Леонід Данилович Мазепа
Кучма по-москальські
Вівторок, 20 лютого 2001, 16:21
Тема кризи в Україні і Путіна в ролі рятувальника Кучми пішла сторінками російської преси з регулярністю публікацій у західних медіа. Північний сусіда не залишає особливих шансів нинішньому "гаранту". Кремль готується до різних варіантів і не розділяє оптимізму Кучми з приводу його гарантованого працевлаштування до 2004 року.
Нинішня Україна очима Росії – країна, яку розриває внутрішній конфлікт, при цьому ініціатива по черзі виявляється в обох сторін протистояння. "Ще зовсім недавно, лідери антикучмовской опозиції, що у об’єдналися у Форум національного порятунку, передвіщали свою швидку перемогу над "кримінальним режимом". На наступний же день після від'їзду Володимира Путіна оточення Кучми перейшло до активного наступу", - пише "Експерт".
Арешт Тимошенко слугуватиме злу службу Кучмі - "створить навколо цієї красивої енергійної дами ореол мучениці й ускладнить подальшу політичну боротьбу з ній", вважає ліберальний економічний щотижневик. У видання є своє версія замовника антикучмівської кампанії: "Швидко набирає вагу глава Ради національної безпеки й обороні України Євген Марчук". За наявною в "Експерта" інформацією, саме він стоїть за розвитком "касетного скандалу". Що за інформація і відкіля прийшла - видання шляхетно замовчує. Але якби було щось серйозне, то обов'язково тему б продовжило.
Якщо ідея посадити до СІЗО Тимошенко була "піарівською помилкою", то "стратегічною перемогою Кучми можна назвати той факт, що головна надія опозиції - прем'єр-міністр Віктор Ющенко - підписав минулоого тижня спільне з президентом звернення до нації, у котрому різко засуджуються "деструктивні дії ФНП".
Висновки у видання несподівані - Кучма перемагає, у опозиції "проступила перспектива відходу на узбіччя політичного життя", а зрештою виграють клани й оточення "гаранта".
Кучма шукає порятунок під зводами Кремля, укладаючи з Росією договори про співробітництва. Але видання задається питанням: "Наскільки довговічний "російський" поворот в українській політиці?" "Дійсно, Кучма, опинившись перед реальною загрозою утрати влади й усе більш неприязним відношенням до себе Заходу, може що завгодно підписувати й обіцяти. А що, якщо гостроту кризи йому збити не вдасться і його відхід стане неминучим? Чого будуть коштувати підписані папери? Вірогідно, у Кремлі розглядають і такі варіанти".
Ще більш песимістично щодо Кучми налаштовані "Итоги", які входять у медіа-холдинг Гусинського. "Агонія нинішнього українського режиму може тривати дуже довго. Але вдохнути у нього нове життя навряд чи вдасться".
Автограф Ющенка під зверненням "трійці" і арешт Тимошенко – це для Кучми "не перемога навіть, а так, тактична перевага, як говорять шахісти". "Влада не перемогла, опозиція не здалася, головні битви попереду. Тій ж Тимошенко перебування у в'язниці лише додасть популярності. Сама Тимошенко, завзято йдучи на конфлікт із владою, міркувала, здається, саме так. Інакше вона давно, після першого ж "дзвоника", залишила б межі України, як колись в аналогічних обставинах зробив її колишній патрон Павло Лазаренко".
Ну а поки останній і вирішальний бій тільки маяріть на обрії, Кучма скликає під свої прапори прихильників серед плебсу. "Логіка президента, яку він вкладає у голови співвітчизникам: якщо ви за сильну Україну, то повинні бути з Кучмою, якщо за слабку, залежну - то з його противників".
"Профиль" же взагалі знаходить історичний праобраз Кучми. "Україна за своїм геостратегічним положенням значить для Росії ледь не більше, ніж всі інші пострадянські країни разом узяті. Тому взяти її у вірні союзники, зробивши з Леоніда Кучми другого Мазепу, дуже заманливо, поки кандидат у Мазепи не пішов занадто далеко на Захід".
Говорив або ні на тему виробництва бойових ракет "Путін із зацькованим Кучмою - невідомо, але те, що зараз український лідер здатний погодитися на багато що, щоб зберегти за собою посаду глави держави, - це факт".
"Перший боязкий крок назустріч Москві Київ зробив у вересні минулого року, коли український президент вирішив змістити міністра закордонних справ Бориса Тарасюка. Ніяких серйозних недоліків у його роботі не знайшли. Досить було приводу - листи послів США і Канади на адресу Леоніда Кучми, у якому говорилося про відсутність реформ на Україні", - пише "Коммерсантъ-Власть".
Скандал, пов'язаний із зникненням журналіста Георгія Гонгадзе й обнародуванням стенограм розмов Леоніда Кучми зі своїм оточенням, змусив українського лідера зробити наступний крок назустріч Москві. "Позбавившись навіть ілюзії підтримки Заходу, президенту України нічого не залишалося, як прискорити пошук друзів на Сході". Після цього були відмова угорського президента Ференца Мадла від зустрічі на кордоні двох держав для освячення каплиці, сверхжосткі формулювання ПАРЄ, і Карлос Паскуаль, "котрий раптом почав виявляти небувалу активність у зустрічах з опозиційними політиками". "За словами учасників рандеву з американським дипломатом, він увесь час твердив про необхідність починати з чистого листа ("зеленої галявини") будівництво державної політики і натякав на те, що Америка вкрай зацікавлена в тому, щоб до влади в Україні прийшли люди, не скомпрометовані брудним бізнесом і корупцією". Ну а після цього Леонід Данилович упав в обійма Москви.
Нинішня Україна очима Росії – країна, яку розриває внутрішній конфлікт, при цьому ініціатива по черзі виявляється в обох сторін протистояння. "Ще зовсім недавно, лідери антикучмовской опозиції, що у об’єдналися у Форум національного порятунку, передвіщали свою швидку перемогу над "кримінальним режимом". На наступний же день після від'їзду Володимира Путіна оточення Кучми перейшло до активного наступу", - пише "Експерт".
Арешт Тимошенко слугуватиме злу службу Кучмі - "створить навколо цієї красивої енергійної дами ореол мучениці й ускладнить подальшу політичну боротьбу з ній", вважає ліберальний економічний щотижневик. У видання є своє версія замовника антикучмівської кампанії: "Швидко набирає вагу глава Ради національної безпеки й обороні України Євген Марчук". За наявною в "Експерта" інформацією, саме він стоїть за розвитком "касетного скандалу". Що за інформація і відкіля прийшла - видання шляхетно замовчує. Але якби було щось серйозне, то обов'язково тему б продовжило.
Якщо ідея посадити до СІЗО Тимошенко була "піарівською помилкою", то "стратегічною перемогою Кучми можна назвати той факт, що головна надія опозиції - прем'єр-міністр Віктор Ющенко - підписав минулоого тижня спільне з президентом звернення до нації, у котрому різко засуджуються "деструктивні дії ФНП".
Висновки у видання несподівані - Кучма перемагає, у опозиції "проступила перспектива відходу на узбіччя політичного життя", а зрештою виграють клани й оточення "гаранта".
Кучма шукає порятунок під зводами Кремля, укладаючи з Росією договори про співробітництва. Але видання задається питанням: "Наскільки довговічний "російський" поворот в українській політиці?" "Дійсно, Кучма, опинившись перед реальною загрозою утрати влади й усе більш неприязним відношенням до себе Заходу, може що завгодно підписувати й обіцяти. А що, якщо гостроту кризи йому збити не вдасться і його відхід стане неминучим? Чого будуть коштувати підписані папери? Вірогідно, у Кремлі розглядають і такі варіанти".
Ще більш песимістично щодо Кучми налаштовані "Итоги", які входять у медіа-холдинг Гусинського. "Агонія нинішнього українського режиму може тривати дуже довго. Але вдохнути у нього нове життя навряд чи вдасться".
Автограф Ющенка під зверненням "трійці" і арешт Тимошенко – це для Кучми "не перемога навіть, а так, тактична перевага, як говорять шахісти". "Влада не перемогла, опозиція не здалася, головні битви попереду. Тій ж Тимошенко перебування у в'язниці лише додасть популярності. Сама Тимошенко, завзято йдучи на конфлікт із владою, міркувала, здається, саме так. Інакше вона давно, після першого ж "дзвоника", залишила б межі України, як колись в аналогічних обставинах зробив її колишній патрон Павло Лазаренко".
Ну а поки останній і вирішальний бій тільки маяріть на обрії, Кучма скликає під свої прапори прихильників серед плебсу. "Логіка президента, яку він вкладає у голови співвітчизникам: якщо ви за сильну Україну, то повинні бути з Кучмою, якщо за слабку, залежну - то з його противників".
"Профиль" же взагалі знаходить історичний праобраз Кучми. "Україна за своїм геостратегічним положенням значить для Росії ледь не більше, ніж всі інші пострадянські країни разом узяті. Тому взяти її у вірні союзники, зробивши з Леоніда Кучми другого Мазепу, дуже заманливо, поки кандидат у Мазепи не пішов занадто далеко на Захід".
Говорив або ні на тему виробництва бойових ракет "Путін із зацькованим Кучмою - невідомо, але те, що зараз український лідер здатний погодитися на багато що, щоб зберегти за собою посаду глави держави, - це факт".
"Перший боязкий крок назустріч Москві Київ зробив у вересні минулого року, коли український президент вирішив змістити міністра закордонних справ Бориса Тарасюка. Ніяких серйозних недоліків у його роботі не знайшли. Досить було приводу - листи послів США і Канади на адресу Леоніда Кучми, у якому говорилося про відсутність реформ на Україні", - пише "Коммерсантъ-Власть".
Скандал, пов'язаний із зникненням журналіста Георгія Гонгадзе й обнародуванням стенограм розмов Леоніда Кучми зі своїм оточенням, змусив українського лідера зробити наступний крок назустріч Москві. "Позбавившись навіть ілюзії підтримки Заходу, президенту України нічого не залишалося, як прискорити пошук друзів на Сході". Після цього були відмова угорського президента Ференца Мадла від зустрічі на кордоні двох держав для освячення каплиці, сверхжосткі формулювання ПАРЄ, і Карлос Паскуаль, "котрий раптом почав виявляти небувалу активність у зустрічах з опозиційними політиками". "За словами учасників рандеву з американським дипломатом, він увесь час твердив про необхідність починати з чистого листа ("зеленої галявини") будівництво державної політики і натякав на те, що Америка вкрай зацікавлена в тому, щоб до влади в Україні прийшли люди, не скомпрометовані брудним бізнесом і корупцією". Ну а після цього Леонід Данилович упав в обійма Москви.
