Гість Кучми не відчув смороду
Субота, 17 лютого 2001, 17:27
Володимир Путін вдав, що не помічає неприємного запаху, яким відгонить від державних структур в Україні, пише Крейг Нельсон з Москви.
У ролі гостя був Володимир Путін, жорсткий та тверезомислячий колишній співробітник КДБ, який зненацька вигулькнув близько року тому, щоб стати президентом Росії, сповідуючи "диктатуру закону".
Господарем був Леонід Кучма, Президент України, що перебуває в облозі, "відбиваючись" від мирних протестантів, яких він звинувачує у використанні законів натовпу, коли ті вимагають його відставки через ймовірну причетність до зникнення та вбивства журналіста, що звинуватив його в корупції.
Зустріч лідерів двох країн в Україні на цьому тижні довела, що для п.Путіна "диктатура закону" є вельми гнучким поняттям.
У той час як лідери західних держав тримаються осторонь пана Кучми через його негідні вчинки, пан Путін знехтував суперечностями, які оточують Президента України. Він підписав торгівельні угоди та продемонстрував, що не помічає порушень закону, подібних до тих, що трапляються і на його батьківщині.
"Те що відбувається – це політична боротьба", - сказав п.Путін перед відльотом з Москви на зустріч з п.Кучмою. "В цьому немає нічого незвичного. Я думаю це нормальна риса демократичного суспільства".
Однак, важко розглядати Україну на чолі з п.Кучмою як нормальне демократичне суспільство. Неспокій охопив цю колишню Рядянську республіку з 50-мільйонним населенням після зникнення у вересні редактора інтернет-проекту Георгія Гонгадзе. Згодом обезголовлене тіло, що, як стверджує міліція, належить Гонгадзе, було знайдено неподалік Києва.
Скандал переріс у політичну кризу, коли у листопаді один з охоронців Президента покинув Україну і оприлюднив аудіокасети, що начебто є записами приватних розмов п. Кучми, у ході яких він наказує своїм помічникам викрасти п.Гонгадзе та віддати його чеченцям.
П.Кучма, котрий був серед лідерів України від часу набуття нею незалежності у 1991 році, спочатку стверджував, що записи є фальшивкою, а згодом звинувачував у зникненні Гонгадзе та касетному скандалі закордонні спецслужби.
Однак, минулого місяця Генеральний Прокурор публічно визнав, що голос на плівках належить п.Кучмі, хоча й стверджував, що плівки скомпоновані.
П.Кучма наполягає на своїй непричетності до смерті Гонгадзе.
"Я готовий заприсягнутися на Біблії, або на Конституції, що ніколи не віддавав наказу знищити людину".
Запевнення п.Кучми у власній невинності не згасили наростаючу опозицію до його правління, яке ще до початку нинішнього скандалу було сумно відоме своєю клановістю та корумпованістю.
Демонстрації "Україна без Кучми" на центральній площі Києва налічували до 10.000 протестантів, що закликали до його відставки та нових виборів.
Минулого тижня п.Кучма заявив, що протести загрожують національній безпеці країни. Його опоненти вважають такі заяви можливим прелюдом до репресій.
Він назвав протестантів "зграєю, що зібралась під різними прапорами" і застеріг, що політичний неспокій може зруйнувати економіку.
"Ми повинні мати … міцну, функціонально здатну державу, бо світ не любить слабих, і не зважає на них", заявив він у ході публічного виступу на минулому тижні.
У відповідь на запитання репортерів у ході дводенного візиту, п.Путін сказав, що було б "некоректно" коментувати скандал довкола зникнення Гонгадзе, хоча саме в той самий час демонстранти збирались у центрі столиці. У той же час він заперечив твердження, що його візит має на меті використати у власних інтересах домашні проблеми п. Кучми.
"Росія просто використовує ситуацію в Україні і слабкість Президента для вирішення власних економічних завдань", - каже п.Віталій Портников, оглядач радіо "Свобода".
Виглядає, що Росія домоглася свого: Кучма та Путін погодились знову об’єднати енергосистеми обидвох країн, завершивши в цей спосіб суперечку щодо неоплачених боргів, через які Росія від’єднала Україну від спільної енергосистеми у 1999 році. Було також погоджено програму співпраці у цивільному літакобудуванні.
З погіршенням ставлення до п.Кучми з боку західних лідерів, п.Путін, внаслідок наростання політичного неспокою, прагнутиме досягти більшого: уповільнення руху України на Захід, та її вступу до НАТО.
Незважаючи на звинувачення уряду Кучми в невластивому використанні сотень мільйонів доларів західної допомоги, виділеної, зокрема, на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС, держсекретар США Мадлен Олбрайт у 1998 році відзначила його як визначного державного діяча за дії, що сприяли обмеженню розповсюдження ядерної зброї.
Очевидно, тепер черга п.Путіна "закрити очі" на зловживання п. Кучми, і, здається український лідер зрозумів хід його думок.
Наступного дня після від’їзду п.Путіна була арештована пані Юлія Тимошенко, одна із лідерів опозиції. Це сталось менш як через місяць після її звільнення з посади віце-прем’єра. Вона стверджувала, що обвинувачення її в корупції пов’язані з її намаганнями покласти край корупції в енергетичному секторі, який контролюється п. Кучмою.
У ролі гостя був Володимир Путін, жорсткий та тверезомислячий колишній співробітник КДБ, який зненацька вигулькнув близько року тому, щоб стати президентом Росії, сповідуючи "диктатуру закону".
Господарем був Леонід Кучма, Президент України, що перебуває в облозі, "відбиваючись" від мирних протестантів, яких він звинувачує у використанні законів натовпу, коли ті вимагають його відставки через ймовірну причетність до зникнення та вбивства журналіста, що звинуватив його в корупції.
Зустріч лідерів двох країн в Україні на цьому тижні довела, що для п.Путіна "диктатура закону" є вельми гнучким поняттям.
У той час як лідери західних держав тримаються осторонь пана Кучми через його негідні вчинки, пан Путін знехтував суперечностями, які оточують Президента України. Він підписав торгівельні угоди та продемонстрував, що не помічає порушень закону, подібних до тих, що трапляються і на його батьківщині.
"Те що відбувається – це політична боротьба", - сказав п.Путін перед відльотом з Москви на зустріч з п.Кучмою. "В цьому немає нічого незвичного. Я думаю це нормальна риса демократичного суспільства".
Однак, важко розглядати Україну на чолі з п.Кучмою як нормальне демократичне суспільство. Неспокій охопив цю колишню Рядянську республіку з 50-мільйонним населенням після зникнення у вересні редактора інтернет-проекту Георгія Гонгадзе. Згодом обезголовлене тіло, що, як стверджує міліція, належить Гонгадзе, було знайдено неподалік Києва.
Скандал переріс у політичну кризу, коли у листопаді один з охоронців Президента покинув Україну і оприлюднив аудіокасети, що начебто є записами приватних розмов п. Кучми, у ході яких він наказує своїм помічникам викрасти п.Гонгадзе та віддати його чеченцям.
П.Кучма, котрий був серед лідерів України від часу набуття нею незалежності у 1991 році, спочатку стверджував, що записи є фальшивкою, а згодом звинувачував у зникненні Гонгадзе та касетному скандалі закордонні спецслужби.
Однак, минулого місяця Генеральний Прокурор публічно визнав, що голос на плівках належить п.Кучмі, хоча й стверджував, що плівки скомпоновані.
П.Кучма наполягає на своїй непричетності до смерті Гонгадзе.
"Я готовий заприсягнутися на Біблії, або на Конституції, що ніколи не віддавав наказу знищити людину".
Запевнення п.Кучми у власній невинності не згасили наростаючу опозицію до його правління, яке ще до початку нинішнього скандалу було сумно відоме своєю клановістю та корумпованістю.
Демонстрації "Україна без Кучми" на центральній площі Києва налічували до 10.000 протестантів, що закликали до його відставки та нових виборів.
Минулого тижня п.Кучма заявив, що протести загрожують національній безпеці країни. Його опоненти вважають такі заяви можливим прелюдом до репресій.
Він назвав протестантів "зграєю, що зібралась під різними прапорами" і застеріг, що політичний неспокій може зруйнувати економіку.
"Ми повинні мати … міцну, функціонально здатну державу, бо світ не любить слабих, і не зважає на них", заявив він у ході публічного виступу на минулому тижні.
У відповідь на запитання репортерів у ході дводенного візиту, п.Путін сказав, що було б "некоректно" коментувати скандал довкола зникнення Гонгадзе, хоча саме в той самий час демонстранти збирались у центрі столиці. У той же час він заперечив твердження, що його візит має на меті використати у власних інтересах домашні проблеми п. Кучми.
"Росія просто використовує ситуацію в Україні і слабкість Президента для вирішення власних економічних завдань", - каже п.Віталій Портников, оглядач радіо "Свобода".
Виглядає, що Росія домоглася свого: Кучма та Путін погодились знову об’єднати енергосистеми обидвох країн, завершивши в цей спосіб суперечку щодо неоплачених боргів, через які Росія від’єднала Україну від спільної енергосистеми у 1999 році. Було також погоджено програму співпраці у цивільному літакобудуванні.
З погіршенням ставлення до п.Кучми з боку західних лідерів, п.Путін, внаслідок наростання політичного неспокою, прагнутиме досягти більшого: уповільнення руху України на Захід, та її вступу до НАТО.
Незважаючи на звинувачення уряду Кучми в невластивому використанні сотень мільйонів доларів західної допомоги, виділеної, зокрема, на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС, держсекретар США Мадлен Олбрайт у 1998 році відзначила його як визначного державного діяча за дії, що сприяли обмеженню розповсюдження ядерної зброї.
Очевидно, тепер черга п.Путіна "закрити очі" на зловживання п. Кучми, і, здається український лідер зрозумів хід його думок.
Наступного дня після від’їзду п.Путіна була арештована пані Юлія Тимошенко, одна із лідерів опозиції. Це сталось менш як через місяць після її звільнення з посади віце-прем’єра. Вона стверджувала, що обвинувачення її в корупції пов’язані з її намаганнями покласти край корупції в енергетичному секторі, який контролюється п. Кучмою.
