такі вислови і схильності президента не можна було б. Не тільки тому, що в країні, очолюваній таким "гарантом", жити моторошно, а тому, що він міг би образитися на те, що не всі зрозуміли тонкощі його лексики і глибину державотворчих задумів щодо торгівлі українськими журналістами з чеченськими терористами, і за цю "образу" кравченки з потебеньками "припаяли" б по сім років усім, хто під гарячу руку потрапив би. Бо ще не всі судді в Україні люблять проводити ночі так, як "люб'язно" пропонує їм нинішній український президент…
Але Бог з ним, з Кучмою. То, певно, найдотепніший жарт його попередника Кравчука, який, мабуть, зазираючи в майбутнє, кинув, на жаль, актуальне на наступні десять років "маємо те, що маємо". ККУ в запропонованій редакції становить загрозу демократії навіть тоді, коли Кучму згадуватимуть у страшному сні. І фахівці Програми IREX ProMedia пишуть депутатам про це відверто: "Страшно навіть уявити, який вигляд матимуть президентські виборчі кампанії за наявності і під впливом даної статті, якщо чинний президент буде кандидатом. Інші кандидати критикують виконання чи невиконання ним обов'язків (і вони не були б кандидатами, якби вважали, що він усе правильно робить), президент ображається, бо вважає цю критику непристойною, і порушує справу за статтею, санкція якої дозволяє взяти під варту ще на етапі розслідування справи конкурентів на посаду".
Їй-Богу, так ніби написано під нашого "душевно тонкого і вразливого Леоніда Даниловича", який, за його визнання, "не супермен", а тому дуже ображається на всіх. Чи, може, все-таки під Даниловича написано, що актуально в світлі пропозицій підлабузників про третій термін Кучми? Чи, може, під таких знавців державотворчого права, як Медведчук, що не просто спить і бачить себе наступним президентом, а вже й уявляє, як він нікому цю посаду не віддасть? А що, така норма, як у цій статті, передбачає покарання і за те, що президент може образитися на тих, хто взагалі претендує на його посаду. Не даремно ж Кучмі твердили, що він – "від Бога". Дотвердилися так, що, мабуть, і найнаближеніші не можуть бути впевненими в цілісності того, за що бідного суддю наказували підвісити.
А мали б ці достойники пояснити "гарантові", що той же Європейський суд із прав людини вже давно вирішив, що стаття 10 Євроконвенції захищає "не тільки інформацію та ідеї, які прихильно сприймаються.., але й ті, які ображають, шокують чи дратують державу або будь-яку частину населення". Бо, як відомо, у всіх смаки різні. І навіть якщо когось дратує показ Кучми по УТ-1, то це означає тільки те, що дратівливий громадянин може ображатися на телевізійників з Першого національного за відсутність чогось естетичного в їхньому світосприйманні, але ж не подавати на них за це до суду.
До речі, щодо критики на адресу політиків Європейський суд теж уже давно визначив: "…Межі припустимої критики є ширшими, якщо вона стосується, власне, політика, а не приватної особи. На відміну від останньої перший неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного слова і вчинку як з боку журналістів, так і громадського загалу". Іншими словами, назвався грибом (політиком) – лізь до кошика (терпи критику, навіть неприємну, бо ти – політик і від тебе залежать долі інших людей). Ну хто мав би претензії до Кучми, якби він був не главою держави, а, приміром, конюхом і при цьому пропонував би так екзотично здійснювати судову реформу в Україні чи поглиблювати межі свободи слова? Та ніхто! А свідомий громадянин ще й, у кращому випадку, "швидку" викликав, а гіршому – дільничного міліціонера. А тут же "гарант" віщає, а підлабузникам треба виконувати…
… А в світлі всього вище сказаного я теж маю дві пропозиції до депутатів, які згодні ККУ приймати в запропонованій редакції. По-перше, якщо вже проголошувати Кучму "найнеперевершенішим державотворцем", то робити треба це масштабніше. Он Туркменбаші, кажуть, збираються проголосити падишахом. Але я пропонує все-таки не це. Хочу досадити тим, хто не любить Кучму. Тим, кого за цю нелюбов посадять, сім років усе-таки малувато, додати треба. Але якщо не можна, мовляв, демократія, тра-ля-ля і таке інше, то й тут є вихід: тим, хто за порушення режиму потраплятиме в ШИЗО, цілодобово транслювати в камеру виступи президента Кучми. Але не ті, що йому пишуть "грамотні", а ті, що він, м'яко кажучи, імпровізує. А якщо й це не допомагатиме, то й узагалі обладнати зони так, щоб "гаранта" можна можна було транслювати після значних і масових порушень режиму для всіх без винятків. Уявляєте, який спокій настане і яким продуктивним перевиховання неслухів буде?! І вигода обопільна: менти-"орли" президентові – перевихований народ, президент ментам – медалі…
По-друге, по телевізору я почув і побачив, як на "асамблеї демократичних сил" в Жовтневому палаці в Києві депутат Валентина Гошовська публічно все ніяк не могла второпати, як це людина, яка паплюжить честь президента (йшлося, звісно, про "кучмагейт"), не може зрозуміти, що цим вона паплюжить честь держави. І виходило у неї це так переконливо, що жаль було дивитися на інших промовців, які теж повторяли тези Гошовської, але відчувалося, що це в них - не від душі, а за гроші. Тож я й дійшов висновку: Гошовська десь училася президента любити всім серцем, а інші "любили" по таксі. Тож я й пропоную: оприлюднити або адреси шкіл любові до президента, якщо, правда, такі існують, або такси і прейскуранти того, що і за скільки можна сказати про "улюбленого гаранта". Щоб, наприклад, за скрути підправити матеріальне становище чи кар'єру прискорити. Це буде і чесно, і демократично. В тому плані, що кожний може похвалити і копійчину отримати. А президент який щасливий буде!..
Справа набагато серйозніша, бо йдеться, по-перше, про теоретичні спроби ототожнити поняття "держава" і "президент", а також – що найстрашніше – "Україна" і "Кучма". Робиться це, звісно, ще й для того, щоб приховати спроби саме президентського оточення у неконституційний і недемократичний спосіб змінити Конституцію і, переділивши повноваження парламенту і президента, узурпувати владу. І саме президентські стратеги тому діють за принципом дрібного карманника, який сам украв, але найгучніше кричить "тримайте злодія!"
По-друге, під прикриттям цієї політичної балаканини вже робляться практичні спроби узаконити неможливість критики президента і навіть будь-яких можновладців нижчого рангу. Почалася чергова сесія парламенту, яка, гордо повідомив перший віце-спікер Віктор Медведчук, таки розгляне й ухвалить нові кодекси, серед яких і Кримінальний кодекс України (ККУ). І це, звичайно, нормально, що країна в особі її законодавців прагне заповнити прогалини в правовому полі, мало того, декларує, що хоче гармонізувати національне законодавство з міжнародними демократичними нормами та стандартами. Однак, з'ясувалося, що в Одесі таки мають рацію, коли стверджують, що є велика різниця між "я тобі дам" і "на тобі". Бо одна справа – декларувати поглиблення демократії, інша – робити це. Нова редакція ККУ, лукаво запропонована для депутатського розгляду, - яскраве підтвердження цієї нехитрої думки.
Програма правової захисту та освіти ЗМІ IREX ProMedia проаналізувала тільки п'ять статей нового ККУ, які безпосередньо стосуються свободи слова, або зв'язані з висловленням думки, збиранням та поширенням інформації. Це статті 153 (наклеп), 154 (образа), 311 (наруга над державними символами), 312 (посягання на честь і гідність президента) та 318 (образа особи, яка є представником влади). Свій аналіз адвокати згаданої Програми направили до парламенту і в ньому, зокрема, міститься такий висновок: "З огляду на Конституцію України, практику Європейського суду з прав людини, практику інших європейських країн та загальні демократичні засади і принципи ми вважаємо, що їхня (тобто згаданих вище статей. – В.С.) теперішня редакція становить можливу небезпеку для свободи слова. Саме тому вони мають бути або виключені з проекту, або істотно змінені".
Мотивація фахівців Програми попри всю складну юридичну термінологію і численні посилання на різноманітні норми європейського та вітчизняного законодавства насправді дуже проста і для простих громадян зводиться до двох головних моментів. По-перше, всі згадані статті ККУ можуть обмежувати право українських громадян на висловлення своєї думки, передбачене статтею 10 Європейської конвенції про права людини та основні свободи (Євроконвенції), яку ратифікувала Верховна Рада України. В цьому документі сказано, що свобода висловлення думки в будь-якій країні може бути обмежена тільки такими нормами, які не просто встановлені місцевим законом, а ще й "потрібні в демократичному суспільстві". Іншими словами, в якійсь "країні N" може бути закон, який обмежує свободу слова відрубуванням голови, але такий закон навряд чи "потрібний" в демократичному суспільстві.
Тож, по-друге, фахівці Програми сумніваються, що норми обмеження свободи слова і висловлення думки, передбачені в КК "країни U", тобто України, потрібні в українському суспільстві, яке хоче бути демократичним. Адже норми покарання у всіх п'яти згаданих вище статтях ККУ – це штрафи, виправні роботи, обмеження волі чи позбавлення волі на тривалі терміни. Тобто і в новому ККУ запропоновано продовжити стару традицію криміналізації відповідальності за сказане чи надруковане слово, коли воно прирівнюється до справи. А що в українському законодавстві відсутні чіткі визначення навіть таких понять, як "образа", "честь", "гідність" тощо, то це відкриває необмежені можливості для зловживань правоохоронними органами, чиновниками, судами і навіть простими громадянами, які, наприклад, захочуть когось покарати чи й просто підробити на захисті "честі і гідності".
І в цьому плані, як на мене, найпоказовіша запропонована стаття 312 ККУ "Посягання на честь і гідність Президента України". Вона варта дослівного цитування: "Образа Президента України під час виконання ним своїх повноважень або з приводу їх виконання, а також наклеп на Президента України караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до семи років".
Адвокати програми й роблять один незаперечний, на їхню думку, висновок: статтю потрібно з ККУ вилучити зовсім, бо, знову цитую фахівців дослівно: "Якщо брати формулу цього злочину в чинній редакції, то дана стаття дозволяє правоохоронним органам порушувати кримінальну справу за правдиві вислови, які принижують абсолютно відсутні в законах України поняття "честі і гідності" Президента. Як уже зазначалося раніше, дуже небезпечно забороняти говорити правду про особу. Заборона цього щодо всенародно обраного президента "під час виконання ним своїх повноважень або з приводу їх виконання" легко призведе до покарання людей за обговорення однієї з найважливіших тем у демократичному суспільстві - якості виконання Президентом своїх обов'язків".
До цього можна тільки додати, що коли, не дай Боже, ККУ буде прийнято в такій редакції, чого домагаються, мабуть, хитруни-холуйчики, які його підготували, то під захист потрапить не хто інший, як… Леонід Данилович Кучма. І саме його "честь і гідність" доведеться захищати, а робитимуть це, звісно, "такі люди капітальні", та "команда боєвая, орли такіє, що дєлают все, что хочєш" з відомств Юрія Кравченка та Леоніда Деркача.
Але навіть і не це головне. Елементарно невідомо, що саме і як треба захищати у глави держави, який вимагає невгодного журналіста "вивезти його, роздягнуть, бля, без штанів оставіть", а щодо судді, який не сподобався, наказує "візьми цього суддю, б…, за яйця подвесь, хай повисить одну ніч". Це ж просто "честь і гідність" якогось маніяка-садиста і одночасно збоченця, а не президента, який нації пообіцяв бути "новим". А найважливіше те, що президент пропонував таке робити зі своїми опонентами "під час виконання ним своїх повноважень або з приводу їх виконання". І якби ККУ було вже прийнято, то навіть оприлюднювати відомості про такі вислови і схильності президента не можна було б. Не тільки тому, що в країні, очолюваній таким "гарантом", жити моторошно, а тому, що він міг би образитися на те, що не всі зрозуміли тонкощі його лексики і глибину державотворчих задумів щодо торгівлі українськими журналістами з чеченськими терористами, і за цю "образу" кравченки з потебеньками "припаяли" б по сім років усім, хто під гарячу руку потрапив би. Бо ще не всі судді в Україні люблять проводити ночі так, як "люб'язно" пропонує їм нинішній український президент…
Але Бог з ним, з Кучмою. То, певно, найдотепніший жарт його попередника Кравчука, який, мабуть, зазираючи в майбутнє, кинув, на жаль, актуальне на наступні десять років "маємо те, що маємо". ККУ в запропонованій редакції становить загрозу демократії навіть тоді, коли Кучму згадуватимуть у страшному сні. І фахівці Програми IREX ProMedia пишуть депутатам про це відверто: "Страшно навіть уявити, який вигляд матимуть президентські виборчі кампанії за наявності і під впливом даної статті, якщо чинний президент буде кандидатом. Інші кандидати критикують виконання чи невиконання ним обов'язків (і вони не були б кандидатами, якби вважали, що він усе правильно робить), президент ображається, бо вважає цю критику непристойною, і порушує справу за статтею, санкція якої дозволяє взяти під варту ще на етапі розслідування справи конкурентів на посаду".
Їй-Богу, так ніби написано під нашого "душевно тонкого і вразливого Леоніда Даниловича", який, за його визнання, "не супермен", а тому дуже ображається на всіх. Чи, може, все-таки під Даниловича написано, що актуально в світлі пропозицій підлабузників про третій термін Кучми? Чи, може, під таких знавців державотворчого права, як Медведчук, що не просто спить і бачить себе наступним президентом, а вже й уявляє, як він нікому цю посаду не віддасть? А що, така норма, як у цій статті, передбачає покарання і за те, що президент може образитися на тих, хто взагалі претендує на його посаду. Не даремно ж Кучмі твердили, що він – "від Бога". Дотвердилися так, що, мабуть, і найнаближеніші не можуть бути впевненими в цілісності того, за що бідного суддю наказували підвісити.
А мали б ці достойники пояснити "гарантові", що той же Європейський суд із прав людини вже давно вирішив, що стаття 10 Євроконвенції захищає "не тільки інформацію та ідеї, які прихильно сприймаються.., але й ті, які ображають, шокують чи дратують державу або будь-яку частину населення". Бо, як відомо, у всіх смаки різні. І навіть якщо когось дратує показ Кучми по УТ-1, то це означає тільки те, що дратівливий громадянин може ображатися на телевізійників з Першого національного за відсутність чогось естетичного в їхньому світосприйманні, але ж не подавати на них за це до суду.
До речі, щодо критики на адресу політиків Європейський суд теж уже давно визначив: "…Межі припустимої критики є ширшими, якщо вона стосується, власне, політика, а не приватної особи. На відміну від останньої перший неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного слова і вчинку як з боку журналістів, так і громадського загалу". Іншими словами, назвався грибом (політиком) – лізь до кошика (терпи критику, навіть неприємну, бо ти – політик і від тебе залежать долі інших людей). Ну хто мав би претензії до Кучми, якби він був не главою держави, а, приміром, конюхом і при цьому пропонував би так екзотично здійснювати судову реформу в Україні чи поглиблювати межі свободи слова? Та ніхто! А свідомий громадянин ще й, у кращому випадку, "швидку" викликав, а гіршому – дільничного міліціонера. А тут же "гарант" віщає, а підлабузникам треба виконувати…
… А в світлі всього вище сказаного я теж маю дві пропозиції до депутатів, які згодні ККУ приймати в запропонованій редакції. По-перше, якщо вже проголошувати Кучму "найнеперевершенішим державотворцем", то робити треба це масштабніше. Он Туркменбаші, кажуть, збираються проголосити падишахом. Але я пропонує все-таки не це. Хочу досадити тим, хто не любить Кучму. Тим, кого за цю нелюбов посадять, сім років усе-таки малувато, додати треба. Але якщо не можна, мовляв, демократія, тра-ля-ля і таке інше, то й тут є вихід: тим, хто за порушення режиму потраплятиме в ШИЗО, цілодобово транслювати в камеру виступи президента Кучми. Але не ті, що йому пишуть "грамотні", а ті, що він, м'яко кажучи, імпровізує. А якщо й це не допомагатиме, то й узагалі обладнати зони так, щоб "гаранта" можна можна було транслювати після значних і масових порушень режиму для всіх без винятків. Уявляєте, який спокій настане і яким продуктивним перевиховання неслухів буде?! І вигода обопільна: менти-"орли" президентові – перевихований народ, президент ментам – медалі…
По-друге, по телевізору я почув і побачив, як на "асамблеї демократичних сил" в Жовтневому палаці в Києві депутат Валентина Гошовська публічно все ніяк не могла второпати, як це людина, яка паплюжить честь президента (йшлося, звісно, про "кучмагейт"), не може зрозуміти, що цим вона паплюжить честь держави. І виходило у неї це так переконливо, що жаль було дивитися на інших промовців, які теж повторяли тези Гошовської, але відчувалося, що це в них - не від душі, а за гроші. Тож я й дійшов висновку: Гошовська десь училася президента любити всім серцем, а інші "любили" по таксі. Тож я й пропоную: оприлюднити або адреси шкіл любові до президента, якщо, правда, такі існують, або такси і прейскуранти того, що і за скільки можна сказати про "улюбленого гаранта". Щоб, наприклад, за скрути підправити матеріальне становище чи кар'єру прискорити. Це буде і чесно, і демократично. В тому плані, що кожний може похвалити і копійчину отримати. А президент який щасливий буде!..
