Як починався "український фашизм"
Середа, 14 лютого 2001, 14:12
Взято з офіційного сайту Кучми
Звернення
Президента України Леоніда КУЧМИ,
Голови Верховної Ради Івана ПЛЮЩА та Прем'єр-міністра Віктора ЮЩЕНКА до українського народу
Шановні співвітчизники!
Звернутися до вас змушують спроби поставити Україну перед великими випробуваннями, втягти її у вир нездорових пристрастей. Причому робиться це тоді, коли ми почали виходити з тривалої економічної кризи, коли у народу з'явилися реальні сподівання на краще.
Треба називати речі своїми іменами: проти нашої держави розгорнуто безпрецедентну політичну кампанію з усіма ознаками психологічної війни.
Україна і світ ще дізнаються про замовників, організаторів та виконавців, про рушійні сили цього провокаційного дійства. Але всі ми вже зараз бачимо причетність до нього тих вітчизняних політиків і тих політичних сил, для яких не існує нічого, крім власних інтересів та амбіцій, егоїстичних устремлінь і сьогохвилинних очікувань. Вони нагнітають атмосферу істерії і психозу, сподіваючись на цій хвилі розхитати законні державні інституції і будь-що прорватися до влади.
Цього разу як приводи для суспільного збурення використано зникнення журналіста Георгія Гонгадзе і так званий "касетний скандал", за чим послідували широкомовні узагальнення щодо утисків преси та демократії в Україні. За визнанням самих режисерів нинішніх акцій, якби не було цих приводів, вони знайшли б інші.
Ми щиро і глибоко співчуваємо сім'ї, в яку прийшла біда, і приносимо їй вибачення за деякі дії правоохоронних органів: додержання вимог процесуального законодавства не повинне входити у протиріччя з розумінням незмірного людського горя.
Цілком очевидні і прикрі вияви непрофесіоналізму у розслідуванні справи Гонгадзе. Нині вживаються всі можливі заходи до якомога швидшого і повнішого його завершення. За наслідками з'ясування всіх обставин буде зроблено найсерйозніші висновки.
Але разом з тим ми рішуче не погоджуємося і ніколи не погодимося, щоб ця трагедія ставала розмінною картою у цинічних політичних спекуляціях, використовувалася для паплюження нашої держави в очах української та світової громадськості. Щоб безборонно і безкарно поширювалася добута незаконними методами, неперевірена або сфальсифікована інформація. І щоб під гаслами захисту демократії влаштовувалися ігри, ставкою в яких є вже саме існування України, її територіальна цілісність, громадянський мир, протягувалися сценарії з руйнівними наслідками, черговими випробуваннями для людей.
У демократичному суспільстві кожен має право на свою думку і право публічно її висловлювати. Але є межа, переступити яку не дозволено нікому і за жодних умов. Це - Закон, відповідальність за кожне слово.
"Чорні" технології не рідкість для сучасного світу з його жорсткими методами політичної боротьби. Але навіть на цьому фоні виділяється своїм цинізмом, зневагою до норм права та моралі те, що діється зараз в Україні - дискредитація державних діячів, політиків та політичних сил, шантажування органів влади, маніпулювання громадською думкою.
Сьогодні робиться неприхований розрахунок на введених в оману статистів. Оскільки абсолютна більшість українського народу не відгукується на провокаційні заклики "професійних революціонерів", їм не залишається нічого іншого, ніж апелювати до крайніх, екстремістських сил, до збудженого натовпу, використовуючи його як таран і засіб залякування пересічних громадян зловісними аналогіями. Досить придивитися ближче до їхньої символіки та гасел, до атрибутів, якими обставляються театральні політичні шоу, щоб переконатися: перед нами - український різновид націонал-соціалізму.
Останніми днями з'явився створений невідомо на яких засадах і гучно анонсований "форум національного порятунку". Лідери цього строкатого конгломерату, ображені за власні політичні поразки і провали, справді шукають порятунку. Тільки не для держави, не для нації, а для самих себе - від політичного банкрутства та забуття. А дехто - і від кримінальної відповідальності.
Кожен з вас, шановні співгромадяни, повинен зрозуміти: єдина надія цих політиканів, які вже спалили за собою всі мости, на те, щоб іскри ворожнечі, непримиренності й озлоблення перекинулися на все суспільство, у ваші оселі і ваші долі. Силкуючись відродити загрозу широкомасштабного громадянського конфлікту, якого Українська держава уникнула на найскладніших етапах свого становлення, вони сподіваються, що в обстановці хаосу, непевності, безвладдя і безладдя їм вдасться утриматися на плаву. Такі "рятівники" не бачать у своїй зашореності або не хочуть бачити, якого лиха можуть завдати їхні безрозсудні, безоглядні дії.
Безумовно, не варто драматизувати ситуацію. У вимірах всього суспільства, його життя ця метушня - не більше ніж мікроскопічні, скороминущі аномалії, і не їм визначати майбутнє України.
Але разом з тим не можна не бачити, що намагання розбурхувати вуличну стихію, пускати в хід відверто провокаційні прийоми, за допомогою яких вони хочуть поглибити розкол в суспільстві, підштовхнути владу до силової протидії, створюють реальну загрозу національній безпеці держави.
Не слід забувати уроки історії - згадаймо, з чого і як починався фашизм.
Ми заявляємо, що в інтересах громадян, суспільства, держави таким намаганням буде чинитися активна і рішуча протидія усіма передбаченими законом засобами. Щодо цього ні в кого не повинно бути жодних ілюзій.
Анархія, свавілля і беззаконня не пройдуть!
Керівництво держави залишається відкритим для політичного діалогу і постійно його веде - але з тими, хто такого діалогу справді хоче, хто на нього спроможний і вбачає в ньому єдино правильний і єдино можливий шлях до врегулювання суперечностей та незгод, зміцнення політичної стабільності, прискореного розв'язання економічних та соціальних проблем, поліпшення життя народу, що є зараз для всіх нас головним, визначальним, доленосним.
У всьому, що робиться зараз для дальшого розвитку демократії, злагоди та порозуміння в суспільстві, згуртування його навколо конструктивних, будівничих цілей, ми розраховуємо, шановні співгромадяни, на ваше розуміння, сприяння та підтримку. Саме це було найпотужнішим ресурсом українського народу в роки становлення й утвердження нашої держави. Саме це особливо, життєво необхідно зараз - у тому числі і для відсічі антидержавним силам, хоч під якими прапорами вони виступають.
Ми будемо й надалі спрямовувати зусилля влади, всіх її гілок та органів на забезпечення мирного, спокійного сьогодення і ясного, прогнозованого майбутнього України. Єдність наших позицій і підходів, однозначну налаштованість на рішучу відсіч політичному деструктиву засвідчує дане звернення.
13 лютого 2001 року
Звернення
Президента України Леоніда КУЧМИ,
Голови Верховної Ради Івана ПЛЮЩА та Прем'єр-міністра Віктора ЮЩЕНКА до українського народу
Шановні співвітчизники!
Звернутися до вас змушують спроби поставити Україну перед великими випробуваннями, втягти її у вир нездорових пристрастей. Причому робиться це тоді, коли ми почали виходити з тривалої економічної кризи, коли у народу з'явилися реальні сподівання на краще.
Треба називати речі своїми іменами: проти нашої держави розгорнуто безпрецедентну політичну кампанію з усіма ознаками психологічної війни.
Україна і світ ще дізнаються про замовників, організаторів та виконавців, про рушійні сили цього провокаційного дійства. Але всі ми вже зараз бачимо причетність до нього тих вітчизняних політиків і тих політичних сил, для яких не існує нічого, крім власних інтересів та амбіцій, егоїстичних устремлінь і сьогохвилинних очікувань. Вони нагнітають атмосферу істерії і психозу, сподіваючись на цій хвилі розхитати законні державні інституції і будь-що прорватися до влади.
Цього разу як приводи для суспільного збурення використано зникнення журналіста Георгія Гонгадзе і так званий "касетний скандал", за чим послідували широкомовні узагальнення щодо утисків преси та демократії в Україні. За визнанням самих режисерів нинішніх акцій, якби не було цих приводів, вони знайшли б інші.
Ми щиро і глибоко співчуваємо сім'ї, в яку прийшла біда, і приносимо їй вибачення за деякі дії правоохоронних органів: додержання вимог процесуального законодавства не повинне входити у протиріччя з розумінням незмірного людського горя.
Цілком очевидні і прикрі вияви непрофесіоналізму у розслідуванні справи Гонгадзе. Нині вживаються всі можливі заходи до якомога швидшого і повнішого його завершення. За наслідками з'ясування всіх обставин буде зроблено найсерйозніші висновки.
Але разом з тим ми рішуче не погоджуємося і ніколи не погодимося, щоб ця трагедія ставала розмінною картою у цинічних політичних спекуляціях, використовувалася для паплюження нашої держави в очах української та світової громадськості. Щоб безборонно і безкарно поширювалася добута незаконними методами, неперевірена або сфальсифікована інформація. І щоб під гаслами захисту демократії влаштовувалися ігри, ставкою в яких є вже саме існування України, її територіальна цілісність, громадянський мир, протягувалися сценарії з руйнівними наслідками, черговими випробуваннями для людей.
У демократичному суспільстві кожен має право на свою думку і право публічно її висловлювати. Але є межа, переступити яку не дозволено нікому і за жодних умов. Це - Закон, відповідальність за кожне слово.
"Чорні" технології не рідкість для сучасного світу з його жорсткими методами політичної боротьби. Але навіть на цьому фоні виділяється своїм цинізмом, зневагою до норм права та моралі те, що діється зараз в Україні - дискредитація державних діячів, політиків та політичних сил, шантажування органів влади, маніпулювання громадською думкою.
Сьогодні робиться неприхований розрахунок на введених в оману статистів. Оскільки абсолютна більшість українського народу не відгукується на провокаційні заклики "професійних революціонерів", їм не залишається нічого іншого, ніж апелювати до крайніх, екстремістських сил, до збудженого натовпу, використовуючи його як таран і засіб залякування пересічних громадян зловісними аналогіями. Досить придивитися ближче до їхньої символіки та гасел, до атрибутів, якими обставляються театральні політичні шоу, щоб переконатися: перед нами - український різновид націонал-соціалізму.
Останніми днями з'явився створений невідомо на яких засадах і гучно анонсований "форум національного порятунку". Лідери цього строкатого конгломерату, ображені за власні політичні поразки і провали, справді шукають порятунку. Тільки не для держави, не для нації, а для самих себе - від політичного банкрутства та забуття. А дехто - і від кримінальної відповідальності.
Кожен з вас, шановні співгромадяни, повинен зрозуміти: єдина надія цих політиканів, які вже спалили за собою всі мости, на те, щоб іскри ворожнечі, непримиренності й озлоблення перекинулися на все суспільство, у ваші оселі і ваші долі. Силкуючись відродити загрозу широкомасштабного громадянського конфлікту, якого Українська держава уникнула на найскладніших етапах свого становлення, вони сподіваються, що в обстановці хаосу, непевності, безвладдя і безладдя їм вдасться утриматися на плаву. Такі "рятівники" не бачать у своїй зашореності або не хочуть бачити, якого лиха можуть завдати їхні безрозсудні, безоглядні дії.
Безумовно, не варто драматизувати ситуацію. У вимірах всього суспільства, його життя ця метушня - не більше ніж мікроскопічні, скороминущі аномалії, і не їм визначати майбутнє України.
Але разом з тим не можна не бачити, що намагання розбурхувати вуличну стихію, пускати в хід відверто провокаційні прийоми, за допомогою яких вони хочуть поглибити розкол в суспільстві, підштовхнути владу до силової протидії, створюють реальну загрозу національній безпеці держави.
Не слід забувати уроки історії - згадаймо, з чого і як починався фашизм.
Ми заявляємо, що в інтересах громадян, суспільства, держави таким намаганням буде чинитися активна і рішуча протидія усіма передбаченими законом засобами. Щодо цього ні в кого не повинно бути жодних ілюзій.
Анархія, свавілля і беззаконня не пройдуть!
Керівництво держави залишається відкритим для політичного діалогу і постійно його веде - але з тими, хто такого діалогу справді хоче, хто на нього спроможний і вбачає в ньому єдино правильний і єдино можливий шлях до врегулювання суперечностей та незгод, зміцнення політичної стабільності, прискореного розв'язання економічних та соціальних проблем, поліпшення життя народу, що є зараз для всіх нас головним, визначальним, доленосним.
У всьому, що робиться зараз для дальшого розвитку демократії, злагоди та порозуміння в суспільстві, згуртування його навколо конструктивних, будівничих цілей, ми розраховуємо, шановні співгромадяни, на ваше розуміння, сприяння та підтримку. Саме це було найпотужнішим ресурсом українського народу в роки становлення й утвердження нашої держави. Саме це особливо, життєво необхідно зараз - у тому числі і для відсічі антидержавним силам, хоч під якими прапорами вони виступають.
Ми будемо й надалі спрямовувати зусилля влади, всіх її гілок та органів на забезпечення мирного, спокійного сьогодення і ясного, прогнозованого майбутнього України. Єдність наших позицій і підходів, однозначну налаштованість на рішучу відсіч політичному деструктиву засвідчує дане звернення.
13 лютого 2001 року
