"Оксамитова революція" в Україні
П'ятниця, 16 лютого 2001, 19:51
Державною кризою обернувся великий скандал, викликаний обвинуваченнями українського президента Леоніда Кучми в усуненні опозиційного журналіста. Президентська адміністрація безсила перед натиском опозиції і вуличних демонстрантів. Однак цілком безпідставні побоювання, що Кучма вдариться в паніку і вдасться до авторитарних методів - політично і морально пригнічений президент швидше вирішиться піти у відставку. Напрошується запитання: а що потім? Допоможе падіння Кучми укріпити демократію або ж призведе до анархії в 50-мільйонній державі Східної Європи?
Кучма практично визнав достовірність плівок, таємно записаних в його кабінеті офіцером держбезпеки. Однак щодня з невідомих джерел публікуються все нові й нові записи, що проливають світло на найпотаємніші бесіди Кучми. Таким чином, ясно: президента довгий час прослуховували і існує небезпека, що державні таємниці могли попасти в чужі руки. Невже прослуховування було спеціально організовано опозицією або, як передбачають в президентській адміністрації, тут попрацювали іноземні спецслужби? У гніві Кучма відправив у відставку голову СБУ і начальника своєї охорони.
Політичні сили України розкололися. Президентський табір складається головним чином з представників силових структур і близьких до Кучми фінансових угрупувань. У разі повалення Кучми ці фінансові структури, що контролюють сьогодні велику частину мас-медіа, втратять свою владу. Опозиція ж об'єднала найширший спектр політиків: від лівих соціалістичних партій до радикальних націоналістів. Її підтримують і могутні фінансові угрупування, що ведуть запеклу боротьбу за сфери впливу з "прокучмовськими" олігархами. Демократи і націоналісти хочуть замінити Кучму прем'єром Ющенком, грамотним реформатором, однак він не має достатніх владних повноважень. Третій же табір - це комуністи. Вони також хочуть скинути Кучму, однак так же рішуче виступають і проти Ющенка, вважаючи його ставлеником США.
Якщо Кучма визнає свою поразку, тимчасово виконуючим обов'язки, згідно з Конституцією, стане Ющенко. Навряд чи він зможе перемогти на демократичних виборах, враховуючи проросійські настрої на сході України. До серйозних конфліктів можуть привести не тільки протиріччя між Сходом і Заходом країни, але і переподіл сфер впливу між могутніми олігархами.
"Касетний скандал" загрожує затьмарити навіть американо-російські відносини. Американці і росіяни намагаються перетягнути українців на свій бік. Москва побоюється, щоб після відходу Кучми Україна не наслідувала прикладу Сербії і не взяла курс на Захід. США під керівництвом Буша бояться, що Кучма, якщо він вистоїть в боротьбі за владу, підштовхне свою країну ближче до Росії, створивши другу Білорусію. Нещодавній візит Путіна мав би укріпити позиції Кучми і ознаменувати новий єтап в російсько-українських стосунках, серед іншого у військовій співпраці.
Шляхи виходу з державної кризи цілком неясні. Кучма, напевно, міг би ще врятувати свою владу ретельним розслідуванням вбивства журналіста. Теоретично він міг би обрати російський варіант 1999 року - просунути на місце прем'єра свого спадкоємця, отримати гарантії імунітету - і тоді піти у відставку. Кандидата не треба довго шукати - їм міг би стати керівник соціал-демократичної партії (об'єднаної) Віктор Медведчук.
Як поводитися Заходу? У приватній бесіді Кучма висловився за прагматичне партнерство між Києвом і Берліном, яке має на увазі створення форуму для двостороннього діалогу - за російським прикладом. Спочатку Захід навряд чи буде реагувати на цю пропозицію, враховуючи критичність української ситуації. Однак не варто забувати, що за всіх падаючих на Кучму підозрах у вбивстві опозиційного журналіста, саме йому мають дякувати за довгі роки стабільності, зовнішньополітичні успіхи (в тому числі широкомасштабний договір з Росією), збереження партнерства з ЄС і НАТО і, нарешті, закриття Чорнобильської АЕС.
Александр Рар, директор програм СНД Німецького товариства зовнішньої політики
Кучма практично визнав достовірність плівок, таємно записаних в його кабінеті офіцером держбезпеки. Однак щодня з невідомих джерел публікуються все нові й нові записи, що проливають світло на найпотаємніші бесіди Кучми. Таким чином, ясно: президента довгий час прослуховували і існує небезпека, що державні таємниці могли попасти в чужі руки. Невже прослуховування було спеціально організовано опозицією або, як передбачають в президентській адміністрації, тут попрацювали іноземні спецслужби? У гніві Кучма відправив у відставку голову СБУ і начальника своєї охорони.
Політичні сили України розкололися. Президентський табір складається головним чином з представників силових структур і близьких до Кучми фінансових угрупувань. У разі повалення Кучми ці фінансові структури, що контролюють сьогодні велику частину мас-медіа, втратять свою владу. Опозиція ж об'єднала найширший спектр політиків: від лівих соціалістичних партій до радикальних націоналістів. Її підтримують і могутні фінансові угрупування, що ведуть запеклу боротьбу за сфери впливу з "прокучмовськими" олігархами. Демократи і націоналісти хочуть замінити Кучму прем'єром Ющенком, грамотним реформатором, однак він не має достатніх владних повноважень. Третій же табір - це комуністи. Вони також хочуть скинути Кучму, однак так же рішуче виступають і проти Ющенка, вважаючи його ставлеником США.
Якщо Кучма визнає свою поразку, тимчасово виконуючим обов'язки, згідно з Конституцією, стане Ющенко. Навряд чи він зможе перемогти на демократичних виборах, враховуючи проросійські настрої на сході України. До серйозних конфліктів можуть привести не тільки протиріччя між Сходом і Заходом країни, але і переподіл сфер впливу між могутніми олігархами.
"Касетний скандал" загрожує затьмарити навіть американо-російські відносини. Американці і росіяни намагаються перетягнути українців на свій бік. Москва побоюється, щоб після відходу Кучми Україна не наслідувала прикладу Сербії і не взяла курс на Захід. США під керівництвом Буша бояться, що Кучма, якщо він вистоїть в боротьбі за владу, підштовхне свою країну ближче до Росії, створивши другу Білорусію. Нещодавній візит Путіна мав би укріпити позиції Кучми і ознаменувати новий єтап в російсько-українських стосунках, серед іншого у військовій співпраці.
Шляхи виходу з державної кризи цілком неясні. Кучма, напевно, міг би ще врятувати свою владу ретельним розслідуванням вбивства журналіста. Теоретично він міг би обрати російський варіант 1999 року - просунути на місце прем'єра свого спадкоємця, отримати гарантії імунітету - і тоді піти у відставку. Кандидата не треба довго шукати - їм міг би стати керівник соціал-демократичної партії (об'єднаної) Віктор Медведчук.
Як поводитися Заходу? У приватній бесіді Кучма висловився за прагматичне партнерство між Києвом і Берліном, яке має на увазі створення форуму для двостороннього діалогу - за російським прикладом. Спочатку Захід навряд чи буде реагувати на цю пропозицію, враховуючи критичність української ситуації. Однак не варто забувати, що за всіх падаючих на Кучму підозрах у вбивстві опозиційного журналіста, саме йому мають дякувати за довгі роки стабільності, зовнішньополітичні успіхи (в тому числі широкомасштабний договір з Росією), збереження партнерства з ЄС і НАТО і, нарешті, закриття Чорнобильської АЕС.
Александр Рар, директор програм СНД Німецького товариства зовнішньої політики
