Кінець "Міфу про Ющенка"
Середа, 14 лютого 2001, 11:18
Міф про Ющенка" вже віддавна жив власним життям, цілком окремим від життя реального Віктора Андрійовича. У по-європейському елегантній постаті прем‘єра ладні були вбачати нового Мойсея, який об‘єднає пересварену правицю, утвердить панукраїнську ідею і виведе, нарешті, нашу неньку на осяйні всеєвропейські обшири. І дарма сам банкір-прем‘єр десятки разів повторював, що він зовсім не прагне такої ролі, що йому цілком добре ведеться під мудрим державним началом Гаранта. Ющенкові не вірили, вбачаючи в цих заявах звичайну дипломатичну хитрість.
І ось 13 лютого, прочитавши про "рішучу відсіч", "антидержавницькі руїнницькі сили" й "збанкрутілих невдах" (це - про дисидентів з багаторічним стажем, про світової слави учених, митців, артистів, які й за сьогоднішньої скрути мали мужність не продатися) навіть найзатятіші адепти переконалися: прем‘єр не лукавив. Його роль - це справді роль сумлінного господарника, безсловесної тіні Леоніда Кучми та Івана Плюща. А збіг у часі появи "Звернення Трьох до Українського Народу" й арешту Юлії Тимошенко, яку прем‘єр ще недавно гаряче обстоював, зробив завдання іміджмейкерів, які намагатимуться колись довести, начебто Ющенкові притаманне щось чоловіче, майже нездійсненним.
Напевно, адепти тепер почнуть жбурляти в свого колишнього кумира бруд і каміння. І будуть неправі. Віктор Ющенко, на відміну від багатьох, ніколи не брехав. Просто в ньому судомно хотіли бачити того, ким він не був і, очевидно, не міг стати - в силу особливостей своєї вдачі.
По хвилі розгубленості, в таборі супротивників режиму (а до них належить більшість бодай трохи порядних громадян) з неминучістю кинуться шукати нового Месію. Хто стане ним? Ув‘язнена пасіонарна Юлія Тимошенко? Олександр Мороз? Анатолій Матвієнко? Тарас Чорновіл?
Але чи треба неодмінно творити новий міф? Чи не краще домогтися демократичних виборів і просто домовитися про єдину прийнятну і нескромпроментовану кандидатуру? Адже Воїслав Коштуніца ніяк не належав до харизматичних політиків і володарів дум. А президент з нього вийшов не такий уже й поганий - попри всю складність ситуації, в якій перебуває сьогоднішня Югославія.
Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, письменник
І ось 13 лютого, прочитавши про "рішучу відсіч", "антидержавницькі руїнницькі сили" й "збанкрутілих невдах" (це - про дисидентів з багаторічним стажем, про світової слави учених, митців, артистів, які й за сьогоднішньої скрути мали мужність не продатися) навіть найзатятіші адепти переконалися: прем‘єр не лукавив. Його роль - це справді роль сумлінного господарника, безсловесної тіні Леоніда Кучми та Івана Плюща. А збіг у часі появи "Звернення Трьох до Українського Народу" й арешту Юлії Тимошенко, яку прем‘єр ще недавно гаряче обстоював, зробив завдання іміджмейкерів, які намагатимуться колись довести, начебто Ющенкові притаманне щось чоловіче, майже нездійсненним.
Напевно, адепти тепер почнуть жбурляти в свого колишнього кумира бруд і каміння. І будуть неправі. Віктор Ющенко, на відміну від багатьох, ніколи не брехав. Просто в ньому судомно хотіли бачити того, ким він не був і, очевидно, не міг стати - в силу особливостей своєї вдачі.
По хвилі розгубленості, в таборі супротивників режиму (а до них належить більшість бодай трохи порядних громадян) з неминучістю кинуться шукати нового Месію. Хто стане ним? Ув‘язнена пасіонарна Юлія Тимошенко? Олександр Мороз? Анатолій Матвієнко? Тарас Чорновіл?
Але чи треба неодмінно творити новий міф? Чи не краще домогтися демократичних виборів і просто домовитися про єдину прийнятну і нескромпроментовану кандидатуру? Адже Воїслав Коштуніца ніяк не належав до харизматичних політиків і володарів дум. А президент з нього вийшов не такий уже й поганий - попри всю складність ситуації, в якій перебуває сьогоднішня Югославія.
Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, письменник
