Україна - журналістський рай
Четвер, 8 лютого 2001, 20:30
"Підбадьорююча" статистика
Приголомшуючі дані оголосив у четвер заступник Кравченкоа Петро Коляда. За його словами, усі 61 злочин проти журналістів скоєно з корисливою метою, із них 20 уже розкриті і відправлені в суд. "Це - звичайна злочинність", - передає слова заступник міністра внутрішніх справ Інтерфакс-Україна.
Тобто зі слів міліцейського чиновника виходить, що убивці Гонгадзе теж переслідували "корислиу мету", і, таким чином, версію про професійну діяльність МВС уже не розглядає. Або інший варіант - проти Гонгадзе взагалі ніяких злочинів не було.
У цілому ж у нас журналістів люблять - і убивають у середньому раз на рік. За п'ять років - сім убивств (розкрито три). На життя двох було скоєно замах (один розкрито), 4 померли від тяжких тілесних ушкоджень (2 розкрито).
Але, вочевидь, усе ж таки якісь гріхи не дають спати по ночах Кравченку, і він 20 січня видав уже другий наказ про заходи, спрямовані на запобігання і розкриття злочинів, скоїних щодо журналістів. Як завірив Коляда, наказ уже почав працювати на місцях.
Ще один відкритий лист Потебеньку
Тим часом до генпрокурора вимушений був звернутися власник радіостанції "Континент" Сергій Шолох. 30 січня о 23.00 він отримав телефонний дзвінок з "последним китайским предупреждением". Перед цим, 26 січня в його машину врізався ЗІЛ-130. Тоді Сергій сприйняв це як прикрий збіг обставин.
"Спочатку я не поставився до цього уважно, але події, які відбулися після цього, підтвердили ймовірну вірогідність втілення в життя телефонного попередження", пише Шолох Потебеньку.
3 лютого в парадному свого будинку громадянин Н., спровокував скандал начебто пов'язаний з відключенням квартири від кабельної мережі, "після цього з табуреткою в руці намагався увірватися до моєї квартири з метою вирвати телевізійний кабель. При цьому він, не зважаючи на присутність неповнолітніх дітей та жінок, нецензурно лаявся і погрожував мене вбити. Громадянин Н. сказав, що я не зможу живим вийти на вулицю, що місцевий дільничий міліціонер на ім'я Олег є його другом та прийде і забере мене на ніч в камеру і там зі мною розберуться".
Шолох просить генпрокурора перевірити ці факти, а в разі їх підтвердження порушити кримінальну справу "щодо погроз життю з боку невідомих осіб та вжити необхідних заходів по захисту моєї особи та членів моєї родини від вірогідного фізичного та психічного впливу на нас з метою здійснення тиску на мене, як керівника засобу масової інформації". "Сподіваюсь, що в даному випадку до моєї заяви віднесуться не так, як свого часу віднеслись до заяв мого колишнього співробітника Гонгадзе".
Публічний ворог преси
І якщо у нас проти журналістів злочинів більше не буде, те тепер навпаки, порушники закону поповнюють табір мас-медіа. Олександр Волков написав новий позов - він подав до суду на газету "Україна молода".
Цього разу його обурило те, що газета написала про причетність Волкова до зникнення Гонгадзе - із посиланням на Рабиновича. Сам Рабинович цю інформацію спростував. Щоправда, це ж - із посиланням на нього - зробила через три дня й "Україна молода". Однак чи то Волков про це не знає, чи то образився сильно... Ніяких подробиць він із цього приводу не повідомив, сказавши, що всі зацікавлені нехай звертаються до його адвокатів.
Якщо ж Волков такий принциповий, то йому варто було б подати до суду ще як мінімум на три ЗМІ, які ще до "України молодої" написали про це - німецьку газету Die Welt, телеканал ICTV і радіостанцію "Німецька хвиля". Також про це повідомляла бельгійська газета De Standaard, щоправда, ще на початку роки і без посилання на Рабиновича.
Наїзд на "плюси"
А тим часом проблеми виникнули в партнера Волкова за медіа-проектами Бориса Фуксмана, співвласника телекомпанії "1+1", що сам став гонителем за свободу слова. У середу п'ятнадцять провідних журналістів і керівників каналу виступили з заявою про "глибоку стурбованість станом свободи слова" у країні й зверненням до Кучмі. Від "арбітра нації" вони вимагають "негайного відсторонення голови СБУ Деркача і негайного припинення використання силових структур для тиску на засоби масової інформації".
До різкої заяви "1+1" змусило те, що 5 лютого "у комп'ютерну мережу прикордонної служби була внесена заборона на в'їзд в Украину одному з інвесторів" телекомпанії громадянину Німеччини Борису Фуксману. Зроблено це був за вимогою СБУ: спецслужбою керує Леонід Деркач, а його син Андрій є бізнесом-партнером Рабиновича, у котрого, відповідно, ворог №1 - Фуксман.
"Зокрема, ще більш трьох місяців тому голова СБУ Леонід Деркач намагався за допомогою шантажу під час телефонної розмови з п.Фуксманом наполягати на вилученні з випусків Телевізійної Служби Новин тих матеріалів, що могли, як йому здавалося, торкати його інтереси".
На думку "1+1", "стали системою не тільки пряме втручання держчиновників у висвітлення політичних подій, але і використання ними службових повноважень для зведення рахунків із засобами масової інформації, які дозволяють собі мати незалежну точку зору".
Ця заява можна була б розцінювати як спробу використати критичну ситуацію зі свободою слова для внутрішньокланової боротьби, якби не одне "але": досвід подій навколо НТВ і ГРТ показує, що краще мати оліграхів-конкурентів і шукати істину посередині, ніж "Старшого брата" на кожному кроці.
Приголомшуючі дані оголосив у четвер заступник Кравченкоа Петро Коляда. За його словами, усі 61 злочин проти журналістів скоєно з корисливою метою, із них 20 уже розкриті і відправлені в суд. "Це - звичайна злочинність", - передає слова заступник міністра внутрішніх справ Інтерфакс-Україна.
Тобто зі слів міліцейського чиновника виходить, що убивці Гонгадзе теж переслідували "корислиу мету", і, таким чином, версію про професійну діяльність МВС уже не розглядає. Або інший варіант - проти Гонгадзе взагалі ніяких злочинів не було.
У цілому ж у нас журналістів люблять - і убивають у середньому раз на рік. За п'ять років - сім убивств (розкрито три). На життя двох було скоєно замах (один розкрито), 4 померли від тяжких тілесних ушкоджень (2 розкрито).
Але, вочевидь, усе ж таки якісь гріхи не дають спати по ночах Кравченку, і він 20 січня видав уже другий наказ про заходи, спрямовані на запобігання і розкриття злочинів, скоїних щодо журналістів. Як завірив Коляда, наказ уже почав працювати на місцях.
Ще один відкритий лист Потебеньку
Тим часом до генпрокурора вимушений був звернутися власник радіостанції "Континент" Сергій Шолох. 30 січня о 23.00 він отримав телефонний дзвінок з "последним китайским предупреждением". Перед цим, 26 січня в його машину врізався ЗІЛ-130. Тоді Сергій сприйняв це як прикрий збіг обставин.
"Спочатку я не поставився до цього уважно, але події, які відбулися після цього, підтвердили ймовірну вірогідність втілення в життя телефонного попередження", пише Шолох Потебеньку.
3 лютого в парадному свого будинку громадянин Н., спровокував скандал начебто пов'язаний з відключенням квартири від кабельної мережі, "після цього з табуреткою в руці намагався увірватися до моєї квартири з метою вирвати телевізійний кабель. При цьому він, не зважаючи на присутність неповнолітніх дітей та жінок, нецензурно лаявся і погрожував мене вбити. Громадянин Н. сказав, що я не зможу живим вийти на вулицю, що місцевий дільничий міліціонер на ім'я Олег є його другом та прийде і забере мене на ніч в камеру і там зі мною розберуться".
Шолох просить генпрокурора перевірити ці факти, а в разі їх підтвердження порушити кримінальну справу "щодо погроз життю з боку невідомих осіб та вжити необхідних заходів по захисту моєї особи та членів моєї родини від вірогідного фізичного та психічного впливу на нас з метою здійснення тиску на мене, як керівника засобу масової інформації". "Сподіваюсь, що в даному випадку до моєї заяви віднесуться не так, як свого часу віднеслись до заяв мого колишнього співробітника Гонгадзе".
Публічний ворог преси
І якщо у нас проти журналістів злочинів більше не буде, те тепер навпаки, порушники закону поповнюють табір мас-медіа. Олександр Волков написав новий позов - він подав до суду на газету "Україна молода".
Цього разу його обурило те, що газета написала про причетність Волкова до зникнення Гонгадзе - із посиланням на Рабиновича. Сам Рабинович цю інформацію спростував. Щоправда, це ж - із посиланням на нього - зробила через три дня й "Україна молода". Однак чи то Волков про це не знає, чи то образився сильно... Ніяких подробиць він із цього приводу не повідомив, сказавши, що всі зацікавлені нехай звертаються до його адвокатів.
Якщо ж Волков такий принциповий, то йому варто було б подати до суду ще як мінімум на три ЗМІ, які ще до "України молодої" написали про це - німецьку газету Die Welt, телеканал ICTV і радіостанцію "Німецька хвиля". Також про це повідомляла бельгійська газета De Standaard, щоправда, ще на початку роки і без посилання на Рабиновича.
Наїзд на "плюси"
А тим часом проблеми виникнули в партнера Волкова за медіа-проектами Бориса Фуксмана, співвласника телекомпанії "1+1", що сам став гонителем за свободу слова. У середу п'ятнадцять провідних журналістів і керівників каналу виступили з заявою про "глибоку стурбованість станом свободи слова" у країні й зверненням до Кучмі. Від "арбітра нації" вони вимагають "негайного відсторонення голови СБУ Деркача і негайного припинення використання силових структур для тиску на засоби масової інформації".
До різкої заяви "1+1" змусило те, що 5 лютого "у комп'ютерну мережу прикордонної служби була внесена заборона на в'їзд в Украину одному з інвесторів" телекомпанії громадянину Німеччини Борису Фуксману. Зроблено це був за вимогою СБУ: спецслужбою керує Леонід Деркач, а його син Андрій є бізнесом-партнером Рабиновича, у котрого, відповідно, ворог №1 - Фуксман.
"Зокрема, ще більш трьох місяців тому голова СБУ Леонід Деркач намагався за допомогою шантажу під час телефонної розмови з п.Фуксманом наполягати на вилученні з випусків Телевізійної Служби Новин тих матеріалів, що могли, як йому здавалося, торкати його інтереси".
На думку "1+1", "стали системою не тільки пряме втручання держчиновників у висвітлення політичних подій, але і використання ними службових повноважень для зведення рахунків із засобами масової інформації, які дозволяють собі мати незалежну точку зору".
Ця заява можна була б розцінювати як спробу використати критичну ситуацію зі свободою слова для внутрішньокланової боротьби, якби не одне "але": досвід подій навколо НТВ і ГРТ показує, що краще мати оліграхів-конкурентів і шукати істину посередині, ніж "Старшого брата" на кожному кроці.
