Опозиція у "королівстві кривих дзеркал"

Сніг валив - вони йшли. Прийшли до Києва, щоб Перший національний телеканал разів у вісім зменшив у своєму вечірньому репортажі їх чисельність і зробив їхньою "представницею" якусь божевільну жінку - посланницю Бога, котра нібито вимагала під дверима телекомплексу прямого ефіру, просила передати всі київські готелі бідним людям. Позавчорашню серію акції "Україна без Кучми" засоби масової дезінформації нашого "королівства кривих дзеркал" представили, з одного боку, як примітивний виступ соціально невдоволених осіб, а з іншого - як хуліганство кількох радикально налаштованих угруповань, некерованих уже навіть горе-політиками. Мовляв, анархія коїться.

Центральні телеканали продемонстрували один і той самий сюжет, в якому оператор опинився в епіцентрі бійки комуністів і націоналістів. Так званий "папараці" теж потрапив під роздачу, про що свідчило несамовите шарпання камери, смуги на екрані, сніг тощо. Склалося враження, що місце і час сутички були відомі заздалегідь, і саме такі картинки з акції необхідні нашим "міністрам правди". Щоб народний депутат міліцейського походження у тій же вечірній "УТН-Панорамі" міг закликати правоохоронні органи вживати рішучіших заходів для запобігання масовому безладдю, для недопущення "югославського варіанту".

Щодо паралелей з Югославією, то, як бачиться, це багато про що свідчить. Адже безкровна "оксамитова революція", яка відбулася в Бєлграді минулої осені, скинула авторитарного президента Мілошевича. Юрба відставила лідера, який скомпрометував себе і в моральному, і в правовому відношенні, поставивши на правління демократа Коштуніцу. Схожість, що й казати, знакова. І не дивно, що "югославський варіант" став "страшилкою №1" для державної машини.

Але повернімося власне до акції та її висвітлення. Пропагандистська увага акцентується на тому, що в "Україні без Кучми" беруть участь праворадикали УНА-УНСО і "Щита Батьківщини" з одного боку та ортодоксальні комуністи - з іншого. Натомість замовчують, що між ними свій протест висловлюють десятки політичних організацій навколо центристського спектра, починаючи від "Собору" та Руху і закінчуючи "Батьківщиною" та соціалістами. Крім того, показовим є такий факт: компартійці Симоненка в "будні" дні акції не мають до неї жодного відношення, зате в "години пік" великих мітингів вони - в гущині подій, "як штики" зі своїми дратівливими червоними прапорами. У цей контекст добре лягає висновок депутата Тараса Стецьківа ("Реформи і порядок"), котрий на прес-конференції в Івано-Франківську сказав: "Олігархи вже давно купили лідера комуністів Петра Симоненка" (цитата агенції УНІАН). Стецьків також повідомив, що за "правильне" голосування кожному з фракції КПУ "заплатили по 5 тисяч доларів", тільки комуністи їх не отримали, а "одержав Симоненко на всю фракцію для розвитку своєї партії" (кінець цитати УНІАН). Чи не можна припустити, що політичні технологи від олігархії віддячують комуністам і за їхню присутність на "безкучмістських" мітингах та за участь у бійках з окремими ультраправими (також, між іншим, підозрілими)?

Пропагандистська машина працює. Підкидають дрівець у вогнище вуличної "анархії" і загони так званих "анархістів", котрі невідомо звідки виникають і "мочать" ногами та пакетами з хлором ряди опозиціонерів. Це відбувається за мовчазної згоди наших звитяжних правоохоронців, і державні телекамери принципово не показують облич "анархістів". Хоча навіть лінивим спостерігачам відомо, що хлопці ті - найняті студенти. "Беспредел" сягає апогею. Мабуть, ніхто не здивується, якщо рота "невідомих" у ОМОНівських чоботях, переодягнених, скажімо, троцькістами, розжене пікети опозиції за допомогою гумових кийків і сльозоточивого газу. І плювати, що до активної форми протесту десятки тисяч людей долучаються не через соціальні негаразди, а саме через політичне прозріння.

... А ось "спалення пахана" до національних телеоб'єктивів не потрапляє. Тим часом політична пожежа у суспільстві розгоряється, спалюючи для декого мости для відступу.